Рішення № 118063125, 26.02.2024, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.02.2024

Справа № 334/4871/23

Провадження № 2/334/143/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Жураківської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми,

установив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 39539,53 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 32185,01 грн. та 7354,52 грн. заборгованості за відсотками, а також судовий збір. В обґрунтування своїх вказує на те, що 11.07.2019 року між сторонами укладений кредитний договір б/н у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку; у заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку» становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлювався та погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов надання таких послуг у нього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Відповідач у відзиві на позов заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вказавши на те, що вона не підписували кредитного договору із позивачем та не надавала згоди на збільшення кредитного ліміту. Крім того, відповідач вказує на те, що 23.02.2022 року в неї вкрали телефон у якому був встановлений застосунок «Приват24» та банківську картку, емітовану АТ «КБ «Приватбанк». Про вказані обставини вона повідомила банк та подала відповідну заяву до правоохоронних органів.

У зв`язку із вказаними обставинами просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.06.2023 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Ухвалою суду від 11.09.2023 року судом призначено судове засідання на 09.10.2023 року, у зв`язку із необхідністю отримання додаткових доказів. В подальшому, судові засідання неодноразово відкладались у зв`язку із витребуванням додаткових доказів та неявкою сторін.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом

Відповідач 11.07.2019 року підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «КБ «Приватбанк», а також Умови та Правили надання банківських послуг у АТ «КБ «Приватбанк».

Згідно із довідкою позивача за заявою відповідача, вона отримала декілька банківських карт, у тому числі із встановленим кредитним лімітом у розмірі 32000 грн.. Відповідач користувався вказаними грошовими коштами, що підтверджується наданою позивачем випискою. Проте, неналежним чином виконував своє зобов`язання щодо сплати суми кредиту, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 39 539,53 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 32 185,01 грн. та 7354,52 грн. заборгованості за відсотками. В підтвердження цього твердження позивачем надано відповідні розрахунки, складені самим позивачем.

23.02.2023 року відповідач подала до поліції заяву про викрадення в неї телефону (талон-повідомлення єдиного обліку №5571).

Згідно із відповіддю заступника начальника Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області матеріали щодо повідомлення ОСОБА_1 про викрадення телефону знищенні.

Відповідно до листа АТ «КБ «Приватбанк» від 14.12.2023 №10975080-ВБ з картки, якою користувалась ОСОБА_1 23.02.2022 року у період часу з 18:05 по 18:48 знято грошові кошти загалом у сумі 31211,27 грн.

Того ж дня о 20:08 год. ОСОБА_1 повідомила банк про викрадення картки та її блокування.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦПК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до приписів ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приписами статті 1050 ЦК України зазначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно пункту 37.2 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до вимог пункту 6 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України N 705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Відповідач, як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання грошових коштів з її карткових рахунків відбулося не за її розпорядженням й вона не повинна нести відповідальності за такі операції, виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідач невідкладно повідомила про цей факт банк та звернулась до правоохоронних органів.

Такий висновок суду відповідає усталеній судовій практиці, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові № 6-71цс15 від 13.05.2015 року, Верховний Суд у постановах від 14.02.2018 року по справі № 127/23496/15-ц, від 20.06.2018 року по справі № 691/699/16-ц, від 02.09.2020 року по справі № 311/634/18-ц, від 05 квітня 2021 року по справі № 336/3989/19.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволені позову акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення суми у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Запорізького апеляційного суду або через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін