Рішення № 11806051, 05.10.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2010 р. Справа № 16/89-19/78

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В.

при секретарі судового засідання: Гринюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" , 03057, м.Київ, пр.Перемоги,41 в особі Івано-Франківської філії АТ "Брокбізнесбанк", вул. Вовчинецька, 9, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЛТ", вул. Шевченка, 2 б, с. Братківці, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 76014

про стягнення заборгованості в сумі 1230339,18 грн. згідно договору кредитної лінії

№ 2906 від 20.11.06.

за участі представників:

від позивача: П'ятківський А.С. - завідувач юридичного сектора, (довіреність № 94/03 від 26.05.10 )

від відповідача: не з"явилися.

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Івано-Франківської філії АТ "Брокбізнесбанк" звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЛТ" про стягнення заборгованості в сумі 1230339,18 грн. згідно договору кредитної лінії № 2906 від 20.11.06.Позивач обгрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо сплати суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

Представник позивача в судовому засіданні висунуті позовні вимоги підтвердив в повному обсязі та подав заяву вх.№7697 від 05.10.10. про долучення до матеріалів справи уточненого розрахунку заборгованості.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причин неприбуття суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалою суду від 21.09.10 вих.№17583, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції від 23.09.10., копія якого долучена до матеріалів справи.

На день розгляду справи в судове засідання 05.10.10. письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.          

З огляду на те, що ухвалами суду явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, документи подані учасниками процесу та зібрані судом, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

20.11.06. між сторонами даного спору укладено договір кредитної лінії № 2906, згідно якого позивач зобов"язався надати відповідачу кредит , а відповідач в свою чергу - повернути отримані грошові кошти в строки та порядку передбаченому договором та додатковими угодами до договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору кредитної лінії № 2906 від 20.11.06. та додаткової угоди №3 від 20.11.08. до даного договору, сторони погодили, що кредит надається у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 20.11.09. Сума ліміту кредитування надається в українських гривнях таким чином, щоб протягом всього строку дії цього договору розмір заборгованості позичальника за кредитом не перевищував суму еквівалент 600000,00 гривень.

Відповідно до п.1.4.1. даного договору із змінами внесеними додатковою угодою №2 від 20.10.08. відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 27% річних в гривнях.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця за період з дня перерахування з позичкового рахунку позичальника грошових коштів на його поточний або інший вказаний позичальником рахунок по 26 число включно місяця в якому надано кредит. В подальшому відсотки нараховуються щомісячно з 27 числа минулого місяця по 26 число включно поточного місяця (в грудні місяці по 31 число включно, при повному погашенні кредиту- до дня погашення (не включно). Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 7 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Згідно п.1.9. договору у разі порушення позичальником умов п.п.1.4.1.3. цього договору нарахування відсотків за користування кредитом або його частиною в наступному місяці здійснюється в розмірі процентної ставки встановленої п.п.1.4.1.1. цього договору, збільшеної на два відсотка.

На виконання умов договору позивач 30.11.06. надав відповідачу кредит в сумі 600000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1, 190 від 30 листопада 2006 року та випискою по особовому рахунку за період з 20.11.06 по 27.07.10., копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.40-42) .

Як вбачається із розрахунку заборгованості , долученого позивачем до матеріалів справи, в порушення договірних зобов"язань відповідач заборгованість по кредиту не погасив, проценти за його використання не повернув, строки щодо сплати процентів та повернення кредиту порушив, внаслідок чого станом на день винесення рішення судом, існує заборгованість в сумі 915245,90 грн.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензії №43 від 12.01.08., №132 від 03.02.09. та №1416 від 13.10.09. з вимогою погасити заборгованість за кредитом, заборгованість за нарахованими відсотками та провести заміну відсутнього майна. Проте, станом на день винесення рішення суду, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідачем станом на 30.07.10. належним чином умови кредитного договору не виконані, доказів погашення кредиту та відсотків суду не подано, доводів позивача не спростовано.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредиту 600000,00 грн. та відсотків за користування кредитними коштами 315245,90 грн., обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.1.1 договору кредитної лінії №2906 від 20.11.06. сторони узгодили, що за порушення взятих на себе зобов"язань по поверненню суми кредиту та несвоєчасній сплаті процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діє на момент нарахування пені, від суми платежу за кожний день прострочення.

Позивачем нарахована за договором кредитної лінії №2906 від 20.11.06. пеня в розмірі 81739,72 грн. - за недотримання термінів повернення кредиту та 57344,92 грн.- за несвоєчасну сплату відсотків.

В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На вимогу суду позивачем проведено перерахунок пені, враховуючи положення п.6 ст.232 ГК України.

За таких обставин, сума пені, яка підлягає стягненню за договором кредитної лінії №2906 від 20.11.06. за період з 21.11.09. по 21.05.10. становить : за недотримання термінів повернення кредиту 60994,52 грн., за несвоєчасну сплату відсотків 28483,64 грн.

В решті суми пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

За таких обставин, враховуючи положення ст.625 ЦК України до задоволення підлягають 133729,19 грн. - інфляційних втрат та 12279,45 грн.- 3% річних згідно поданого розрахунку.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання п.2.1.4. договору застави №936-Д від 23.11.06., то слід зазначити наступне.

Пунктом 4.4. договору кредитної лінії №2906 від 20.11.06. встановлено, що з метою своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним та неустойки позичальник повинен забезпечити виконання цих зобов"язань нотаріально оформленим договором застави.

На виконання п.4.4. договору, сторони 23.11.06. уклали договір застави №936-Д, який посвідчив приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В. , згідно якого ТзОВ "НОЛТ" в якості забезпечення виконання основного зобов"язання за кредитним договором надав в заставу належні йому на праві власності основні засоби, а саме: деревообробне обладнання.

Відповідно до п.2.1.4. договору застави, заставодавець зобов"язався на період фактичної дії цього договору застрахувати за свій рахунок предмет застави на його повну вартість, але не менше за ту, що визначена в п.1.6. цього договору, на користь заставодержателя. За невиконання чи нелалежне виконання даного пункту договору застоводержатель має право вимагати від заставодавця сплати штрафу у розмірі 5% від суми одержаного кредиту.

Перевіркою, проведеною представниками банку, за участі представника товариства, 12.10.09. встановлено факт відсутності заставного майна, що не заперечується відповідачем та підтверджено листом від 22.10.09. №30, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.23.). Відповідачем не спростовано доводів позивача про порушення умов договору застави, не подано суду доказів укладення договору страхування заставного майна, а тому вимоги позивача про застосування відповідальності шляхом стягнення штрафу в розмірі 30000,00 грн. є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Зважаючи на невиконання відповідачем зобов"язань щодо сплати кредиту, відсотків за його користування, невиконання вимог договору застави, вимоги позивача підлягають до часткового задоволення в сумі 1180732, 70 грн., в тому числі:600000,00 грн. - заборгованості по кредиту, 315245,90 грн.- заборгованості за нарахованими відсотками, 60994,52 грн. - пені за недотримання терміну повернення кредиту, 28483,64 грн. - пені за прострочення термінів сплати відсотків, 133729,19 грн. - інфляційних втрат, 12279,45 грн. - 3% річних та 30000,00 грн. - штрафу за неналежне виконання договору застави.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530,546, 610, 612, 614, 629 Цивільного Кодексу України, ст.173, 216, 230, 231,232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Івано-Франківської філії АТ "Брокбізнесбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЛТ" про стягнення заборгованості в сумі 1230339,18 грн. згідно договору кредитної лінії № 2906 від 20.11.06. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЛТ", вул. Шевченка, 2 б, с. Братківці, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 76014 (код 33233335) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", 03057, м.Київ, пр.Перемоги,41, Солом"янський район (код 19357489) в особі Івано-Франківської філії АТ "Брокбізнесбанк", вул. Вовчинецька, 9, м. Івано-Франківськ,76000 (код 26289469) -600000,00( шістсот тисяч гривень) - заборгованості по кредиту, 315245,90 (триста п"ятнадцять тисяч двісті сорок п"ять гривень дев"яносто копійок)- заборгованості за нарахованими відсотками, 60994,52 (шістдесят тисяч дев"ятсот дев"яносто чотири гривні п"ятдесят дві копійки) - пені за недотримання терміну повернення кредиту, 28483,64 (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят три гривні шістдесят чотири копійки) - пені за прострочення термінів сплати відсотків, 133729,19 (сто тридцять три тисячі сімсот двадцять дев"ять гривень дев"ятнадцять копійок)- інфляційних втрат, 12279,45 (дванадцять тисяч двісті сімдесят дев"ять гривень сорок п"ять копійок)- 3% річних та 30000,00 (тридцять тисяч гривень) - штрафу, а також 11807,32 (одинадцять тисяч вісімсот сім гривень тридцять дві копійки) витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                                                            повне рішення підписане 11.10.10