Рішення № 118053942, 28.03.2024, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3987/24

Провадження № 2/161/1951/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Рудської С.М.

при секретарі Коржик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

28.02.2024 року позивач ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Свій позов мотивує тим, що 01.08.2020 року між ТзОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 9881733, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 7000 грн., які зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ними. 01.04.2021 року між ТзОВ «1БАНК» та ТзОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 016-010421, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за Договором позики № 9881733 від 01.08.2020 року. У свою чергу, 22.06.2021 року на підставі Договору факторингу № 20210622/1, укладеного між ТзОВ «Сіроко Фінанс» та ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф», позивач набув права майнової вимоги за Договором позики № 9881733 від 01.08.2020 року, розмір заборгованості позичальника за яким станом на 20.02.2024 року становить 20440 грн. з яких: 7000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 13440 грн. заборгованість по відсотках. Всупереч умовам кредитного договору відповідач свої кредитні зобов`язання не виконує. Враховуючи наведене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» суму заборгованості суму заборгованості за Договором позики № 9881733 від 01.08.2020 року в розмірі 20440 грн., нараховані за період з 01.09.2020 року по 23.02.2022 року 3 % річних в сумі 908,32 грн. та інфляційне збільшення в сумі 3571,83 грн., а також понесені судові витрати по справі з яких: 2422,40 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на правничу допомогу.

До початку судового засідання від представника позивача надійшла до суду заява з проханням розгляд справи здійснювати у його відсутності на підставі наявних у ній доказів (а.с. 59).

Відповідач в судове засідання не з`явився, до його початку на електронну адресу суду подав заяву, в якій також просить розгляд справи проводити без його участі (а.с. 49). Відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходив.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.08.2020 року між ТзОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 9881733. Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі Оферта), що опублікована на веб-сайті https://mycredit.ua, підписана електронним цифровим підписом ТзОВ «1БАНК» та акцептована відповідачем 01.08.2020 року, шляхом підписання електронним підписом (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України) заявки на укладення договору № 9881733 від 01.08.2020 року, про прийняття пропозиції ТзОВ «1БАНК».

Відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 7000 грн., на поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 вказаний Відповідачем при оформленні Договору позики.

На умовах Договору позики (п. 2, основні параметри) Позикодавець надав Відповідачу грошові кошти (позику) у гривні на умовах передбачених Договором позики № НОМЕР_1 у розмірі 7000 грн., а Відповідач зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 31.08.2020 року (п. 2, дата повернення позики (останній день), розмір процентів акційних у день становить 0,48% (п. 2, розмір процентів акційних у день), розмір процентів на прострочену Позику у день, становить 2,70 % (п. 2, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день) (а.с. 9-10).

Факт перерахування позики на користь ОСОБА_1 підтверджується довідкою ТзОВ «Фінансова компанія Фінекспрес» № 20/12-2023-15 від 20.12.2023 року (а.с. 40).

Уклавши кредитний договір, сторони взяли на себе відповідні зобов`язання.

01.04.2021 року між ТзОВ «1БАНК» та ТзОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 016-010421, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за Договором позики № 9881733 від 01.08.2020 року (а.с. 11-17).

Згідно витягу з реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 016-010421 від 01.04.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за Договором позики № 9881733 від 01.08.2020 року становила 20440 грн., з яких: 7000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 13440 грн. заборгованість по відсотках (а.с. 18).

У свою чергу, 22.06.2021 року на підставі Договору факторингу № 20210622/1, укладеного між ТзОВ «Сіроко Фінанс» та ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф», позивач набув права майнової вимоги за Договором позики № 9881733 від 01.08.2020 року (а.с. 19-26).

Згідно витягу з реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 20210622/1 від 22.06.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за Договором позики № 9881733 від 01.08.2020 року становила 20440 грн., з яких: 7000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 13440 грн. заборгованість по відсотках (а.с. 27).

Із наведеного слідує, що з моменту відсутплення ТзОВ «1БАНК» права майнової вимоги за Договором позики № 9881733 від 01.08.2020 року до наступних кредиторів, нарахування ОСОБА_1 заборгованості за вказаним правочином не здійснювалося (а.с. 28).

Про укладення вищевказаних договорів факторингу відповідача було повідомлено в належний спосіб (а.с. 41).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 всупереч умовам Договором позики № 9881733 від 01.08.2020 року свої кредитні зобов`язання не виконує.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сума позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

При укладенні кредитного договору, беручи на себе певні зобов`язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати та враховувати всі ризики, що пов`язані за таким договорами.

Суд встановив, що між сторонами існують цивільні правовідносини. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання по кредитному договору за яким кредитодавець виконав умови договору повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови договору, порушено майнові права ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф».

За наведених обставин суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» суму заборгованості суму заборгованості за Договором позики № 9881733 від 01.08.2020 року в розмірі 20440 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У своєму позові ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» також просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь нараховані за період з 01.09.2020 року по 23.02.2022 року 3 % річних в сумі 908,32 грн. та інфляційне збільшення в сумі 3571,83 грн.

Як встановлено судом, кінцевий термін погашення позики відповідно до умов Договору позики № 9881733 від 01.08.2020 року встановлений до 31.08.2020 року, а тому починаючи з 01.09.2020 року у відповідача виникло прострочення за взятими на себе зобов`язаннями.

У свою чергу, нарахування індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення до 23.02.2022 року відповідає вимогам п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 не було надано жодних доказів, які б спростовували проведені позивачем розрахунки заборгованості за Договором позики № 9881733 від 01.08.2020 року, а також індексу інфляції та трьох процентів річних.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем до позову додано Договір про надання правової допомоги № 20240216-2 від 16.02.2024 року, укладений між адвокатом Бачинським О.М. та ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» (а.с. 33-34).

Згідно вищевказаного договору розмір гонорару є фіксованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача 3000 грн. понесених витрат на правничу допомогу та 2422,40 грн. судового збору.

На підставі ст.ст. 509,526,527,530,1048,1050,1054 ЦК України,керуючись ст.ст. 12,77,81, 137,141,247, 259,263-268, 280,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» суму заборгованості за Договором позики № 9881733 від 01.08.2020 року в розмірі 20440 (двадцять тисяч чотириста сорок) грн., з яких: 7000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 13440 грн. заборгованість по відсотках; а також нараховані за період з 01.09.2020 року по 23.02.2022 року 3 % річних в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 32 коп. та інфляційне збільшення в сумі 3571 (три тисячі п`ятсот сімдесят одна) грн. 83 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судові витрати по справі, а саме: 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. судового збору та 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», адреса місцезнаходження: Львівська обл., м. Львів, вул. С. Бандери, 87, офіс 54, код ЄДРПОУ: 42655697.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текстрішення складений01квітня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська