Рішення № 11804844, 04.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.10 Справа № 17/262/10

Суддя

за позовною заявою: концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району,

          юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137,

          фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а

          до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія Логіка”, 69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, 13, кв. 14

          про стягнення 44 350,02 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Гринь А.А., довіреність від 04.01.10 № 22

від відповідача: Хамзін Т.Р., довіреність від 28.07.10 б/н

СУТЬ СПОРУ:

17.08.10 до господарського суду Запорізької області звернувся концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (надалі - концерн “МТМ”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “Логіка” (далі ТОВ “КК Логіка”) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 44 350,02 грн. за спожиту теплову енергію на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.09 № 102154 з яких: 38 137,96 грн. - основний борг, 4 288,06 грн. - пеня, 659,81 грн. - 3% річних та 1 264,99 грн. - інфляційні витрати.

Ухвалою від 17.08.10 судом порушено провадження у справі № 17/262/10, судове засідання призначено до розгляду на 04.10.10, про що сторони повідомлені належним чином.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами фіксації.

У засіданні суду 10.08.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, осудом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив наступне. 01.11.09 між сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102154, на виконання умов якого позивачем за період з листопада 2009 року по липень 2010 року відповідачу поставлено теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 39 137,96 грн., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії за вказаний період. Зобов’язання щодо оплати отриманої теплової енергії відповідач належним чином, частково сплатив 1 000,00 грн. за надані послуги. Внаслідок чого, сума основного боргу за спірним договором становить 38 137,96 грн. У зв’язку з простроченням виконання зобов’язання, відповідачу нараховано 4 288,06 грн. пені за період з 21.12.09 по 27.07.10, 659,81 грн. - 3 % річних та інфляційні витрати в розмірі 1 264,99 грн. за період з 01.01.09 по 31.03.10. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 276 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, про що зазначено у письмовому відзиві на позовну заяву від 04.10.2010р. Між тим, відповідач зазначив, що заборгованість за спожиту теплову енергію фактично є заборгованістю власників квартир. Відповідач знаходиться у скрутному фінансово-економічному становищі, що підтверджено балансом підприємства станом на 01.08.2010 року. Просить суд, на підставі ст. 83 ГПК України відстрочити виконання рішення на один рік та на підставі ст. 233 Господарського кодексу України зменшити розмір пені.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.09 між товариством з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “Логіка” (Споживач) та концерном “Міські теплові мережі” (Теплопостачальна організація) укладено договір № 102154 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді з додатками та додатковими угодами, за умовами якого (п. 1.1.) Теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 6.1 Договору, розрахунки за даним договором, здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству України, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Пунктами 6.2-6.4 цього договору сторонами визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Споживач, відповідно до п. 6.7 договору, з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. № 2а документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання-передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі 5-ти днів з дати отримання. (п. 6.7.1. договору).

Пунктом 6.7.2. договору сторони узгодили, що у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п .6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем за період з листопада 2009 р. по липень 2010 р. було поставлено відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 39 137,96 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії.

На підставі актів приймання-передачі теплової енергії за листопад 2009 р.- липень 2010 р. позивачем виставлені рахунки відповідачу на оплату за поставлену теплову енергію. Однак, відповідач взятих на себе договірних зобов’язань належним чином не виконав, оплату за надані послуги здійснив частково в розмірі 1 000,00 грн. внаслідок чого, станом на день звернення з позовом до суду, сума основного боргу складає 38 137,96 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Факт наявності заборгованості в розмірі 38 137,96 грн. підтверджується матеріалами справи й визнаний відповідачем.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення 38 137,96 грн. основного боргу на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.09 № 102154 доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 7.2.8. договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної сплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3. договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної сплати.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем надано розрахунок штрафної санкції (пені) за період з 21.12.09 по 27.07.10 в сумі 4 288,06 грн. Факт прострочення матеріалами справи доведений, пеня розрахована позивачем з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, разом з тим, згідно розрахунку суду пеня за спірний період становить 4 284,20 грн. Таким чином, вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 284,20 грн. В іншій частині вимоги відхиляються.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи розрахунок позивача, розмір 3 % річних становить 659,81 грн. за період з 21.12.09 по 27.07.10. Однак, за розрахунком суду за вказаний період розмір 3% річних складає 462,74 грн. Отже, вимоги в цій частині задовольняються частково в сумі 462,74 грн. В іншій частині вимоги відхиляються.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 1 264,99 грн., а саме: за період з 01.01.09 по 31.03.10 в сумі 251,95 грн., з 01.02.10 по 31.03.10 в розмірі 1 013,97 грн. Вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідач по даній справі звернувся з клопотанням про відстрочення виконання рішення у даній справі на один рік. Позивач проти вказаного клопотання заперечив.

Проаналізувавши доводи відповідача та позивача суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ “Консалтингова компанія “Логіка” про відстрочку виконання рішення щодо оплати боргу, оскільки відстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежить від обставин справи. Відповідачем не обґрунтовано причини, що унеможливлюють виконання рішення. Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд відмовляє в задоволенні клопотання про надання відстрочення виконання рішення у справі № 17/262/10 строком на один рік.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 441,50 грн. державного мита та 234,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія Логіка” (69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, 13, кв. 14, код ЄДРПОУ 13615921, п/р 26004023923001 ЗРД ВАТ АБ “Бізнес Стандарт”, МФО 399500) на користь концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а, код ЄДРПОУ 32121458, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) - 38 137 (тридцять вісім тисяч сто тридцять сім) грн. 96 коп. основного боргу, 4 284 (чотири тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 20 коп. - пені, 462 (чотириста шістдесят дві) грн. 74 коп. - 3 % річних, 1 264 (одну тисячу двісті шістдесят чотири) грн. 99 коп. інфляційних витрат, 441 (чотириста сорок одну) грн. 50 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          В іншій частині позову відмовити.

          Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 22.10.2010