Рішення № 11804813, 15.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.10 Справа № 24/210/10

Суддя

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор”, м. Запоріжжя ( 69600 , м. Запоріжжя , Дніпропетровське шосе , 3 ; код ЄДРПОУ ).

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , смт. Михайлівка , Михайлівського району Запорізької області (72000 , АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код 63898234 ).

Про зобовязання звільнити та повернути земельну ділянку .

суддя Азізбекян Т.А.

Представники сторін :

від позивача Ляшенко К.Б. ( дов. № 1/05-б від 30.12.2009 р.).

від відповідача - ОСОБА_4 ( дов. б/н від 27.01.2009 р.).

В господарський суд надійшла позовна заява про зобовязання фізичну особу підприємця ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 10296 кв. м. , яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , від будівель , споруд , обладнання , працівників , охорони , що належать Фізичній особі підприємцю ОСОБА_2. та зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_2 повернути Відкритому акціонерному товариству “Запоріжтрансформатор” ( 69600 , м. Запоріжжя , Дніпропетровське шосе , будинок 3 ; код ЄДРПОУ 00213428) земельну ділянку площею 10 296 кв. , яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_2

Ухвалою від 28.05.2010 р. позовні матеріали прийняті к провадженню , слухання господарської справи № 24/210/10 призначено на 21.07.2010 р. о 12-00.

Слухання справи неодноразово відкладалось , термін вирішення спору продовжувався в порядку статті 69 ГПК України .

Сторонам розяснені права та обовязки передбачені положеннями Господарського процесуального кодексу України .

Відводів складу суду не заявлено .

В судовому засіданні 15.09.2010 р. господарським судом Запорізької області оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві від 28.05.2010 р. , зокрема вказуючи наступне . 11.09.2002 між ВАТ «Запоріжтрансформатор»та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір купівлі продажу будівлі, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобовязання передати нерухоме майно (теплицю металеву з приналежними будівлями та спорудами), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 10296, 0 кв. м., а відповідач зобовязався прийняти та оплатити це майно. Позивач вказує, що зобовязання з оплати та передачі майна сторони виконали у строки, передбачені договором, про що склали акт приймання передачі нерухомого майна від 17.09.2002, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв теплицю металеву (інв. № 01059) і огорожу теплиці (інв. 900370). Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення договору) встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно правових угод, а право користування на підставі договору оренди. Позивач вказує, що ФОП ОСОБА_2 такого договору не укладав, відповідно права користування земельною ділянкою не набував, а обєкт нерухомості, який був предметом договору купівлі продажу від 11.09.2002, демонтований та вивезений з території земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 На теперішній час єдиним користувачем земельної ділянки площею 10296, 0 кв. м. за адресою АДРЕСА_2 є ВАТ «Запоріжтрансформатор»на підставі державного акту серії І-ЗП № 003889 на право постійного користування землею, що підтверджується довідкою № 180/04 від 27.04.2010, виданою ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах». На вказаній земельній ділянці розташовані обєкти нерухомості, що належать ВАТ «Запоріжтрансформатор»і які не увійшли до складу майна, що передавалось покупцеві за договором купівлі продажу від 11.09.2002. Позивач стверджує, що він позбавлений можливості користуватися земельною ділянкою, відведеною йому згідно з державним актом серії І-ЗП № 003889 для потреб тепличного господарства, оскільки ФОП ОСОБА_2 протиправно зайняв цю земельну ділянку та розпочав на ній будівництво капітальної будівлі. Посилаючись на норми ст. ст. 150, 152 ЗК України позивач просить зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 10296, 0 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від будівель, споруд, обладнання , працівників, охорони, що належать ФОП ОСОБА_2, а також зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_2 повернути Відкритому акціонерному товариству «Запоріжтрансформатор»земельну ділянку площею 10296, 0 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність тверджень позивача. Надав суду письмовий відзив, у якому вказує, що у відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Підстави припинення права власності визначено у ст. 346 ЦК України. Вказує, що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.02.2009 № 21848168, за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на обєкт нерухомого майна теплицю літ. Д інв. № 01059, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 Відповідно до примітки на витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.02.2009 № 21848168, знесено лише частину інв. № 01059 літ. Д, що належить відповідачу на праві власності. Таким чином твердження позивача про демонтаж відповідачем у цілому будівлі літ. Д інв. № 01059 та припинення права власності на неї не відповідає дійсності. Вказує, що відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України як власник мав право здійснити реконструкцію належного йому на праві власності майна - теплиці літ. Д інв. № 01059, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 З огляду на норми ст. 346 ЦК України, реконструкція майна не належить до підстав припинення права власності на нього. Також представник відповідача зазначив, що з 01.01.2004 набув чинності Цивільний кодекс України, згідно п. 4 Перехідних положень якого, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Вказав, що відповідно до норм ст. 377 ЦК України у чинній редакції, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Згідно п. 1 Договору, нерухоме майно, що складається в цілому з інвентарного номеру 01059 (теплиця металева з приналежними будівлями та спорудами) знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 10296, 0 кв. м. Стверджує, що аналіз у сукупності наведених норм закону дозволяє зробити висновок про те, що до ФОП ОСОБА_2 перейшло право користування земельною ділянкою площею 10296, 0 АДРЕСА_2 Відповідно до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом. Позивачем не надано рішення суду, яким би встановлювалась недобросовісність чи нерозумність здійснення відповідачем свого права власності чи припинення права власності відповідача на нерухоме майно АДРЕСА_2 Також представник відповідача вказав, що в порушення норм ст. 33 ГПК України позивачем не надається доказів того, що на земельній ділянці по АДРЕСА_2 площею 10296, 0 кв. м. знаходяться належні йому на праві власності обєкти нерухомого майна. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2002 року між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор»у якості продавця та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 у якості покупця було укладено договір купівлі продажу будівлі. Відповідно до п. 1.1. даного договору продавець зобовязується передати, а покупець прийняти і оплатити нерухоме майно, що складається в цілому з інвентарного номеру 01059 (теплиця металева з приналежними будівлями та спорудами), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (три) в м. Запоріжжя на земельній ділянці площею 10296, 0 кв. м. Право власності ФОП ОСОБА_2 на обєкт нерухомого майна інв. № 01059 (теплицю) по АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі зареєстроване ОП «ЗМБТІ»у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 03.09.2004 № 4629585.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення договору) встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно правових угод, а право користування на підставі договору оренди. Між тим відповідно до п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004, до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Представником відповідача надано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.02.2009 № 21848168, із якого вбачається, що за станом на 12.02.2009 за АДРЕСА_2 розташовано наступний обєкт нерухомого майна, який належить ФОП ОСОБА_2: теплиця інв. № 01059 літ. Д, частина якого за матеріалами технічної інвентаризації знесена. Вартість теплиці літ. Д станом на 30.01.2009 без ПДВ складає 63654, 0 грн. Таким чином при розгляді спору судом застосовується Цивільний кодекс України у редакції 2003 року.

Нормами ст. 377 ЦК України у чинній редакції встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). З урахуванням наведених норм закону та умов договору купівлі продажу від 11.09.2002, суд приходить висновку, що до ФОП ОСОБА_2 перейшло право користування земельною ділянкою площею 10296 АДРЕСА_2

У судовому засіданні представники сторін пояснили, що фактично спір між сторонами виник щодо не переоформлення відповідачем права користування земельною ділянкою площею 10296 кв. м. по АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі, на якій розташований обєкт нерухомості інв. № 01059, що є предметом договору купівлі продажу від 11.09.2002 та як наслідок необхідністю сплати ВАТ «Запоріжтрансформатор»сум земельного податку за користування вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до п. 4.2. договору купівлі продажу ФОП ОСОБА_2 зобовязався з моменту переходу права власності на обєкт переоформити на себе земельну ділянку, на якій розташовано обєкт згідно з вимогами чинного законодавства.

Статтею 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Представником відповідача надано рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2005 по справі № 22/248д, яке набрало законної сили, за позовом ВАТ «Запоріжтрансформатор»до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі продажу будівлі від 11.09.2002. При розгляді даного спору господарським судом Запорізької області було встановлено, що ВАТ «Запоріжтрансформатор»не надав доказів звернення до Запорізької міської ради із заявою про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою згідно ст. 141 ЗК України. В свою чергу на виконання п. 4.2. договору купівлі продажу від 11.09.2002 ФОП ОСОБА_2 були здійснені заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2, що підтверджується матеріалами справи. З урахуванням цього господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_2 вживались всі необхідні заходи для належного виконання зобовязання щодо отримання права постійного користування земельною ділянкою, що передбачено умовами договору купівлі продажу від 11.09.2002. Внаслідок наявності обєктивних (незалежних від відповідача) обставин та причин ФОП ОСОБА_2 не мав реальної змоги оформити право користування земельною ділянкою АДРЕСА_2

У судовому засіданні представником відповідача також було надано договір № 012 від 02.02.2010 про підготовку технічної документації для укладення договору оренди, який укладений з ПП «Демир». Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, Замовник (відповідач) доручає, а виконавець (ПП «Демир») приймає на себе підготовку технічної документації по землеустрою для укладення договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 для розташування тепличного господарства. Представник відповідача пояснив, що на підставі даного договору ПП «Демир», яке має ліцензію на виконання будівельних робіт, здійснюються заходи щодо отримання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2 відповідно до завдання № 8709/и, що видане Запорізьким міським управлінням земельних ресурсів 28.12.2004.

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нормами ст. ст. 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до приписів ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснен здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Підстави припинення права власності встановлені ст. 346 ЦК України.

В порушення норм ст. ст. 33, 34 ГПК України позивачем не надано доказів припинення у встановленому порядку права власності відповідача на обєкт нерухомості інв. № 01059 по АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі та доказів протиправного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 10296 кв. м. за цією адресою.

Таким чином заявлені позовні вимоги про зобовязання відповідача звільнити земельну ділянку площею 10296, 0 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від будівель, споруд, обладнання, працівників, охорони, що йому належать, а також про зобовязання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 10296. 0 кв. м. за цією адресою з підстав, що викладені у позові, задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 49, ст. ст. 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити .

Суддя

Т.А. Азізбекян