Рішення № 118047840, 25.03.2024, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/3673/23

Провадження №2/173/293/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді - Бурхана С.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Терехов А.В., який діє від імені та в інтересах позивача, ОСОБА_1 , звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих коштів, до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., зареєстрований в реєстрі за № 80136 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Вердикт Капітал заборгованості за кредитним договором № 014/0198/82/0116974.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке: 29.11.2021 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67686801 по примусовому виконанню виконавчого напису №80136, виданого 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з боржника на користь ТОВ Вердикт Капітал заборгованості за кредитним договором № 014/0198/82/0116974 від 12.08.2011 року, укладеним з АТ Райффайзен Банк Аваль в розмірі 113 152, 93 грн.

Позивач вважає виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. від 12.06.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 80136, таким, що не підлягає виконанню.

Зокрема, позивач вважає, що нотаріус діяв всупереч Закону України Про нотаріат та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року. Будь-яких письмових вимог про необхідність погашення боргу від нотаріуса на адресу позивача не надходило. Порушення порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Окрім того, позивач не вважає вимоги стягувача до неї безспірними, оскільки вона не погоджується з сумою заборгованості, оскільки з виконавчого напису неможливо встановити складові заборгованості, підстави для їх нарахування відповідно до кредитного договору тощо.

Також позивач вважає, що вона не має будь-яких зобов?язань перед відповідачем, оскільки їй не було відомо про перехід права вимоги до нового кредитора.

Окрім того позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь 27 263,31 грн. безпідставно отриманих коштів, які були стягнуті у межах виконавчого провадження щодо примусового виконання спірного виконавчого напису.

Вказані обставини й стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Петрюк Т.М. від 28.11.2023 року за клопотанням позивача застосовано заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису вчиненого 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., зареєстрований в реєстрі за № 80136.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 року відкрите спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін.

Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно відповідачу та третім особам надіслано копію позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу та третім особам було встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви разом з доданими до неї документами, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач подав відзив на позовну заяву в порядку статей 178, 278 ЦПК України, згідно з яким вважає вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач вважає, що приватний нотаріус діяв відповідно до чинного законодавства. Безспірність заборгованості підтверджується наданими нотаріусу документами, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172 та не потребує додаткового доказування.

Щодо вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів, то відповідач вважає такі вимоги необгрунтованими з огляду на те, що підставою для отримання цих коштів відповідачем є стягнення заборгованості за кредитним договором. Тому, навіть за умов визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підстав для повернення коштів боржнику немає, оскільки вони стягувались в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Окрім того, відповідач отримав від приватного виконавця лише 13 267,12 грн., а решта коштів становлять витрати виконавчого провадження.

Вказані обставини, на думку відповідача, є підставою для відмови у позові.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог письмові пояснення суду не надали.

Відповідно до частини 5 статті 279ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст.55Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2Закону України"Просудоустрій істатус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

29.11.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. відкрито виконавче провадження №67686801 на підставі заяви стягувача ТОВ Вердикт Капітал за виконавчим написом № 80136 від 12.06.2021 року приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Вердикт Капітал заборгованості в сумі 113152,93 грн., що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно вказаного виконавчого напису нотаріуса, копія якого є в матеріалах справи, з позивача на користь відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/0198/82/0116974 від 12.08.2011 року, укладеним з АТ Райффайзен Банк Аваль, правонаступником якого є ПАТ Комерційний Індустріальний

Банк, потім - ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал, ТОВ Компанія з управління активами Примоколект-Капітал та ТОВ Вердикт Капітал за період з 08.04.2021 року по 25.05.2021 рік. Сума заборгованості складає 113 152, 93 грн.: 17978,91 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 14853,94 грн. - заборгованість за процентами; 79 670,08 грн. - заборгованість за штрафами і пенями та 650 грн. - плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Відповідно до статей 15, 16Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 18Цивільного кодексуУкраїни нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

В силу приписів ч. 1 ст.1Закону України«Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Статтею 88Закону України«Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Пронотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції України22лютого 2012року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц зазначив, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів здійснюється згідно з главою 14Закону України«Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

В цьому випадку, судом встановлено, що заборгованість зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення не була безспірною, з огляду на таке.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц сформульований правовий висновок про те, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення боржника про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису став кредитний договір № 014/0198/82/0116974 від 12.08.2011 року, укладений з АТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 . З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги, що судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення виконавчого напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів того, що дійсно позивачу направлялась претензія з вимогою про погашення заборгованості за вказаним договором.

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), так само як виписка по рахунку боржника, на яку відповідач посилається у своїх запереченнях проти позову, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, на переконання суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, не витребував від стягувача додаткових документів, вчинив виконавчий напис у порушення норм ст.88Закону України«Про нотаріат» та Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Так згідно з п 3.2. Порядку вчинення нотаріальнихдій нотаріусамиУкраїни безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Відповідно до 3.5. при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Отже, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КабінетМіністрів України№ 1172від 29червня 1999року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до зазначеного кредитного договору, укладеного між позивачем та ПАТ Банк Руский Стандарт у простій письмовій формі.

Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зазначене вище дає підстави для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88Закону України«Про нотаріат» та Переліку документів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18, згідно з якою укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. А тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, суд приходить до таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

До таких висновків про застосування норм права дійшов Верховний Суд в постанові по справі № 910/1531/18 від 06 березня 2019 року

Судом встановлено, що станом на 07.12.2023 року в межах виконавчого провадження з доходів ОСОБА_2 стягнуто кошти на загальну суму 27 263,31 грн. З даних коштів перераховано: 1575,22 грн. - в рахунок витрат виконавчого провадження; 2080,25 грн. - в рахунок сплати основної винагороди приватного виконавця; 13267,12 грн. - в рахунок сплати заборгованості за виконавчим провадженням перераховано на рахунок стягувача. Грошові кошти в розмірі 10 340,72 грн. приватним виконавцем розподілені не були та знаходяться на рахунку приватного виконавця до розгляду справи по суті. Такі відомості підтверджуються довідкою приватного виконавця Макаренко А.С. від 07.12.2023 року.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису, вчиненого 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., зареєстрований в реєстрі за № 80136, таким, що не підлягає виконанню, кошти, отримані відповідачем в сумі 13267,12 грн. за таким виконавчим написом є безпідставно одержаним, оскільки були стягнуті безпідставно. При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що зазначені кошти було стягнуто в рахунок погашення заборгованості, а не безпідставно. На думку суду підставою для стягнення цих коштів був саме виконавчий напис, який суд визнав таким, що не підлягає виконанню.

Підстав для стягнення з відповідача всієї суми, яка була стягнута з позивача у межах виконавчого провадження в розмірі 27 263,31 грн. суд не бачить, оскільки встановлено, що відповідач отримав кошти лише в сумі 13267,12 грн. Решту коштів отримала приватний виконавець Макаренко А.С., вимоги до якої позивач не заявляла.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку. що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141ЦПК України сплачену позивачем суму судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Матеріалами справи підтверджується, що позивач сплатила 1610, 40 грн. як судовий збір за подання позовної заяви та 536, 80 коп. Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1325, 80 грн.: 789 грн. в рахунок відшкодування судових витрат за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та 536,80 грн. - в рахунок відшкодування судових витрат за подання позовної заяви, оскільки заяву була задоволена в повному обсязі.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141,142, 206, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих коштів - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12 червня 2021 року, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 80136 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал (ЄДРПОУ 36799749) заборгованості за кредитним договором № 014/0198/82/0116974.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал (ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса: 04053 м.Київ, вул.Кудрявський узвіз, 5Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) 13 267 (тринадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 12 коп. - як безпідставно отримані кошти та 1325 (одна тисяча триста двадцять п?ять) грн.80 коп. - в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Бурхан