Рішення № 118047503, 20.03.2024, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/2354/23

Провадження №2/157/137/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання Кисляка Я.С.,

представника відповідачки адвоката Кота С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТзОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ») звернулося у суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № Z65.19746.007746874 від 19 березня 2021 року у розмірі 50896 гривень 17 копійок, з яких: 26100 гривень 06 копійок сума заборгованості за основною сумою боргу; 6524 гривень 14 копійок сума заборгованості за відсотками; 18271 гривня 97 копійок сума заборгованості за комісіями, а також понесені судові витрати. В обґрунтування вимог зазначає, що 19 березня 2021 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі АТ «Ідея Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z65.19746.007746874. 7 липня 2023 року між AT «Ідея Банк» та ТзОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № Z65.19746.007746874 від 19 березня 2021 року перейшло до ТзОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ». Згідно з п. 2.1. договору факторингу AT «Ідея Банк» відступає ТзОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», а ТзОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження AT «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 2.2. договору факторингу права вимоги, які AT «Ідея Банк» відступає ТзОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед AT «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, у паперовому вигляді в день укладання цього договору та надсилається AT «Ідея Банк» ТзОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі в день укладання цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу ТзОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z65.19746.007746874 від 19 березня 2021 року в сумі 50896 грн 17 коп., з яких: 26100 грн 06 коп. - заборгованість за основним боргом; 6524 грн 14 коп. - заборгованість за відсотками; 18271 грн 97 коп. - заборгованість за комісіями. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТзОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права грошової вимоги здійснювались безпосередньо AT «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги. ТзОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором. З моменту отримання права вимоги до відповідачки, а саме з 7 липня 2023 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Ухвалою судді від 29 грудня 2023 року у справі відкрито провадження і постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову та в обґрунтування заперечення зазначає, що кредит надавався на споживчі цілі, строк його повернення не настав на час звернення з позовом до суду, дата повернення кредиту 19 березня 2026 року, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження одержання, як це зазначено в частині 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», позичальником досудових вимог про дострокове повернення кредиту, тому відсутні правові підстави для дострокового стягнення усієї суми кредиту. Крім того, заявлена заборгованість за комісіями у розмірі 18271 грн. 97 коп. не підлягає стягненню, оскільки банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг ( ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Великої палати Верховного суду у справі № 496/3134/19, положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16. Крім того, кредитодавець у письмовій формі зобов`язаний повідомити споживача про затримання останнім сплати частини споживчого кредиту та/або сплати процентів щонайменше на один календарний місяць із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. У зв`язку з невиконанням позичальником умов договору банк на його адресу повинен направити вимогу про дострокове виконання боргового зобов`язання за кредитним договором рекомендованою кореспонденцією, надавши боржнику можливість добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Тобто, законом встановлено обов`язків досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши у повній мірі вимоги ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», не дотримавши передбачений договором порядок, який не має погіршувати порівняно з цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та зазначає, що згідно з п.п. 3.2. кредитного договору позивачка погодилася з тим, що договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими цього договору та зобов`язалася їх виконувати. З паспортом споживчого кредиту, в якому зазначено інформацію про реальну річну проценту ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, ОСОБА_1 ознайомилася та підтвердила своїм підписом, що AT «Ідея Банк» надав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для відповідачки, в тому числі в разі невиконання нею зобов`язань за даним договором. Жодних заперечень з приводу того, що відповідачка не погодилася з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів відповідачкою висловлено не було. Всі наведені твердження відповідачки, як і сам відзив в цілому являються викладенням суб`єктивних міркувань сторони відповідачки щодо даної цивільної справи та намаганням уникнути відповідачкою виконання взятих на себе зобов`язань.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, із змісту поданої відповіді на відзив вбачається, що вона просить справу розглянути у відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Кот С.І. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та пояснив, що відповідачка, отримавши у 2021 році кредит, щомісячно здійснювала оплати в рахунок виконання зобов`язань по кредитному договору, проте згодом квитанції їй перестали надходити. На теперішній час строк виконання зобов`язання по договору ще не настав, досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту позивачем не дотримано, умова договору щодо сплати комісії є нікчемною, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивачки, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що у позові належить відмовити, зважаючи на таке.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України (далі - ЦК) зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, та у встановлений законом або договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов`язанням.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

В той же час, ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Із зазначеної норми Закону вбачається, що кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, але лише у тому випадку, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Судом встановлено, що 19 березня 2021 року між AT «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування № Z65.19746.007746874, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 27825 гривень, зі сплатою 15 відсотків річних (процентна ставка змінювана) на строк 60 місяців.

Відповідно до п. 1.6. договору кредиту, дата повернення кредиту - 19 березня 2026 року.

Пунктом 3 цього договору передбачено, що нанесенням власноручного підпису під цим договором позичальник погоджується з тим, що Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Тарифи та паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими цього договору та зобов`язується їх виконувати, а також підтверджує, що ознайомився з інформацією, необхідною для отримання споживчого кредиту, з наявними та можливими видами кредитування у Банку, для прийняття усвідомленого рішення.

У пункті 4 кредитного договору вказано, що сторони дійшли згоди про те, що Додатку 3 1, що є невід`ємною частиною договору, зрозуміло та доступно викладено: а) детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки; б) графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; и) сум комісійної винагороди та інших платежів за договором.

Як вбачається з паспорту споживчого кредиту, відповідачка ознайомлена з порядком повернення кредиту, кількістю та розміром кредиту, періодичністю внесення платежів, що підтверджується проставленим нею власноруч підписом у цьому паспорті кредиту.

У зазначеному паспорті кредиту зазначається і про те, що договором про споживчий кредит може бути встановлено обов`язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформлення відповідного документа.

7 липня 2023 року між AT «Ідея Банк» та ТзОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» отримало право вимоги за кредитним договором № Z65.19746.007746874 від 19 березня 2021 року.

Згідно з витягом реєстру боржників № 1 до договору факторингу ТзОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z65.19746.007746874 від 19 березня 2021 року, в сумі 50896 грн 17 коп., з яких: 26100 грн 06 коп. - заборгованість за основним боргом; 6524 грн 14 коп. - заборгованість за відсотками; 18271 грн 97 коп. - заборгованість за комісіями.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № Z65.19746.007746874 від 19 березня 2021 року вбачається, що за період з 07.07.2023 по 30.11.2023 заборгованість ОСОБА_1 50896 грн 17 коп.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 626, 628 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України встановлено, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Як вбачається, з п. 1.6 кредитного договору № Z65.19746.007746874 від 19 березня 2021 року, датою повернення кредиту є 19 березня 2026 року.

Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем у позовній заяві не зазначено та суду не надано доказів щодо його права (права кредитодавця) вимагати у відповідачки повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, достроково. Зокрема, не надано суду доказів, що право вимоги дострокового повернення кредиту передбачено договором про споживчий кредит, як це встановлено ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, що АT «Ідея Банк» чи ТзОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» вживалися заходи на виконання вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів», якою встановлено обов`язкість досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Так, відповідно до ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про затримку сплати споживачем частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Окрім того, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором, у відповідачки наявна заборгованість по комісії, розмір якої становить 18271 грн. 97 коп.

Однак, як вбачається з підписаного відповідачкою паспорту споживчого кредиту, яким встановлено порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, цим паспортом передбачено сплату не комісії за надання кредиту, а внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до частин 1, 2 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного суду, наведеним у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, провадження N 14-53цс21, банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 ( провадження № 14-44цс21) якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обгрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Отже, враховуючи вищевикладене, умови кредитного договору щодо сплати комісії є нікчемними, а відтак, вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією в сумі 18217 грн 97 коп. задоволенню не підлягають.

Крім того, як доказ розміру заборгованості по кредитному договору позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 30 листопада 2023 року, який містить фіксовану суму заборгованості, починаючи з 07 липня 2023 року, однак у цей розрахунок не містить відомостей щодо порядку нарахування і встановлення такої заборгованості, починаючи з дати укладення кредитного договору, відомостей про внесення відповідачкою чергових платежів в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору.

З огляду на вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Оскільки в позові відмовлено, тому немає підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 судових витрат.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 78-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору № Z65.19746.007746874 від 19 березня 2021 року у розмірі 50896 гривень 17 копійок, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Дата складення повного тексту рішення 25 березня 2024 року.

Головуючий: О.В. Антонюк