Рішення № 11804507, 15.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.10 Справа № 18/179/10

Суддя

за позовом: концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2 А)

до відповідача: приватного підприємства “ЯРУС” (69069, м. Запоріжжя, вул. Тичини, 78)

про стягнення 4 887, 64 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Ярошенко Р.В. –керівник, довідка № 24/4803 від 06.10.2003 р., паспорт серія СА 548739 від 23.08.1997 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 24.06.2010 року звернувся позивач –концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району з позовною заявою до відповідача –приватного підприємства “ЯРУС” про стягнення 4 887, 64 грн.: 4527,14 грн. основного боргу, 181,97 грн. пені, 26,65 грн. – 3 % річних та 151,88 грн. втрат від інфляції, на підставі договору № 101747 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2006 р. та ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 25.06.2010 року порушено провадження у справі № 18/179/10, судове засідання призначено на 15.07.2010 р. У судове засідання 15.07.2010 р. представник позивача не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Представник відповідача у судовому засіданні визнав позов.

Згідно п. 3.6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвали суду про порушення провадження у справі, які були направлені на адреси, що зазначені у позові, отримані позивачем, про що свідчать повідомлення про вручення 01.07.2010 р. поштового відправлення № 07422636 та повідомлення про вручення 01.07.2010 р поштового відправлення № 7422644.

Із наданих представником відповідача, а також наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджала вирішенню спору, а тому суд визнав за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

У судовому засіданні 15.07.2010 р. розгляд справи закінчений та, за згодою представника відповідача, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 року концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (надалі –позивач) та приватне підприємство “ЯРУС” (надалі –відповідач) уклали договір № 101747 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі –договір).

За вказаним вище договором, позивач бере на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невід’ємними частинами (п.1.1. договору).

Згідно п.п. 6.2, 6.3, 6.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків відповідача з позивачем є рахунок та акт приймання-передачі. Відповідач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивачу суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

В разі несплати або несвоєчасної оплати відповідачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3. договору цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати відповідачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати (п. 7.2.8. договору).

Відповідачу за період з грудня 2009 р. по квітень 2010 р. відпускалася теплова енергія, що підтверджується направленими рахунками та актами на надання послуг щомісячно (реєстри розсилання рахунків за період з січня 2010 р. по травень 2010 р.), на загальну суму 4527,14 грн. Відповідач рахунки на сплату отриманої теплової енергії не оплатив, що призвело до звернення позивача із позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4527,14 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Факт порушення відповідачем умов договору та факт несплати вартості отриманої теплової енергії, підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога про стягнення з відповідача 4527,14 грн. основного боргу задовольняється судом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 26,65 грн. за період часу з 21.01.2010 р. по 20.05.2010 р., а також 151,88 грн. втрат від інфляції за період з грудня 2009 р. по березень 2010 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена також в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Суд, перевіривши розрахунок суми 3 % річних вважає його вірними, а вимогу про стягнення цієї суми із відповідача такою, що підлягають задоволенню.

Втрати від інфляції грошових коштів у сумі, заявленій до стягнення із відповідача, підлягають частковому задоволенню, з огляду на недотримання позивачем при розрахунку інфляційних втрат рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені у листі ВСУ від 03.04.1997 р. № 62-97Р. В зв’язку із цим стягненню із відповідача підлягають втрати від інфляції в сумі 39,36 грн., В частині стягнення 112,52 грн. інфляційних втрат –суд відмовляє в задоволенні позову.

Оскільки відповідач не сплатив за використану теплову енергію, то позивач, на підставі п. 7.2.8. договору, нарахував пеню у розмірі 181,97 грн. за період часу з 21.01.2010 р. по 20.05.2010 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Наданий позивачем розрахунок суми пені суд вважає вірним та обґрунтованим, а вимогу про стягнення цієї суми із відповідача такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В цілому позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства “ЯРУС” (69069, м. Запоріжжя, вул. Тичини, 78, код ЄДРПОУ 32649535, п/р 26008339701 у АБ “Металург”, МФО 313582) на користь концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2 а, код ЄДРПОУ 32121458, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) 4527 (чотири тисячі п’ятсот двадцять сім) грн. 14 коп. основного боргу, 181 (сто вісімдесят одну) грн. 97 коп. пені, 26 (двадцять шість) грн. 65 коп. –3 % річних, 39 (тридцять дев’ять) грн. 36 коп. втрат від інфляції, 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 65 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя                                                                                                     В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 23.07.2010 р.