Рішення № 11804502, 14.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.10 Справа № 18/178/10

Суддя

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Центр-Опт-Сервіс” (01054, м. Київ, вул. Воровського, 32; 01054, м. Київ, а/с 104)

до відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, 7)

про стягнення 52 755, 77 грн.

суддя Носівець В.В.

За участю представників:

Від позивача Барабаш Г.Л., довіреність б/н від 20.04.2010 р., паспорт НОМЕР_1 від 02.07.2002 р.;

Від відповідача не зявився

23.06.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Центр-Опт-Сервіс” (ТОВ “Центр-Опт-Сервіс”) з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” (ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика”) про стягнення 47 633,50 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 004 від 04.09.2009 р., 205,49 грн. пені, 4 112,40 грн. витрат від інфляції та 804,38 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.06.2010 р. порушено провадження у справі № 18/178/10, судове засідання призначено на 14.07.2010 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 14.07.2010 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, за погодженням з представником позивача, вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 14.07.2010 р. не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд не попередив.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 18/178/10 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 29.06.2010 р. про порушення провадження у справі, яка направлялася за юридичною адресою відповідача, що підтверджується даними довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД бланки №, № 604361 - 604367, та отримана уповноваженою особою ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика” 01.07.2010 р., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7414250.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст.ст. 526, 536, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України і полягають в тому, що 04.09.2009 р. позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 004, за умовами якого позивач зобовязався передати у власність відповідача етикеточну упаковку у відповідності із специфікацією, яка є невідємною частиною договору, а відповідач зобовязався прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах договору. Відповідно до п. 3.1 договору кількість товару та ціна за одиницю товару узгоджується сторонами додатково і вказується в специфікаціях до договору, накладних. На виконання умов договору згідно специфікації № 2 від 29.09.2009 р. та специфікації № 3 від 24.11.2009 р. на підставі видаткових накладних № 214 від 02.10.2009 р. та № 297 від 03.12.2009 р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 87 507,00 грн. Відповідачем вказаний товар був отриманий без жодних претензій та зауважень. Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті гривні на умовах 100 % оплата протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару. Відповідачем в порушення умов договору в період з 27.10.2009 р. по 09.12.2009 р. отриманий товар був оплачений частково в сумі 39 873,50 грн. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами договору № 004 від 04.09.2009 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на час звернення до суду з даним позовом становить 47 633,50 грн. Пунктом 6.3 Договору сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем строків оплати відповідно до умов п. 5.1 договору, він сплачує позивачу пеню в розмірі 1 % від вартості неоплаченого чи недоплаченого товару за кожен день затримки. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика” 47 633,50 грн. основного боргу, 205,49 грн. пені, 4 112,40 грн. витрат від інфляції та 804,38 грн. 3% річних.

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.09.2009 р. ТОВ “Центр-Опт-Сервіс” (позивачем у справі) та ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика” (відповідачем у справі) був укладений договір купівлі-продажу № 004 (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (продавець) зобовязався передати у власність відповідача (покупця) етикеточну упаковку (товар) у відповідності із специфікацією, яка є невідємною частиною Договору, а відповідач зобовязався прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах Договору.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3 Договору кількість товару та ціна за одиницю товару узгоджується сторонами додатково і вказується в специфікаціях до Договору, накладних. Загальну вартість Договору становить сума всіх накладних та Актів виконаних робіт по Договору.

У відповідності до п. 4.3 Договору строк поставки до 15 календарних днів на товар, що вже поставлявся, з моменту підписання специфікації.

Приймання-передача товару по кількості та якості здійснюється на складі відповідача згідно наданих позивачем товаросупроводжувальних документів на товар. Разом із товаром позивач зобовязаний передати видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат якості, гігієнічне заключення Мінздраву України (пункт 4.4. Договору).

Пунктом 5.1 Договору сторони визначили, що розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті гривні на умовах 100 % оплата протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару. Сторони можуть узгодити другі умови оплати за партію товару, про що буде зазначено в специфікаціях на дану партію товару (пункт 5.2 Договору).

З метою узгодження найменування, ціни за одиницю товару, загальної вартості партії товару, кількості та асортименту товару, що складає кожну партію, сторонами, відповідно до п. 3.1 Договору, були підписані специфікації № 2 від 29.09.2009 р. та № 3 від 24.11.2009 р., що є його невідємними частинами.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору № 004 від 04.09.2009 р. згідно специфікацій № 2 від 29.09.2009 р. та № 3 від 24.11.2009 р. позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар за наступними видатковими накладними:

-№ 214 від 02.10.2008 р. на суму 50 184,00 грн. з ПДВ;

-№ 297 від 03.12.2009 р. на суму 37 323,00 грн. з ПДВ,

а всього на загальну суму 87 507,00 грн.

Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчить відповідна довіреність на отримання товару за спірний період № 1796 від 02.12.2009 р.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору підтверджується видатковими накладними на поставку товару за спірний період та довіреностями на отримання товару. Зазначені видаткові накладні за спірний період узгоджені сторонами та згідно яких товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на кожній з вказаних видаткових накладних. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 1.2 специфікацій № 2 від 29.09.2009 р. та № 3 від 24.11.2009 р. оплата партії товару відбувається шляхом 100 % оплати протягом 30 календарних днів з моменту поставки згідно рахунку або накладної.

Отже, відповідач повинен був здійснити оплату кожної партії отриманого товару протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання кожної партії товару.

Відповідачем, в порушення умов Договору, отриманий за спірний період товар був оплачений частково, в сумі 39 873,50 грн. Решту суми боргу відповідач не погасив.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе, за умовами Договору № 004 від 04.09.2009 р., зобовязання та вимоги чинного законодавства, у звязку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 47 633,50 грн.

08.06.2010 р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія за вих. № 06/08-1 з вимогою про погашення заборгованості за Договором № 004 від 04.09.2009 р. в сумі 47 633,50 грн.

Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

Факт наявності заборгованості відповідача перед ТОВ “Центр-Опт-Сервіс” у розмірі 47 633,50 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 9.10 Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 р., а в розрахунках до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 47 633,50 грн. основного боргу за отриманий товар предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.3 Договору, який передбачає, що в разі порушення відповідачем строків оплати відповідно до умов п. 5.1 договору, він сплачує позивачу пеню в розмірі 1 % від вартості неоплаченого чи недоплаченого товару за кожен день затримки.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за прострочення оплати товару складає 205,49 грн.

Даний розрахунок судом перевірений та визнаний обґрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання згідно розрахунку позивача, становить 4 112,40 грн., а сума 3 % річних за прострочення виконання грошового зобовязання, згідно розрахунку позивача, складає 804,38 грн.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно, оскільки стягненню з відповідача підлягає 2 798,48 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 797,59 грн. 3 % річних.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 2 798,48 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 797,59 грн. 3 % річних. В частині стягнення 1 313,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів і 6,79 грн. 3 % річних суд відмовляє в задоволені позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або голинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно з приписами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з кою повязано його початок.

Позивачем при розрахунку суми втрат від інфляції грошових коштів та суми 3 % річних допущено помилку у підрахунку кількості днів прострочки з огляду на вищенаведені приписи ст.ст. 252, 253 ЦК України, а також не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 р.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика” 47 633,50 грн. основного боргу, 797,59 грн. 3 % відсотків річних, 2 798,48 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 205,49 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 252, 253, 525, 526, 549, 599, 611, 625, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 33, 44, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, 7, код ЄДРПОУ 00382094, п/р № 2600803140001 в АКБ “Індустріалбанк” в м. Запоріжжя, МФО 313849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Центр-Опт-Сервіс” (01054, м. Київ, вул. Воровського, 32; 01054, м. Київ, а/с 104, код ЄДРПОУ 24374248, р/р № 26009301700961 в АКБ “Золоті Ворота” м. Київ, МФО 300238) 47 633 грн. 50 коп. основного боргу, 205 грн. 49 коп. пені, 2 798 грн. 48 коп. втрат від інфляції, 797 грн. 59 коп. 3% відсотки річних, 514 грн. 35 коп. державного мита та 230 грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В.Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “23” липня 2010 р.