Рішення № 11804226, 18.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.10 р. Справа № 20/186

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі Донець О.Є.(головуючий), Лейба М.О., Риженко Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Україснька страхова компанія "Дженералі Гарант", м.Київ, в особі Донецької філії ВАТ "УСК "Дженералі Гарант", м.Донецьк

до відповідача Закритого акціонерного товариства страхової компанії „ВУСО”, м.Донецьк

про стягнення 5038,34 грн.

За участю представників:

від позивача: Петрова Т.Ю. - дов.

від відповідача: Сизоненко В.С. дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Відкрите акціонерне товариство "Україснька страхова компанія "Дженералі Гарант", м.Київ, в особі Донецької філії ВАТ "УСК "Дженералі Гарант", м.Донецьк, із позовом до Закритого акціонерного товариства страхової компанії „ВУСО”, м.Донецьк, про стягнення 5038,34 грн. - суми завданої матеріальної шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України "Про страхування", Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

У заяві від 03.08.10 р. позивач просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, сплаченого страховиком за завдану матеріальну шкоду в результаті дорожньо-транспортної події у розмірі 5038,34 грн.

Дану заяву судом прийнято до розгляду як таку, що подано позивачем відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов від 03.08.10 р., в якому вважає позовні вимоги необґрунтованими, у звязку із чим просить суд відмовити ВАТ УСК „Дженералі Гарант” у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 25.08.10 р. розгляд справи призначено колегіальним складом суду.

У заяві від 18.10.10 р. позивач зазначив, що 13.09.10 р. відповідачем по справі було сплачено суму відшкодування у розмірі 4528,34 грн., тобто суму позовних вимог за винятком франшизи у розмірі 510 грн., у звязку із чим просив суд припинити провадження по справі в частинні стягнення суми 4528,34 грн. відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України та стягнути з відповідача суму франшизи у розмірі 510,00 грн.

У судовому засіданні оголошена перерва з 03.08.10 р. до 25.08.10 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2008 року о 18.50 год. у Куйбишевському районі м.Донецька сталася дорожньо-транспортна пригода (далі-ДТП) за участю автомобіля „ВАЗ 21703”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля „ДЕУ Ланос”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2.

Внаслідок ДТП автомобіль „ДЕУ Ланос”, державний номер НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження, а його власнику ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди на суму 6411,72 грн., що підтверджується актом автотоварознавчого дослідження № 2711/11-08 від 11.11.08 р. та протоколом огляду транспортного засобу від 04.11.08 р.

Відповідно до довідки про обставини ДТП № 8894 від 06.11.08 р., яка видана ДАІ м.Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, особою винною у скоєнні ДТП є водій Павловський Д.А.

Згідно із постановою Куйбишевського районного суду м.Донецька від 17 листопада 2008 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

29 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Донецької філії ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу поліс № 19G-0126907 (далі-Договір).

Відповідно до умов Договору, Страховик зобовязався здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, яким є факт збитків, а саме - пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частини внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як свідчать матеріали справи, подія була визнана позивачем як страхова, у звязку із чим на підставі заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування від 24.10.08 р., страхового акту № 53011 від 25.12.08 р., листа вигодонабувача № 31-20/154 від 04.12.08 р., Страхувальнику було виплачену суму страхового відшкодування у розмірі 4738,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 713 від 26.02.09 р. Крім того, було оплачено проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 885 від 04.03.09 р.

За умовами Договору, при розрахунку страхового відшкодування розміру матеріального збитку вираховується ПДВ, а також безумовного франшиза, тобто частина збитків, яка не відшкодовується Страховиком і складає 0,5% від страхової суми, тобто 313,00 грн. Також застосовується коефіцієнт урахування зносу.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 5038,34 грн. - суми страхового відшкодування, сплаченого страховиком за завдану матеріальну шкоду в результаті дорожньо-транспортної події.

Позивач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 2 ст. 1187 зазначеного кодексу передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 27 Закону України „Про страхування” передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи вимоги чинного законодавства, позивач сплативши суму страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_2, отримав право зворотної вимоги (регресу) до винної особи ОСОБА_1 у розмірі виплаченого відшкодування та оскільки відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, несе відповідальність лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, то відповідальною особою в даному випадку є Закрите акціонерне товариство страхова компанія „ВУСО”.

У заяві від 18.10.10 р. позивач зазначив, що 13.09.10 р. відповідачем по справі було сплачено суму відшкодування у розмірі 4528,34 грн., тобто суму позовних вимог за винятком франшизи у розмірі 510 грн., у звязку із чим просив суд припинити провадження по справі в частинні стягнення суми 4528,34 грн. відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України та стягнути з відповідача суму франшизи у розмірі 510,00 грн.

Таким чином, під час розгляду справи відповідачем було здійснено оплату суми відшкодування у розмірі 4528,34 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи документами, у звязку з чим суд припиняє провадження по справі в цій частині в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.12.1 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно із ст.37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Отже, як вбачається з приписів вищезазначеної статті, саме потерпілому має бути компенсована франшиза у повному обсязі за рахунок страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована. Оскільки, позивач, в даному випадку, не є потерпілим у розумінні ст.37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 510,00 грн. суми безумовної франшизи слід відмовити за безпідставністю.

Судові витрати по справі покладаються на обох сторін пропорційно в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.11, 979, 993, 1172, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України „Про страхування”, ст.ст.12, 37 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі щодо стягнення з відповідача 4528,34 грн. суми страхового відшкодування припинити.

У задоволення позову щодо стягнення з відповідача 510,00 грн. суми безумовної франшизи відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства страхової компанії „ВУСО” (83055, м.Донецьк, вул.Постишева, № 60; р/р 26509001030196 в Донецькій філії АБ ТОВ „Місто банк”, МФО 335968, ЄДРПОУ 31650052) на користь Відкритого акціонерного товариства "Україснька страхова компанія "Дженералі Гарант" (01042, м.Київ, пров.Новопечерський, № 19/3) в особі Донецької філії ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" (83086, м.Донецьк, вул.Челюскінців, № 55-в; р/р 2650601518338 у філії ВАТ "УкрЕксімБанку" м.Донецьк, МФО 334817, ЄДРПОУ 24812547) 91,67 грн. суму витрат по сплаті державного мита, 212,11 грн. суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 18.10.2010 р.

Повне рішення складено 25.10.2010 р.

Головуючий суддя

Суддя Лейба М.О.

Суддя Риженко Т.М.