Ухвала суду № 118041124, 01.04.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 квітня 2024 року Київ№ 640/15974/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ювченка А.В. 21.09.2022 звернувся через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовом (зареєстрований 23.09.2022, що підтверджено протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями) до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 29.07.2022 № 363-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким позивача звільнено із займаної посади начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління зв`язку із зміною істотних умов державної служби та скороченням чисельності державних службовців, відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу»;

- поновити позивача з дня звільнення на рівнозначній посаді категорії «Б», посад державної служби, підкатегорії «Б1» в Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрації судноплавства);

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати на його користь в межах стягнення за один місяць.

Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2024, цю справу прийнято до провадження. Позовну заяву залишено без руху на підставі частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено строк та визначено спосіб для усунення недоліків.

Відповідно до ухвали від 27.02.2024 судом продовжено розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Витребувано від відповідача: довідку про середню заробітну плату позивача за два місяці перед звільненням; докази того, що мали місце обставини, зазначені у пункті 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»; усі документи, що стали підставою прийняття оскаржуваного рішення із письмовими поясненнями.

Від відповідача до суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду від 27.02.2024, зокрема, довідка про доходи.

Від представника відповідача до суду також надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а у разі відмови в його задоволенні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Вирішуючи вказане клопотання, суд виходив із того, що згідно зі статтями 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, ця справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки відсутні передбачені частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключні випадки, відповідно до яких справа підлягає обов`язковому розгляду за правилами загального позовного провадження.

У силу вимог частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У цьому випадку предмет позову не стосується оскарження нормативно-правових актів, рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності та рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, ця адміністративна справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Ураховуючи викладене, а також те, що будь-яких вагомих підстав для розгляду названої справи в загальному позовному провадженні не встановлено, суд доходить висновку про відсутність підстав для розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Крім того, представник позивача просив розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням сторін, із приводу чого суд зазначає, що особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини п`ятої вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

У заявленому клопотанні представником відповідача не зазначено встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів. Суд ураховує і те, що відповідач, як і позивач, не обмежені в праві надавати пояснення в письмовій формі.

До того ж, якщо суд за наслідками дослідження наданих сторонами доказів дійде висновку про необхідність проведення судового засідання, він не обмежений у праві його призначення.

Беручи до уваги наведене вище, зважаючи, що будь-яких вагомих підстав та обґрунтованих пояснень необхідності розгляду цієї справи, як у загальному позовному провадженні, так і у судовому засіданні представник відповідача не навів, ураховуючи, що за правилами спрощеного провадження може бути розглянута будь-яка справа, окрім перерахованих у частині четвертій статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та, відповідно, у порядку загального позовного провадження.

Крім того, із наявних у матеріалах справи письмових доказів, а саме з довідок про доходи позивача від 11.08.2022 та від 07.03.2024 встановлена певна невідповідність, із приводу чого суд уважає за необхідне витребувати від відповідача додаткові докази.

Із положень частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та при цьому суд має керуватись основоположними в адміністративному процесі принципами, які закріплені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною третьою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно із частинами третьою та шостою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, про витребування доказів за власною ініціативою суд постановляє ухвалу.

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Із урахуванням викладеного, для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи суд доходить висновку про необхідність у витребуванні додаткових доказів від відповідача.

Керуючись статтями 12, 72, 79, 80, 160, 179, 243, 248, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.

У задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовити.

Витребувати від Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України:

- довідку про середню заробітну плату позивача за червень липень 2022 року, сформовану на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Витребувані докази подати через канцелярію суду не пізніше п`яти днів із дня вручення (ознайомлення) копії цієї ухвали або через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

Роз`яснити посадовим особам Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Попередити посадових осіб Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, що у випадку неповідомлення суд про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує заходи процесуального примусу.

Копію ухвали суду надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Скрипка І.М.