Рішення № 11804061, 21.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.10.10 р.                     Справа № 34/205                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Молочна слобода”, м. Куп’янськ

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітел”, м. Горлівка

про стягнення 79505,73грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Бондаренко Я.Д. (за довіреністю)

від відповідача – Келембет М.В. (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Молочна слобода”, м. Куп’янськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітел”, м. Горлівка про стягнення боргу у розмірі 64374,50грн., інфляційних витрат в сумі 11888,05грн., 3% річних в сумі 3243,18грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на накладну №186054 від 27.11.2008р., довіреність на отримання ТМЦ №000778 серії ВИТ від 28.11.2008р. та вимогу №211 від 21.07.2010р.

Відповідач у відзиві на позовну від 13.09.2010р. (вхід. №02-41/39247) проти позову заперечує та зазначає, що позивач невірно зазначив підставу поставки товару, оскільки замість усної домовленості між сторонами було укладено договір №0505040010 від 01.01.2008р. Крім того відповідач зазначає, що спір між сторонами про стягнення вартості товару на підставі договору №0505040010 від 01.01.2008р. вже було вирішено рішенням господарського суду Донецької області від 27.04.2010р. №39/27 де у задоволенні позовних вимог ТОВ „Торговий дім „Молочна слобода” було відмовлено.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :

Відповідно до накладної №186054 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 27.11.2008р. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №000778 серії ВИТ від 28.11.2008р. ТОВ „Молочна слобода” поставило, а ТОВ „Вітел” отримало товар всього на суму 183600,00грн. із зазначенням строку оплати - 13.12.2008р.

Факт здійснення господарської операції також підтверджується податковою накладною №5872 від 27.11.2008р. на суму 183600,00грн.

У зв’язку із неповною оплатою товару позивач направив на адресу відповідача Вимогу №211 від 21.07.2010р. з вимогою оплатити отриманий товар в сумі 64374,50грн. у семиденний термін з моменту отримання вимоги. Як доказ направлення зазначеної вимоги позивачем надано поштову квитанцію з повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 23-24).

За розрахунком позивача, у зв’язку із несплатою відповідачем отриманого товару за останнім, на момент подання позову, обліковується заборгованість в розмірі 64374,50грн.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ч. 1 ст.692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відтак матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов’язання щодо поставки товару виконав у повному обсязі. Претензій щодо кількості якості та комплектності відповідачем заявлено не було. Відповідач же свої зобов’язання стосовно оплати товару належним чином не виконав, отриманий ним товар оплатив частково в сумі 119225,50грн., у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 64374,50грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 64374,50грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Єдиною підставою заперечень відповідача є те, що поставка товару за видатковою накладною №186054 від 27.11.2008р. здійснювалася не за усною домовленістю сторін, а на підставі договору №0505040010 від 01.01.2008р. тому позовні вимоги, на думку відповідача, не можуть бути задоволені судом, оскільки на підставі, за якою вони заявлені, товар не поставлявся, що встановлено у рішенні суду №39/27 від 27.04.2010р. (а.с. 33). Дані заперечення судом не приймаються з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зазначений договір №0505040010 від 01.01.2008р., на який відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень, до матеріалів справи не надано. Крім того отримання товару за видатковою накладною №186054 від 27.11.2008р. відповідачем не спростовується, а також як вбачається з наданих позивачем документів отриманий відповідачем товар частково було оплачено в сумі 119225,50грн., що підтверджується випискою з банку за 18.12.2008р. на суму 20000,00грн., випискою з банку за 22.12.2008р. на суму 80000,00грн., а сума у розмірі 19225,55грн. надалася як бонус, що також підтверджується відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

З огляду на положення зазначених норм та принципу диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. Відтак в даному випадку підставою позову щодо стягнення суми боргу у розмірі 64374,50грн. позивачем визначено видаткову накладну №186054 від 27.11.2008р. відповідно до якої позивачем була здійснена поставка товару та визначений строк оплати 13.12.2008р.

Враховуючи приписи ст.ст. 641, 642 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір шляхом передачі позивачем відповідачу товару згідно накладної №186054 від 27.11.2008р., прийняттям відповідачем товару та здійсненням ним часткової оплати товару у розмірі 80000грн. та 20000грн. із призначенням платежу: „оплата за молоко згущене отримане відповідно накладної №186054 від 28.11.2008р.”, про що свідчить виписки банку за 18.12.2008р. та за 22.12.2008р. Відтак у позивача є право вимагати від відповідача виконання його обов’язку по оплаті заборгованості за отриманий ним товар.

З огляду на вищевикладене відповідач не надав до матеріалів справи жодного доказу, який би спростовував його обов’язок оплатити у повному обсязі отриманий ним товар за видатковою накладною №186054 від 27.11.2008р. та підтверджував відсутність заборгованості у розмірі 64374,50грн. Відтак вимоги позивача щодо стягнення боргу у розмірі 64374,50грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надане рішення господарського суду Донецької області №39/27 від 27.04.2010р., на яке відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень судом не приймається до уваги за тих підстав, що воно прийнято з інших підстав, натомість здійснена позивачем поставка товару підтверджується матеріалами даної справи, а саме видатковою та податковою накладною.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3243,18грн. та інфляційних витрат в сумі 11888,05грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що накладна №186054 від 27.11.2008р. (а.с. 26) містить строк оплати 13.12.2008р., вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 11888,05грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 3243,18грн. є арифметично вірними та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача .

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Молочна слобода”, м. Куп’янськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітел”, м. Горлівка про стягнення боргу у розмірі 64374,50грн., інфляційних витрат в сумі 11888,05грн., 3% річних в сумі 3243,18грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітел” (84601, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 4, р/р №26006301501355 в АКБ „Національний кредит”, МФО 335797, код ЄДРПОУ 25101446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Молочна слобода” (63702, Харківська область, м. Куп’янськ, вул. Ломоносова, 26, р/р №26005036243200 в АТ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32358958) борг у розмірі 64374,50грн., інфляційні витрати в сумі 11888,05грн., 3% річних в сумі 3243,18грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 795,05грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 25.10.2010року

Суддя