Постанова № 11803555, 18.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2010 року 12:15 № 2а-10127/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомПриватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ПАНАЦЕЯ 1997»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення - рішення За участю представників сторін:

Від позивача: Дмитренко В.Ю., Чернецька Л.В.

Від відповідача: Білоус Ю.В., Кліща А.О., Петровська І.В., Гончарук Н.П.

у судовому засіданні 18.10.2010р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

ПАТ «УСК «ПАНАЦЕЯ 1997»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 28.04.10р. №0002103540/0.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та не погоджуючись в висновком податкового органу про заниження податку на прибуток в сумі 1959 655 грн., вказує на відсутність порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 та п.п.7.9.3.п.7.9. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що чинне законодавство, яке регулює вексельний обіг в Україні не забороняє сторонам шляхом укладання договору визначати порядок та строки погашення грошового зобовязання за векселем, предявленим до платежу, як і не містить обмежень щодо продовження сторонами шляхом укладання договору строку платежу за векселем, а тому кредиторська заборгованість позивача за предявленими до платежу векселями не може вважатись валовим доходом в розумінні вказаного Закону.

Не погоджуючись з порушенням п.п.7.9.3.п.7.9. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач вказує на те, що будь-яких обмежень щодо включення до складу валових витрат відсотків за векселями вказаною нормою не встановлено; умова щодо сплати відсотків за простими векселями позивача вказана як у самих векселях, так і обумовлена в угодах, укладених між позивачем та його контрагентами; така умова є дійсною, прийнятою сторонами до виконання, а тому з точки зору податкового законодавства відсотки за векселями підлягають віднесення до складу валових витрат.

Підтримуючи позовні вимоги, позивач просить суд врахувати, що за результатами експертного дослідження, проведеного за постановою слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в м. Києві про призначення судово-економічної експертизи в рамках кримінальної справи № 76-00280, висновком судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5229/5230/10-19 від 09.08.10р., висновки акту перевірки щодо заниження податку на прибуток 1959 655 грн. документально та нормативно не підтверджені з покликанням судових експертів на те, що валові доходи позивача не повинні бути збільшені на неоплачені суми за отримані векселі у розмірі 6835470 грн., а нарахування відсотків за 2008 рік в сумі 771823,73 та за 2009р. в сумі 231320,98 грн. здійснено обґрунтовано і не завищує валових витрат підприємства. За цими зобовязаннями у ПАТ «УСК «Панацея 1997» немає зобовязань перед бюджетом з податку на прибуток в сумі, що донарахована податковим орнаном.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд скасувати оспорюване податкове повідомлення рішення.

Представник відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечував, вказуючи на те, що оскільки позивач не здійснив оплату власних векселів: АА 1630548, АА 1630541, АА 1630542, АА 1630544 на загальну суму 6835470 грн., до моменту їх фактичної передачі згідно з актами предявлення до оплати, сума кредиторської заборгованості у розмірі 6835470 грн. є доходом з інших джерел, а тому підлягає віднесенню до складу валових доходів відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З покликанням на те, що згідно з ст. 5 Уніфікованого закону прості векселі не можуть містити умову про відсотки, ДПІ вважає неправомірним віднесення до валових витрат нарахованих позивачем відсотків за простими векселями відповідно до вимог п.п.7.9.3.п.7.9. ст.7 цього Закону.

За таких обставин, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою адміністрацією у Печерському районі м. Києва проведена виїзна планова перевірка ЗАТ «УСК «Панацея 1997» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08р. по 31.12.09р., за результатами якої складено акт перевірки від 15.04.10р. №130/22-01/24735858.

Як вбачається із акту, податковим органом встановлені порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок неправомірного, на думку податкового органу, не включення до складу валового доходу суми 6835470 грн., отриманого як сума не сплачена за отримані векселі у звітних періодах: 2008р. 4585470 грн.; 2009 р. 2250000 грн. та порушення п.п.7.9.3.п.7.9. ст.7 цього ж Закону, внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, віднесення до складу валових витрат нарахованих позивачем відсотків, що не є процентами в розумінні цього Закону у звітних періодах: 2008 р. 771828, 73 грн.; три квартали 2009 року 91081, 25 грн., 2009 рік 231320, 98 грн.

На підставі вказаного акту на внаслідок вказаних порушень, ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення № 0002103540/0 від 28.04.10р., яким позивачу нараховане податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 2951 626 грн., в тому числі: 1959 655 грн. основного платежу та 991 971 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність вказаного податкового повідомлення рішень є предметом даного спору.

Так, перевіркою встановлено та відображено у акті перевірки, що між позивачем ТОВ «АТН-Інвест»укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Д27/12-42 від 27.12.07р., предметом якого є купівля-продажу одного простого векселя номінальною та договірною вартістю 320000,00 грн. Відповідно до акту приймання-передачі векселів від 27.12.07р. вказані у договорі векселі продавцем передано покупцю. За умовами цього договору, оплата цінних паперів може здійснюватися шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продався або шляхом передачі майнових прав, цінних паперів, векселя або інших цінних паперів за згодою з продавцем. Відповідно до акту приймання-передачі векселя від 01.10.08р. позивач передав ТОВ «АТН-Інвест»в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором простий власний вексель АА 1630542 з терміном платежу 28.11.08р. номінальною вартістю 320 000 грн. з оплатою 25% річних.

22.05.08р. між позивачем та ТОВ «Аквізит-Інвест»(продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Д481/08, предметом якого є купівля-продажу 3-ьох простих векселів номінальною вартістю 16200000,00 грн. та договірною вартістю 11271370,00 грн. Відповідно до акту приймання-передачі векселів від 22.05.08р. вказані у договорі векселі продавцем передано покупцю. Відповідно до акту приймання-передачі векселя від 01.10.08р. позивач передав ТОВ «Аквізит-Інвест»в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором простий власний вексель АА 1630541 з терміном платежу 28.11.08р. номінальною вартістю 1162470,00 грн. з оплатою 25% річних. Решта заборгованості перерахована позивачем станом на 17.12.08р. грошовими коштами на розрахунковий рахунок ТОВ «Аквізит-Інвест».

01.10.2008р. між позивачем (покупець) та ТОВ «АТН-Інвест» (повірений) за дорученням ЗАТ «Земська страхова компанія»(продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б01/10-10 від 01.10.08р., предметом якого є купівля-продажу простого векселя номінальною та договірною вартістю 3103000,00 грн. Відповідно до акту приймання-передачі від 01.10.08р. вказаний у договорі вексель продавцем передано покупцю. За умовами цього договору, оплата цінних паперів може здійснюватися шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продався або шляхом передачі майнових прав, цінних паперів, векселя або інших цінних паперів за згодою з продавцем. Як встановлено перевіркою, відповідно до акта приймання-передачі векселя від 01.10.08р. позивач в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів передав ЗАТ «Земська страхова компанія»простий власний вексель АА 1630544 з терміном платежу 28.11.08р. номінальною вартістю 3103000 грн. з оплатою 25% річних.

01.12.2008р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Бонанза»(повірений) за дорученням ЗАТ «Земська страхова компанія»(продавець) укладено договір купівлі-продажу ціних паперів № Б665 від 01.12.08р., предметом якого є купівля-продажу 3-ьох простих векселів номінальною та договірною вартістю 30000000,00 грн. Відповідно до акту приймання-передачі від 01.12.08р. вказані у договорі векселі продавцем передано покупцю. За умовами цього договору, оплата цінних паперів може здійснюватися шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продався або шляхом передачі майнових прав, цінних паперів, векселя або інших цінних паперів за згодою з продавцем. Як встановлено перевіркою, відповідно до акта приймання-передачі векселя від 01.12.08р. позивач, в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором передав ЗАТ «Земська страхова компанія»простий власний вексель АА 1630545 з терміном платежу 31.12.08р. номінальною вартістю 30000000,00 грн. з оплатою 25% річних.

31.12.08р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Пірс»(повірений) за дорученням ЗАТ «Земська страхова компанія»(продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б341 від 31.12.08р., предметом якого є купівля-продажу одного простого векселя номінальною вартістю 30000000,00 грн. з оплатою 24% та договірною вартістю 30590163,93 грн. Відповідно до акту приймання-передачі від 31.12.08р. вказаний у договорі вексель продавцем передано покупцю. За умовами цього договору, оплата цінних паперів може здійснюватися шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продався або шляхом передачі майнових прав, цінних паперів, векселя або інших цінних паперів за згодою з продавцем. Відповідно до акту приймання-передачі від 31.12.08р. вказаний у договорі вексель продавцем передано покупцю.

Перевіркою встановлено та відображено у акті, що до вказаного договору № Б341, між сторонами цього договору укладено додаткову угоду № 1 від 31.12.08р., відповідно до якої термін дії зазначеного договору продовжено до 30.12.2011 р.

В рахунок погашення заборгованості за вказаним договором позивач передав ЗАТ «Земська страхова компанія»прості власні векселі на загальну суму 6835470 грн. (із оплатою 25% річних): АА 1630547 з терміном платежу 30.09.09р. номінальною вартістю 4 585 470 грн. з оплатою 25% (акт приймання-передачі від 01.09.09р.); простий власний вексель АА 1630548 з терміном платежу 31.12.09р. номінальною вартістю 2250 000 грн. з оплатою 25% (акт приймання-передачі від 01.10.09р.). У бухгалтерському обліку станом на 31.12.09р. позивачем відображено заборгованість у сумі 23164530 грн.

Між позивачем та ТОВ «АТН-Інвест» (повірений) за дорученням ВАТ «Модель Всесвіту» (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б30/09-29 від 30.09.09р., предметом якого є купівля-продажу одного простого векселя терміном платежу 30.09.09р. номінальною вартістю 4585470 грн. з оплатою 25% річних та договірною вартістю 4676551, 25 грн. Відповідно до акту приймання-передачі від 30.09.09р. вказаний у договорі вексель продавцем передано покупцю. У бухгалтерському обліку станом на 31.12.09р. позивачем відображено заборгованість перед ВАТ «Модель Всесвіту»у сумі 4585470 грн.

Перевіркою операцій позивача з отримання до оплати векселів встановлено, що відповідно до акту предявлення до оплати векселів від 28.11.08р. ТОВ «Аквізит-Інвест»предявило до оплати позивачу три простих векселя терміном платежу 28.11.08р.: АА 1630541 (номінальною вартістю 1162470 грн. з оплатою 25% річних), АА 1630542 (номінальною вартістю 320 000 грн. з оплатою 25% річних), АА 1630544 (номінальною вартістю 3103000 грн. з оплатою 25% річних); всього номінальна вартість 4585470 грн., договірна вартість 4767134,80 грн., загальна сума відсотків 181664,80 грн. За актом приймання-передачі векселів від 28.11.08р. ТОВ «Аквізит-Інвест» передав позивачу вищевказані векселі. Станом на 31.12.09р. у позивача обліковується заборгованість перед ТОВ «Аквізит-Інвест»в сумі 4585470 грн.

Відповідно до акту предявлення до оплати векселів від 31.12.09р. ЗАТ «Земська страхова компанія»предявило до оплати позивачу один простий вексель терміном платежу 31.12.09р АА 1630548 номінальною вартістю 2250 000 грн. з оплатою 25% річних; договірною вартістю 2 390239,73 грн. (загальна сума відсотків 140239,73 грн.) Станом на 31.12.09р. у позивача обліковується заборгованість перед ТОВ «Земська страхова компанія»в сумі 2250 000 грн.

Оригінали власних векселів надані позивачем при перевірці, копії долучені до матеріалів справи.

Відповідно до договору від 28.11.08р., укладеного між позивачем та ТОВ «Аквізит-Інвест», сторони договору домовились, що за векселями АА 1630541, АА 1630542, АА 1630544, що предявлені до оплати згідно з актом 28.11.08р., позивач, як векселедавець зобов'язаний погасити суму заборгованості у строк до 31.12.2010р.

Відповідно до договору від 31.12.09р., укладеного між позивачем та ЗАТ «Земська страхова компанія»сторони договору домовились, що за векселем АА 1630548, предявленим до оплати згідно акту предявлення до оплати векселів від 31.12.09р., позивач, як векселедавець зобов'язаний погасити суму заборгованості у строк до 31.12.2010р.

З покликанням на те, що позивач не здійснив оплату власних векселів: АА 1630548, АА 1630541, АА 1630542, АА 1630544 на загальну суму 6835470 грн., що були предявлені до оплати згідно з актами у строк до 28.11.08р. та відповідно до 31.12.09р., ДПІ вважає, що Товариство набуло економічної вигоди у вигляді надходження активів, за які не сплачено кошти, та з покликанням на те, що погашення векселя можливе виключно до його фактичної передачі (стор.53 акту абзац 4) ДПІ вважає, що сума заборгованості у розмірі 6835470 грн. є доходом з інших джерел, а тому підлягає віднесенню до складу валових доходів.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Конвенцією від 07.06.30, яка набрала чинності для України з 06.01.2000, (надалі - Уніфікованого закону), до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42), тощо.

Відповідно до ст.38 Уніфікованого закону, держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Вказана норма регулює строки та порядок предґявлення векселя до оплати, а не порядок та строки сплати (погашення) по векселю. За правовою природою ці строки не є тотожними. Строки платежів по векселю, тобто момент, коли векселедержатель отримує право вимагати платіж за векселем регулюються ст.33-38 Уніфікованого закону.

Так, згідно зі ст. 33 Уніфікованого закону, вексель може видаватися з одним із таких строків платежу: за предявленням такий вексель має бути предявлено до платежу протягом одного року із дня його складання, якщо тільки цей строк не зменшено векселедавцем чи індосантом або не збільшено векселедавцем; у визначений строк від дати предявлення - такий вексель повинен бути оплачений у термін від дати предявлення про ,що зазначається у векселі; у визначений строк від дати складання - такий вексель повинен бути оплачений у термін від дати складання про ,що зазначається у векселі; у визначену дату. Якщо строк платежу за векселем визначено з використанням одного із трьох останніх способів, такий вексель має бути предявлено до платежу або в день, коли він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Водночас векселедержатель у разі непредявлення векселя до оплати в установлений для платежу строк не втрачає можливості звернутися до суду з вимогою до векселедавця (лист Держкомпідприємництва від 04.12.2002 р. № 2-221/6437, п. 7 листа Вищого арбітражного суду України від 17.08.98 р. № 01-8/314). Зробити це потрібно протягом трьох років із дати настання строку платежу, як це передбачено ст. 70 Уніфікованого закону). Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

Відповідно до ст. 40 Уніфікованого закону, держатель переказного векселя не може бути примушений прийняти платіж за ним до настання строку платежу. Трасат, який здійснює платіж до настання строку платежу, робить це на свій власний страх і ризик. Той, хто здійснює платіж при настанні строку платежу, вважається таким, хто належним чином виконав своє зобов'язання.

Відповідно до ст. 16 (Додатку II) Уніфікованого закону, питання про те, чи зобов'язаний трасант забезпечити покриття при настанні строку платежу або чи має держатель спеціальні права на це покриття, залишається поза сферою застосування Уніфікованого закону. Такі ж самі положення застосовуються до будь-якого іншого питання, що стосується правовідносин, на основі яких було видано вексель.

Відповідно до ст. 22 (Додатку II) Уніфікованого закону, кожна з Високих Договірних Сторін має право вживати надзвичайних заходів загального характеру стосовно продовження строків, необхідних для збереження права регресу та стосовно продовження строків платежу.

Наведені норми спростовують доводи ДПІ про те, що погашення векселя, можливе виключно до його фактичної передачі.

При цьому, чинне законодавство, що регулює вексельний обіг в Україні не забороняє сторонам шляхом укладання договору визначати порядок та строки погашення грошового зобовязання за векселем, предявленим до платежу, які не містить обмежень щодо продовження сторонами шляхом укладання договору строку платежу за векселем. Між тим, однією із основних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин відповідно до ст.6 ЦК України є свобода договору (п.3 ст.3 ЦК України), що передбачає право суб'єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але таких, що відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст.6 ЦК України).

Так, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року N 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.

Як вказує Пленум ВСУ у п. 22 постанови, зобов'язання сплатити за векселем припиняється виконанням, тобто сплатою зобов'язаною особою суми вексельного боргу (ст. 599 ЦК). Разом з тим, зобов'язання, яке випливає з векселя, може бути припинене з інших підстав, передбачених гл. 50 ЦК, зокрема шляхом передання відступного за згодою між вексельними кредитором і боржником (ст. 600 ЦК), зарахування зустрічної грошової вимоги (статті 601 - 603 ЦК). Такі способи припинення вексельного зобов'язання породжують ті самі наслідки, що й оплата за векселем. Розглядаючи спори, пов'язані із припиненням цивільних зобов'язань шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог за векселями, суди мають враховувати нижчезазначене.

За наведених правових норм, та враховуючи, що законодавство, що визначає особливості обігу векселів в Україні, здійснення операцій з векселями та виконання вексельних зобов'язань у господарській діяльності, не містить імперативних норм щодо строків оплати векселя, предявленого до платежу та не забороняє сторонам за домовленістю продовжити цей строк, укладені між позивачем та його контрагентами договори від 28.11.08р. та від 31.12.09р., якими продовжено строки оплати предявлених до оплати векселів до 31.12.2010 року не суперечать чинному законодавству.

Так, відповідно до п.п. 4.2.10. п.4.2. ст.4 Закону, не включаються до складу валового доходу: номінальну вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).

За наведених обставин та правових норм, приймаючи до уваги домовленість сторін договору про строк сплати (погашення) заборгованості за векселями шляхом укладення позивачем з ТОВ «Земська страхова компанія»та з ТОВ «Аквізит-Інвест»договорів від 28.11.2008 р. та від 31.12.09р., за умовами яких сторони визначили строк погашення такої заборгованості до 31.12.2010р. (копії договорів в матеріалах справи), суд вважає, що правові підстави для віднесення кредиторської заборгованості позивача за предявленими до платежу векселями до складу валового доходу товариства відсутні, а отже відсутні підстави для висновку про порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погоджується суд і з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.9.3.п.7.9. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок неправомірного, на думку податкового органу, віднесення до складу валових витрат відсотків за простими векселями, що на думку податкового органу, не є процентами в розумінні вказаної норми Закону.

Так, відповідно до п. 7.9.3. п.7.9. ст.7 Закону, за процентними цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів. За дисконтними цінними паперами, емітованими платником податку, балансові збитки від їх розміщення відносяться до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого відбулося погашення (викуп) таких цінних паперів.

Згідно акту перевірки (стор.54), висновок про порушення вказаної норми зроблено з покликанням на п.1.10 ст.1 даного Закону, в якому дається визначення терміну «проценти», як доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. Тобто дана норма, на яку посилається ДПІ дає тлумачення про доходи і які проценти у вигляді доходів підлягають віднесенню до складу валових доходів. В спірному випадку, мова йде про витрати у вигляді процентів і наведена вище норма регулює які саме витрати по процентах можуть бути віднесені до складу валових витрат. У цьому випадку, будь-яких обмежень щодо включення до складу валових витрат відсотків за векселями вищенаведеною нормою п. 7.9.3. п.7.9. ст.7 Закону не встановлено.

Як свідчать обставини справи, умова щодо сплати відсотків за простими векселями позивача вказана як у самих векселях, так і обумовлена у вищевказаних актах приймання-передачі векселів, укладених між позивачем та його контрагентами; така умова є дійсна, прийнята сторонами до виконання шляхом часткового виконання позивачем зобовязання щодо сплати відсотків ТОВ «Аквізит-Інвест»та ТОВ «Земська страхова компанія», що встановлено перевіркою та відображено у акті (стор.51 акта), а тому з точки зору податкового законодавства відсотки за векселями підлягають віднесенню до складу валових витрат в розумінні п.п.7.9.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За таких обставин, покликання ДПІ на порушення ст.5 Уніфікованого закону, яка регулює правила щодо умов нарахування відсотків за переказними векселями не заслуговують на увагу.

Так, як зазначено у постанові Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року N 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», правочини, на підставі яких було видано (передано) вексель, можуть бути визнані судом недійсними у випадках, передбачених статтями 215 - 236 ЦК України. Наявність обставин, що свідчать про недобросовісність власника векселя, доводиться особою, до якої пред'явлено позов. Зобов'язана за векселем особа звільняється від платежу, якщо доведе, що кредитор, який пред'явив вимоги, знав або повинен був знати в момент придбання векселя про недійсність чи відсутність зобов'язання, що було підставою для видачі (передачі) векселя.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.04.10р. №0002103540/0, у звязку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Задовольняючи вимоги, суд враховує і те, що за результатами експертного дослідження, проведеного за постановою слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в м. Києві про призначення судово-економічної експертизи в рамках кримінальної справи № 76-00280, висновком судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5229/5230/10-19 від 09.08.10р., висновки акту перевірки щодо заниження податку на прибуток 1959 655 грн. документально та нормативно не підтверджені з покликанням судових експертів на те, що валові доходи позивача не повинні бути збільшені на неоплачені суми за отримані векселі у розмірі 6835470,00 грн., а нарахування відсотків за 2008 рік в сумі 771 823,73 та за 2009р. в сумі 231 320,98 грн. здійснено обґрунтовано і таке нарахування не завищує валових витрат підприємства. За цими зобовязаннями у ПАТ «УСК «Панацея 1997»немає зобовязань перед бюджетом з податку на прибуток в сумі, що донарахована податковим органом.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.04.10р. №0002103540/0, яким ПАТ «Українська страхова компанія «ПАНАЦЕЯ 1997» нараховано податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 2951 626 грн., в тому числі: 1959 655 грн. основного платежу та 991 971 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Дана постанова набирає законної сили відповідно до ч.1 ст. 254 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 21.10.10р.