Рішення № 118035009, 20.03.2024, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 березня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/655/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу:

за позовом Керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача 1: Західного офісу Держаудитслужби

позивача 2: Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ"

про: визнання недійсною додаткової угоди №2 від 01.10.2020 до договору №С/224-20/01-20 від 02.03.2020; визнання недійсною додаткової угоди №3 від 24.11.2020 до договору №С/224-20/01-20 від 02.03.2020; визнання недійсною додаткової угоди №4 від 02.12.2020 до договору №С/224-20/01-20 від 02.03.2020; визнання недійсною додаткової угоди №5 від 18.12.2020 до договору №С/224-20/01-20 від 02.03.2020; визнання недійсною додаткової угоди №6 від 18.12.2020 до договору №С/224-20/01-20 від 02.03.2020; визнання недійсною додаткової угоди №8 від 23.12.2020 до договору №С/224-20/01-20 від 02.03.2020; визнання недійсною додаткової угоди №9 від 22.01.2021 до договору №С/224-20/01-20 від 02.03.2020; стягнення надмірно сплачених коштів грошових коштів в сумі 373 297,58 грн.

за участі представників сторін:

прокурора : Безкоровайна О.А. ;

позивача 1: Стефанів І.І. - довіреність.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Керівника Тернопільської окружної прокуратури , подана в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області до ТОВ "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" про визнання недійсними додаткових угод №2-6, 8, 9 до договору №С/224-20/01-20 від 02.03.2020 та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 373 297,58 грн.

Судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважними представниками, прокурор посилається на безпідставне укладення додаткових угод до договору купівлі-продажу природного газу, внаслідок чого протиправно збільшена його вартість, що призвело до неефективного використання бюджетних коштів.

Позивачем 1 надані письмові пояснення №б/н (вх. 8631) від 26.10.2023, у яких, зокрема, зазначено, що представництво Тернопільською окружною прокуратурою інтересів держави в особі Держаудитслужби узгоджується з нормами п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України та Закону України "Про прокуратуру".

Повноважний представник позивача 2 у судове засідання не прибув, однак в матеріалах справи містяться пояснення №б/н (вх. №8452) від 20.10.2023, у яких ТУ ДСА України у Тернопільській області підтримує позовні вимоги прокуратури та просить їх задовольнити у повному обсязі. Також, 07.12.2023 позивачем 2 було подано клопотання №07-933/23 від 30.11.2023 про розгляд справи без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у жодне судове засідання, відзиву на позов чи будь - яких заяв і клопотань не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Зокрема, рекомендоване повідомлення про вручення суб`єкту господарювання поштового відправлення (ухвала про відкриття провадження у справі) було повернуто до суду з відповідною довідкою поштової установи про відсутність адресат за вказаною адресою.

Всі інші процесуальні документи надсилались відповідачу в порядку ч.5 ст.6 ГПК України, тобто через електронний кабінет, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету ТОВ "Енергорезерв", які містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене в сукупності, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов та неявка його представника у судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Справа розглядалась з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу відповідно до ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив наступне.

Моніторингом веб - порталу Prozorro прокуратурою з`ясовано, що Тернопільським управлінням Державної судової адміністрації у Тернопільській області у січні 2020 року було проведено процедуру закупівлі природного газу, код за класифікатором ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо, строком поставки до 31.12.2020 (ідентифікатор закупівлі UA-2020-01-28-004562-а).

Згідно оголошення про проведення відкритих торгів розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі становить 2 180 000 грн з ПДВ.

Відповідно до протоколу №36 засідання тендерного комітету участь у відкритих торгах прийняли 4 суб`єкти господарювання:

1. ТОВ "Енергогазрезерв";

2. ТОВ "Газпромсервіс";

3. ПП "ОККО Контракт";

4. ТОВ "Тернопільоблгаз".

За результатами процедури відкритих торгів їхнім переможцем визнано ТОВ "Енергогазрезерв" з остаточною ціновою пропозицією 1 214 289,39 грн, про що вказано у повідомленні про намір укласти договір.

Як наслідок, 02.03.2020 між ТУ ДСА України у Тернопільській області (Покупець/Замовник) та ТОВ "Енергогазрезерв" (Постачальник) було укладено договір С/224-20/91-20 купівлі - продажу природного газу, згідно із п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю природний газ (код ДК 021:2015-09120000-6 "Газове паливо" (природний газ)) у власність, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, передбачених цим договором.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб (1.2 договору).

За приписами п.2.1 укладеного правочину в межах цього договору, протягом 2020 року, Постачальник зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти природний газ в об`ємах - 290 667 тис. м. куб газу.

У розділі 4 угоди сторони погодили ціну газу. Так, загальна сума цього договору становить 1 214 289,39 грн в тому числі ПДВ 202 381,57 грн. Ціна за 1 тис. кубічних метрів природного газу, з урахуванням ПДВ за ставкою 20% складає 4177,5963 грн з ПДВ. При зміні законодавства, кон`юнктури ринку та інших обставин, що впливають на вартість товару, зміна ціни газу може узгоджуватися сторонами шляхом підписання додаткових угод до даного договору. Сума цього договору не повинна відрізнятись від ціни пропозиції в тому числі за одиницю товару, окрім випадків визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Оплата за фактично переданий Покупцю газ здійснюється після отримання товару протягом 10 календарних днів (п.5.1 угоди).

Згідно з п.11.6 укладеного правочину істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умовами, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми визначеної у договорі.

Відповідно до 11.9 угоди зміна істотних умов може здійснюватися за згодою сторін у випадках, що передбачені ч.4 ст.36 Закону Країни "Про публічні закупівлі", про що укладається додаткова угода із подальшим оприлюдненням таких змін відповідно до вимог ст. Закону України "Про публічні закупівлі".

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

У додатковій угоді 1 від 12.05.2020 до договору постачання електричної енергії сторони домовилися внести зміни до розрахункового рахунку.

В подальшому, між контрагентами було укладено низку інших додаткових угод до договору №С/224-20/91-20, якими фактично зменшені обсяги поставки природного газу, внаслідок збільшення ціни за його кубічний метр.

Так, за час існування спірних договірних відносин, їхніми учасниками було укладено десять додаткових угод, в тому числі сім щодо зміни ціни електричної енергії та обсягів її постачання. Зокрема:

- додатковою угодою №2 від 01.10.2020 сторони домовились, що з 01.09.2020 ціна природного газу, що постачається по договору, складе за 1000 кубічних метрів - 3829,45 грн. Крім того ПДВ - 20%. Всього до сплати за 1000 куб м. природного газу - 4595,34 грн в т.ч. ПДВ. Загальний обсяг поставленого газу за 4-ий квартал 2020 року склав 196,0618 тис. м. куб. Додаткова угода діє з 01.09.2020;

- додатковою угодою №3 від 24.11.2020 сторони домовились, що з 01.10.2020 ціна природного газу, що постачається по договору, складе за 1000 кубічних метрів - 4210 грн. Крім того ПДВ - 20%. Всього до сплати за 1000 куб м. природного газу - 5052 грн в т.ч. ПДВ. Обсяг поставленого газу складає: у жовтні 2020 року 13,5тис.м.куб; у листопаді 75 тис. м. куб.; у грудні 89,839 тис. м. куб. Додаткова угода діє з 01.10.2020;

- додатковою угодою №4 від 02.12.2020 сторони домовились, що з 15.10.2020 ціна природного газу, що постачається по договору, складе за 1000 кубічних метрів - 4631 грн. Крім того ПДВ - 20%. Всього до сплати за 1000 куб м. природного газу - 5557,20 грн в т.ч. ПДВ. Додаткова угода діє з 15.10.2020;

- додатковою угодою №5 від 18.12.2020 сторони домовились, що з 01.11.2020 ціна природного газу, що постачається по договору, складе за 1000 кубічних метрів - 5094,10 грн. Крім того ПДВ - 20%. Всього до сплати за 1000 куб м. природного газу - 6112,92 грн в т.ч. ПДВ. Додаткова угода діє з 01.11.2020;

- додатковою угодою №6 від 18.12.2020 сторони домовились, що з 01.12.2020 ціна природного газу, що постачається по договору, складе за 1000 кубічних метрів - 5602,50 грн. Крім того ПДВ - 20%. Всього до сплати за 1000 куб м. природного газу - 6723 грн в т.ч. ПДВ. Додаткова угода діє з 01.12.2020;

- додатковою угодою №7 від 23.12.2020 сторони домовились, що керуючись п.1 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" зменшити обсяги закупівлі згідно договору №С/224-20/91-20 від 02.03.2020 та викласти п.п.2.1. та 4.1. в наступній редакції: " В межах цього договору, протягом 2020 року, Постачальник зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти природний газ в об`ємах - 102,75800 тис.м.куб. газу. Загальна сума договору становить 681 211,99 грн в т.ч. ПДВ 113535,33 грн". Додаткова угода діє з 31.12.2020 в частині постачання природного газу, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань;

- додатковою угодою №8 від 23.12.2020 сторони прийшли до згоди, продовжити дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на 2021 рік, в обсязі, що не перевищує 20% визначеної в договорі, укладеному в 2020 році, якщо видатки на цю закупівлю затверджені в установленому порядку. П.1.2. доповнили наступним абзацом: "Постачальник передає Споживачу природний газ у січні 2021 року в обсягах 20,265 тис.м.куб." Ціна природного газу, що передається по цій додатковій угоді, за 1000 кубічних метрів без ПДВ складає - 5602,50 грн, крім того ПДВ 20% - 1120,5 грн. Разом 6723 грн. Додаткова угода діє з 31.03.2021 в частині постачання природного газу, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань;

- додатковою угодою №9 від 22.01.2021 сторони п.4.1 договору доповнили наступним абзацом: "Постачальник передає Споживачу природний газ у січні 2021 року в обсягах 18,39184 тис. м. куб." Загальна вартість додаткової угоди складає 136 000 грн. Додаткова угода діє з 31.03.2021 в частині постачання природного газу, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань.

При укладенні додаткової угоди №2, відповідачем своєму контрагенту наданий експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-566/01 від 03.09.2020 щодо вартості природного газу станом на серпень та вересень 2020 року в Україні для промислових споживачів, бюджетних установ та організацій, інших суб`єктів господарської діяльності, котрий слугував підставою для збільшення ціни природного газу на 9,99% від ціни, визначеної у договорі.

При укладенні додаткової угоди №3, відповідачем своєму контрагенту наданий експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-673/03 від 07.10.2020 щодо вартості природного газу станом на жовтень та вересень 2020 року в Україні для промислових споживачів, бюджетних установ та організацій, інших суб`єктів господарської діяльності, на підставі якого було збільшено ціну природного газу порівняно з додатковою угодою №2 на 9,94%, а порівняно з первинною ціною договору на 20,93%.

Додаткова угода №4 укладена на підставі експертних висновків Черкаської торгово-промислової палати №О-742/01, №О-742/02, №О-743/03 від 27.10.2020 щодо коливання приведеної вартості природного газу на європейських хабах до кордону України станом на 26.10.2020 відносно 12.10.2020 та станом на 12.10.2020 відносно 03.10.2020, станом на жовтень відносно вересня 2020 в Україні для промислових споживачів, для бюджетних установ та організацій, інших суб`єктів господарської діяльності. Зазначені висновки слугували підставою для збільшення вартості природного газу порівняно з первинною ціною договору на 33,02%.

При укладенні додаткової угоди №5, відповідачем своєму контрагенту наданий експертний висновок №О-792/01 від 09.11.2020 Черкаської торгово-промислової палати щодо вартості природного газу станом на жовтень та листопад 2020 року в Україні для промислових споживачів, бюджетних установ та організацій, інших суб`єктів господарської діяльності, на підставі якого було збільшено ціну природного газу порівняно з первинною ціною договору на 46,33%.

При укладенні додаткових угод №6 та №8, відповідачем своєму контрагенту наданий експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-909 від 08.12.2020 щодо надання інформації про коливання рівня цін природного газу за результатами торгів в грудні 2020 року (ресурс грудня 2020) відносно результатів торгів в листопаді 2020 року (ресурс листопада 2020) на підставі інформації електронних біржових торгів ТБ "Українська енергетична біржа" в Україні, на підставі якого збільшено ціну природного газу порівняно з первинною ціною договору на 60,93%.

Виходячи з умов додаткової угоди №9 ціна природного газу за 1000 кубічних метрів склала 7394,59 грн, тобто збільшилась порівняно з первинною ціною договору на 77%.

За даними актів прийому-передачі природного газу Постачальник поставив своєму контрагенту природний газ в кількості 168,87104 тис.м3, на загальну суму 1 077 519,46 грн, а саме:

- №РН-0002354 від 31.03.2020 за березень 2020 року, обсяг - 22,1220000 тис.м.куб., на суму 92416,87 грн з ПДВ;

- №РН-0003186 від 30.04.2020 за квітень 2020 року, обсяг - 10,9060000 тис.м.куб., на суму 45560,90 грн з ПДВ;

- №РН-0003785 від 31.05.2020 за травень 2020 року, обсяг - 0,2940000 тис.м.куб., на суму 1228,21 грн з ПДВ;

- №РН-0004405 від 23.07.2020 за червень 2020 року, обсяг - 0,1250000 тис.м.куб., на суму 522,20 грн з ПДВ;

- №РН-0004950 від 31.07.2020 за липень 2020 року, обсяг - 0,0580000 тис.м.куб., на суму 242,30 грн з ПДВ;

- №РН-0005452 від 31.08.2020 за серпень 2020 року, обсяг - 0,0570000 тис.м.куб., на суму 238,13 грн з ПДВ;

- №РН-0005979 від 30.09.2020 за вересень 2020 року, обсяг - 0,0550000 тис.м.куб., на суму 252,74 грн з ПДВ;

- №РН-0006584 від 31.10.2020 за жовтень 2020 року, обсяг - 5,8540000 тис.м.куб., на суму 32531,84 грн з ПДВ;

- №РН-0007400 від 30.11.2020 за листопад 2020 року, обсяг - 23,2870000 тис.м.куб., на суму 124351,57 грн з ПДВ;

- №РН-0007763 від 23.12.2020 за грудень 2020 року, обсяг - 40,0000000 тис.м.куб., на суму 268920 грн з ПДВ;

- №РН-0000260 від 31.12.2020 коригування обсягу спожитого газу за грудень 2020 року, обсяг - (-9,8200000) тис.м.куб., на суму -66019,86 грн з ПДВ;

- №РН-0000823 від 31.01.2021 за січень 2021 року, обсяг - 11,3732775 тис.м.куб., на суму 84100,61 грн з ПДВ;

- №РН-0000822 від 31.01.2021 за січень 2021 року, обсяг - 7,0185717 тис.м.куб., на суму 51899,39 грн з ПДВ;

- №РН-0001388 від 28.02.2021 за лютий 2021 року, обсяг - 32,7680000 тис.м.куб., на суму 242305,60 грн з ПДВ;

- №РН-0002081 від 31.03.2021 за березень 2021 року, обсяг - 9,4530400 тис.м.куб., на суму 69901,26 грн з ПДВ.

В свою чергу, за даними платіжних документів, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації за спожитий природний газ сплачено на рахунок відповідача кошти на загальну суму 1 077 519,46 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення №308 від 16.04.2020 на суму 92416,87 грн;

- платіжне доручення №311 від 27.04.2020 на суму 92416,87 грн;

- платіжна доручення №393 від 13.05.2020 на суму 520,75 грн;

- платіжна доручення №394 від 13.05.2020 на суму 49570,51 грн;

- платіжна доручення №518 від 12.06.2020 на суму 1228,21 грн;

- платіжна доручення №645 від 23.07.2020 на суму 522,20 грн;

- платіжна доручення №782 від 25.08.2020 на суму 242,30 грн;

- платіжна доручення №815 від 29.09.2020 на суму 238,13 грн;

- платіжна доручення №995 від 15.10.2020 на суму 43,39 грн;

- платіжна доручення №996 від 15.10.2020 на суму 209,35 грн;

- платіжне доручення №1279 від 16.12.2020 на суму 142351,57 грн;

- платіжна доручення №1218 від 09.12.2020 на суму 32531,84 грн;

- платіжна доручення №1386 від 28.12.2020 на суму 268920 грн;

- платіжна доручення №75 від 17.02.2021 на суму 84100,61 грн;

- платіжна доручення №159 від 01.04.2021 на суму 51899,39 грн.

Враховуючи вище наведене, за доводами прокурора, укладення оспорюваних додаткових угод з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель призвело до оплати природного газу за період з вересня 2020 року по березень 2021 року в обсязі 135,00904 тис.м3 по ціні за одиницю товару, що більша, ніж передбачена умовами укладеного за результатами торгів договору, на загальну суму 373 297,58 грн (937 310,85 грн - (135,00904 тис.м3 х 4177,5963 грн)), чим завдано державі в особі Тернопільського управління Державної судової адміністрації збитки на вказану суму.

Наведені вище обставини й стали підставою для звернення прокурора до суду із відповідним позовом.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

Щодо звернення прокуратури з даним позовом, слід зазначити наступне.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор, серед іншого, звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній, чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У відповідності до положень п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

У зазначеному рішенні вказано, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

В обґрунтування порушення інтересів держави прокурор вказує на те, що ціна товару у тендерній пропозиції відповідача під час проведення Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Тернопільській області закупівлі природного газу могла бути усвідомлено занижена для отримання перемоги у торгах, що робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів.

Щодо підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби.

Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №-2939-ХІІ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 № 43.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Згідно з п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

На виконання вимог, установлених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", окружна прокуратура листом №50-86-8037вих-23 від 01.08.2023 повідомила Західний офіс Держаудитслужби про порушення інтересів держави внаслідок укладення спірних додаткових угод та наявність підстав для визнання їх недійсними як таких, що суперечить інтересам держави. Зазначеним листом також витребувано інформацію щодо заходів із захисту порушених інтересів держави в судовому порядку.

У відповідь Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області листом №131913-17/1851-2023 від 08.08.2023 повідомило Тернопільську окружну прокуратуру про те, що контрольні заходи у формі моніторингу закупівель, перевірки закупівель, державного фінансового аудиту та інспектування в Тернопільському управлінні Державної судової адміністрації України в Тернопільській області щодо закупівлі природного газу UА-2020-01-28-004562-а не здійснювалися та відповідно порушення не встановлювалися. Управління також зазначило, що через відсутність правових підстав та у зв`язку з тим, що заходи державного фінансового контролю вищевказаних процедур не проводилися, Західним офісом Держаудитслужби позов про визнання недійсними додаткових угод та стягнення зайво отриманих коштів подаватися не буде.

Однак, з огляду на перелічені вище законодавчі приписи та фактичні обставини, судом критично оцінюються такі твердження органу, котрий уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Як наслідок, суд погоджується із доводами прокурора про те, що зібраними у справі доказами підтверджується бездіяльність контролюючого органу - позивача 1 та невжиття ним заходів для поновлення порушених інтересів держави.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області.

Як визначено у ч.ч. 1-4 ст.151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України підзвітна Вищій раді правосуддя у межах, визначених законом. Державна судова адміністрація України має територіальні управління. Рішення про утворення територіальних управлінь та визначення їх кількості приймається Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Вищою радою правосуддя. Правовий статус посадових осіб Державної судової адміністрації України, її територіальних управлінь визначається Законом України "Про державну службу".

Згідно зі ст.154 названого вище законодавчого акта, Територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України. Територіальне управління Державної судової адміністрації України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державної казначейської служби України. Територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяльність відповідно до положення про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України на підставі типового положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до п.3 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 10.05.2023 № 229, основним завданням територіального управління є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних (далі - суди), з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.

Як встановлено у підпунктах 3, 4 та 31 пункту 4 Положення Територіальне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності територіального управління та судів у відповідному регіоні; забезпечує дотримання фінансово-бюджетної дисципліни, ефективне, результативне і цільове використання коштів державного бюджету, законність використання ресурсів та майна, запобігання порушенням та зловживанням, а також своєчасність вжиття відповідних заходів реагування, зокрема в частині відшкодування заподіяної шкоди (втрат) та притягнення до відповідальності винних посадових осіб; забезпечує в установленому порядку самопредставництво (представництво) територіального управління в судах та інших державних органах через осіб, уповноважених діяти від його імені.

Отже, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області є суб`єктом владних повноважень.

В свою чергу, Верховний Суд, у постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17 щодо подібних правовідносин вказав на те, що нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 встановила, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити порушені інтереси свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження.

Внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.

На виконання вимог, установлених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", окружна прокуратура листами №50-86-8103вих23 від 02.08.2023 та №50-86-9757вих-23 від 18.09.2023 повідомила Територіальне управління про існування порушення інтересів держави від укладених додаткових угод і про наявність підстав для визнання їх недійсними. Зазначеними листами також витребувано інформацію щодо заходів із захисту порушених інтересів держави в судовому порядку.

У відповідь Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області листами №02-615/23 від 04.08.2023 та №02-728/23 від 20.09.2023 повідомило окружну прокуратуру, що поділяє позицію щодо необхідності пред`явлення позову до постачальника природного газу. Разом з тим, управління зазначило, що є бюджетною установою, яка фінансується виключно за рахунок державного бюджету, а також враховуючи особливості, пов`язані з фінансуванням держустанов та організацій з державного бюджету, в т.ч. в умовах воєнного стану, відсутність бюджетних коштів, призначених для сплати судового збору.

Водночас, суд вважає за необхідне зауважити, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у такій справі може бути будь-яка особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Тому, звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Територіального управління Державної судової адміністрації у Тернопільській області суд також вважає обґрунтованим.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд вважає підтвердженими підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді за поданим у даній справі позовом згідно визначених позивачів.

Щодо позовних вимог суд вказує на наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" ( далі-Закон) . Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України, кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент укладання договору) визначено, що Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно п.п.1,2 ч.4 ст.36 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

В силу ст.37 Закону договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього ж Закону.

19 квітня 2020 року вступила в дію нова редакція Закону України "Про публічні закупівлі", в якому внормовано питання нікчемності договору. Так, відповідно до ст.43 договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема його укладення з порушенням вимог ч.4 ст.41 цього Закону.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові №922/2321/22 від 24 січня 2024 року вирішено питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від первісно встановленої ціни в договорі та, зокрема, зазначено про таке.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 18 вересня 2019 року, яким Закон було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Очевидно, що зміни, внесені законодавцем у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Поряд із наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду, слід також звернути увагу на те, що і при розгляді інших справ Верховний Суд неодноразово зазначав, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в справі № 927/491/19 від 18.06.2021, постанови від 25.11.2021 у справі № 927/563/20 та від 10.02.2022 у справі № 927/284/21)).

Будь-яке інше трактування закону та укладання договорів, коли їх сумарна вартість за одиницю товару збільшується більш, ніж на 10 % у порівнянні з тендерною пропозицією та основним договором, за висновками касаційної інстанції, повністю нівелює саму процедуру закупівель та спричинює шкоду інтересам держави, оскільки учасником (переможцем) пропонується найнижча ціна, а потім упродовж місяця після проведення торгів додатковими угодами вона необґрунтовано суттєво завищується. Як наслідок, заподіюється пряма шкода державі, оскільки кошти за поставлені продукти фінансуються виключно за рахунок видатків бюджетних асигнувань, а збільшення ціни за одиницю товару автоматично тягне за собою зменшений обсягів поставленої продукції.

Варто також звернути увагу учасників спору на те, що правова норма щодо зміни ціни за одиницю товару застосовується лише в тому разі, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

В той же час, тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

У спірних правовідносинах, досягнувши у пункті 4.1 договору відповідних домовленостей, відповідач був згоден із тим, що ціна природного газу становила 4177,5963 грн за 1 000 куб. м.

При цьому суд вважає, що беручи участь у процедурі публічних закупівель Товариство, самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору. Адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Тому, на момент укладення договору від 02.03.2020, ТОВ "Енергогазрезерв" було відомо про можливу економічну невигідність його укладення згідно зі змістом поданої тендерної пропозиції.

Водночас, Товариство не скористалось правом відмови від укладення договору про закупівлю, а підписало його, спонукаючи в подальшому ТУ ДСА України в Тернопільській області до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, рішення переможця про підписання договору є його добровільним волевиявленням, про те, що він погоджується на умови договору, в тому числі на ціну за одиницю товару на день підписання договору.

В свою чергу, при ініціюванні збільшення ціни у договорі постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, в постанові Верховного Суду від у справі № 927/491/19, в постанові Великої Палати Верховного Суду № 917/1062/21 від 02.11.2021.

Як наслідок, на переконання суду, у документі, який видає компетентна організація з приводу коливання ціни на відповідному ринку товарів, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 913/368/19.

Як установив суд, експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати №О-566/01 від 03.09.2020, №О-673/03 від 07.10.2020, №О-742/03 від 27.10.2020, №О-792/01, №О-909 від 08.12.2020 не підтверджують коливання ціни такого товару на ринку в період з дати укладення договору до дати укладення відповідних додаткових угод №№2, 3,4,5,6, оскільки містять інформацію про середньомісячну ціну газу .

У висновках зазначено, що інформація, яка у них надана, має виключно довідковий характер.

Разом з тим, експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати №О-742/01 від 27.10.2020 та №О-742/02 від 27.10.2020 не підтверджують коливання ціни такого товару на ринку в період з дати укладення договору до дати укладення додаткової угоди №4, оскільки містять інформацію про вартість газу станом, на 27.10.2020 на європейському хабі до кордону України.

Слід при цьому зазначити, що у спірному договорі та матеріалах, котрі передували його укладенню, не міститься обґрунтувань того факту, що ціна природного газу на європейських хабах впливає на вартість природного газу на українському ринку загалом та можливістю виконання обов`язків постачальником у конкретному договорі зокрема. Тому посилання у довідках на підвищення ціни на європейському хабі є безпідставним.

Отже, вказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, в них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь - які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Ураховуючи, що у спірних правовідносинах недотримані визначені преамбулою та статтею 3 Закону принципи процедури закупівлі, то суд вважає, що додаткові угоди №2,3,4,5,6,8,9 слід визнати недійсними на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги про повернення грошових коштів, слід зазначити наступне.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки оспорювані додаткові угоди визнані судом недійсними та не породжують правових наслідків, договірні відносини між позивачем 2 та відповідачем щодо ціни природного газу мають регулюватися пунктом 4 .1 договору від 02.03.2020. Тобто, ціна за 1 000 куб. м природного газу з ПДВ становить 4177,5963 грн (пункт 4.1 договору). Відтак, за ту кількість товару, що був фактично поставлений позивачу 2 підлягало сплаті 564 013,27 грн (135,00904 тис. куб м х 4177,963 грн). Натомість, на виконання умов додаткових угод Управлінням було оплачено 937 310,85 грн.

Таким чином, сума надмірно сплачених постачальнику грошових коштів складає 373 297,58 грн (937 310,85 грн - 564 013,27 грн ). Ці грошові кошти є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути позивачу 2, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

З огляду на викладене, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін та встановивши норму права, що підлягає фактичному застосуванню для вирішення цього спору, суд дійшов висновку про задоволення позову і в цій частині позовних вимог.

Інші долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Як наслідок, заявлені у даній справі позовні вимоги задовольняються судом повністю.

Судовий збір, в силу ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 01.10.2020 до договору №С/224-20/01-20 від 02.03.2020,укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" і Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області.

3. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 24.11.2020 до договору №С/224-20/01-20 від 02.03.2020,укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" і Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області.

4. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 02.12.2020 до договору №С/224-20/01-20 від 02.03.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" і Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області.

5. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 18.12.2020 до договору №С/224-20/01-20 від 02.03.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" і Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області.

6. Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 18.12.2020 до договору №С/224-20/01-20 від 02.03.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" і Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області.

7. Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 23.12.2020 до договору №С/224-20/01-20 від 02.03.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" і Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області.

8. Визнати недійсною додаткову угоду №9 від 22.01.2021 до договору №С/224-20/01-20 від 02.03.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" і Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" (вул. Гоголя, 137, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 36860996) на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області (вул. Грушевського, 6, м. Тернопіль, 46001, ідент. код 26198838) грошові кошти в сумі 373297 (триста сімдесят три тисячі двісті дев`яносто сім) грн 58 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" (вул. Гоголя, 137, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 36860996) на користь Тернопільської обласної прокуратури (р/рUA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету 2800) 24 387 (двадцять чотири тисячі триста вісімдесят сім) грн. 46 коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 01.04.2024.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко