Рішення № 118034677, 28.03.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024 Справа № 914/232/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київ,

до відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів,

про: стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 75 803,70 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

позивача: Бруско О.В. - представник;

відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 75 803,70 грн.

Ухвалою суду від 30.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Ухвалою від 14.03.2024 суд призначив розгляд справи №914/232/24 в судовому засіданні на 28.03.2024.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві та відповіді на відзив. Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №066852-ЛВ1-013 від 20.02.2021 про надання кредиту, укладеним між позивачем та ФОП Пріць І.Р., щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Через канцелярію суду 25.03.2024 відповідачка подала заяву про розгляд справи за відсутності відповідача. У поданому відзиві на позовну заяву (вх.№6651/24 від 07.03.2024) проти задоволення позову відповідачка заперечила у повному обсязі, в обґрунтування своїх заперечень посилається на наступне:

1) Позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви належних доказів існування заборгованості за кредитним договором.

2) Долучені позивачем розрахунки заборгованості не є первинними документами, які підтверджують отримання кредитку, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем, тому вони є неналежним доказами існування боргу.

3) Із долучених позивачем розрахунків заборгованості неможливо встановити чи видавались кредитні кошти, на який строк та перевірити правильність нарахування відсотків, оскільки вони є внутрішніми документами позивача.

4) Надані позивачем паперові копії кредитного договору не можуть вважатися електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогами ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

5) Сума заборгованості за користування кредитними коштами у розмірі 15 135,29 грн нарахована поза межами користування кредитом, тому є безпідставною та не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні 28.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як встановлено судом, 20 лютого 2021 року Фізична особа-підприємець Пріць Ірина Романівна (Позичальник) уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (Кредитодавець) Договір про надання кредиту №066852-ЛВ1-013, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТзОВ «Бізнес Позика» 20.02.2021 року направлено Фізичній особі - підприємцю Пріць Ірині Романівні, пропозицію (оферту) укласти Договір №066852-ЛВ1-013 про надання кредиту.

Згодом, ФОП Пріць І.Р. прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір №66852-ЛВ1-013 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

ТзОВ «Бізнес Позика» направлено ФОП Пріць І.Р. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-4014, на номер телефону +38 (068) 002-87-80 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено.

Таким чином, 20.02.2021 року між ТзОВ «Бізнес Позика та ФОП Пріць І.Р. було укладено Договір №066852-ЛВ1-013 про надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.1 Договору, Кредитодавець надає Позичальникові кредит у розмірі 135 000,00 грн, строком на 24 тижні - до 07.08.2021 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,67261112% в день (фіксована ставка) та комісії за надання кредиту в розмірі 13 500,00 грн.

Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених зазначеними Договором та Правилами.

Відповідно до п.2 Договору, протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховується на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3 Договору встановлено Графік платежів, якого повинен дотримуватись Позичальник.

Так, на виконання умов Договору 20 лютого 2021 року позивач видав відповідачу кредит в загальному розмірі 135 000,00 грн (шістьма платежами: чотири платежі по 25 000,00 грн, один платіж в розмірі 20 000,00 грн та один платіж в розмірі 15 000,00 грн) на картковий банківський рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов`язання за Кредитним договором своєчасно та в повному обсязі.

Видача Кредиту відповідачу здійснювалась позивачем через партнера - ТзОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ FONDY), з яким укладено Договір №41084239-14/12/17 від 14.12.2017 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку), та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21 від 20.11.2014.

20 квітня 2021 року ФОП Пріць І.Р. уклала з ТзОВ «БІЗПОЗИКА» Додаткову угоду 1 до Договору про надання кредиту № 066852-ЛВ1-013 від 20.02.2021 року.

Додаткова угода 1 була укладена в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами, через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/.

Укладення Додаткової угоди 1 підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення зазначеної електронної Додаткової угоди 1 від 20.04.2021 року. до Договору про надання кредиту № 066852-ЛВ1-013 від 20.02.2021 року.

Внаслідок укладення Додаткової угоди 1:

- сума Кредиту була збільшена на 15 000,00 грн (пункт 2.1. Додаткової угоди 1);

- після збільшення суми Кредиту загальна сума отриманого та неповернутого Позичальником кредиту склала 129 780,53 грн (пункт 2.2. Додаткової угоди 1);

- за зміну умов Договору Позичальник зобов`язаний був сплатити комісію в розмірі 2250,00 грн (пункт 5 Додаткової угоди 1);

- з дати укладення Додаткової угоди було встановлено новий Графік платежів (пункт 6 Додаткової угоди 1), до якого були внесені нараховані та несплачені проценти і комісія (пункт 3 Додаткової угоди 1) та у відповідності з яким строк кредитування та термін дії Договору були продовжені до 07 серпня 2021 року;

- інші умови Кредитного договору залишаються незмінними та обов`язковими для Кредитодавця та Позичальника (пункт 7 Додаткової угоди 1).

20 квітня 2021 року позивач видав відповідачу додатковий Кредит в загальному розмір 15 000,00 грн на картковий банківський рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті,

чим виконав свої грошові зобов`язання за Додатковою угодою 1 своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення наданих грошових коштів в порядку та на умовах, передбачених Договором про надання кредиту та Додатковою угодою №1 здійснив частково у розмірі 208 878,82 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості позивача та інформаційними довідками, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до розрахунку позивача станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним Договором становить 75 803,70 грн з яких:

- заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 60 668,41 грн;

- заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 15 135,29 грн.

Враховуючи відсутність повернення коштів зі сторони відповідача, позивач змушений був звернутися до Господарського суду Львівської області для захисту свого порушеного права з матеріально-правовою вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 75 803,70 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору про надання кредиту.

У силу положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання за Договором, надавши ФОП Пріць І.Р. кредитні кошти в загальному розмірі 150 000,00 грн (135 000,00 грн за Договором №066852-ЛВ1-013 від 20.02.2021 та 15 000,00 грн згідно Додаткової угоди №1 від 20.04.2021).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1, 2 кредитного договору, плата за користування Кредитом за цим Договором фіксована та становить 0,67261112 процентів. Протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (проценти за користування кредитом) нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно графіку платежів.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №066852-ЛВ1-013 від 20.02.2021 ОСОБА_1 , відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором №066852-ЛВ1-013 на загальну суму 208 878,82 грн.

Матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача по кредитному Договору №066852-ЛВ1-013 від 20.02.2021 у розмірі 75 803,70 грн (заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 60 668,41 грн та заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 15 135,29 грн).

Не заслуговують на увагу посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи первинних документів, які б підтверджували факт надання кредиту у розмірі 150 000,00 грн (135 000,00 грн за Договором №066852-ЛВ1-013 від 20.02.2021 та 15 000,00 грн згідно Додаткової угоди №1 від 20.04.2021), оскільки в матеріалах справи наявні довідки від 20.02.2021 про надання послуг з переказу грошових коштів та квитанція №399828070 від 20.04.2021, які підтверджують факт перерахування коштів. Разом із тим, відповідачка не заперечує факт отримання від ТзОВ «Бізнес Позика» кредитних коштів та проведення нею часткових оплат за кредитним договором.

Вказаний кредитний договір та додаткову угоду відповідач у судовому порядку не оспорив, натомість отримав кредитні кошти, користувався ними та частково погашав заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст. 4 Закону).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Статтею 6 даного закону передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ст.8 вищевказаного закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до п. п. 1, 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 6 статті 11 вищевказаного закону передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Щодо твердження відповідача, що надані позивачем паперові копії кредитного договору не можуть вважатися електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогами ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» суд зазначає наступне.

В частині другій та третій статті 196 ГПК України передбачено, що: електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону про електронні послуги; учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом; паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Проте, паперова копія електронного доказу, хоч і не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, лише у тому випадку, коли оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20 та від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).

Щодо твердження відповідача, що сума заборгованості за користування кредитними коштами у розмірі 15 135,29 грн нарахована поза межами користування кредитом а тому до задоволення не підлягає, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, за заявлений позивачем період (з 20.01.2021 по 07.08.2021, з урахуванням укладення додаткової угоди та часткових оплат) заборгованість відповідача за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом становить 15 135,29 грн.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку. Доцільність застосування вказаної доктрини при оцінці доказів також підтверджено Верховним Судом у постановах від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.11.2019 у справі №910/124484/18, від 14.05.2020 у справі №910/7515/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 31.03.2021 по справі №923/875/19, від 29.03.2023 по справі №910/14105/21.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на неукладеність договору позики та додаткових угод до нього, на відсутність підписаеного договору позики, зазначає що позивачем не долучено належних доказів існування у нього заборгованості перед позивачем, однак, суд звертає увагу, що відповідач не заперечує факту отримання кредитних коштів від ТзОВ «Бізнес Позика» та здійснення ним часткових оплат за кредитним договором на загальну суму 208 878,82 грн.

Таку поведінку суд вважає суперечливою.

Враховуючи наведене, у зв`язку з відсутністю доказів сплати боргу суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 60 668,41 грн заборгованості за отриманим та неповернутим кредитом та 15 135,29 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити

2. Стягнути з фізичної особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; код ЄДРПОУ: 41084239) 75 803,70 грн заборгованості за кредитним договором та 2422,40 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.04.2024.

Суддя Березяк Н.Є.