Рішення № 118034198, 27.03.2024, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/374/24

Провадження №2-а/157/15/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання Кисляка Я.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа поліцейський Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Чалий Руслан Олександрович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 01 березня 2024 року звернувся в суд з позов шляхом подання позовної заяви в електронній формі через електронний кабінет, що підписана електронним цифровим підписом його представником адвокатом Колєсніком Б.В., повноваження якого підтверджуються ордером № 1086444 від 27 лютого 2024 року та договором про надання правової допомоги № 319 від 27 лютого 2024 року, до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі ГУНП в Сумській області), третя особа поліцейський Сумського РУП ГУНП в Сумській області Чалий Р.О., у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського Сумського РУП ГУНП в Сумській області Чалого Р.О. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 7882937 від 06 жовтня 2023 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, і стягнути понесені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП у в Сумській області. В обґрунтування вимог зазначає, що поліцейським Сумського РУП ГУНП в Сумській області Чалим Р.О. 6 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 7882937. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач нібито о 12 годині 33 хвилині 54 секунді 6 жовтня 2023 року в смт. Новосільська 1 здійснив транспортним засобом (марка та модель не зазначені), з номерним знаком НОМЕР_1 , зупинку на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим начебто порушив п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху - «порушення зупинок, ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних ТЗ» та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КпАП України. Оскаржувана постанова не містить жодного належного посилання на докази вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення (відсутні відомості щодо джерела походження відеозапису). У поліцейського взагалі відсутні належні та допустимі докази протилежного з огляду на зазначення в графі «7. До постанови додаються» оскаржуваної постанови лише «Відеозапис» без зазначення відомостей про пристрій, за допомогою якого такий відеозапис отримано, внаслідок чого неможливо пересвідчитись в законності походження такого відеозапису. Поліцейський взагалі не здійснював жодних замірів на місці події, не встановлював, від якого об`єкта він здійснював відлік довжини ближче 30 метрів та якою, відповідно, є відстань від посадкового майданчику для зупинки маршрутних ТЗ, цілком проігнорував факт відсутності забороняючого зупинку дорожнього знаку 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса», а також інших забороняючих зупинку знаків або ж тих, що свідчать про законність розміщення там автобусної зупинки та її функціонування, що підтверджується долученим до позову відеозаписом подій, створеним 6 жовтня на місці події ОСОБА_1 , хибно вказав у постанові місце події (населений пункт з назвою «смт. Новосільська 1» згідно з відомостями з наявного у вільному публічному просторі Державного реєстру географічних назв (https://land.gov.ua/derzhavnyi-reiestr-heohrafichnykh-nazv/) не існує), не відобразив у ній цілого ряду обов`язкових відомостей. Таким чином, оскаржувана постанова містить неправдиву та викривлену інформацію, яка не підкріплена жодним належним доказом і не відповідає дійсності, а також складена з очевидними, грубими та істотними порушеннями чинного законодавства України, а відтак постанова підлягає скасуванню з закриттям провадження. У поліцейського відсутні будь-які докази скоєння позивачем вказаного в оскаржуваній постанові правопорушення, оскільки у ній не вказано про джерело їх отримання взагалі: у графі «7. До постанови додаються» відсутні відомості щодо технічного пристрою, за допомогою якого здійснювався відеозапис (якщо такий взагалі існує) всупереч вимогам п. 3 ч. 3 ст. 283 КпАП України. Тобто, якщо певні відеозаписи таки справді існують і вони будуть надані до суду, об`єктивно неможливим є встановлення джерела їх походження, а відтак і їх допустимості як доказу у справі, при тому, що позивач таку оспорює та не визнає. З оскаржуваної постанови вбачається, що у ній про технічний прилад, за допомогою якого велось фіксування обставин, нічого не вказано взагалі, як про будь-які інші докази правопорушення, серед яких мав би бути також і протокол про адміністративне правопорушення, складений на виконання вимог ч. 5 ст. 258 КпАП України, так як ОСОБА_1 оспорював факт вчинення інкримінованого йому діяння одразу ж на місці події, що підтверджується долученими до позову відеозаписами. Таким чином, оскаржувана постанова ґрунтується виключно на твердженнях працівника поліції (по суті - відповідача), викладених у самій постанові, які відповідно до п. 7 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, не можуть вважатись допустимими й достовірними доказами. Поліцейський будь-яких дій, спрямованих на заміри певних відстаней не здійснював, а також не встановлював, чи є ця відстань меншою за 30 метрів, чи законно розміщена там автобусна зупинка, чи є вона діючою, чи взагалі функціонує, та якими доказами ця обставина підтверджується (правомірність знаходження там зупинки). Сама по собі постанова, правомірність якої оскаржується, не може розглядатись як доказ складу адміністративного правопорушення, за відсутності інших доказів, оскільки постанова є лише формою фіксації правопорушення, а не доказом його вчинення. Відтак, враховуючи не зазначення в оскаржуваній постанові відповідачем про наявність доказів та інформації про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, недотримання конституційних прав ОСОБА_1 при складенні відносно нього адміністративних матеріалів, зважаючи на неправдивість відомостей, що містяться в оскаржуваній постанові, а також на недостовірність в якості доказів показань працівників поліції, що є зацікавленими особами в результаті розгляду цієї справи, безумовною є недоведеність події та складу адміністративного правопорушення, за яке позивача було притягнуто до відповідальності та накладено істотне адміністративне стягнення. Оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки винесена без дотримання правових норм та висновків Верховного Суду, якими передбачено чітку процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також вимоги до постанов у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, є протиправною та, відповідно, підлягає обов`язковому скасуванню.

Ухвалою судді від 5 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ГУНП в Сумській області Бащук О.Р. просить у задоволені позову відмовити та в обґрунтування заперечення зазначає, що 06.10.2023 з 08 год 00 хв до 20 год 00 хв здійснювалося несення служби на території обслуговування с. Степанівка Сумського району в Сумській області поліцейським ГРПП капітаном поліції Чалим Р.О. Того ж дня під час здійснення патрулювання даного села поліцейським офіцером громади ОСОБА_2 близько 12 год 30 хв було помічено транспортний засіб марки «TGX 16.440», н.з. НОМЕР_1 , котрий був припаркований з порушенням Правил дорожнього руху, а саме на посадковому майданчику громадського транспорту, та встановлено порушення водієм цього автомобіля вимог законодавства, п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, № 1306. На виконання вимог ч. 3 ст. 18 та ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 ОСОБА_2 назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання, пред`явив службове посвідчення та здійснив перевірку документів ОСОБА_1 надалі патрульний пояснив позивачу суть правопорушення, і попередньо роз`яснивши останньому його права та обов`язки, склав відносно позивача постанову про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КпАП України, серії ЕАТ № 7882937, позивач від проставлення підпису у постанові відмовився. Згідно з постановою, ОСОБА_1 06.10.2023 близько 12 год 45 хв здійснив стоянку власного транспортного засобу на зупинці громадського транспорту, не виконавши вимог п. 15.9 ПДР України, - порушення вимог зупинки, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КпАП України. Надати відеозапис, на якому вказується хід подій не надається можливим, оскільки відповідно до п.п. 1 п. 3 Розділу VIII наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА, становить 30 діб. Таким чином, наявні матеріали однозначно підтверджують факт наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а отже постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 7882937 прийнята законно та обґрунтовано. Позивачем не надано жодних доказів, що спростовують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Колєснік Б.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з викладених у позовній заяві підстав і, крім того, ОСОБА_1 пояснив, що не вчиняв правопорушення, адже автомобіль, яким керував, зупинив на узбіччі дороги, де будь-яких знаків, які б вказували на місце зупинки громадського транспорту не було, поліцейський будь-яких замірів на місці події не здійснював, також поліцейський при складені постанови не взяв до уваги його пояснення та не з`ясував обставин справи, відповідних документів, які б підтверджували, що місце, де він зупинив автомобіль, є громадською зупинкою, поліцейським надано не було, хоча й останній намагався у телефонному режимі ці питання з`ясувати.

Представник позивача адвокат Колєснік Б.В. у судовому засіданні пояснив, що у порушення ст. 283 КпАП України у постанові не зазначено ні марки, ні моделі транспортного засобу, також всупереч вимогам п. 3 цієї статті у постанові (п. 7) немає посилання на пристрій, яким здійснювалася технічна фіксація, самого відеозапису відповідачем суду не надано, поліцейським не зібрано необхідних доказів для підтвердження вчинення факту правопорушення, та оскільки на місці події водій вини не визнав, тому згідно з ч. 5 ст. 258 КпАП України належало скласти протокол про адміністративне правопорушення, проте поліцейським цього не було зроблено. При прийнятті оскаржуваної постанови поліцейським не взято до уваги пояснення позивача, згідно з якими останній був припаркований вздовж дороги та не порушував Правил дорожнього руху. Поліцейським не встановлено, чи позивач здійснив зупинку на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів та відстань у 30 м ніхто не заміряв, заміри відсутні.

Представник відповідача Бащук О.Р. у судовому засіданні 19 березня 2024 року просив відмовити у позові із зазначених ним у відзиві на позовну заяву підстав.

Третя особа поліцейський Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 7882937 від 6 жовтня 2023 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

У цій постанові зазначається, що ОСОБА_1 о 12 годині 33 хвилині 54 секунди 6 жовтня 2023 року в смт. Новосільська, 1 (так у постанові) здійснив зупинку транспортного засобу на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху, - порушення зупинок, ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних ТЗ». У пункті 2 постанови зазначається місце розгляду справи: Сумська, Сумський, смт Степанівка вул. Новосільська, 1, у п. 5 вказано транспортний засіб: «TGX 18.440», НОМЕР_1 , належність ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст. 122 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до підпункту «е» пункту 15.9. Правил Дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Згідно з пунктом 4.3 ГБН В.2.3-37641918-550:2018 основними складовими елементами зупинок є:

- зупинковий майданчик;

- посадковий майданчик;

- автопавільйон або навіс з лавкою або лавками;

- пішохідні доріжки та тротуари з твердим покриттям від посадочного майданчика до вбиральні загального користування, пішохідного переходу, іншої зупинки, об`єктів сервісу;

- технічні засоби для організації та регулювання дорожнього руху;

- інженерні комунікації та елементи благоустрою згідно з ДБН Б.2.2-5 та відповідно до завдання на проектування.

Пунктом 3.2. ГБН визначено, що зупинковий майданчик - майданчик з твердим покриттям, влаштований для зупинки за межами проїзної частини автомобільної дороги.

Відповідно до п. 3.4 ГБН посадковий майданчик - майданчик з твердим покриттям призначений для очікування, посадки та висадки пасажирів маршрутного транспорту.

Згідно з п. 6.3.1 ГБН посадковий майданчик на зупинках повинно бути підвищено на 0,2 м над поверхнею зупинкового майданчику. Поверхня посадкового майданчику повинна мати тверде покриття на довжину не меншу довжини зупинкового майданчика та ширину не менше ніж 2 м. Відстань від конструкцій автопавільйону для пасажирів до крайки проїзної частини повинна бути не менше ніж 2 м

Відповідно до розділу 33 Правил дорожнього руху «Дорожні знаки»:

5.45.1 «Пункт зупинки автобуса». Знак позначає початок посадкового майданчика автобуса, що рухається за встановленим маршрутом.

5.45.2 «Кінець пункту зупинки автобуса». Позначає кінець посадкового майданчика автобуса.

Пунктом 1.1. Правил дорожнього руху визначено, що зупинка припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Стоянка припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КпАП України постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна поряд з іншим, містити: транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Однак, оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності не містить марки транспортного засобу, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення.

Крім того, в порушення ч. 2 ст. 283 КпАП України, постанова, що оскаржується позивачем, взагалі не містить відомостей про технічний засіб, за допомогою якого здійснювався відеозапис на місці події.

Разом з тим, у вказаній постанові є посилання, згідно з яким до неї додається відеозапис.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 зазначений відеозапис на теперішній час відсутній, оскільки згідно з законодавством зберігається 30 днів, а правопорушення було вчинено ще 6 жовтня 2023 року.

Однак, представником відповідача ОСОБА_3 не надано суду доказів, які б підтверджували отримання позивачем копії оскаржуваної постанови та не спростовано посилання останнього про те, що копію постанови позивач отримав лише 27 лютого 2024 року.

За таких обставин, під час відкриття провадження суддя дійшов висновку, що десятиденний строк на подання позовної заяви про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, який обчислюється, згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, з дня вручення постанови, не пропущений.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність прийнятого ним рішення, наявність події та складу адміністративного правопорушення, надавши суду відповідні докази.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідач не надав суду належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, складу адміністративного правопорушення та правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не довів у встановленому законом порядку, що позивач здійснив зупинку ближче 30 м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, тобто не довів факту вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову належить скасувати та у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України і застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн закрити.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частинами 3 та 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ч. 9 ст. 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження судових витрат, які позивач поніс за надання правничої допомоги адвокатом Колєсніком Б.В., надані: договір про надання правової допомоги № 319 від 27 лютого 2024 року, що укладений між позивачем та адвокатом Колєсніком Б.В., акт про надання правової допомоги № 1 від 29 лютого 2024 року, згідно з яким адвокатом було надано позивачу правничу допомогу, що полягала у ознайомленні з матеріалами справи 500 грн. (одна година), складання позовної заяви 2800 грн. (чотири години), а також надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 141 від 27 лютого 2024 року, відповідності до якої ОСОБА_1 сплачено адвокату Колєсніку Б.В. на підставі договору № 319 від 27 лютого 2024 року та акта № 1 від 29 лютого 2024 року 3300 грн.

Враховуючи обсяг наданої адвокатом Колєсніком Б.В. правничої допомоги, зміст підготовленої ним позовної заяви, її обсяг та кількість часу, необхідного для підготовки, критерії реальності адвокатських витрат та розумності, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати за надання правничої допомоги адвокатом Колєсніком Б.В. належить стягнути з відповідача як суб`єкта владних повноважень у повному обсязі.

Крім того, позивачем були понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 484 грн 48 коп.

Таким чином, оскільки вимоги позивача задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача понесені останнім судові витрати у загальному розмірі 3784 грн 48 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 159, 242-246, 286 КАС України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа поліцейський Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Чалий Руслан Олександрович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.

Постанову серії ЕАТ № 7882937 від 6 жовтня 2023 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 340 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (місцезнаходження: вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, Сумська область, ЄДРПОУ - 40108777) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 судові витрати у розмірі 3784 (три тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного судового рішення 28 березня 2024 року.

Головуючий:О. В. Антонюк