Ухвала суду № 118033373, 01.04.2024, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/246/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.04.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика ІФ" від 29.03.2024 (вх.№2950/24 від 29.03.2024) у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика ІФ", вул.І.Левинського, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76014

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Енерджі Груп", бульвар Південний, буд. 22/79а, м. Івано-Франківськ, 76010

про стягнення заборгованості за договором № 15/09 безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі у розмірі 1760783,02 грн,

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика ІФ" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Енерджі Груп" про стягнення заборгованості за договором № 15/09 безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі у розмірі 1760783,02 грн.

Ухвалою від 26.03.2024 судом позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика ІФ" залишено без руху та зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви.

29.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика ІФ" усунуто недоліки позовної заяви. Ухвалою суду від 01.04.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

29.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика ІФ" до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача:

- Сонячна електростанція. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2552436426040. Адреса: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Угринів, вул. Паркова, буд. 6а. Кадастровий номер земельної ділянки: 2625886801:12:189:0579, реєстраційний номер земельної ділянки: 1592022726258.

- Сонячна електростанція. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2229660526258. Адреса: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Угринів, вул. Паркова, буд. 6. Кадастровий номер земельної ділянки: 2625886801:12:189:0577, реєстраційний номер земельної ділянки:1592102826258; кадастровий номер земельної ділянки: 2625886801:12:189:0578, реєстраційний номер земельної ділянки: 1592382126258.

- Земельна ділянка площею 0,7922 га. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1592102826258. Кадастровий номер земельної ділянки: 2625886801:12:189:0577.

- Земельна ділянка площею 0,523 га. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1592382126258. Кадастровий номер земельної ділянки: 2625886801:12:189:0578.

- Земельна ділянка площею 0,7922 га. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1592022726258. Кадастровий номер земельної ділянки: 2625886801:12:189:0579.

- Земельна ділянка площею 0,7922 га. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1592284826258. Кадастровий номер земельної ділянки: 2625886801:12:189:0580.

А також, шляхом заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вищенаведеного майна.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що у разі неможливості стягнення суми основного боргу за рахунок грошових коштів відповідача, таке стягнення можна буде здійснити за рахунок коштів вилучених з реалізації нерухомого майна власником якого є відповідач. Разом з цим, є підстави вважати те, що вищенаведене майно може бути відчужено на користь третіх осіб у разі повного задоволення позовних вимог позивача. Так, сума основного боргу, яка виникла у відповідача перед позивачем складає 1760783,02 грн. Дана сума є значною і у позивача є сумніви у тому, що відповідач володіє таким коштами на своїх банківських рахунках. Однак, у відповідача у власності є значна кількість об`єктів нерухомого майна за рахунок яких можна здійснити стягнення у разі задоволення позовної заяви. Разом з цим, вищенаведене майно є вільним від обтяжень, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Таким чином, відповідач будучи власником об`єктів нерухомого майна, які є вільними від обтяжень, не маючи грошових активів на своїх банківських рахунках, може відчужити вищенаведене майно афілійованим третім особам з метою уникнення виконання зобов`язання та уникнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача. Невжиття заходів забезпечення позову судом може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) п. виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору (постанови Верховного Суду від 15.09.2019 у справі № 915/870/18, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19).

Предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про стягнення коштів. Однак, позивач просить накласти арешт на майно відповідача та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо такого майна, що не є предметом спору у даній справі. Позивачем також не наведено доказів того, що у відповідача відсутні грошові кошти, в тому числі і на рахунках в банківських установах, за рахунок яких може відбутись погашення заборгованості.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі №910/12404/21).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 року у справі №910/4669/21).

Доводи позивача про імовірне утруднення виконання судового рішення у справі є необґрунтованим/недоведеним та базуються лише на припущеннях, адже позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідача, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів; доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).

З огляду на наведене, позивачем належними і допустимими доказами не доведено обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення. При цьому суд також виходить з того, що предметом даного спору є вимога позивача до відповідача про стягнення коштів. Проте, позивач просить накласти арешт на майно відповідача, що не є предметом спору у даній справі. Позивачем також не надано доказів того, що у відповідача відсутні грошові кошти, в тому числі і на рахунках в банківських установах, за рахунок яких може бути погашена заборгованість.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, а також висновків Верховного Суду щодо питання застосування статті 136 ГПК України, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика ІФ" від 29.03.2024 (вх.№2950/24 від 29.03.2024) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статей 255-257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підписана 01.04.2024.

Суддя Неверовська Л.М.