Вирок № 118027094, 01.04.2024, Зміївський районний суд Харківської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 621/3389/23

Провадження 1-кп/621/91/24

01 квітня 2024 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники справи:

прокурор ОСОБА_3

потерпіла ОСОБА_4

представник потерпілої - адвокат ОСОБА_5

цивільний відповідач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ 00034186 (представник не з`явився)

обвинувачений ОСОБА_6

захисник - адвокат ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу №621/3389/23 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Зміїв Харківської області, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2023 року, о 09:45 годині, ОСОБА_6 , перебуваючи під дією заборонених наркотичних речовин, керував технічно справним автомобілем «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним ОСОБА_8 , на якому рухався по автодорозі Р-78 «Харків-Зміїв-Балаклія», зі сторони міста Харкова в напрямку міста Зміїв Чугуївського району Харківської області з приблизною швидкістю 120км/годину.

Під час руху на ділянці 22 км+500м автодороги «Харків-Зміїв-Балаклія» водій ОСОБА_9 , проявивши неуважність та не переконавшись в тому, що його дії не створять перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, своєчасно не зменшив швидкість руху транспортного засобу та не зупинив керований ним автомобіль, внаслідок чого втратив контроль над його керуванням та виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з припаркованим на узбіччі автомобілем «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , спричинивши останньому пошкодження правого бокового дзеркала заднього вигляду, після чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який знаходився на узбіччі праворуч від припаркованого автомобіля «RENAULT MASTER» та ліворуч по ходу руху автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER».

Внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці. Причиною смерті останнього, згідно висновку судово-медичної експертизи, стала сукупна тупа травма тіла.

Своїми діями водій ОСОБА_6 порушив вимоги підпунктів 2.9 а) та 12.1 Правил дорожнього руху, згідно з якими:

п.2.9 а) «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»;

п.12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»

Згідно висновків судових автотехнічних експертиз, в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній події, однак його дії не відповідають вимогам підпункту 12.1 Правил дорожнього руху, та з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками.

Дії ОСОБА_6 кваліфікуються як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, за що передбачена кримінальна відповідальність за частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих правопорушень визнав в повному обсязі та не оспорював фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті.

Допитаний в якості обвинуваченого, ОСОБА_9 пояснив, що давно приймає наркотичні засоби й добровільно записався до лікаря на проходження замісної терапії. У лікарні за рецептом він отримує препарат «метадон». Офіційно ніде не працевлаштований, однак підробляв за наймом у ФОП ОСОБА_11 з селища Васищеве Харківської області, який надає ритуальні послуги. 01 серпня 2023 року, близько 09.00 години, він на автомобілі «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним ОСОБА_8 , повертався з с.Васищеве додому до міста Зміїв Харківської області. Рухався зі швидкістю приблизно 100-120 км/годину. Напередодні вживав метадон та каннабіс, тому, наближаючись до міста, його начебто «вимкнуло» за кермом, він заснув, і в цей час втратив керування транспортним засобом. Автомобіль винесло спочатку на зустрічну смугу, а потім на узбіччя, де він зіткнувся з припаркованим автомобілем «RENAULT MASTER», наїхав на О.Білокопитова, після чого з`їхав в кювет. Він визнає повністю свою провину у вчиненні дорожньо-транспортної події, внаслідок якої загинув ОСОБА_12 , просить вибачення в потерпілої ОСОБА_13 , та просив суворо не карати. Зобов`язувався відшкодувати цивільний позов в повному обсязі.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пояснив, що 01 серпня 2023 року, близько 09:45, він разом з ОСОБА_12 їхав на автомобілі «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Автомобілем керував він. На виїзді з міста Зміїв Чугуївського району Харківської області в напрямку міста Харкова свідок зупинився та припаркував автомобіль на ОСОБА_15 першим вийшов з автомобіля і в цей же час в них «в`їхав» автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався зі сторони міста Харкова в напрямку міста Зміїв. Був світлий час доби, погода ясна, дорожнє покриття сухе, жодних перешкод водієві не було. Коли свідок підбіг до ОСОБА_12 , який лежав на узбіччі, то зрозумів, що він помер. В цей час з автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», який з`їхав у кювет, виліз водій, як тепер йому відомо ОСОБА_9 , який був в неадекватному стані. ОСОБА_9 одразу ж зазначив, що він знаходиться під дією наркотичних речовин, не розуміє, що сталося. Він був «чумний, очі закотилися». Після цього приїхала поліція та автомобіль «швидкої допомоги», які підтвердили смерть ОСОБА_12 .

Окрім показань ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_14 , провина обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні підтверджується письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023220000000882 від 01.08.2023 за попередньою правовою кваліфікацією за ч.3 статті 286-1 КК України;

-рапортом чергової частини відділу поліції від 01.08.2023 про отримання повідомлення про ДТП з травмованими;

-протоколом огляду місця події від 01.08.2023 з фототаблицею, в ході якого зафіксовано обстановку на місця події, оглянуто труп ОСОБА_10 , 1982 р.н., з наявними тілесними ушкодженнями, та зафіксовано механічні пошкодження транспортних засобів «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

-схемою до протоколу огляду місця події;

-постановою про визначення групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні;

-постановою про створення слідчої групи у кримінальному провадженні ЄРДР №12023220000000882 від 01.08.2023;

-протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_14 , який на місці показав обставини дорожньо-транспортної події; та додатком - схемою до нього;

-постановою про призначення судово-медичної експертизи від 01.08.2023;

-висновком судово-медичної експертизи № 12-17/350-Зм/23 від 23.08.2023 трупа ОСОБА_10 , 1982 р.н., згідно якого на тілі вказаного трупа виявлено наступні тілесні ушкодження:

?голови: закрита черепно-мозкова травма у вигляді забійної рани в тім`яно-потиличній області ліворуч; ділянки травматичного набряку м`яких тканин в лобно-тім`яно-потиличній області праворуч та ліворуч, з крововиливами в м`які тканини з боку їх внутрішньої поверхні в лобно-тім`яно-потиличній області праворуч та ліворуч, травматичних внутрішньочерепних крововиливів, набряку та набрякання головного мозку з дислокацією стволової частини;

?тулуба: закрита тупа травма грудної клітки у вигляді закритих косо-поперечних переломів з 2 по 8 ребро правої та лівої половини грудної клітки по лопатковій лініїї, з крововиливами в м`які тканини в зоні вищевказаних переломів, з ушкодженням парієнтальної та вісцелярної плеври, масивних крововиливів в прикореневих областях правої і лівої легені по передній і по задній поверхні, наявності ран легеневої тканини лівої та правої легені по передній та по задній поверхні, наявності в плевральних порожнинах рідкої червоно-коричневої крові;

?кінцівок: закриті косо-поперечні переломи кісток лівої гомілки в середній третині, закритий косо-поперечний перелом правої стегнової кістки в нижній третині, з масивними крововиливами в м`які тканини в зоні вищевказаних переломів та недокрів`ям судин в розрізі.

Вказані тілесні ушкодження мають ознаки їх при життєвості і утворилися від дії тупих предметів, з необмеженою травмуючою поверхнею по механізму удару, індивідуальні особливості яких не відобразилися, та якими могли бути передні частини автотранспортного засобу, що рухався, і могли бути отримані в умовах дорожньо-транспортної події (наїзду на пішохода), в строк і при обставинах, вказаних у постанові. У момент первинного контакту з автотранспортним засобом, що рухався, при наїзді на пішохода, потерпілий ОСОБА_10 знаходився стоячи в вертикальному положенні та був обернений задньою поверхнею тулуба до автотранспортного засобу, про що свідчить характер та локалізація наявних тілесних ушкоджень. Слідів перекочування колесами автомобіля на тілі потерпілого не мається.

По ступеню тяжкості вищевказана сукупна тупа травма тіла, що утворилася по єдиному механізму у своїй сукупності, відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (згідно п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995р)

Причиною смерті ОСОБА_10 стала вище вказана сукупна тупа травма тіла. До часу настання смерті гр.-н ОСОБА_10 був тверезий, про що свідчить негативний результат судово-токсикологічної експертизи крові від трупа на наявність алкоголю.

-Постановою про визнання речових доказів від 01.08.2023, якою автомобіль «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнаний речовим доказом в кримінальному провадженні №12023220000000882 від 01.08.2023;

-Постановою про визнання речових доказів від 01.08.2023, якою автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнаний речовим доказом в кримінальному провадженні №12023220000000882 від 01.08.2023;

-Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 03.08.2023 року про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

-Постановою про призначення судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу від 04.08.2023;

-Висновком судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/121-23/17005-ІТ від 11.08.2023, згідно якого на момент ДТП ходова частина автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебувала у працездатному стані, але технічно несправному стані через встановлення на передню вісь автомобіля шин різних моделей з різними малюнками протектора. Вказана несправність виникла до ДТП, і вказану несправність водій міг виявити шляхом візуального огляду передніх коліс перед початком руху автомобіля. Несправність ходової частини у вигляді встановлення на передню вісь автомобіля шин різних моделей з різними малюнками протектора не знаходиться в причинному зв`язку з виникненням цієї дорожньо-транспортної події;

-Постановою про призначення судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу від 04.08.2023;

-Висновком судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/121-23/17006-ІТ від 11.08.2023, згідно якого на момент ДТП рульове керування автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебувало у працездатному стані, та не мало несправностей, які б впливали на його вихідні параметри

-Постановою про призначення судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу від 04.08.2023;

-Висновком судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/121-23/17007-ІТ від 14.08.2023, згідно якого на момент ДТП робоча гальмівна система автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебувала у працездатному стані, та не мала несправностей, які б впливали на її вихідні параметри

-Постановою про призначення судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу від 07.08.2023;

-Висновком судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-23/17233-ІТ від 16.08.2023, згідно якого в даній дорожній ситуації водій автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 12.1; 12.6 г); 12.9 б); 31.4 та 31.4 г) Правил дорожнього руху. Технічна можливість запобігання даній події для водія ОСОБА_6 визначалася виконанням ним вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. Невідповідність дій водія ОСОБА_6 вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебувала в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.

-Постановою про призначення судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу від 07.08.2023;

-Висновком судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-23/17235-ІТ від 16.08.2023, згідно якого в даній дорожній ситуації водій автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 12.1; 31.4 та 31.4.5 г) Правил дорожнього руху. Технічна можливість запобігання даній події для водія ОСОБА_6 визначалася виконанням ним вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. Невідповідність дій водія ОСОБА_6 вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебувала в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.

-Заявою ОСОБА_4 від 07.08.2023 про залучення до провадження як потерпілого;

-Лікарським Свідоцтвом про смерть ОСОБА_10 від 02.08.2023;

-Свідоцтвом про смерть ОСОБА_10 ,

-Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.08.2023, виданого КНП ХОР «ОНД», згідно якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , но момент огляду 01.08.2023, о 15:40 годині, перебував у стані наркотичного сп`яніння під дією метадону та канабіноїдів;

-Водійським посвідченням серії НОМЕР_3 , згідно якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на керування транспортними засобами категорії В,С1,С;

-Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_4 , власником автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1996 року випуску, тип В-2, легковий автомобіль, є ОСОБА_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

-Відповідно до Страхового полісу № 215946174, дійсного станом на 01.08.2023 року, цивільний відповідач - ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - застрахував цивільно-правову відповідальність власника забезпеченого транспортного засобу «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип В-2, легковий автомобіль (а.с.112)

Дослідивши повно, всебічно й неупереджено всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ за своїм внутрішнім переконанням, суд визнає досліджені в судовому засіданні докази належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми для ухвалення процесуального рішення по справі.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого, суд визнає їх правдивими та достовірними, оскільки вони послідовно, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного кримінального правопорушення, пояснюють мотиви його вчинення. Підстав для самообмови судом не встановлено.

Частиною третьою статті 286-1 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху, або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

За змістом статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху мають право, в тому числі, й на безпечні умови дорожнього руху.

Відповідно до ч.5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, крім іншого, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно ч.2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 1.5, 1.7 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи.

Згідно підпункту 2.9 а) та пункту 12.1 Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Таким чином, ОСОБА_6 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив вимоги пунктів 2.9 а), 12.1 Правил дорожнього руху, та керуючи автомобілем у стані наркотичного сп`яніння, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустив заткнення з транспортним засобом та наїзд на пішохода, що спричинило смерть ОСОБА_10 .

Допущені обвинуваченим порушення Правил дорожнього руху пов`язані з очевидним для винного нехтуванням елементарних правил безпеки, що створило реальну загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху та перебувають у прямому причинному зв`язку із скоєнням дорожньо-транспортної події та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 є винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, і його дії належить кваліфікувати за частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України.

Щодо призначеного покарання.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує, що згідно з ч.2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами), при призначенні покарання суди в кожному випадку мають суворо додержуватись вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до статті 65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень статті 12 Кримінального кодексу України, інкриміноване обвинуваченому правопорушення, передбачене ч.3 статті 286-1 КК України є тяжким злочином.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, освіта середня, офіційно не працевлаштований, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину.

Наказом № 65 від 09.08.2023 року Служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, в зв`язку з затриманням ОСОБА_6 , тимчасово влаштовано неповнолітню дитину ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в родину бабусі ОСОБА_17 , 1964 р.н., яка попереджена про відповідальність за життя, здоров`я, фізичний та психічний розвиток дитини. Мати дитини з двома меншими дітьми знаходиться за кордоном. (а.с.51)

Згідно відповіді Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 02.08.2023 № 01-14/2406, скарг, заяв чи інших компрометуючих матеріалів стосовно ОСОБА_6 до місцевої ради не надходило.

Відповідно до Довідок № 346 та 357 Зміївської центральної районної лікарні, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перебуває на обліку в лікаря психіатра. Знаходиться на обліку в наркологічному кабінеті Зміївської ЦРЛ з 01.02.2023

Крім того, згідно Довідки № 358 Зміївської центральної районної лікарні, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником програми замісної підтримувальної терапії із застосуванням препарату метадон гідрохлорид, який надав усвідомлену згоду на проходження такої терапії та про правила й наслідки застосування наркотичного препарату.

Згідно відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до кримінальної відповідальності раніше не притягався.

Щодо наявності обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України України, суд враховує практику Верховного Суду, відповідно до якої розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.

Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди. (Постанова ККС Верховного Суду № 199/6365/19).

Потерпіла ОСОБА_13 під час судових дебатів висловила сумніви у щирості розкаяння обвинуваченого, та розцінювала його як намір уникнути суворого покарання за вчинений злочин.

Обвинувачений ОСОБА_9 в ході судового розгляду послідовно визнавав провину в інкримінованому злочині та висловлював осуд своєї протиправної поведінки, щирий жаль з приводу тяжких наслідків і готовність нести призначене покарання, просив вибачення в потерпілої та зазначив про наміри відшкодувати повністю завдані збитки.

Враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого, суд вважає за можливе визнати обставиною, що пом`якшує покарання, згідно статті 66 Кримінального кодексу України, щире каяття обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до положень статті 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.

Санкцією частини 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України за порушення правил безпеки дорожнього руху, вчинені в стані наркотичного сп`яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.

Прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 9 років.

Потерпіла ОСОБА_13 та її представник - адвокат ОСОБА_18 просили призначити обвинуваченому максимальне покарання, передбачене ч.3 статті 286-1 Кримінального кодексу України, зазначивши, що злочинним діями ОСОБА_19 заподіяна не тільки смерть ОСОБА_10 , а й потерпіла залишилася без чоловіка, а їх неповнолітній син - залишився без батька.

Обвинувачений просив не призначати надто суворе покарання, зазначивши, що 9 років позбавлення волі - це дуже великий термін, під час відбування якого він буде позбавлений можливості достатньо заробляти коштів, аби відшкодувати шкоду, завдану злочином. Просив врахувати наявність на утриманні неповнолітньої дитини, яка також буде тривалий час позбавлена його батьківського піклування.

Захисник ОСОБА_20 просила при призначенні покарання врахувати особу обвинуваченого, який є раніше не судимою особою, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину, в зв`язку з чим просила застосувати призначити обвинуваченому покарання в мінімальному розмірі 5 років, встановленому санкцією ч.3 статті 286-1 Кримінального кодексу України, та застосувати положення статті 75 Кримінального кодексу України, звільнивши підзахисного від реального відбування покарання з встановленням випробувального терміну строком на 3 роки.

Враховуючи висловлені учасниками справи думки та вирішуючи питання про розмір покарання, що належить призначити обвинуваченому, суд керується загальними засадами призначення покарання, законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, що повинно відповідати обставинам та характеру скоєного правопорушення, і бути необхідним і достатнім для виправлення винної особи.

Частиною 1 статті 75 Кримінального кодексу України визначено можливість звільнення обвинуваченої особи від відбування покарання з випробуванням, окрім випадків засудження за за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, не зважаючи на позицію сторони захисту, у суду відсутні правові підстави для застосування положень статті 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Суд зазначає, що обвинувачений вчинив необережний, але тяжкий злочин, наслідком якого стала смерть людини.

Пом`якшуюча обставина не знижує істотним чином тяжкість скоєного правопорушення, не зменшує його суспільну небезпеку.

Обвинувачений керував транспортним засобом, перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, нехтуючи не лише своєю безпекою, а й безпекою інших учасників дорожнього руху, чим грубо порушив Правила дорожнього руху та вимоги Закону України «Про дорожній рух», що спричинило тяжкі наслідки.

Тому виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства та реального відбування призначеного покарання.

Крім того, санкцією ч.3 статті 286-1 Кримінального кодексу України передбачено призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.

За змістом положень статті 55 Кримінального кодексу України, позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк до десяти років. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної Палати ККС ВС від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 зазначив, що «позбавлення права керувати транспортними засобами як обов`язкове додаткове покарання передбачено у санкціях всіх частин ст. 286-1 Кримінального кодексу, якою передбачено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп`яніння… Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями…Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання»

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 8 (вісім) років.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого, слугуватиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Щодо цивільного позову.

Потерпілою ОСОБА_13 в підготовчому судовому засіданні подано цивільний позов до обвинуваченого та ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної й моральної шкоди, завданої злочином.

В обґрунтування цивільного позову зазначено, що внаслідок дорожньо-транспортної події 01 серпня 2023 року, спричиненої обвинуваченим ОСОБА_6 , загинув чоловік потерпілої - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Його дружина ОСОБА_4 визнана потерпілою в даному кримінальному провадженні. На підставі статті 127-129 КПК України, статей 22-23, 1166-1168, 1187, 1192-1194 ЦК України, вона має право на відшкодування матеріальної й моральної шкоди, спричиненої смертю чоловіка внаслідок вчиненого кримінального правопорушення. Крім того, згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в разі настання страхового випадку заподіяну шкоду в межах страхових сум, зазначених в страховому полісі, відшкодовує страховик. Автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 , є забезпеченим транспортним засобом, який був застрахований в ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» згідно Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 215946174. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 та ПАТ «НАСК «Оранта» є солідарними відповідачами, зобов`язаними відшкодувати потерпілій ОСОБА_21 матеріальну й моральну шкоду, спричинену внаслідок вчиненого кримінального правопорушення. Враховуючи викладене просить стягнути:

«з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ 00034186, на користь потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , відшкодування шкоди у вигляді здійснених витрат на поховання ОСОБА_10 , без спорудження надгробного пам`ятника, в розмірі 19395,00 гривень, а з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 - в розмірі різниці суми матеріальної шкоди, яка заявлена, доведена та залишена не покритою страховими виплатами;

з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ 00034186, на користь потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000000,00 гривень, а з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 - в розмірі різниці суми матеріальної шкоди, яка заявлена, доведена та залишена не покритою страховими виплатами» (а.с.101-105)

Відповідно до ч.1 статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з приписами ч.5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Стаття 129 КПК України закріплює правила щодо вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, згідно яких, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу (якщо не прибув в засідання цивільний позивач), суд залишає позов без розгляду.

Згідно положень статті 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила (пред`явив) цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.

Відповідно до статті 62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов`язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний відповідач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього. Цивільний відповідач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень підозрюваному, обвинуваченому.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 04.12.2023 року потерпілу ОСОБА_13 визнано цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_19 - цивільним відповідачем у даному кримінальному провадженні. Залучено до участі у справі в якості цивільного відповідача Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ 00034186, якому направлено копію позовної заяви з додатками та надано строк для подання відзиву на позов.

В судові засідання, призначені у кримільній справі, представник відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» не з`явився, відзиву на позов не подавав, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові реєстри про отримання кореспонденції суду, в зв`язку з чим суд вирішує цивільний позов за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Судом під час розгляду справи встановлено, що потерпіла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дружиною загиблого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 , виданим міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 2 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №1140 від 10.09.2005 (а.с.109)

Згідно Довідки ФОП ОСОБА_22 «Ритуальні послуги «Обелиск» від 01.08.2023, потерпіла витратила на поховання чоловіка 19395,00 (дев`ятнадцять тисяч триста дев`яносто п`ять) гривень (а.с.111)

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_4 , власником автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1996 року випуску, тип В-2, легковий автомобіль, є ОСОБА_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідно до Страхового полісу № 215946174, дійсного станом на 01.08.2023 року, цивільний відповідач - ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - застрахував цивільно-правову відповідальність власника забезпеченого транспортного засобу «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип В-2, легковий автомобіль (а.с.112)

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_13 зазначила, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_19 їй було заподіяно матеріальну шкоду та непоправну моральну шкоду у зв`язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_10 , який помер внаслідок дорожньо-транспортної події 01.08.2023 року. Вказана моральна шкода полягає, в тому числі й у значних душевних стражданнях, пов`язаних із втратою близької людини, годувальника в сім`ї та батька її неповнолітнього сина. До особистих переживань додалися й страждання за переживання дитини, який весь час чекає на батька і який вже ніколи не повернеться додому. З метою відшкодування завданої шкоди потерпілою було подано цивільний позов до суду.

Згідно ч.1 статті 1177 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно пункту 23.1 статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» видами шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, серед інших, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Великої палати Верховного суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц у випадку страхування заподіювачем шкоди своєї цивільно-правової відповідальності, страховик несе відповідальність субсидіарно, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої ним шкоди. В першу чергу обов`язок з відшкодування шкоди у випадку страхування цивільно-правової відповідальності в межах страхового від шкодування виникає у страховика, з яким укладений відповідний договір страхування.

Відповідно до цього правового висновку, висловленому Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 03.10.2018 р. в справі № 760/15471/15-(провадження № 14-316цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 статті 1201 Цивільного кодеку України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до пункту 27.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Враховуючи, що заявлений цивільним позивачем (потерпілою ОСОБА_13 ) розмір матеріального відшкодування на поховання померлого чоловіка становить 19395,00 гривень, що не перевищує загальний розмір відшкодування, встановленого вище вказаним пунктом 27.4 Закону, зазначена сума підлягає стягненню з цивільного відповідача - ПАТ «НАСК «Оранта».

Крім того, згідно статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом положень статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частиною 2 статті 1168 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно положень статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Потерпілою ОСОБА_13 заявлено до відшкодування моральну шкоду, спричинену смертю її чоловіка внаслідок вчиненого кримінального правопорушення в розмірі 1000000,00 (один мільйон) гривень.

Згідно пунктів 5 та 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові від 03.10.2019 року у справі №709/1173/17 Верховний суд зазначив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що злочинними діями обвинуваченого дійсно завдана потерпілій та її неповнолітній дитині моральна шкода, яка полягає в глибоких емоційних та фізичних стражданням внаслідок загибелі їх чоловіка та батька, що призвело до порушенням особистих життєвих та соціальних зав`язків, і змушує до здійснення додаткових зусиль по організації їх подальшого життя.

Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди суд враховує, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, а тому, враховуючи надане позивачем обґрунтування та докази рівня, характеру, тривалості та обсягу душевних та психічних страждань, характеру майнових та немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у житті позивача, а також враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, яке призвело до смерті потерпілого, становить 500 000,00 гривень, що, на думку суду, відповідає глибоким душевним переживанням позивача.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.08.2023 - день загибелі ОСОБА_10 - становив 6700,00 гривень, а отже загальний розмір страхового відшкодування за моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, становить 12х6700,00=80400,00 (вісімдесят тисяч чотириста) гривень, які підлягають стягненню з цивільного відповідача - ПАТ «НАСК «Оранта».

Інша частина моральної шкоди, присудженої судом на користь потерпілої, в розмірі 419600,00 гривень, підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_19 .

Інші процесуальні питання.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був затриманий о 19:00 годині 01 серпня 2023 року в порядку статті 208 КПК України.

01.08.2023 року, о годині, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 статті 286-1 Кримінального кодексу України

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 03.08.2023 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою (а.с.40-47)

Оскільки судом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 статті 286-1 Кримінального кодексу України, призначено покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, належить раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжити до набрання цим вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання за цим вироком обвинуваченому рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 01 серпня 2023 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 в кримінальному провадженні задовольнити частково.

Стягнути з цивільного відповідача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ 00034186, на користь потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , матеріальну шкоду, спричинену злочином, в розмірі 19395,00 (дев`ятнадцять тисяч триста дев`яносто п`ять) гривень

Стягнути з цивільного відповідача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ 00034186, на користь потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , моральну шкоду, спричинену злочином, в розмірі 80400,00 (вісімдесят тисяч чотириста) гривень.

Стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , моральну шкоду, спричинену злочином, в розмірі 419600,00 (чотириста дев`ятнадцять тисяч шістсот) гривень

Арешт на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні ЄРДР №12023220000000882 від 01.08.2023, а саме: на автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 03.08.2023 року - скасувати.

Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до положень статті 100 КПК України, а саме: автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , після набрання вироком законної сили повернути законному володільцю.

В провадженні наявні документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз:

-№СЕ-19/121-23/17005-ІТ від 11.08.2023, Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, код 24060300, - 956,00 грн

-№СЕ-19/121-23/17006-ІТ від 11.08.2023, Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, код 24060300, - 956,00 грн

-№СЕ-19/121-23/17007-ІТ від 11.08.2023, Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, код 24060300, - 956,00 грн

-№СЕ-19/121-23/17233-ІТ від 11.08.2023, Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, код 24060300, - 956,00 грн

-№СЕ-19/121-23/17235-ІТ від 11.08.2023, Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, код 24060300, - 956,00 грн;

в загальній сумі 4780,00 (чотири тисячі сімсот вісімдесят) гривень, які належить стягнути з обвинуваченого в дохід держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, код 24060300, відповідно до вимог ч.2 статті 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 127, 128, 368-371, 373, 374, 392-393 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 8 (вісім) років.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 01 серпня 2023 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - продовжити до набрання цим вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - задовольнити частково.

Стягнути з цивільного відповідача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ 00034186, на користь потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , матеріальну шкоду, спричинену злочином, в розмірі 19395,00 (дев`ятнадцять тисяч триста дев`яносто п`ять) гривень

Стягнути з цивільного відповідача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ 00034186, на користь потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , моральну шкоду, спричинену злочином, в розмірі 80400,00 (вісімдесят тисяч чотириста) гривень.

Стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , моральну шкоду, спричинену злочином, в розмірі 419600,00 (чотириста дев`ятнадцять тисяч шістсот) гривень

Арешт на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні ЄРДР №12023220000000882 від 01.08.2023, а саме: на автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 03.08.2023 року - скасувати.

Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до положень статті 100 КПК України, а саме: автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , після набрання вироком законної сили повернути законному володільцю.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз:

-№СЕ-19/121-23/17005-ІТ від 11.08.2023, Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, код 24060300, - 956,00 грн

-№СЕ-19/121-23/17006-ІТ від 11.08.2023, Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, код 24060300, - 956,00 грн

-№СЕ-19/121-23/17007-ІТ від 11.08.2023, Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, код 24060300, - 956,00 грн

-№СЕ-19/121-23/17233-ІТ від 11.08.2023, Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, код 24060300, - 956,00 грн

-№СЕ-19/121-23/17235-ІТ від 11.08.2023, Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, код 24060300, - 956,00 грн;

в загальній сумі 4780,00 (чотири тисячі сімсот вісімдесят) гривень, які належить стягнути в дохід держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, код 24060300

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Відповідно до ч.15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Вирок складено і проголошено 01.04.2024

Суддя ОСОБА_1