Рішення № 118022995, 01.04.2024, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/126/24

Провадження № 2/621/393/24

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2024 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області :

головуючий - суддя Вельможна І.В.,

секретар судового засідання - Лацько А.В.,

позивач - Комунальне підприємство "Комунальник",

представники позивача - Чучупалов В.Б., Новікова Н.В.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши за відсутності учасників справи в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Комунального підприємства "Комунальник" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

у с т а н о в и в:

16.01.2024 КП "Комунальник" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, станом на 01.01.2024 в загальному розмірі 31 526 грн 15 к. та судового збору у розмірі 3 028 грн 00 к.

На обґрунтування позовної заяви зазначено, що Комунальне підприємство "Комунальник" є балансоутримувачем багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 . Споживач ОСОБА_1 є співвласником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачу надаються послуги з управління будинком та послуги з вивезення побутових відходів.

Згідно статей 67, 68, 162 Житлового кодексу України, статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач повинен здійснювати оплату за надані йому житлово-комунальні послуги своєчасно. Проте свої зобов`язання відповідач не виконує. Відповідно до статті 615 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Жодних заяв про припинення постачання перелічених вище послуг, чи претензій з приводу їх якості та обсягів до КП "Комунальник" не надходило. Відповідач не маючи поважних причин, не уклав договір з КП "Комунальник", хоча протягом зазначеного періоду фактично користувався та користується до теперішнього часу житлово-комунальними послугами, він має їх оплачувати.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі (солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх (боржників разом, так і від будь-якого окремо. Так як, ОСОБА_1 фактично мешкає та зареєстрована за вказаною адресою та користується житлово-комунальними послугами, які надає КП "Комунальник" тому підприємство вимагає виконання обов`язку оплати послуг в повному обсязі з ОСОБА_1 .

Заборгованість перед КП "Комунальник" станом на 01.01.2024 становить 31 526 грн 15 к. із них: 15 842 грн 17 коп. - заборгованість за послуги управління будинком; 5 904 грн 98 к. - інфляційні нарахування; 1 834 грн 34 к. - 3% річних; 6 502 грн 84 к. - заборгованість за послуги вивезення побутових відходів; 1 041грн 76 к. - інфляційні нарахування; 400 грн 06 к. - 3% річних.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань, не погашала заборгованість КП "Комунальник" звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 24 січня 2024 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 15.02.2024.

15.02.2024 у зв`язку з неявкою відповідача судове засідання відкладено до 07.03.2024.

05.03.2023 до канцелярії суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач просила застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності до частини заявлених позовних вимог за період з 01.12.2012 та 01.06.2021, задовольнивши позовні вимоги частково, а саме за останні три роки, що передували дню звернення до суду з вказаним позовом, тобто з січня 2021 року по 31.12.2023 (а.с. 32-38).

06.03.2024 до канцелярії суду від директора КП "Комунальник" Чучупалова В.Б. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої, останні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з посиланням на той факт, що позивачем пропущено строк позовної давності з поважних причин, з посиланням на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)", введенням на території України воєнного стану 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України "Про правовий режим воєнного стану" Указом президента України № 64/2022 від 24.02.2022, термін якого продовжено по теперішні час та на фінансово - економічний стан підприємства який є тяжким у зв`язку з зростанням дебіторської заборгованості споживачів комунальних послуг перед КП "Комунальник" (а.с. 39-49) .

07.03.2024 у зв`язку з відсутністю відомостей щодо отримання відповідачем відповіді на відзив судове засідання відкладено до 01.04.2024.

01.04.2024 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача Новікова Н.В. в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву з проханням розгляду справи без участі представника позивача, позов підтримала та просить його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився в поданому до суду відзиві просила проводити розгляд справи за її відсутності задовольнивши позовні вимоги частково з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Під час судового розгляду встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач Комунальне підприємство "Комунальник" є балансоутримувачем багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .

Даними рішення Комсомольської селищної ради № 219-VІI від 26.05.2016, підтверджується, що КП "Комунальник" є виконавцем житлово-комунальних послуг з вивезення побутових відходів (збирання, перевезення та захоронення твердих побутових відходів на території Комсомольської селищної ради терміном на 2016-2026 рр.) (а.с. 28).

Даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що видами господарської діяльності КП "Комунальник" є: комплексне обслуговування об`єктів; інші види діяльності з прибирання; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; збирання безпечних відходів; оброблення та видалення безпечних відходів (а. с. 5-8).

З копії особового рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що за відповідачем ОСОБА_1 рахується житлове приміщення, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 9).

З наданих позивачем розрахунків платежів за житлово-комунальні послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що за ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 рахується заборгованість в загальному розмірі 22 345 грн 01 к, в тому числі: 15 842 грн 17 к. - заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком нарахована за період з грудня 2012 року по грудень 2023 року включно; 6 502 грн 84 к. - заборгованість з вивезення побутових відходів нарахована за період з червня 2016 року по грудень 2023 року включно(а.с. 10-12, 13-15).

Також на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України відповідачам нараховано 3% річних та інфляційні витрати, з яких:

5 904 грн 98 к. - інфляційні нарахування та 1834 грн 34 к - 3% річних нараховані за період з грудня 2012 року по січень 2022 року включно відповідно до суми заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком;

1 041 грн 76 к. - інфляційні нарахування та 400 грн 06 к. - 3 % річних нараховані за період з червня 2016 року по січень 2022 року включно відповідно до суми заборгованості з вивезення побутових відходів (а.с. 16-18, 19-20).

Загальна сума заборгованості за послуги з управління будинком та послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням інфляційних нарахувань та 3% річних складає 31 526 грн 15 к. (а.с. 10-20).

Доказів які б спростовували зазначену позивачем суму заборгованості або обов`язок щодо її погашення, відповідачем не надані.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов`язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства. Підставами для виникнення цивільних прав і обов`язків, крім договору, можуть бути і інші юридичні факти (наприклад, фактичне надання житлово-комунальних послуг). Цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов на допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За нормами статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема житлова послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг. Згідно із пунктом 7 частини 2 цієї статті - виконавцями комунальних послуг з управління побутовими відходами є - адміністратор послуги з управління побутовими відходами, а у разі його відсутності - визначений у встановленому законодавством порядку суб`єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку з наданням позивачем комунальних послуг та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг.

Доказів, які б спростовували зазначену позивачем суму заборгованості або обов`язок щодо її погашення, відповідачем не надані.

Відповідачі ОСОБА_1 не виконала зобов`язання по своєчасній оплаті житлово-комунальних платежів, та відповідно до наданого відзиву не заперечувала факту надання таких комунальних послуг.

Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є обґрунтованими.

Разом з тим, відповідач в своєму відзиві просила застосувати до правовідносин строк позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина 1 статті 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною другою статті 264 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Комунальне підприємство "Комунальник" звернулося до суду 16 січня 2024 року з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги: з управління багатоквартирним будинком за період з грудня 2012 року по грудень 2023 року включно у розмірі 15 842 грн 17 к.; - з вивезення побутових відходів за період з червня 2016 року по грудень 2023 року включно у розмірі 6 502 грн 84 к.

Заявляючи клопотання про застосування строків позовної давності відповідач просила задовольнити позовні вимоги частково, а саме за останні три роки, що передували дню звернення до суду з вказаним позовом, тобто з січня 2021 року по 31.12.2023.

Разом з тим суд звертає увагу відповідача на наступні обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про всановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічна: гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України: метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричини коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеку" і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено, зокрема, Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-ІХ , яким затверджено Указ Президента "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 05.02.2024 № 49/2024 та строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05:30 14.02.2024 на 90 діб, тобто до 14 травня 2024 року

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану

Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з 11 березня 2017 року закінчувався 11 березня 2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2024 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду, а перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану, то період заборгованості з 12 березня 2017 року по 31 грудня 2023 року не виходить за строки позовної давності.

Таким чином, частина позовних вимог стосується стягнення заборгованості за період щодо якого сплив строк позовної давності, а саме з грудня 2012 року по березень 2017 року.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим задовольнити позов частково та стягнути на користь КП "Комунальник" заборгованість за послуги управління багатоквартирним будинком та вивезення побутових відходів за період з 01.04.2017 по 31.12.2023 в загальному розмірі 18 482 грн 63 к., з яких: 12 482 грн 63 к. - заборгованість за послуги управління багатоквартирним будинком; 5 958 грн 89 к. - заборгованість з вивезення побутових відходів.

Щодо суми нарахованих позивачем, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, відповідачу, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

За змістом постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»: В умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні", Кабінет Міністрів України постановляє:1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. 2. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Таким чином, з 24 лютого 2022 року існує заборона на нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. витрати то такі підлягають до Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 3% річних та інфляційні нараховані в період з 01.04.2017 по 31.01.2022.

Так, розрахунок 3% річних проводиться судом проведено за формулою: RPS=S*Q*V/D/100, де S - сума заборгованості, Q - кількість днів прострочки, V -3%, D - кількість днів у році, 100 - 100%.

Розрахунок інфляційних втрат обчислюється за формулою: IV=(S*I / 100 - S) *Q/DM, де S - сума заборгованості, I - індекс інфляції, Q - кількість днів прострочки, DM - кількість днів у місяці, 100 - 100%.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 3% річних та інфляційні витрати, нараховані в період з 01.04.2017 по 31.01.2022 , з яких:

- 5 761 грн 22 к. - інфляційні нарахування та 1 811 грн 86 к - 3% річних нараховані відповідно до суми заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком;

2 750 грн 26 к. - інфляційні нарахування та 864 грн 94 к. - 3 % річних нараховані за період з червня 2016 року по січень 2022 року включно відповідно до суми заборгованості з вивезення побутових відходів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в межах періоду з 01.04.2017 по 31.12.2023, в тому числі 3% річних та інфляційних збитків нарахованих в період з 01.04.2017 по 31.01.2022 на загальну суму 29 629 грн 80 к.

Згідно зі статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (93,98%), а саме в сумі 2 845 грн 71 к.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-82, 89, 141, 206, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву Комунального підприємства "Комунальник" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Комунальник" заборгованості з управління будинком та послуг з вивезення побутових відходів станом на 01.01.2024, , з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.04.2017 по 31.01.2022, в загальному розмірі 29 629 (двадцять дев`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн. 80 к., які зарахувати на р/ р НОМЕР_2 в АТ "Креді Агріколь Банк" м. Київ, МФО 300614.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Комунальник" 2 845 (дві тисячі вісімсот сорок п`ять) грн 71 к. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене - 01.04.2024.

Позивач - Комунальне підприємство "Комунальник", місцезнаходження: вул. Дружби, буд. 7, смт Слобожанське, Чугуївський район, Харківська область, 63460, код ЄДРПОУ: 32572536.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Головуючий: