Рішення № 118020554, 26.03.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/14460/23

Провадження № 2/202/409/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі

цивільну справу 202/14460/23

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

третя особа, яка не заявила самостійних вимог щодо предмету спору

Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради,

про позбавлення батьківських прав

та стягнення пені за прострочення сплати аліментів

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.07.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що в період з 06.07.2013 по 07.03.2017 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 .

Від даного шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_5 .

Син ОСОБА_6 постійно мешкає разом з нею з самого народження.

Відповідач майже з самого народження сина не цікавився та не цікавиться життям сина, не піклується про нього, свідомо не бере участі у його вихованні, не виявляє турботу про сина, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, навчанням, не готує сина до самостійного життя та не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання Артемом освіти. При цьому ніяких перешкод для виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків не має.

Крім того зазначила, що ОСОБА_5 зловживає наркотичними засобами та неодноразово проходив відповідне лікування; ОСОБА_5 неодноразово судимий.

На час подання позову ОСОБА_2 у місцях позбавлення волі не перебуває, але продовжує ігнорувати існування сина.

Також зазначила, що у 2021 році ОСОБА_2 залишив територію України, а у 2019 році зловживав своїми батьківськими правами та не надав згоду на виїзд дитини на відпочинок за кордон, у зв`язку з чим вона була вимушена звертатися з відповідним позовом до суду, який рішенням від 11.12.2019 надав дозвіл на виїзд дитині за межі України без згоди та супроводу батька.

ОСОБА_6 навчається у загальноосвітній школі, але відповідач жодного разу у школі не був, шкільним життям сина не цікавився.

При цьому ОСОБА_6 знаходиться на її повному утриманні. Сина вона виховує самостійно.

Зазначила, що має постійну роботу, стабільний дохід, має на праві власності квартиру, тобто має змогу забезпечувати та піклуватися про духовний та фізичний розвиток сина, його навчання.

Щодо виконання відповідачем своїх аліментних зобов`язань зазначила, що судовим наказом Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28.11.2019 з ОСОБА_2 стягнуті аліменти у розмірі від заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.

Однак, ОСОБА_2 аліменти не сплачує і за період з 13.11.2019 по 01.05.2023 у нього утворилась заборгованість у розмірі 109982,40 грн. (1266 днів прострочення).

Відтак, вважає, що відповідач протягом останніх років не цікавиться життям та розвитком своєї дитини, ніколи не виконував своїх батьківських обов`язків, хоча жодним чином не був позбавлений інформації стосовно місця перебування дитини.

Враховуючи викладенепросила судпозбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 109982,40 грн., а також судові витрати.

26.07.2023 по справі відкрите загальне позовне провадження, призначене підготовче засідання та відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

18.08.2023 представником відповідача адвокатом Богдан Л.М. подано відзив на позов з якого випливає, що відповідач позовні вимоги не визнає та вважає, що в період з 2017 до початку 2021 не спілкувався з сином через те, що відбував покарання у місцях позбавлення волі. Вказані обставини настали поза його волею і без винної поведінки, оскільки він об`єктивно не мав можливості спілкуватися з дитиною через складнощі, які сталися у його житті. Також зазначив, що посилання позивача на його небажання дбати про духовний та всебічний розвиток дитини, а також на небажання надати згоду на виїзд дитини за кордон не відповідає дійсності, оскільки жодного судового рішення з цього питання не ухвалювалось. Після звільнення з місць позбавлення волі він не зміг працевлаштуватися, у зв`язку з чим виїхав за кордон на заробітки, і по цей час мешкає у Республіці Польщі. З позивачкою та сином спілкується за допомогою телефонного зв`язку.

Також у відзиві зазначено, що про існування судового наказу про стягнення аліментів та про виконавче провадження, яке відкрите на підставі нього, ОСОБА_2 нічого відомо не було. Жодного документу з виконавчої служби він не отримував.

Отже, з огляду на вказані обставини, які виникли поза його волею і без його винної поведінки, свідчать про те, що його поведінка не є такою, яка свідчить про не бажання спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.

Крім того, між позивачем та відповідачем існує особистий конфлікт і позивач відмовлялась надати ОСОБА_2 реквізити картки для добровільного перерахування грошових коштів на утримання сина.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, його вихованням і розвитком займається мати, не свідчить про те, що батько дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів зазначила, що відповідач не був обізнаний про існування судового наказу, а відтак відсутня вина відповідача у несплаті заборгованості по аліментам за спірний період.

Враховуючи викладене просила суд у задоволенні позову відмовити.

22.08.2023 позивачем подана відповідь на відзив з якої випливає, що поведінка ОСОБА_2 щодо ухилення від виховання та утримання сина є свідомою, а відтак є всі підстави для позбавлення його батьківських прав.

22.08.2023, за клопотанням позивача, судом витребувана інформація щодо перетину кордону відповідачем ОСОБА_2 з Державної прикордонної служби України.

22.08.2023 підготовче провадження по справі закрите. Справа призначена до судового розгляду.

06.09.2023 до суду надійшла витребувана інформація.

За клопотанням позивача у судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що є дружиною брата позивачки (своячницею). Вона знайома зі сторонами спору та їх сином ОСОБА_6 , якого з самого народження з 2013 року самостійного виховує ОСОБА_1 . Щодо відповідача показала, що він ніколи не займався сином, його вихованням та здоров`ям. Навіть до припинення стосунків між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 він ніколи не залишався сам з сином, а привозив його до неї ОСОБА_8 , щоб вона доглянула за дитиною коли мати кудись йшла по справам. Також свідок зазначила, що поведінка ОСОБА_10 була дивною і вона вважає, що він приймав наркотичні речовини. Після розлучення з ОСОБА_9 вона не бачила ОСОБА_10 жодного разу, він не приходив до сина, не допомагав матеріально. Крім того, їй відомо, що він був неодноразово засуджений та відбував реальне покарання у місцях позбавлення волі. ОСОБА_6 взагалі не пам`ятає ОСОБА_10 та вважає своїм батьком нового чоловіка ОСОБА_11 , якого називає батьком та ставиться до нього саме як до батька.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що є сином позивача ОСОБА_12 та старшим братом ОСОБА_13 , якого з самого народження самостійно виховує мати. Батько ОСОБА_6 з 2015 року взагалі зник з його життя. Де він перебував після припинення стосунків з позивачем йому не відомо, але йому достеменно відомо, що він неодноразово засуджений за корисливі злочини. Свідок ніколи не бачив та навіть не чув від матері, що ОСОБА_2 приймав участь у вихованні сина, або ж допомагав матеріально. ОСОБА_6 називає батьком чоловіка ОСОБА_1 , а біологічного батька взагалі не пам`ятає. Також свідок зазначив, що на цей час відповідач у Польщі, але ніякої допомоги сину не надає.

19.12.2023 Органом опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради до суду подано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносного малолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Представник позивача адвокат Михайлова О.В. також наполягала на задоволенні позовних вимог.

Повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду відповідач у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача адвокат Богдан Л.М. заперечувала проти позову в частині позбавлення батьківських прав. Щодо стягнення пені позовні вимоги визнала.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання відповідача за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши учасників судового розгляду, свідків, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2013 у місті Дніпропетровську народився ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний актовий запис №1415 від 17.12.2013 Індустріальним ВРАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції.

Матір`ю дитини є громадянка України ОСОБА_1 , а батьком громадянин України ОСОБА_2 .

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» №2402-ІІІ від 26.04.2001р. встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з принципом шостим Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959р., дитина повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України батько може бути позбавлений батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

З копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 06.07.2013 та рішення суду про розірвання шлюбу від 07.03.2017 (справа №202/595/17) судом встановлено, що подружжя ОСОБА_14 перебувало у зареєстрованому шлюбі з 06.07.2013 по 20.03.2017.

Крім того, вказаним рішенням встановлено, та не підлягає доказуванню у відповідності до ч.2 ст.82 ЦПК України, що шлюбні відносини між Агеєвими фактично припинені з серпня 2016 року.

З копії довідки про місце проживання особи судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де, як встановлено у судовому засіданні, фактично проживає з матір`ю ОСОБА_1 (позивачем).

Вказана квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та належить їм на підставі свідоцтва про право власності від 29.08.2019.

Відповідач ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає, що підтверджується актом ОСББ «МИР-12» від 03.07.2023. За даними ЄДДР ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно даних Державної податкової служби України позивач ОСОБА_1 офіційно працевлаштована та отримує стабільний дохід у виді заробітної плати за основним місцем роботи ТОВ «Новомиколаївський елеватор», де займає посаду головного бухгалтера.

З інформації КЗО «Середня ЗОШ №135» ДМР судом встановлено, що малолітній ОСОБА_6 навчається в школі з першого класу. За час навчання навчанням та вихованням дитини займається мати. Мати приводила та забирала ОСОБА_6 зі школи, відвідувала шкільні заходи, сплачувала необхідні внески, відвідувала батьківські збори. ОСОБА_6 отримує допомогу у навчанні, у виконанні домашніх завдань від мами. Батько ОСОБА_6 жодного разу в школі не був, успіхами сина в навчанні та вихованні не цікавився, заходи, які організовувала школа, батьківські збори, не відвідував.

Також судом встановлено, що за місцем навчання ОСОБА_15 характеризується позитивно (характеристика від 25.05.2023 №246).

З показань допитаних у судовому засіданні свідків судом встановлено, що ОСОБА_2 , після припинення стосунків з ОСОБА_2 у 2016 році, життям сина не цікавиться взагалі, не дбає про його виховання, здоров`я, навчання, розвиток моральних якостей. Також з показань свідків судом встановлено, що ОСОБА_6 не пам`ятає відповідача, оскільки їх спілкування припинилося коли ОСОБА_6 було приблизно 3 роки. Відтак, суд приходить до висновку, що між сином та батьком фактично відсутній емоційний та психологічний зв`язок протягом восьми років.

Відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року №1200/0/15-18 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» та п.5 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» - судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України "Про державну таємницю"

Тому, судом було перевірено судові рішення щодо ОСОБА_2 , та встановлено, що судовим наказом Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2019 (справа №202/7705/19) з ОСОБА_2 стягнуті на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання спільної дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 13 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

З розрахунку від 22.05.2023 №45261 Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заборгованості по аліментам ОСОБА_2 судом встановлено, що станом на 01.05.2023 він має заборгованість по аліментам перед ОСОБА_1 , яка складає 109982,40 грн.

Крім того, з даних Єдиного державногореєстру судовихрішень судом встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, а саме:

?11.12.2017 Дніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ст. 75 КК України, до 5 років позбавлення волі з випробуванням строком на 3 роки;

?21.01.2019 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст. 185, ч.1 ст.71, ч.3 ст.78 КК України до 5 років позбавлення волі;

?28.02.2019 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2, ч. 3 ст. 185, ч.1, ч.4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;

?29.12.2020 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання 15.05.2018.

01.04.2021 звільнений по закінченню строку відбування покарання, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» від 24.07.2023 №7/2-987.

Отже, судом встановлено, що після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 у серпні 2016 року ОСОБА_2 не перебував в місцях позбавлення волі до 15.05.2018, але життям сина не цікавився взагалі, хоча мав можливість відвідувати сина, виховувати його, опікуватися його здоров`ям.

Також суд зазначає, що перебування відповідача у місцях позбавлення волі в період з 15.05.2018 по 01.04.2021 також не є підставою для не виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки відповідно до Кримінального виконавчого кодексу засуджені мають право на листування та побачення з рідними.

Суду не надано доказів, що ОСОБА_2 , під час відбування покарання, листувався з ОСОБА_1 з приводу здоров`я, навчання, успіхів сина, тощо. Ініціював питання щодо організації побачення з сином.

Також суд зазначає, що 24.01.2022 ОСОБА_2 перетнув державний кордон України в пункті пропуску «Рава-Руська» та до України не повернувся, що підтверджується інформацією ДПС України, яка надана на вимогу суду.

Крім того, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом 24.07.2023, а ОСОБА_2 звільнився з місць позбавлення волі 01.04.2021, тобто майже за два роки до звернення до суду, але його поведінка щодо сина після звільнення не змінилася, він життям сина не цікавився, хоча мав можливість відвідувати сина, виховувати його, опікуватися його здоров`ям, тощо.

При цьому суд зазначає, що у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доказами доводи позивача про те, що відповідач перебуває на обліку у лікаря нарколога у зв`язку із зловживання наркотичними речовинами, а також твердження про те, що вона зверталася до суду з позовом про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без дозволу батька, як і твердження представника відповідача, що ОСОБА_2 має бажання виховувати сина.

Ухилення від виконання батьківських обов`язків передбачає систематичне невиконання обов`язку турбуватися про дитину та наявність вини батьків, що належить до обов`язкових умов позбавлення батьківських прав.

Вирішуючи питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 суд повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, зокрема ставлення відповідача до дитини, приходить до висновку, що зазначені вище фактори поведінки, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як свідоме та систематичне ухилення відповідача від виховання сина і нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про його винну поведінку щодо дитини.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 14.12.2023 позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_13 є доцільним. Вказаний висновок є належним чином мотивованим.

Суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки орган опіки та піклування взяв до уваги надані позивачем довідки, обстежив житлово-побутові умови малолітнього ОСОБА_13 , вжив заходів щодо встановлення усіх обставин, які мають значення для вирішення питання про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Тобто, висновок є таким, що узгоджується з встановленими судом обставинами справи.

Відтак, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність обґрунтованих підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітнього сина, і такій захід буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів суд дійшов наступного висновку.

Судовим наказом Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2019 (справа №202/7705/19) з ОСОБА_2 стягнуті на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання спільної дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 13 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Судовий наказ перебуває на виконанні Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Виконавче провадження №65213937 відкрите 20.04.2021.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання щодо сплати аліментів за рішенням суду взагалі не виконував, у зв`язку з чим, станом на 01.05.2023 у нього виникла заборгованість за період з 13.11.2019 по 01.05.2023 у сумі 109 982 грн. 40 коп., що підтверджується даними розрахунку від 22.05.2023 №45261 Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Приписами частин1-3статті 196СК Українивстановлено,що уразі виникненнязаборгованості звини особи,яка зобов`язанасплачувати аліментиза рішеннямсуду абоза домовленістюміж батьками,одержувач аліментівмає правона стягненнянеустойки (пені)у розміріодного відсоткасуми несплаченихаліментів закожен деньпрострочення віддня простроченнясплати аліментівдо дняїх повногопогашення абодо дняухвалення судомрішення простягнення пені,але небільше 100відсотків заборгованості.Розмір неустойкиможе бутизменшений судомз урахуваннямматеріального тасімейного стануплатника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів у період з 13.11.2019 по 01.05.2023 суд визнає вірним, оскільки сума пені розрахована за формулою, яка застосована Великою Палатою Верховного суду у справі №333/6020/16-ц.

Так, у будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, суд застосовує саме таке правило.

Наданий позивачем розрахунок неустойки, згідно якого розмір цієї неустойки за період з 13.11.2019 по 01.05.2023 становить 109 982 грн. 40 коп., є правильним та таким, що складений у відповідності до вимог статті 196 СК України, оскільки в цьому розрахунку вірно зазначені всі суми простроченої заборгованості та кількість днів цієї простроченої заборгованості, а також вона є такою, що не перевищує 100 відсотків заборгованості, тому суд вважає за необхідне покласти в основу свого рішення і стягнути на користь позивача пеню за прострочення відповідачем сплати аліментів за вищевказаний період саме в такому розмірі.

При цьому суд не приймає до уваги квитанцію про сплату 16.08.2023, тобто після відкриття провадження по даній справі, ОСОБА_2 7400 грн. 00 коп. аліментів ОСОБА_1 , оскільки вона не має правового значення для вирішення питання про стягнення пені за період з 13.11.2019 по 01.05.2023. Крім того, в призначенні платежу взагалі не зазначено за який період сплачені аліменти.

Судом також не встановлено підстав для зменшення розміру неустойки. (ч.2 ст.196 СК України)

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп., що підтверджується квитанцією, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 17, 18, 263, 265, 273, 351, 352 ,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) батьківських прав у відношенні його малолітньої дитини ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Дніпропетровську.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 109982 грн. 40 коп. (сто дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві грн. 40 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склав 01.04.2024

Суддя А. О. Михальченко