Постанова № 11801389, 31.08.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-4707/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюк М.М.,

при секретарі - Корольовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Коростенської райспоживспілки <Текст >

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції <Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Коростенська райспоживспілка звернулася до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.06.2010 року № 0000622301/0 в частині донарахування податкового зобов'язання Коростенської райспоживспілки з податку на додану вартість в сумі 46390,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 23195,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що під час планової перевірки підприємства податковим органом було встановлено, що Коростенською райспоживспілкою за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість за придбаний товар (послуги) в розмірі 46390,00 грн., який не відображено підприємствами-контрагентами згідно додатку №5 до акту перевірки. Вважає, таке посилання відповідача, викладене в акті перевірки, безпідставним, оскільки суми ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (послуг) включені Коростенською райспоживспілкою до складу податкового кредиту на тій підставі, що вони повністю підтверджені накладними постачальників, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування поставленого товару постачальниками, є, на думку позивача, безпідставними, оскільки факт поставки товару підтверджується розрахунковими і платіжними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того зазначив, що посилання відповідача на те, що податкові накладні видані суб'єктами господарювання, які не звітуються перед органами державної податкової служби, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту, є необґрунтованими, оскільки Коростенська райспоживспілка не наділена правом контролювати сплату податків іншими платниками податків.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, вказавши на те, що в ході проведеної перевірки позивача, працівниками Коростенської ОДПІ було встановлено, що, згідно результатів автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів, має місце невідповідність даних податкового кредиту з ПДВ по позивачу та даних податкових зобов'язань, що задекларовані підприємствами-контрагентами при наявності наданих ними договорів, накладних та податкових накладних. Вважає, що оскільки у підприємств-постачальників товару не виникли податкові зобов'язання, то вони не мали права надавати покупцю податкову накладну, яка є підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні періоди. Крім того, зазначає, що позивачем в ході перевірки не було надано товарно-транспорті накладні, які б підтверджували факт транспортування поставлено товару підприємствами-постачальниками.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.

В період з 12.05.2010 року по 31.05.2010 року працівниками Коростенської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Коростенської райспоживспілки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, про що складено акт №195/23-01/01749303 від 31.05.2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем, крім іншого:

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість в сумі 48365,00грн., з якої "до складу податкового кредиту неправомірно включено суму податку за придбаний товар (послуги), який не відображено підприємствами-контрагентами у складі податкових зобов'язань за відповідні звітні періоди" з березня 2008 року по липень 2009 року, січень 2010 року у розмірі 46390,28 грн.

За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622301/0 від 07.06.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 72548 грн., з яких за основним платежем - 48365 грн., за штрафними санкціями - 24183 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 46390,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 23195,00грн. позивач оскаржив його в судовому порядку.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III та Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Закон України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону № 168/97-ВР передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів в оприбуткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Коростенською райспоживспілкою товари придбавалися суто для використання їх у господарській діяльності, оплачувалися на розрахункові розрахунки постачальників, що не заперечувалося працівниками ДПІ як під час перевірки, так і в судовому засіданні.

Другим важливим фактором при формуванні податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону № 168/97-ВР, не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні Коростенської РСС відповідають вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки включають необхідні реквізити, а тому вказані у них суми правомірно внесені позивачем до податкового кредиту.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість. Крім того діючим законодавством не передбачено, що постачальник товару (послуг) повинен надавити покупцю податкову накладну тільки після декларування своїх податкових зобов'язань, що виникають внаслідок, поставки цього товару (послуг).

Позивачем надано податкові та видаткові накладні, копії платіжних доручень, як доказ сплати отриманих товарів, рахунки-фактури та товарні накладні.

Крім того, як вбачається з Методичних рекомендацій "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 18.04.2008р. № 266, якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону N 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення (п.4.15 розділ 4). Доказів того, що перевіряючими надсилалися письмові запити до постачальників, відповідачем не надано. в акті перевірки надіслання цих запитів не відображено.

Як вбачається з матеріалів справи, Коростенська РСС самостійно звернулася до своїх контрагентів з письмовими запитами щодо підтвердження сум податкових зобов'язань і деякими постачальниками вони були підтверджені; інші постачальники, як пояснив представник позивача, відмовились підтвердити це за відсутності відповідного запиту з контролюючих органів.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на те, що позивачем суми ПДВ мали бути віднесені до податкового кредиту у попередніх звітних періодах, а у разі відмови постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг), в даному випадку позивач, відповідно до п.п. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість", має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, а не скориставшись таким правом у попередніх звітних періодах без наявності податкових накладних, платник податку втрачає право на податковий кредит є безпідставними, оскільки вказана норма не має обов'язкового характеру, а лише визначає право платника податку звернутися з такими скаргами.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування поставленого товару постачальниками, є необґрунтованими, оскільки факт поставки товару підтверджується розрахунковими і платіжними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення Коростенській райспоживспілці податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 69585,00 грн., з яких за основним платежем - 46390 грн., за штрафними санкціями - 23195 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.06.2010 року № 0000622301/0 в частині визначення Коростенській райспоживспілці податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 69585,00 грн., з яких за основним платежем - 46390 грн., за штрафними санкціями - 23195 грн.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:                                                                                М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 06 вересня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.