Постанова № 11801383, 30.08.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-3001/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюк М.М.,

при секретарі - Корольовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агентство" <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області <Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення з Державного бюджету України заборгованості та зобов"язання вчинити дії,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Житомирі від 19.04.2010 р. № 0000342304/0, прийняте за результатами виїзної позапланової перевірки від 16.04.2010 року, в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2008 року та за період з серпня 2008 року по червень 2009 року на 3612210,00 грн., і стягнути з Державного бюджету України заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість в цій сумі, а також зобов"язати ДПІ у м.Житомирі подати до Головного управління Державного казначейства в Житомирській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість за квітень 2008 року та за період з серпня 2008 року по червень 2009 року на суму 3612210,00 грн.. Вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно зменшено підприємству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3612210,00 грн. з тих підстав, що позивачем не дотримано вимоги закону щодо формування податкового кредиту. Позивач вважає, що має право на бюджетне відшкодування, оскільки неможливість здійснення перевірки по підтвердженню факту сплати підприємствами - постачальниками податку на додану вартість, порушення провадження у справі про банкрутство, визнання їх банкрутом, реєстрація їх "за місцем масової реєстрації", прийняття ними рішення про припинення, ліквідацію або відсутність за їх місцезнаходженням не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товару. Крім того, вказує, що податковий орган, після проведення ряду документальних перевірок на підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування, не надав, як того вимагає Закон України "Про податок на додану вартість", до органу державного казначейства висновків із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а натомість провів невиїзну документальну перевірку, що не передбачено діючим законодавством.

Представники позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача - ДПІ в м. Житомирі, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, вказавши, що, оскільки не має можливості встановити факт сплати податку на додану вартість до бюджету постачальниками позивача, тому у Дочірнього підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агентство" не має права на відшкодування податку на додану вартість в сумі 3612210,00 грн., відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Представники відповідача - Головного управління державного казначейства України у Житомирській області, заперечуючи в судовому засіданні проти позовних вимог, зазначили, що оскільки ДПІ в м. Житомирі Головному управлінню державного казначейства України у Житомирській області не був наданий висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету позивачу, то вони не підстав для сплати йому 3612210,00 грн.

Прокурор в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування за квітень 2008 року та за період з серпня 2008 року по червень 2009 року на загальну суму 3612210,00 грн., згідно спірного податкового повідомлення-рішення № 0000342304/0, слугував висновок ДПІ у м. Житомирі, викладений в акті від 16.04.2010 року за №2182/23-2/32265502 "Про результати документальної невиїзної перевірки дочірнього підприємства „Євроголд Індестріз ЛТД повного товариства „Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко” „Торгове агентство” з питань правомірності відшкодування з бюджету суми ПДВ станом на 16.04.2010 року", відповідно до якого встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року, серпень 2008 року-червень 2009 року на 3612210,00 грн.

Такий висновок контролюючого органу, як вбачається з зазначеного акту перевірки, обґрунтований посиланням на те, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по постачальниках, які, відповідно до бази данних - інформаційних ресурсів ДПА України (система обробки податкових зобов"язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів), станом на 16.04.2010 року мають ознаки фіктивності.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" дано визначення бюджетному відшкодуванню - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язанням іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Положення п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови бюджетного відшкодування стосується саме платника податку - покупця постачальникам товарів (послуг) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Судом встановлено, що включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 3612210,00 грн. в декларацію за квітень 2008 року та за період з серпня 2008 року по червень 2009 року підтверджені податковими накладними, і це не заперечувалося відповідачем в судовому засіданні.

Будь-яких доказів щодо обізнаності позивача із станом податкового обліку його постачальників та виконання ними обов'язку щодо сплати податку до бюджету відповідач не навів.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд вважає, що відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість та не ставить формування податкового кредиту та визначення суми до бюджетного відшкодування в залежність від неналежного виконання постачальником своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум до державного бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Тому оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним і підлягає скасуванню, а враховуючи, що в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2008 року та за період з серпня 2008 року по червень 2009 року сума 3612210,00 грн. до бюджетного відшкодування визначена позивачем у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість", ДПІ в м. Житомирі надані всі відповідні документи для відшкодування податку на додану вартість, зокрема заява про повернення сум бюджетного відшкодування, розрахунок суми бюджетного відшкодування, останній, згідно пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за квітень 2008 року та за період з серпня 2008 року по червень 2009 року в розмірі 3612210,00 грн.

Що стосується позовної вимоги до Головного управління державного казначейства України у Житомирській області, то суд вважає її необгрунтованою, оскільки позивач не довів, що внаслідок дій чи бездіяльності цього відповідача йому з бюджету не були відшкодовано 3612210,00 грн. ПДВ, тим більш, що висновок про таке відшкодування ДПІ у м. Житомирі не надавало.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 19.04.2010 року № 0000342304/0.

Зобов"язати Державну податкову інспекцію у м. Житомирі надати Головному управлінню державного казначейства України у Житомирській області висновок про відшкодування з бюджету Дочірньому підприємству "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агенство" за квітень 2008 року та за період з серпня 2008 року по червень 2009 року податку на додану вартість у розмірі 3612210,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:                                                                                М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 03 вересня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.