Рішення № 118012462, 29.03.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року № 320/27724/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві (далі також Територіальне управління БЕБ у м. Києві, відповідач) в якому просив:

- визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у м. Києві, що полягають у встановленні посадового окладу для державного службовця Бюро економічної безпеки у розмірі меншому, ніж визначено абзацом 2 частини 3 статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України»;

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у м. Києві нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 136 515, 41 грн.

Ухвалою суду від 31 серпня 2023 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на нарахуванню та виплаті йому відповідачем заробітної плати виходячи з розміру посадового окладу у меншому розмірі, ніж прямо визначений Законом України «Про Бюро економічної безпеки України».

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що у межах спірних правовідносин він діяв у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві, вважає заявлені вимоги безпідставними.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Відповідачем надано суду заперечення на таку відповідь, в яких він наполягав на відсутності правових підстав для задоволення позову.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі наказу Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві та Київській області від 25 серпня 2022 року № 15-к був призначений на посаду Головного спеціаліста юридичного відділу Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві та Київській області.

Наказом Територіального управління БЕБ у м. Києві від 21 квітня 2023 року № 6-к позивача призначено на посаду Головного спеціаліста юридичного відділу Територіального управління БЕБ у м. Києві.

На підставі заяви позивача його було звільнено із займаної посади з 13 червня 2023 року.

Відповідно до штатного розпису Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві та Київської області на 2022 рік, введеного в дію наказом Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві та Київської області від 15 липня 2022 року № 3 та затвердженого Директором Бюро економічної безпеки від 15 липня 2022 року, посадовий оклад головного спеціаліста юридичного відділу складає 17 400 гривень.

Відповідно до штатного розпису Територіального управління БЕБ у м. Києві на 2023 рік, введеного в дію наказом Територіального управління БЕБ у м. Києві від 17 квітня 2023 року № 4 та затвердженого В.о. Директора Бюро економічної безпеки від 17 квітня 2023 року, посадовий оклад головного спеціаліста юридичного відділу складає 17 400 гривень.

Вважаючи вказаний розмір посадового окладу значно заниженим, таким, що не відповідає нормам законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» (далі також - Закон № 1150-ІХ) Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Територіальні управління Бюро економічної безпеки України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Структура, штатний розпис Бюро економічної безпеки України, положення про структурні підрозділи центрального апарату та територіальних управлінь, посадові інструкції працівників Бюро економічної безпеки України затверджуються Директором Бюро економічної безпеки України.

Гранична чисельність працівників центрального апарату і територіальних управлінь Бюро економічної безпеки України становить не більше 4 тисяч осіб.

З аналізу вказаного вбачається, що територіальні управління є складовою системи органу, що реалізує завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави - Бюро економічної безпеки України.

Аналогічне регламентовано і п. 10 Положення про Бюро економічної безпеки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1068 (далі також - Положення).

У свою чергу, стаття 19 Закону № 1150-ІХ визначає, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

Отже, враховуючи, що територіальні управління входять у систему органів Бюро економічної безпеки України, працівники територіальних управлінь є працівниками Бюро економічної безпеки України в розумінні статті 19 Закону № 1150-ІХ.

В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Посадовий оклад державних службовців та інших працівників Бюро економічної безпеки України не може становити менше трьох розмірів посадового окладу, встановленого Кабінетом Міністрів України для працівників, які займають відповідні посади в центральних органах виконавчої влади.

Заробітна плата (грошове забезпечення) працівників Бюро економічної безпеки України складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці;

4) доплати за спеціальне звання або ранг державного службовця;

5) доплати за науковий ступінь;

6) премії (розмір якої у разі її встановлення не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу).

Посадові оклади працівників, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України та проходять стажування, встановлюються з понижувальним коефіцієнтом 0,5.

У пункті 6 Умов та розміру оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1068 аналогічним чином вказано, що посадові оклади державних службовців та інших працівників БЕБ, крім осіб, які мають спеціальні звання, встановлюються на рівні не менше трьох розмірів посадового окладу з встановленого Кабінетом Міністрів України для працівників, які займають відповідні посади в центральних органах виконавчої влади.

Отже, законодавець визначив мінімальний рівень посадового окладу державного службовця Бюро економічної безпеки України, обмеживши можливість визначити його у інший спосіб.

Таким чином суд погоджується з доводами позивача про те, що розмір його посадового окладу у період його роботи на посадах у Бюро економічної безпеки України мав становити не менше трьох розмірів посадового окладу, встановленого Кабінетом Міністрів України для працівників, які займають відповідні посади в центральних органах виконавчої влади.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15, у відповідних редакціях, затверджено Схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2022 році та 2023 році, у яких посадовий оклад головного Спеціаліста центрального органу виконавчої влади встановлено на рівні 9 000 гривень.

Таким чином, мінімальний розмір посадового окладу головного спеціаліста Бюро економічної безпеки у вказаний період мав становити 27 000, 00 грн (9 000, 00 х 3).

Проте, як вже зазначалось вище, посадовий оклад Головного спеціаліста юридичного відділу Територіального управління Бюро економічної безпеки України у вказаний період був встановлений на рівні 17 400, 00 грн.

Отже, виходячи з наведеного вище суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача, що полягають у встановленні посадового окладу для посади позивача у структурі Бюро економічної безпеки у розмірі меншому, ніж визначено абзацом 2 частини 3 статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України».

Водночас, у контексті вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 136 515, 41 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 64 Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Форма штатного розпису затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2002 року № 57.

Суд звертає увагу на те, що заробітна плата позивача у період 2022-2023 років визначалась згідно затверджених штатних розписів Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві та Київської області на 2022 рік, введеного в дію наказом Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві та Київської області від 15 липня 2022 року № 3 та затвердженого Директором Бюро економічної безпеки від 15 липня 2022 року, та штатного розпису Територіального управління БЕБ у м. Києві на 2023 рік, введеного в дію наказом Територіального управління БЕБ у м. Києві від 17 квітня 2023 року № 4 та затвердженого В.о. Директора Бюро економічної безпеки від 17 квітня 2023 року.

Більше того, вказані штатні розписи були видані на виконання вимог частини 1 статті 14 пункту 4 частини 1 статті 17 та пункту 6 частини 2 статті 18 Закону № 1150-ІХ, які визначають обов`язковість прийняття та затвердження штатних розписів територіальних управлінь Бюро економічної безпеки України.

Разом з тим, позивачем рішення про затвердження та введення в дію штатних розписів на 2022-2023 роки оскаржено не було. Так само суду не надано доказів їх скасування у визначеному законом порядку.

А тому, відповідно, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати, оскільки така у період 2022-2023 років була нарахована і виплачена на його користь на підставі діючих актів, не скасованих та не оскаржених у визначеному законом порядку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що вимоги частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України) у даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки питання відповідності вказаних вище кошторисів вимогам актів, які мають вищу юридичну силу, не становить предмет розгляду даної справи.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві (03150, місто Київ, вулиця Німецька, будинок 1/32; код ЄДРПОУ 45075262) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві, що полягають у встановленні посадового окладу для посади, яку у структурі Бюро економічної безпеки обіймав ОСОБА_1 , у розмірі меншому, ніж визначено абзацом 2 частини 3 статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.