Рішення № 118008776, 28.03.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3002/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 29 січня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що оформлені листом № 41721-З 7663/Ц-02/8-1500/23 від 13.12.2023 щодо

відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів перебування у відпустках по догляду за дитиною з 07.01.1988 року по 13.11.1989 року, з 03.01.1990 року по 01.04.1990 року та період з 25.08.1986 року по 30.08.1986 року без збереження заробітної плати у подвійному розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди перебування у відпустках по догляду за дитиною з 07.01.1988 року по 13.11.1989 року, з 03.01.1990 року по 01.04.1990 року та період з 25.08.1986 року по 30.08.1986 року без збереження заробітної плати у подвійному розмірі.

Позиція позивачки обґрунтовується наступним

Позивачка зазначає, що 01.09.2023 року подала до відповідача заяву про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви була долучена довідка КНП «Одеська обласна психіатрична лікарня № 2» № 32 від 22.08.2023 року про періоди роботи із зазначенням періодів перебування у відпустках по догляду за дитиною та без збереження заробітної плати. Листом № 41721-37663/Ц-02/8-1500/23 від 13.12.2023 року відповідач повідомив, що періоди перебування у відпустках по догляду за дитиною з 07.01.1988 року по 13.11.1989 року, з 03.01.1990 року по 01.04.1990 року та період з 25.08.1986 року по 30.08.1986 року без збереження заробітної плати враховані до страхового стажу в одинарному розмірі.

Позивачка вважаючи, що відповідачем протиправно періоди перебування позивачки у відпустках без збереження заробітної плати та у відпустках по догляду за дітьми зараховані в одинарному розмірі, що є прямим порушення конституційного права на належний рівень соціального забезпечення, звернулася до суду з даним позовом.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з позовними вимогами позивачки, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю, тобто вказании? період зараховується до роботи у сфері охорони здоров`я, якии? у свою чергу, зараховується у стаж роботи за вислугу років. Водночас, пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах передбачено ста. 60 Закону № 1788. Зокрема, вказаною нормою Закону № 1788 передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекціи?них закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаціи?них відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричноі? допомоги зараховується до стажу роботи у подвіи?ному розмірі.

Статтею 21 КЗпП Украі?ни визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організаціі? або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організаціі? або уповноважении? ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник повинен виконувати доручену и??ому роботу особисто і не має права передоручати і?і? виконання іншіи? особі, за винятком випадків, передбачених законодавством (стаття 30 КЗпП Украі?ни).

Отже, робота в розумінні статеи? 21, 30 КЗпП Украі?ни є виконання певних діи?? працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.

Аналіз наведених норм прав свідчить про те, що пільги, передбачені ст. 60 Закону № 1788, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах, вказаних у ціи? статті, тому, період перебування осіб, які працюють у цих закладах, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

09 лютого 2024 року від відповідача ГУПФУ в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов (вхід № ЕС/5977/24).

Станом на 28 березня 2024 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та позиція відповідача, а також перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 .

З 09.07.2004 року позивачка отримує пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону Украі?ни від 09.07.2003 року № 1058-УІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058) та п. «е» ст. 55 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788).

01.09.2023 року позивачка подала до відповідача заяву про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви була долучена довідка КНП «Одеська обласна психіатрична лікарня № 2» № 32 від 22.08.2023 року про періоди роботи із зазначенням періодів перебування у відпустках по догляду за дитиною та без збереження заробітної плати.

Рішенням від 11.12.2023 року № 951380852874 ГУПФУ в Одеський області перевело позивачку з 01.09.2023 року на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058.

На адресу Головного управління, в порядку Закону Украі?ни «Про звернення громадян», 29.11.2023 року за вх. № 37663/Ц-1500-23 надіи?шла заява позивачки від 23.11.2023 року, в якіи? просила надати роз`яснення стосовно пенсіи?ного забезпечення.

Відповідно до довідки КНП «Одеська обласна психічна лікарня No 2» від 22.08.2023 року № 32 позивач прии?нята 01.04.1985 року на посаду медичноі? сестри відділення № 12 (наказ на прии?няття від 05.04.1985 року № 37), з 12.01.1991 року переведена на посаду сестра медична прии?мального відділення (наказ на переведення від 12.01.1991 року № 6) та звільнена з посади сестра медична прии?мального відділення (наказ про звільнення від 21.12.1989 року № 124).

Відповідно до наданоі? довідки позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною: до 1 року з 07.01.1988 року до 13.11.1988 року (наказ від 04.12.1987 року № 117); до 1 року 6 місяців з 14.1988 року по 14.05.1988 року (наказ від 21.11.1988 року № 134); до 2-х років з 15.05.1988 року по 13.11.1989 року (наказ від 05.05.1989 року № 43); до 3-х років з 03.01.1990 року по 13.11.1990 року (наказ від 21.12.1989 року № 124).

В указаніи? довідці серед іншого також наявна інформація щодо перебування позивачки у відпустці без збереження заробітноі? плати 5 робочих днів з 25.08.1986 року по 30.08.1986 року (наказ від 13.08.1986 року № 118).

Листом № 41721-37663/Ц-02/8-1500/23 від 13.12.2023 року відповідач повідомив, що періоди перебування у відпустках по догляду за дитиною з 07.01.1988 року по 13.11.1989 року, з 03.01.1990 року по 01.04.1990 року та період з 25.08.1986 року по 30.08.1986 року без збереження заробітної плати враховані до страхового стажу в одинарному розмірі.

Позивачка вважає, що відповідачем протиправно періоди перебування позивачки у відпустках без збереження заробітної плати та у відпустках по догляду за дітьми зараховані в одинарному розмірі.

В даній адміністративній справі спірним є питання зарахування до спеціального стажу позивачки періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та без збереження заробітної плати в подвійному розмірі.

Джерела права та висновки суду

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: зокрема, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Тобто, до досягнення 55 років, право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років - на 01 квітня 2015 року, а з квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Частиною третьою статті 56 Закону № 1788-ХІІ передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема, пунктом «ж» вказаної норми, встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-рчного віку.

Згідно з частиною другою статті 181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю, тобто вказаний період зараховується до роботи у сфері охорони здоров`я, який у свою чергу, зараховується у стаж роботи за вислугу років.

Водночас, пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах передбачено статтею 60 Закону № 1788-ХІІ.

Зокрема, вказаною нормою Закону № 1788-ХІІ передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

У примітці 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої належності закладів і установ.

Статтею 21 КЗпП визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством (стаття 30 КЗпП).

Отже, робота в розумінні статей 21, 30 КЗпП є виконання певних дій працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.

Аналіз наведених норм прав свідчить про те, що пільги, передбачені статтею 60 Закону № 1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах вказаних у цій статті, тому, на думку суду, період перебування осіб, які працюють у цих закладах, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.

З урахуванням наведеного, не має підстав для зарахування позивачу у подвійному розмірі період, щодо якого виник спір.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі № 314/404/17, від 28.11.2019 року у справі № 349/422/16-а.

Відповідно до ч. 5 та 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періодів перебування у відпустках по догляду за дитиною з 07.01.1988 року по 13.11.1989 року, з 03.01.1990 року по 01.04.1990 року та період з 25.08.1986 року по 30.08.1986 року без збереження заробітної плати у подвійному розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України, судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, буд. 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057).

Суддя С.О. Cтефанов

.