Рішення № 118008765, 28.03.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/331/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 03 січня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 13.11.2023 року № 8848-8640/3-02/8-2100/23 щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи у податкових органах з 23 листопада 1995 року по 28 грудня 1999 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначеної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3712-ХІІ та відповідно до п. 10,12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, та здійснити перерахунок і виплату пенсії за період починаючи з дня подання відповідного звернення;

- стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати пов`язані з розглядом справи, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000, 00 грн. та судовий збір 1073,60 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 01.09.2021 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до цього часу отримував пенсію по інвалідності. Позивач звернувся через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, щодо переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу». Відповідачем відмовлено у переведенні на інший вид пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державного службовця.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним

Відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача, вважає, їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що посади працівників органів державної податкової служби не були віднесені до відповідних посад державних службовців до 03 жовтня 2013 року. Спеціальний стаж позивача (державна служба) станом на 01.05.2016 року складає 07 років 04 місяці 01 день, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до Закону № 889, тому позивач не має законних підстав щодо переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком згідно Закону № 889.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 08 січня 2024 року позов залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Заявою від 09.01.2024 року позивача усунув недоліки позову.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

09 лютого 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №5773/24).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 01.09.2021 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до цього часу отримував пенсію по інвалідності.

Позивач звернувся через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, щодо переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу».

Відповідачем відмовлено у переведенні на інший вид пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державного службовця.

У відповіді від 13.11.2023 року № 8848/8640/3-02/8-2100/23 зазначено, що стаж як державного службовця станом на 01.05.2016 складає 07 років 04 місяці 01 день, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889.

Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача в переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII від 16.12.1993 року «Про державну службу», вважаючи її незаконною та необґрунтованою, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст.46 Основного Закону).

Згідно зі ст.46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (далі - Закон 1058-ІУ) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року.

Відповідно до п.2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 року, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п.10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст.37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-УІП передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Судом встановлено, що, відповідно до запису № 10 трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 23 листопада 1995 року був прийнятий на роботу на посаду головного державного податкового інспектора відділу обробки інформації і комп`ютеризації з іспитовим строком 6 місяців.

Присягу державного службовця прийняв 01.12.1995 року (запис № 11 трудової книжки позивача). Згідно запису № 12 трудової книжки 01.01.1996 позивачу присвоєно звання Інспектора податкової служби І рангу.

31.12.1996 року позивач був звільнений з роботи згідно п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України, а саме у зв`язку з переведенням на роботу в державну податкову адміністрацію в Бериславському районі.

Відповідно до запису № 14 трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01 січня 1997 року позивача прийнято на роботу в державну податкову адміністрацію в Бериславському районі на посаду головного державного податкового інспектора сектора державного реєстру фізичних осіб відділу комп`ютеризації по переведенню з державної податкової інспекції по Бериславському району.

З 22 листопада 1997 по 30 квітня 1998 року позивач працював на посаді старшого державного податкового інспектора відділу інформатизації та Державного реєстру фізичних осіб (записи № 15-18 трудової книжки).

30.09.1998 року позивача звільнено у зв`язку з переведенням на роботу в Бериславський міжрайонний відділ податкової міліції. 01.10.1998 року згідно запису № 19 трудової книжки ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділення податкових розслідувань міжрайонного відділу податкової міліції державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області.

Згідно запису № 20 трудової книжки позивача ОСОБА_1 28 грудня 1999 року звільнено з посади відповідно до п. 1 ч. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з реорганізацією.

На виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, яким було визначено посади і органи, час роботи на яких зараховуються до стажу державної служби.

Так, абзацом 3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно спеціальні звання.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про державну службу» № 3723 XII від 16.12.1993 року при встановленні категорій посад державних службовців зроблено посилання на інші прирівняні до них особи.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті з 16.12.1993 року визначав Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.

Відповідно до статті 1 цього Закону зазначалось, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну' плату за рахунок

державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно частини другої статті 9 зазначеного Закону (в редакції чинний на час роботи позивача в податковій службі) регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 37 Закону № 3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-УІП передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-УПІ та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, які діють з 01.05.2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», а з 12.08.2012 року - Податковий Кодекс України.

Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами частини першої статті 15 Закону № 509-ХІІ може бути особа, яка має освіту за фахом та відповіла кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом державної податкової служби.

Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини п`ята, шоста статті 15 цього Закону).

Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, та які займали посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави / зокрема у сфері податкової політики / у період до 12.08.2012 року перебувають на державній службі та є державними службовцями.

З 12.08.2012 року пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що період роботи посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції / у тому числі тих, яким присвоєно спеціальні звання/ зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ, як і Податковим Кодексом України не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, зокрема ст. 37, за правилами якої на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку та відповідного страхового стажу, у тому числі стажу державної служби - не менше як 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Аналогічну позицію виклав Верховний суд України в постанові від 22 жовтня 2013 року по справі 21-3 4а 13 зазначивши, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно персональні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу»№ 3723-ХІІ від 16.12.1993 року.

Аналіз норми статті 37 Закону № 3723-ХІІу системному взаємозв`язку із нормами пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-УІІІ дає підстави вважати, що право на пенсію державних службовців відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають особи: 1) чоловіки (які досягли 62 років) та жінки (які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (60 років), що станом на 01 травня 2016 року мають необхідний страховий стаж відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку (62 роки - для чоловіків та 60 років - для жінок) працювали на посадах державних службовців; 2) чоловіки (які досягли 62 років) та жінки (які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (60 років), які станом на 01 травня 2016 року мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення цього віку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року по справі №822/524/18, у постановах від 03 липня 2018 року у справі №586/965/16-а та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком, згідно з Законом України «Про державну службу» позивач досяг віку 62 років; станом на 01 травня 2016 року мав не менше 10 років стажу державної служби, то позивач набув право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-УІІІ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно, для належного захисту порушених прав позивача похідні вимоги зобов`язального характеру, а саме про зобов`язання Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи у податкових органах з 23 листопада 1995 року по 28 грудня 1999 року та здійснити переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначеної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3712-ХІІ та відповідно до п. 10,12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, та здійснити перерахунок і виплату пенсії за період починаючи з дня подання відповідного звернення також підлягають задоволенню.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

ЄСПЛ у п.52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій щодо відмови у переведенні на пенсію як державного службовця та зобов`язання вчинити певні дії підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача у сумі 1073,60 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», викладеної в листі № 8848-8640/3-02/8-2100/23 від 13.11.2023 року.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи у податкових органах з 23 листопада 1995 року по 28 грудня 1999 року.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначеної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3712-ХІІ та відповідно до п. 10,12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, та здійснити перерахунок і виплату пенсії за період починаючи з дня подання відповідного звернення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, буд. 6, м. Херсон, 73036, код ЄДПОУ 21295057).

Суддя С.О. Cтефанов