Рішення № 118008170, 29.03.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року справа № 340/6866/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький в порядку загального позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративний позов Фермерського господарства «СІМФО» (далі Господарство) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі Управління) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду зі заявою до Управління про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 13 вересня 2021 року, якими:

- збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1108568 грн і накладено штрафну санкцію в сумі 277142 грн;

- збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1188480 грн і накладено штрафну санкцію в сумі 297120 грн (Том 1 а.с.1-12).

У судовому засіданні представник підтримав вимоги позову.

Зазначив, що платник податків уклав правочин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Меткомтех» (далі Товариство) стосовно поставки селітри аміачної, яку отримали і використали у виробництві (вирощування сільськогосподарських культур).

Пояснив, що реальність господарської операції доводиться первинними бухгалтерськими і податковими документами, рухом активів, виробництвом і реалізацією продукції.

На його думку, Господарство правомірно сформувало в деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту і включило до витрат кошти за цим договором.

Водночас зазначив, що первинні документи бухгалтерського обліку щодо придбання шафи у Товариства з обмеженою відповідальністю «Брік-М» (далі Товариство 2) надано лише до суду. Шафу придбали для потреб працівників, а податковий кредит задекларували на підставі податкової накладної, яку зареєстрував постачальник.

Стверджував, що витрати на придбання іграшок у виді трактору і комбайну пов`язані з господарською діяльністю, так як їх подарували дитячому садочку в рамках рекламної програми, мета якої виховання у підростаючого покоління інтересу до Господарства і техніки та любові до обробітку землі.

Відповідач заперечив стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 2 а.с.96-104).

У судовому засіданні представник пояснив, що договір, який укладено з Товариством, не спрямовувався на реальне настання наслідків, котрі обумовлювались ним. Доказом є узагальнена податкова інформація відносно контрагента, що доводить відсутність у нього предмету поставки.

Зазначив, що Господарство не надало інспекторам первинних документів бухгалтерського обліку стосовно придбання шафи у Товариства 2.

Водночас стверджував, що витрати на придбання іграшок не пов`язані з господарською діяльністю.

08 жовтня 2021 року судом відкрито загальне позовне провадження (Том 1 а.с.88-89).

01 лютого 2024 року представники сторін до суду не з`явилися, будучи належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи (Том 4 а.с.7-8, 11).

Представники сторін подали заяви про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження (Том 4 а.с.9-10).

Керуючись приписами частини 9 статті 205 КАС України, суд прийняв ухвалу про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом факти і обставини, що стали підставами звернення.

Так, Господарство вирощує сільськогосподарські культури на орендованих землях.

З 28 липня по 17 серпня 2021 року податкові інспектори провели документальну планову виїзну перевірку господарської діяльності за період з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2021 року (Том 1 а.с.33-55).

Висновки інспекторів:

-заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 172 грн (вересень 2019 року), 324 грн (січень 2020 року), 1765 грн (травень 2020 року), 1555 грн (червень 2020 року), 4308 грн (жовтень 2020 року;

-завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 2202 грн (липень 2019 року), 1098242 грн (жовтень 2019 року);

-заниження доходу за 2019 рік у сумі 6602667 грн (Том 1 а.с.33-35, 83).

Суть порушення заниження доходу («Інші доходи) не включення доходу від вартості безоплатно одержаних активів невідомого походження по взаємовідносинах з Товариством (6589455 грн) і Товариством 2 (13212 грн) (Том 1 а.с.35).

Позовна заява не містить опису порушень і незгоди з ним стосовно заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1765 грн (травень 2020 року), 1555 грн (червень 2020 року), 4308 грн (жовтень 2020 року), тому податкове повідомлення-рішення з цього податку у цій частині суд не досліджував (не є предметом позову).

Суть порушення заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 172 грн (вересень 2019 року), 324 грн (січень 2020 року) використання іграшок, що не пов`язано з господарською діяльністю.

Суть порушення завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 2202 грн (липень 2019 року), 1098242 грн (жовтень 2019 року) спростовано купівлю селітри аміачної у Товариства і не надано первинних документів бухгалтерського обліку придбання шафи у Товариства 2.

Керівник Управління погодився з висновками інспекторів і прийняв податкові повідомлення-рішення від 13 вересня 2021 року, якими:

- збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1108568 грн і накладено штрафну санкцію в сумі 277142 грн;

- збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1188480 грн і накладено штрафну санкцію в сумі 297120 грн (Том 1 а.с.79-83).

Штрафна санкція становить 25% суми грошового зобов`язання.

Платник податків не ініціював процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень.

Позов подано до суду 04 жовтня 2021 року (Том 1 а.с.86).

Юридична оцінка, встановлених судом, фактів і обставин справи.

Стосовно взаємовідносин з Товариством 2.

Так, податкові інспектори зробили такі висновки: у липні 2019 року Господарство безоплатно отримало шафу для працівників вартістю 13212 грн (з урахуванням ПДВ у сумі 2202 грн); Товариство 2 безпідставно виписало податкову накладну від 05 липня 2019 року, а позивач включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту того ж звітного періоду.

Висновки обумовлені тим, що платник податків не надав первинних документів бухгалтерського обліку стосовно господарської операції.

До суду Господарство надало: рахунок-фактура від 02 липня 2019 року; платіжне доручення від 05 липня 2019 року; видаткова накладна від 17 липня 2019 року; номер товарно-транспортної накладної поштового підприємства від 20 липня 2019 року; податкова накладна від 05 липня 2019 року (Том 1 а.с.247-250, Том 3 а.с.203).

Поштове підприємство не змогло ні спростувати, ні підтвердити перевезення шафи у зв`язку зі закінченням строку зберігання документів і інформації (Том 3 а.с.207-209).

Представник Господарства пояснив, що бухгалтерські документи відновлено за допомоги контрагента по завершенню перевірки.

Приписами частини 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи спір між платником податків і податковим органом, Верховний Суд зробив такий правовий висновок (постанова від 07 грудня 2022 року у справі №200/6156/20) (Том 18 а.с.14-20).

«За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.»

Отже, позивач міг подати до суду документи, що були відсутні під час перевірки, а у суду виник обов`язок їх дослідити.

Проаналізувавши надані документи, суд зробив висновок про їх належність, достовірність і достатність стосовно висновку про реальність господарської операції з Товариством 2.

Таким чином платник податків спростував висновок відповідача стосовно безоплатного одержання шафи від невідомого контрагента і заниження «Іншого доходу» у сумі 13212 грн.

Водночас Господарство не завищило податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 2202 грн (липень 2019 року).

Так, приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України (в редакції на 01 липня 2019 року) встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Оплата товару відбулась раніше поставки і мала місце 05 липня 2019 року, що змусило Товариство 2 скласти податкову накладу того ж дня.

Стосовно заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 172 грн (вересень 2019 року) і 324 грн (січень 2020 року).

Так, у вересні 2019 року і січні 2020 року Господарство придбало у ПП «Рулен» дві іграшки у виді трактора і комбайна відомого світового виробника вартістю 1029,80 грн (з урахуванням ПДВ у сумі 172 грн) і 1946 грн (з урахуванням ПДВ у сумі 324 грн) (Том 1 а.с.236-243).

Суму податку на додану вартість включено до податкового кредиту з цього ж податку за вересень 2019 року і січень 2020 року.

Мета придбання подарувати дитячому садочку в рамках рекламної програми, мета якої виховання у підростаючого покоління інтересу до Господарства і техніки та любові до обробітку землі (Том 1 а.с.246).

12 вересня 2019 року і 11 січня 2020 року Господарство передало іграшки дошкільному навчальному закладу за місцем знаходження юридичної особи (Том 1 а.с.244-245).

Податковий орган зробив висновок, що придбання іграшок не пов`язано з господарською діяльністю платника податків, що зобов`язувало після їх передачі включити податок на додану вартість у сумі 172 грн і 324 грн до податкових зобов`язань.

Висновок обґрунтований приписами пункту 198.5.«г» статті 198 ПК України.

Цією нормою права (в редакції станом на вересень 2019 року і січень 2020 року) встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, суд має відповісти на такі запитання: подарунок іграшок дошкільному закладу відноситься до рекламного заходу?; реклама обумовлена господарською діяльністю платника податків?

Приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про рекламу» визначено, що реклама інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Мета придбання і використання іграшок охоплюється поняттям «реклама».

Господарство переслідувало легітимну мету, що пов`язано з економічним інтересом у майбутньому (довгострокова перспектива).

Будь-яке аграрне підприємство зацікавлене у тому, щоб молоде покоління здобувало сільськогосподарські професії, любило обробіток землі і не виїжджало зі сіл.

Про це треба думати завчасно (з дитинства).

Саме тому платник податків рекламний захід провів в дошкільному закладі за місцем знаходження юридичної особи.

Господарство рекламувало також і себе, як відповідального потенційного працедавця.

Реклама переслідувала мету поширення інформації про позивача і зародження інтересу до його діяльності.

Тому пов`язана з господарською діяльністю.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що у Господарства не обов`язок нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Отже, платник податків не занизив податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 172 грн і 324 грн.

Стосовно взаємовідносин з Товариством.

Так, під час перевірки платник податків надав первинні документи бухгалтерського і податкового обліку щодо взаємовідносин з Товариством у жовтні 2019 року.

За цими документами:

- Господарство придбало 631,17 т селітри аміачної вартістю 8700 грн за тону на загальну суму 6589454,64 грн (з урахуванням ПДВ у сумі 1098242,44 грн);

- Господарство розрахувалось з Товариством у повному обсязі;

- суму податку на додану вартість включено до податкового кредиту декларації з цього ж податку за жовтень 2019 року;

- Господарство включило до витрат 2019 року кошти у сумі 5491212,20 (6589454,64 - 1098242,44) грн;

- перевезення товару здійснювало Господарство власним і орендованим транспортом;

- Господарство надало сертифікат якості товару, який вироблено в Україні;

- селітру аміачну використано у господарській діяльності під час обробітку землі.

Управління проаналізувало податкову інформацію відносно Товариства і його контрагентів й зробило такі висновки: селітру аміачну придбано не у Товариства, а в невстановленої особи; безпідставно включено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму у 1098242,44 грн; безоплатно отримано актив невідомого походження на суму 6589454,64 грн.

Висновки є похідними від висновку про неможливість постачання товару Товариством.

Так, згідно відомостей Єдиного реєстру податкових накладних (далі Реєстр) Товариство за період з січня 2019 року по лютий 2020 року придбало лише у Товариства з обмеженою відповідальністю «Остметпром» (далі Товариство 3) 635 т селітри аміачної (Том 3 а.с.76-138).

За цей же період згідно відомостей Реєстру Товариство реалізувало 9323 т селітри аміачної, а Товариство 3 не придбавало селітру аміачну.

Сертифікат якості селітри аміачної стосується лише 68 т продукції (Том 3 а.с.3).

Селітру аміачну вироблено ПрАТ «Рівнеазот» (далі Товариство 4) 20 січня 2018 року (Том 3 а.с.3).

Товариство 4 підтвердило видачу сертифікату і вказало покупця продукції, яка зазначена у ньому (Том 3 а.с.16).

Товариство 4 заперечило реалізацію селітри аміачної Товариству і Товариству 3 (Том 3 а.с.19).

Покупцем 68 т селітри аміачної стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус Трейд», яке заперечило її реалізацію Товариству і Товариству 3 (Том 3 а.с.56).

У товарно-транспортних накладних зазначено, що товар перевозили зі с.Передільниця (вул.Польова) Самбірського району Львівської області (Том 1 а.с.163).

Таку інформацію підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 (водій) (Том 3 а.с.195-196).

Судом встановлено, що у згаданому населеному пункті знаходяться складські приміщення, котрі належать Львівському університету бізнесу та права (далі Університет) (Том 3 а.с.212-227).

Університет повідомив, що 05 серпня 2019 року уклав договір оренди нежитлового приміщення площею 3000 кв.м з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хім Агроімпорт» (далі Товариство 5) (Том 3 а.с.231).

Правочин розірвано 01 березня 2020 року (Том 3 а.с.232).

Товариство не виконало ухвали суду про надання інформації і витребування доказів стосовно взаємовідносин з Господарством, Товариством 3 і Товариством 5 (Том 3 а.с.248-250).

Товариством 5 не виконало ухвали суду про надання інформації і витребування доказів стосовно взаємовідносин з Товариством (суборенда складських приміщень) (Том 3 а.с.185-186, 190).

Сукупність досліджених судом доказів доводить, що Товариство не могло поставити аміачну селітру Господарству, так як її придбання не декларувало Товариство 3 (постачальник Товариства).

Про неможливість постачання доводить і відсутність сертифікатів якості на 631,17 т селітри аміачної.

Наданий Господарством сертифікат якості на 68 т селітри аміачної стосується продукції, яка немає жодного відношення до Товариства і Товариства 3.

Виробник селітри аміачної, котрий зазначений у згаданому сертифікаті, заперечив господарські відносини з Товариством і Товариством 3.

Власник і орендар складського приміщення, в якому згідно змісту товарно-транспортних накладних зберігали селітру аміачну, не підтвердили господарських відносин з Товариством (суборенда).

Товариство не надало пояснень і доказів стосовно взаємовідносин з Господарством, Товариством 3 і Товариством 5.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що Господарство отримало селітру аміачну невідомого походження на суму 6589454,64 грн від невстановленої особи, не сплативши останній кошти.

Тому безпідставно включило до податкового кредиту з податку на додану вартість суму у 1098242,44 грн, оскільки податкові накладні складено не постачальником.

Водночас позивач занизив дохід за 2019 рік на 6589454,64 грн (невключення до доходу вартості безоплатно отриманих активів невідомого походження) з таких підстав.

Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Приписами пунктів 5 і 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Отже, вартість безоплатно отриманого активу включається до складу доходу.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність і скасування податкових повідомлень-рішень: з податку на додану вартість в частині грошового зобов`язання у сумі 2698 (172 + 2202 + 324) грн і штрафу 674,50 (2698 х 25%) грн; з податку на прибуток в частині грошового зобов`язання у сумі 2378,16 (13212 х 18%) грн і штрафу 594,54 (2378,16 х 25%) грн.

Отже, позов належить задовільнити частково.

Судові витрати складаються зі сплати судового збору в сумі 22700 грн (Том 1 а.с.14).

Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.

Майнові вимоги задоволено на 0,22%.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовільнити позов частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Кіровоградській області від 13 вересня 2021 року, яким Фермерському господарству «СІМФО» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1108568 грн і накладено штрафну санкцію в сумі 277142 грн, в частині грошового зобов`язання 2698 грн і штрафної санкції 674,50 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Кіровоградській області від 13 вересня 2021 року, яким Фермерському господарству «СІМФО» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1188480 грн і накладено штрафну санкцію в сумі 297120 грн, в частині грошового зобов`язання 2378,16 грн і штрафної санкції 594,54 грн.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Кіровоградській області на користь Фермерського господарства «СІМФО» судові витрати в сумі 49,94 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ