Рішення № 118008106, 29.03.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року № 320/8032/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С. О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (далі позивач, ТОВ «Сільпо-Фуд») з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №/2022/010030/1 від 05.08.2022.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що при митному оформленні товарів, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість в митній декларації №/2022/607981 від 04.08.2022 за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі МК України),що підтверджують митну вартість та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

ТОВ «Сільпо-Фуд» не погодилося з рішенням Київської митниці Держмитслужби, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подало до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригувало митну вартість товарів з урахуванням рішення митного органу. Митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію відповідно до статті 55 МК України.

Незгода з рішенням митниці про коригування митної вартості стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 відкрито провадження у справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано у сторін докази у справі.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час здійснення ним контролю правильності визначення митної вартості за митною декларацією №/2022/607981 від 04.08.2022 встановлено, що подані до митного оформлення документи не містили об`єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості та містили розбіжності.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач не обґрунтував причин, через які заявлену декларантом митну вартість товарів не може бути визнано. Крім того, позивач вказав, що відповідач не обґрунтував математичного розрахунку ціни за одиницю товару (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеного митним органом в оскаржуваному рішенні.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Сільпо-Фуд» (місцезнаходження: 02090, м. Київ, просп. Павла Тичини, буд. 1В,каб. 188, ідентифікаційний код 40720198) є юридичною особою, запис про яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.08.2016, номер запису 10671020000024685.

Судом встановлено, що 23.05.2022 між ТОВ «Сільпо-Фуд» (Покупець) та «Dakpol» T. Grzejdak, P. KolosowskiSp. J. (Польща) [Постачальник] укладено контракт № 2553 на поставку товарів.

Згідно з пунктом 3.1 цього контракту на умовах, визначених цим контрактом Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар. Ціна, кількість та асортимент товару зазначається в інвойсах. Процедура узгодження замовлення товару та виконання поставки регулюється цим контрактом. Якщо в інвойсі передбачені інші умови поставки, строки оплати, ніж контрактом, застосуванню підлягають умови інвойсу для партії товару.

В інвойсі від 02.08.2022 № 105/Е/2022 зазначено наступну ціну, кількість та асортимент товару, який має бути поставлений ТОВ «Сільпо-Фуд»: 1) «Баклажан свіжий» у кількості 7150 кг (вага нетто), за ціною 4,00 PLN за одиницю товару, на суму 28 600,00 PLN; 2) «перець червоний, свіжий» у кількості 7150 кг (вага нетто), за ціною 6,40 PLN за одиницю товару, на суму 45 760,00 PLN. Загальна сума поставки цих товарів 74 360,00.

Перевезення вказаного товару здійснювалося за умовами договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 06.11.2017 № ЛОГ-169, який укладений між ТОВ «Сільпо-Фуд» (Замовник) та ТОВ «Олена Транс Груп» (Виконавець).

Згідно з пунктом 2.1 договору від 06.11.2017 № ЛОГ-169 Замовник доручає, а Виконавець здійснює транспортно-експедиторське обслуговування вантажу за рахунок Замовника у міжнародному сполученні і на території України.

Відповідно до пункту 4.9 цього договору вантажно-транспортними документами є CMR, коли у заявці на перевезення місце завантаження знаходиться за кордоном.

Пунктами 6.1, 6.3 договору від 06.11.2017 № ЛОГ-169 передбачено, що ціна договору складається із суми актів виконаних робіт, підписаних сторонами. Термін оплати 30 банківських днів з дати доставки вантажу вантажоодержувачем, але після отримання від виконавця оригіналів рахунку, акта виконаних робіт, CMR або ТТН та довідки про транспортні витрати.

04.08.2022 позивачем до відділу митного оформлення № 2 митного поста «Східний» Київської митниці у електронному вигляді була подана декларація, якій після опрацювання у АСМО «Інспектор» присвоєний реєстраційний номер UA100350/2022/607981.

До декларації були додані наступні документи:

- сертифікат якості від 02.08.2022 № б/н;

- рахунок-фактура (інвойс) від 02.08.2022 № 105/Е/2022;

- товарно-транспортний документ (CMR) від 02.08.2022 № б/н;

- сертифікат про походження товару EUR-1 від 02.08.2022 № PL/MF/AS 0164020;

- виписка з бухгалтерської документації від 11.07.2022 № UA90 3071 2300 0002 6008 6104 2351 5;

- банківський платіжний документ, що стосується товару, від 19.07.2022 № 7734725;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.08.2022 № 134;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 03.08.2022 № 2553-26 1;

- прайс-лист виробника від 02.08.2022 № б/н;

- страховий поліс від 03.08.2022 № 49855;

- зовнішньоекономічний контракт від 23.05.2022 № 2553;

- договір страхування від 15.05.2019 № 101049808;

- договір (контракт) про перевезення від 06.11.2017 № ЛОГ-169;

- додаток до страхового полісу від 15.05.2019 № 1;

- заява на відстрочення сплати митних платежів від 01.07.2022 № 16549/13/E3;

- заявка на перевезення від 02.08.2022 № 50654;

- комерційна пропозиція від 02.08.2022 N° б/н;

- копія митної декларації країни відправлення від 02.08.2022 № 22PL445010E2022043.

Декларантом було обрано основний метод визначення митної вартості товару - «За ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)».

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідач дійшов висновку, що документи, надані позивачем для митного оформлення, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

1) згідно з наданими документами неможливо визначити вартість транспортування, саме за цією поставкою, відповідно до договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 06.11.2017 № ЛОГ-169 вартість та форми транспортування узгоджуються у письмових заявках до договору (заявка № 50654 від 02.08.2022 оформлена на 19000кг вантажу, до митного оформлення надійшло 16198кг).

2) у рахунку на оплату транспортних послуг від 04.08.2022 № 134 відсутні відомості (номер інвойсу, або назва товару або вага), що не дає можливість ідентифікувати вантаж, який перевозився. Відомості щодо вартості експедиційних послуг у наданих документах відсутні;

3) вартість товару у декларації країни відправлення № 22PL445010E2022043 від 02.08.2022 товар (1) 30389 злотих, товар (2) 48623 злотих, а вартість в інвойсі № 105/Е/2022 від 02.08.2022 товар (1) 28600 злотих, товар (2) 45760 злотих.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №/2022/607981 від 04.08.2022 митної вартості товару, митний орган направив позивачу електронне повідомлення, у якому зазначив про те, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією, встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, а документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Посилаючись на положення частин другої, третьої статті 53, статей 54, 57 МК України, митний орган витребував у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів (за наявності):

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом;

8) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а саме вартість експедиційних послуг.

На вказаний запит 04.08.2022 позивач надав висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ТПП від 04.08.2022 № Ц-642.

Станом на 05.08.2022 позивач подав до митного органу:

- додаткову угоду № 1 від 30.05.2022 до договору № 2553 від 23.05.2022;

- лист ТОВ «Сільпо-Фуд» від 05.08.2022 № 101060 щодо неможливості надання інших додаткових документів для підтвердження митної вартості. В цьому листі позивач повідомив відповідача, що згідно з пунктом 4.9.1 контракту від 23.05.2022 № 2553 передбачено відстрочення платежу, оплата проводиться через 7 календарних днів з моменту митного оформлення, тому оплата товару на момент митного оформлення не здійснювалася і надати платіжні доручення позивач не має можливості.

Також позивач у листі від 05.08.2022 № 101060 вказав, що оскільки товар ще не отримано, а передоплата за товар не здійснювалася, то надати виписку з бухгалтерської документації наразі неможливо, оскільки відсутні записи в бухгалтерському обліку на час митного оформлення.

Крім того, позивач зазначив, що умовами контракту про надання транспортно-експедиторських послуг від 06.11.2017 № ЛОГ-169 (пунктом 6.3) передбачено відстрочення платежу (оплата наданих послуг проводиться через 30 календарних днів з дати поставки товару), відтак оплата транспортно-експедиторських послуг на момент митного оформлення товару не здійснювала і платіжні документи на оплату таких послуг наразі не можуть бути надані.

З урахуванням наведених доводів позивач просив Київську митницю Держмитслужби прийняти рішення щодо визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що надані позивачем додаткові документи були прийняті до уваги, але не дали можливості спростувати виявлені недоліки та розбіжності, та не містили об`єктивної інформації для підтвердження митної вартості.

Також відповідач зазначив, що позивачем не було надано в повному обсязі витребуваних документів:

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, сум та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів (за наявності);

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури (за наявності).

За результатами проведених консультацій відповідач дійшов висновку, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що і спірний товар (ст. 61 МК України). При цьому декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів.

Крім того, відповідач вказав, що методи визначення митної вартості 2в 2г на основі віднімання та додавання вартостей не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару № 1 «Баклажани свіжі» митна декларація від 12.07.2022 №/2022/045816 (вартість згідно з джерелом інформації 1,60 доларів США за 1 кг), товар №2 «Перець солодкий, червоний, свіжий» митна декларація від 29.07.2022 №/2022/24664 (вартість згідно з джерелом інформації 1,50 доларів США за 1 кг).

05.08.2022 Київська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості №UA100350/2022/010030/1, яким скоригувала заявлену позивачем в митній декларації ІМ40ДЕ №/2022/607981 митну вартість товару № 1 «Баклажани свіжі» з 28600 PLN до 52706,23 PLN, товару №2 «Перець солодкий, червоний, свіжий» з 45760,00 PLN до 49412,22 PLN, з одночасним оформленням картки відмови у митному оформленні №UA100350/2022/000077.

З метою випуску товарів у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ № UA100350/2022/608043 від 05.08.2022, а митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 53 761,07 грн.

Водночас, не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, ТОВ «Сільпо-Фуд» звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, коду товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурної вартості товарів; митної вартості товарів та методу її визначення; суми митних платежів; способу забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Частиною першою статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою, п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з тим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа № 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Київська митниця Держмитслужби в оскаржуваному рішенні вказала, що позивачем не надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, сум та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів (за наявності); банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури (за наявності).

Для підтвердження транспортних витрат разом з митною декларацією ТОВ «Сільпо-Фуд» подало під час митного оформлення митному органу:

- товарно-транспортний документ (CMR) від 02.08.2022 № б/н;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.08.2022 № 134;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 03.08.2022 № 2553-26_1;

- договір (контракт) про перевезення від 06.11.2017 № ЛОГ-169;

- заявку на перевезення від 02.08.2022 № 50654.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 335 МК України при перевезенні автомобільним транспортом транспортним (перевізним) документом є міжнародна товаротранспортна накладна (тобто CMR).

Відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956, статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», статті 6 Закону України «Про транзит вантажів», пункту 1 частини 2 статті 191 МК України перевезення вантажів автомобільним транспортом супроводжується міжнародною автомобільною накладною (CMR).

Позивачем було надано до митного оформлення CMR, про що свідчить запис у графі 44 МД.

Щодо документів, які підтверджують вартість перевезення, то до таких документів відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296, можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Слід зазначити, що у наданому позивачем рахунку на перевезення зазначені: реквізити сторін, реквізити договору перевезення, номер інвойсу, маршрут, номер автотранспортного засобу та напівпричепу, яким здійснювалося перевезення і який зазначений у CMR (графа 17 у CMR).

З огляду на викладене суд відхиляє доводи відповідача про ненадання акта виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, оскільки вся необхідна інформація для підтвердження транспортних витрат містилася у рахунку на перевезення.

Також суд критично ставиться до висновків відповідача про ненадання до оформлення банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, оскільки на момент митного оформлення, транспортно-експедиторські послуги ще не були оплачені, що виключає можливість подачі платіжних документів на підтвердження здійснення оплати.

Суд відхиляє і довід відповідача, наведений у відзиві на позовну заяву, про те, що в декларації країни відправлення № 22PL445010E2022043 від 02.08.2022 зазначена вартість товару (товар 1 - 30389 злотих, товар 2 - 48623 злотих) інша, ніж в інвойсі № 105/Е/2022 від 02.08.2022 (товар 1 - 28600 злотих, товар 2 - 45760 злотих), наданому митному органу, оскільки за змістом вказаної декларації країни відправлення в графі 46 відображена статична вартість товару, яка не завжди відповідає фактурній вартості, зазначеній у митній декларації. До того ж заявлена позивачем митна вартість товарів підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Суд також зазначає, що за змістом оскаржуваного позивачем рішення наведений довід відповідача не був підставою для здійснення коригування митної вартості товарів.

Варто зазначити, що митне законодавство надало митному органу право на витребування додаткових документів за умови наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Установивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен указати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.

За таких обставин, позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100350/2022/010030/1 від 05.08.2022 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.02.2023 № 8139963.

Ураховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Сільпо-Фуд» задоволено, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2 684,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Керуючись статтями 243 246, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №/2022/010030/1 від 05.08.2022, прийняте Київською митницею в особі її структурного підрозділу ВМО № 2 митного поста «Східний».

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (ідентифікаційний код 40720198, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.