Ухвала суду № 118008079, 29.03.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

29 березня 2024 року м. Київ№320/17640/23

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Діски А.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в адміністративній справі

за позовомТю ОСОБА_1 доЦентрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській областіпровизнання протиправним та скасування рішення,встановив:

Тю ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, у якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 08.06.2022 року про скасування Рішення УМВС України в Київській області від 01.07.2011 року про оформлення набуття громадянства України за народженням відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про громадянство України» Тю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Клопотання обґрунтовано тим, що дана справа не відноситься до справ незначної складності і має розглядатися за правилами загального позовного провадження за участі сторін, враховуючи складну і тривалу хронологію подій, обсяг наданих доказів, наявність суперечностей у документах, виданих відповідачем за останні 12 (дванадцять) років, що стосуються справи.

Також представником позивача наголошено на тому, що зазначена справа має виключно важливе значення для позивача.

Розглянувши клопотання позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За правилами частини 6 статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується судом з урахуванням необхідності заслуховування таких пояснень.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

ЄСПЛ вказав на те, що відмову в проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

В даному випадку кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статті 44 КАС України із урахуванням норм, передбачених главою 10 «Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження» КАС України.

У своєму клопотанні представник позивача зазначає, що дана справа не відноситься до справ незначеної складності, оскільки необхідно дослідити тривалу хронологію подій, а також те, що справа має виключно важливе значення для позивача.

Такі твердження представника позивача, суд не вважає достатніми підставами для проведення розгляду справи у судовому засіданні, а більше того у проведенні розгляду у порядку загального позовного провадження, оскільки нормами КАС України передбачена можливість надання сторонами своїх пояснень та доказів також і в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та такий судовий розгляд жодним чином не суперечить основним принципам здійснення адміністративного судочинства.

Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Крім того перелік спорів, справи за якими розглядаються виключно в порядку загального позовного провадження визначено у ч. 1 ст. 12 КАС України. Проте спір у цій справі не відноситься до спорів, справи за якими розглядаються виключно в порядку загального позовного провадження.

Стосовно доводів представника позивача, що предмет даної справи має виключне значення для позивача, суд зазначає, що такі доводи є суб`єктивною думкою позивача та його представника, що також не є підставою для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що з огляду на заявлені позовні вимоги, спір між сторонами не підпадає під перелік спорів, що мають розглядатися виключно в порядку загального позовного провадження. А тому зважаючи на характер спірних правовідносин, обсяг наданих доказів та предмет доказування, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 248, 256, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Діска А.Б.