Ухвала суду № 118007999, 27.03.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

27 березня 2024 року м. Київ № 320/11179/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань в особі заступника керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного бюро розслідувань в особі заступника керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань ОСОБА_5, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та рішення заступника керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про відмову проведення службового розслідування по скарзі ОСОБА_1 відносно керівника 2-го слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 та слідчої ОСОБА_4 щодо неналежного виконання службових обов`язків вищевказаних службових осіб при здійсненні досудового розслідування у кримінальних провадженнях:

№12022224440001206 від 10.09.2022, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 364 КК України;

№42022222120000092 від 08.11.2022, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 382 КК України;

№42022222120000084 від 24.10.2022, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 382 КК України;

№42022222120000085 від 28.10.2022, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 367 КК України;

№42022222120000091 від 08.11.2022, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 382 КК України;

№42022222120000106 від 21.12.2022, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 382 КК України;

№12023221110000977 від 12.10.2023, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 366 КК України;

№62023170020002843 від 21.11.2023, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 366 КК України, - від 02.01.2024 до дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань та його скасувати, так як ними були порушені вимоги: ст. 3 Конституції України, п.6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", пп. 1, 7, 9, 10 ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", ч. 1 ст. 1, ч.1,2 ст. 6, ч. 1, 2, 3 ст. 7, ч.1 ст. 9, ч. 1,2 ст. 17, п.п. 1,2,3 ч. 1 ст. 2, пп. 1, 2, 3, 10, 13, 15, 16, 17, 18, 19 ч. 1 ст 7, ч. 2, 3, 5 ст. 9, ч. 1, ч. 3 ст 11, ч 1 ст 40 КПК України, ч. 5 ст. 40 КПК України, ч. 1, 2, 3 ст. 110 КПК України;

- зобов`язати керівника Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 прийняти рішення про проведення службового розслідування по скарзі ОСОБА_1 відносно керівника 2-го слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 та слідчої ОСОБА_4 щодо неналежного виконання службових обов`язків вищевказаних службових осіб при здійсненні досудового розслідування у кримінальних провадженнях:

№12022224440001206 від 10.09.2022, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 364 КК України;

№42022222120000092 від 08.11.2022, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 382 КК України;

№42022222120000084 від 24.10.2022, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 382 КК України;

№42022222120000085 від 28.10.2022, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 367 КК України;

№42022222120000091 від 08.11.2022, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 382 КК України;

№42022222120000106 від 21.12.2022, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 382 КК України;

№12023221110000977 від 12.10.2023, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 366 КК України;

№62023170020002843 від 21.11.2023, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 366 КК України направленої до дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань - 02.01.2024 ОСОБА_1 , так як ними були порушені вимоги: ст. 3 Конституції України, п.6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", пп. 1, 7, 9, 10 ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", ч. 1 ст. 1, ч.1,2 ст. 6, ч. 1, 2, 3 ст. 7, ч.1 ст. 9, ч. 1,2 ст. 17, п.п. 1,2,3 ч. 1 ст. 2, пп. 1, 2, 3, 10, 13, 15, 16, 17, 18, 19 ч. 1 ст 7, ч. 2, 3, 5 ст. 9, ч. 1, ч. 3 ст 11, ч 1 ст 40 КПК України, ч. 5 ст. 40 КПК України, ч. 1, 2, 3 ст. 110 КПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд зазначає таке.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

При цьому, пунктом 7 статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Зокрема, суд зазначає, що згідно з вимогами частини першої статті 4 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

Пунктами 10 та 19 частини першої статті 3 КПК України встановлено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність; сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності, зокрема, слідчих, керівників органу досудового розслідування, прокурорів щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Таким чином, з вищевикладеного можна дійти висновку, що спірні відносини, які виникають між особою та прокуратурою, слідчими, органом дізнання під час здійснення ними процесуальної діяльності в межах кримінальних проваджень, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку здійснення їхньої діяльності в межах кримінальних провадженнях регламентовані Кримінально процесуальним кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в спільному інформаційному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 334/8/13-11 від 12 березня 2011 року.

Суд, також вважає за необхідне звернути увагу на те, що в пункті 4.2 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23 травня 2001 року вказано, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не можуть бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Однак таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.

За приписами частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Згідно зі статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до статті 303 КПК України визначені відповідні рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора на досудовому провадженні, які можуть бути оскаржені та оскарження до суду дій, бездіяльності органів поліції та прокуратури в межах кримінального провадження має здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, і не може бути предметом оскарження у порядку, визначеному Кодексу адміністративного судочинства України.

В даній справі позивач просить притягнути до дисциплінарної відповідальності керівника 2-го слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 та слідчу ОСОБА_4, оскільки вважає, що прийняті слідчою рішення про закриття кримінальних проваджень, в яких ОСОБА_1 є потерпілим та заявником, винесені передчасно, без проведення жодної слідчої дії, з грубим порушенням КПК України і це стало можливим лише за безконтрольності проведення нею досудових розслідувань з боку керівника 2-го слідчого відділу.

Ураховуючи те, що в межах спірних правовідносин позивач наполягає на злочинності дій вказаних осіб, спір у цій справі не є публічно-правовим, а предмет перевірки у цій справі за обставинами не проведення належного кримінального провадження виходить за межі повноважень суду адміністративної юрисдикції, тому такі вимоги мають бути розглянуті в межах кримінального, а не адміністративного судочинства.

Відповідно, суд зазначає, що оскільки позивач вважає злочинними дії та рішення відповідача, він має право звернутись із відповідними вимогами в порядку КПК України, оскільки питання притягнення до дисциплінарної відповідальності має бути розглянуто в розрізі саме виконання покладених на відповідача службових обов`язків через встановлення факту невиконання чи неналежного виконання своїх службових обов`язків вказаними особами та щодо злочинності таких дій, адміністративний суд не уповноважений на встановлення останніх.

Суд наголошує, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що суди, при вирішенні питання, чи підлягає спір розгляду в порядку адміністративного судочинства повинні з`ясувати не лише статус учасників справи, зокрема щодо участі в спірних правовідносинах суб`єкта владних повноважень, але і з`ясувати суть (зміст, характер) спору.

При цьому, розрізняючи справи, що належить розглядати за правилами адміністративного судочинства чи кримінального судочинства, Верховний суд наголошує, що визначальним є те, чи вчинені відповідні дії та чи прийняті оспорювані рішення в межах кримінального провадження, як це визначено кримінально-процесуальним законодавством чи ці дії та рішення прийняті поза межами кримінального провадження.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 815/3591/17, від 25 лютого 2020 року у справі № 826/6293/16.

Пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань в особі заступника керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до Київського окружного адміністративного суду із позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача (відповідачів), як ті, щодо яких постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду.

Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Василенко Г.Ю.