Ухвала суду № 118003040, 29.03.2024, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/6363/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Житомирського районного суду Житомирської області від 05.01.2024 року у справі № 278/6363/23, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась із заявою до суду про скасування судового наказу про стягнення з неї на користь ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" заборгованості, що утворилась за період з 1 грудня 2021 року по 13 жовтня 2023 року в розмірі 12 289,16 грн та судовий збір у сумі 268,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що судовий наказ підлягає скасуванню, оскільки вимоги стягувача не є безспірними.

Згідно ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право, а звернення боржника із заявою є фактично запереченням проти вимог стягувача, що є підставою для скасування судового наказу.

Проаналізувавши обставини справи та вимоги закону, приходжу до висновку, що заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу Житомирського районного суду Житомирської області від 05.01.2024 року у справі № 278/6363/23 підлягає задоволенню, оскільки між сторонами існує спір про право та спірний наказ видано без урахування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, які можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку позовного провадження.

Що стосується вимог заявника про стягнення з ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» судових витрат у зв`язку із розглядом вказаної заяви суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1, п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України).

Однак, ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» звернулося до суду в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження. Заява про скасування судового наказу також подана у порядку наказного провадження.

У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч.2 ст. 42 ЦПК України).

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України "Наказне провадження". Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 ст.141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України.

ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи по суті. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

У стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід відмовити, з огляду на те, що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника.

При цьому, з огляду на приписи ч. 2 ст. 164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред`явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.

Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат у наказному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Боржник не позбавлений права стягнути відповідні витрати зі стягувача (заявника) в порядку позовного провадження, при розгляді по суті спору щодо наявності або відсутності заборгованості.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 164, 170, 171 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Житомирського районного суду Житомирської області від 05.01.2024 року у справі № 278/6363/23.

Скасувати наказ Житомирського районногосуду Житомирськоїобласті від05.01.2024року усправі №278/6363/23 за заявою ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" про стягнення забогованості.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог про стягнення з ТОВ "ЖИТОМИРГАЗЗБУТ" судового збору в розмірі 141,40 гривень.

Роз`яснити заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О. М. Дубовік