Рішення № 118002638, 18.03.2024, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/3251/23

За позовом Комунального підприємства «Чернівціводоканал», м. Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», м. Чернівці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів

треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «НЕК «Укренерго», м. Київ; Акціонерне товариство «Укрзалізниця», м. Київ

про повернення грошових коштів - 6045387, 21 грн

Суддя: Гончарук О.В.

Секретар судового засідання Медвідчук І.В.

Представники сторін:

від позивача Бузовська В.М. (самопредставництво);

від відповідача Шевчук В.А., (самопредставництво);

від третьої особи 1 Котельбан Н.Д., (самопредставництво);

від третьої особи 2 не з`явився;

від третьої особи 3 не з`явився.

Обставини справи: Комунальне підприємство «Чернівціводоканал» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» грошові кошти у сумі 6045387, 21 грн.

Свій позов позивач обґрунтовує обставинами, пов`язаними з існуванням між сторонами Договору № 306 від 21.01.2019 на підставі якого позивач отримав товару на меншу суму, ніж сума здійсненої ним предоплати.

У зв`язку із невиконанням відповідачем вимог про передачу недопоставленої за Договором № 306 від 21.01.2019 електричної енергії, позивач просить повернути сплачені за неї кошти у судовому порядку з посиланнями на приписи статті 670 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 25.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.08.2023.

14.08.2023 від відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшла заява (вх. № 3522) про продовження встановленого судом строку для подання відзиву на позов, що обгрунтовується необхідністю залучення спеціалістів фінансового, комерційного та правового напрямку задля належного захисту своїх прав.

22.08.2023 від відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3629), в якому останній зазначає, що доводи викладені у позовній заяві є необгрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 22.08.2023 відкладено підготовче засідання на 12.09.2023.

11.09.2023 від відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшов уточнюючий відзив (вх. № 3884).

11.09.2023 від позивача через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 3888), в якій позивач зазначає, що доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не підтверджені належними та допустимим доказами.

Ухвалою суду від 12.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 28.09.2023.

28.09.2023 від відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 1718).

Підготовче засідання призначене на 28.09.2023 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Гончарука О.В. у щорічній відпустці, про що сторони були повідомлені, шляхом отримання повідомлення про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 09.10.2023, підготовче засідання призначено на 19.10.2023.

17.10.2023 через систему «Електронний суд» позивачем подані додаткові пояснення (вх. № 4473)

Ухвалою суду від 19.10.2023 залучено третіх осіб, а саме: Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області; Приватного акціонерного товариства «НЕК «Укренерго»; Акціонерного товариства «Укрзалізниця» та відкладено підготовче засідання на 07.11.2023.

Ухвалою суду від 07.11.2023 задоволено клопотання (вх. № 4801) третьої особи про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 07.11.2023 оголошено перерву до 15.11.2023.

Ухвалою суду від 15.11.2023 за клопотанням відповідача, відкладено підготовче засідання на 29.11.2023.

28.11.2023 від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшли пояснення у справі (вх. № 5163).

29.11.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 5188).

29.11.2023 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 14.12.2023.

14.12.2023 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з оголошеною у м. Чернівці повітряною тривогою.

Ухвалою суду від 14.12.2023 призначено підготовче засідання на 28.12.2023.

Ухвалою суду від 28.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.01.2024.

25.01.2024 від відповідача через систему «Електронний суд надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 339).

У судовому засіданні 25.01.2024, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство «Укрзалізниця» не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті, враховуючи те, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

Присутній представник позивача наполягав на задоволені позову з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, а присутній у судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позов підтримував в повному обсязі та наполягав на його задоволені, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «НЕК «Укренерго», зазначив, що позов вважає необгрунтованим та просив суд відмовити у його задоволені.

У судовому засіданні оголошено перерву до 29.02.2024.

Ухвалою суду від 29.02.2024 задоволено клопотання позивача та відповідача, відкладено розгляд справи на 18.03.2024.

У судовому засіданні 18.03.2024 продовжено розгляд справи по суті, присутній представник позивача з поміж іншого просить суд, при ухвалені рішення у даній справі врахувати висновки зроблені Великою палатою Верховного Суду у справі 922/2321/22 від 24.01.2024.

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Комунальним підприємством «Чернівціводоканал» у січні 2019 року розпочато закупівлю шляхом переговорної процедури за предметом закупівлі «Електрична енергія», ідентифікаційний номер - UA-2019-01-15-002599-с, очікуваною вартістю 70560000,00 грн.

Протоколом переговорів від 15.01.2019 визначено необхідність укладення договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та погоджено суму договору - 70 560 000,00 грн з ПДВ, предмет договору - ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія, строк постачання - до 31.12.2019, а також погоджено основні умови договору.

За результатами проведеної переговорної процедури, КП «Чернівціводоканал» через авторизований електронний майданчик Prozorro, оприлюднено повідомлення про намір укласти договір, згідно якого визначено предмет закупівлі - «Електрична енергія (electric energia)», строк поставки товару - від 21.01.2019 по 31.12.2019, кількість товару - 36 000 000 кВт. год., ціну пропозиції - 70 560 000,00 грн. з ПДВ.

За результатами проведеної переговорної процедури між позивачем та відповідачем, 21.01.2019 укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу за №306 (№31/01) (Договір №306).

Відповідно до пункту 2.1 Договору №306, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість фактично спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з пунктом 3.1. Договору, початком постачання електричної енергії споживачу є 01.01.2019.

Обсяги постачання - згідно фактичних обсягів споживання. Прогнозовані обсяги визначаються в додатку №1, що є невід`ємною частиною договору (пункт 3.2 Договору).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що істотні умови постачання окрім умов цього Договору визначаються також комерційною пропозицією «Комунальне підприємство «Чернівціводоканал», що додається та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 5.1. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії.

Згідно з додатком №1 Договору, визначено помісячний план-графік постання електричної енергії з прогнозованим обсягом постачання електричної енергії у загальній кількості 36 000 000 кВт. год.

У додатку №2 до Договору «Комерційна пропозиція» зазначено, що комерційна пропозиція розроблена з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКТ від 14.03.2018 №312, а також визначено умовами та пропозиціями:

Предмет комерційної пропозиції - постачання електричної енергії (товару) споживачу.

Термін дії комерційної пропозиції - з 01.01.2019 до дати початку дії нового ринку електричної енергії;

Ціна (тариф) - ціна на електричну енергію (грн. за 1 кВт*год без ПДВ) для споживача визначається по формулі: Ц=(В1+В2)/W, грн./кВт*год, де: В1 - Вартість електричної енергії, що куплена постачальником для споживача в ДП «Енергоринок» за результатами розрахункового періоду; В2 - вартість послуг постачальника, що визначається як 1% від вартості електричної енергії, що куплена постачальником для споживача у ДП «Енергоринок» за результатами розрахункового періоду без ПДВ; W - фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії за розрахунковий період, кВт.год.

Розрахунковий період - розрахунковим періодом по пропозиції є календарний місяць.

Додатковою угодою № 1 від 27.12.2019 до Договору №306 продовжено строк дії Договору №306, достатній для проведення закупівлі у 2020 році в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми визначеної в Договорі №306, а саме: збільшено суму договору на 14 112 000,00 грн. з ПДВ, яка складається з коштів місцевого бюджету.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 1 визначено, що інші умови Договору №306 залишаються незмінними та обов`язковими до виконання.

Згідно пункту 3 Додаткової угоди вона набирає чинності з 01.01.2020 та діє до 01.04.2020.

За результатами проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КП «Чернівціводоканал» встановлено ряд порушень, що відображені в акті ревізії від 06.01.2023 № 03-33/1, зокрема: ревізією виконання Договору №306 встановлено оплату не передбачених договором тарифів на послуги, збільшення ціни більше ніж на 10%.

Так, згідно договору № 306, у період з 01.01.2019 по 29.02.2020 КП «Чернівціводоканал» отримало електричної енергії у кількості 40 890 610,13 кВт/год. на загальну суму 82 290 343,78 грн.

Комунальному підприємству «Чернівціводоканал» за Договором №306 на оплату за спожиту електричну енергію виставлялися два види рахунків в яких зазначалося найменування тарифної групи: «Вільний тариф» та «ПУП Укрзалізниця».

Також, КП «Чернівціводоканал» та ТОВ «ЧОЕК» підписувалися акти приймання-передачі електричної енергії, які відповідають рахункам з зазначенням тарифної групи «Вільний тариф».

На підставі акту Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області позивач звернувся з даним позовом про стягнення недопоставленого товару на загальну суму 6045387,21 грн.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно статтею 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Посилання позивача на вищезазначену статтю судом відхиляється, оскільки суд приходить до висновку, що наявність укладеного між сторонами Договору № 306, наданих позивачем копій актів приймання передачі електричної енергії, та відсутності жодних зауважень збоку позивача до вказаних актів, щодо кількості поставленої електричної енергії унеможливлює застосування статті 670 Цивільного кодексу України для стягнення спірної суми. За таких обставин обґрунтування позивачем позовних вимог з посиланням на положення наведеної статті є помилковими.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам визначені положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом; користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

Частиною 3 статті 63 Закону від 13.04.2017 №2019-VIII передбачено, що постачальник надає універсальні послуги 3а економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, що формуються ним відповідно до методики (порядку). затвердженої Регулятором, та включають, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Стосовно механізму формування універсальних послуг аналогічними є положення п. 1.4 Порядку формування цін на універсальні послуги, затвердженого постановою НКРЕКП №l 177 від 05.10.2018, згідно із яким ціна на універсальні послуги включає в себе ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу на відповідному класі напруги згідно з укладеними договорами про надання послуг.

Відповідно до пункту 1.2.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. № 312, Оператор системи, який здійснює розподіл (передачу електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг).

У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених

споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг. При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг, включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Відповідно до пункту 1.2.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії, позивач сплачував послуги з розподілу електричної енергії АТ «Укрзалізниця» через постачальника універсальних послуг (відповідача), за тарифами, встановленими НКРЕКП, та опублікованими на сайті відповідача.

01.07.2019 запроваджено на законодавчому рівні нової моделі ринку електричної енергії, зазнав, змін механізм формування ціни на електричну енергію, про що зазначено у пункті 2 розділу XVII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», зокрема окрему складову ціни на електричну енергію склав тариф на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго», який у відповідності до п. 1.2.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, сплачувався через постачальника універсальних послуг (відповідача), за тарифами, встановленими НКРЕКП, та опублікованими на сайті відповідача. за посиланням

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії», оплата послуг з передачі електричної енергії та послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління здійснюється за тарифами, які визначаються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики.

Відповідно до пункту 3.1.5. Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.18 р. «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному веб-сайті, про що повідомити Регулятора.

Відповідно до пункту 3.1.7. Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.18 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт господарювання, який на підставі відповідної ліцензії постачав електричну енергію позивачу відповідно до вимог чинного законодавства (Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії), надавав протягом дії Договору універсальні послуги за економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, що формуються ним відповідно до методики, затвердженої Регулятором - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), та включають, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг (ст.63 Закону України «Про ринок електричної енергії») за точкою обліку (ЕС-код) 6225320339457654, а також за тарифом «Вільна ціна», до складу якого у зв?язку з початком дії нового ринку електричної енергії включено тариф на передачу електричної енергії як обов`язкову складову.

Відповідно до частини 2 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник зобов`язаний, зокрема укладати договори, обов`язкові для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів; сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та послуги, що надаються на ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 55 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Відповідно до пункту 40 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі.

Відповідно до пункту 5.1. глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні експорту електричної енергії.

Згідно з пунктом 5.6. глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі оплата послуг з передачі електричної енергії здійснюється за тарифом, який встановлюється регулятором відповідно до затвердженої ним методики.

Тариф на послуги з передачі електричної енергії оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет у триденний термін після затвердження його регулятором.

Обсяг послуг з передачі електричної енергії визначається:

для електропостачальників - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника, крім обсягів споживання електричної енергії споживачами, оператором системи яких є ОСП;

для споживачів електричної енергії, оператором системи яких є ОСП, які купують електричну енергію в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку та відповідно до договору споживача про надання послуг з передачі електричної енергії самостійно (напряму) оплачують послуги з передачі електричної енергії ОСП, - на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами по точках приєднання, по яких оператором системи є ОСП (з урахуванням втрат електричної енергії в мережах споживача).

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Кодексом системи передачі, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг, забезпечує достатню потужність передачі та надійність системи передачі; проводить аналіз системних обмежень та врегульовує їх шляхом застосування недискримінаційних методів, що базуються на ринкових механізмах, відповідно до правил ринку та кодексу системи передачі.

Тобто, всі користувачі системи передачі, зокрема електропостачальники, повинні платити за послуги з передачі згідно з обсягами визначених пунктом 5.6. глави 5 розділу ХІ КСП.

Положеннями пункту 5.4. глави 5 розділу ХІ КСП передбачено, що ОСП укладає договір про надання послуг з передачі електричної енергії з користувачем після набуття ним статусу учасника ринку електричної енергії, крім споживачів та їх електропостачальниів, які врегульовують відносини відповідно до Правил роздрібного ринку.

Тобто взаємовідносини зі споживачами, які здійснюють діяльність на роздрібному ринку та не набувають статусу учасника ринку, регулюються згідно Правил роздрібного ринку.

Так, відповідно до пункту 4.1. розділу IV ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Відповідно до частини 4 статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Ціна тарифу при розрахунку оплати за електричну енергію застосовуються тариф «постачальника універсальних послуг», що затверджується Регулятором. Зміни тарифу застосовуються в порядку затвердженому Регулятором.

Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про ринок електричної енергії» комерційний облік на ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог цього Закону, кодексу комерційного обліку та правил ринку. Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у певний проміжок часу з метою її подальшого використання для здійснення розрахунків між учасниками ринку.

Згідно з пунктом 65 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник послуг комерційного обліку - суб`єкт господарювання, який надає послуги комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до вимог цього Закону.

Частинами 2 та 3 статті 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: нормативно-правового регулювання в випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; формування цінової і тарифної політики в сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики в випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; державного контролю та застосування заходів впливу; використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора, зокрема, є:

забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;

забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; інші завдання, передбачені законом.

Частинами 4, 5, 9 статті 14 Закону України " Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що Регулятор на своїх засіданнях: розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції; розглядає і схвалює в межах своїх повноважень проекти актів законодавства, пропозиції стосовно вдосконалення законодавства в сферах енергетики та комунальних послуг; приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора є обов?язковими до виконання суб?єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Спір між сторонами правовідносини виникли на підставі господарського договору, а тому додатково до викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

У частині 4 названої статті Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Також, суд зазначає, що акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами у справі вищезазначеного договору, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Однак виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором.

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками аудиторський звіт у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Аудиторська перевірка, результати якої оформлені відповідною довідкою, не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 аудиторська довідка не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Аудиторська довідка не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Аудиторська довідка є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який її склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто аудиторська довідка не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Аудиторська довідка не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Аудиторська довідка є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Аналогічні висновки наведені також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3816/19 від 07.12.2021.

З приводу посилання позивача на визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27 березня 2020 року у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).

Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15ц).

Тобто посилання позивача з приводу застосування правових висновків зроблених Великою палатою Верховного Суду у справі 922/2321/22 від 24.01.2024, є помилковими, оскільки предметом спору у вищевказаній справі є визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплаченої грошової суми (збільшення ціни більше як на 10%), тоді як предметом спору у даній справі є стягнення плати за послуги з передачі обсягів електроенергії, а тому правовідносини у цих справах не є подібними.

За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Згідно частини 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно положень статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 та 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України, Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи наведене вище, та те, що позивачем Договір № 306 від 21.01.2019 та додаткова угода до договору не визнавалися недійсними, акти про прийняття електричної енергії оплачені без зауважень, суд приходить до висновку, що фактичний обсяг послуг з передачі електричної енергії коректно відображено відповідачем в актах приймання-передачі послуг, а тому у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 6045387,21 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем у зв`язку із відмовою у задоволені позову.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову Комунального підприємства «Чернівціводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» повернення грошових коштів - 6045387, 21 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.03.2024.

СуддяО.В. Гончарук