Рішення № 118002033, 18.03.2024, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/3601/23

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕР ГРУП КОМПАНІ», ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 747 707,71грн за участі представників від:

позивача - Драненко Я.В (витяг з реєстру, наказ, посадова інструкція);

відповідача 1- не з`явився;

відповідача 2 - не з`явився;

третьої особи - Мясков О.Є. (посадова інструкція, довідка)

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк» (далі - позивач, АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕР ГРУП КОМПАНІ» (далі - ТОВ «АМЕР ГРУП КОМПАНІ», відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 2) про стягнення з відповідачів солідарно 747 707,71грн, що складається з: 688 778,86грн - основний борг; 58 928,85грн - борг за процентами, нарахованими за період з 02.02.2023 по 22.05.2023.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не виконання ТОВ «АМЕР ГРУП КОМПАНІ» зобов`язань за договором про надання гарантії №BGV/UA/03-2-15407 від 17.11.2021 в частині повернення кредиту та сплати процентів, за виконання яких відповідачем 1 поручився відповідач 2 - ОСОБА_1 на підставі договору поруки №BGV/UA/03-2-15407/Р1 від 17.11.2021 (т.1 а.с.1-6).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2024: відкрито провадження у справі за відповідним позовом та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - третя особа, ТОВ «Оператор ГТС України»); призначено проведення підготовчого засідання на 19.02.2024 о 14:00; встановлено строки для подання заяв по суті - відзиву відповідачем та пояснення третьою особою (т.1 а.с.111-114).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача, відповідача 1 та третьої особи 17.01.2024 о 13:48, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.1 а.с.115-117).

Відповідач 2, який зареєстрований на тимчасово окупованій території України, про що свідчить відповідь №373872 від 21.12.2023 з Єдиного демографічного реєстру (т.1 а.с.105), про розгляд вказаної справи та про можливість скористатися своїм правом на подання відзиву на позовну заяву повідомлений у порядку, встановленому ч.1 ст.121 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом розміщення відповідного повідомлення на офіційному вебсайті судової влади України (т.1 а.с.118).

Окрім того, ухвала від 17.01.2024 направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 17.01.2024, зареєстрована у реєстрі 18.01.2024 за №116356375 та оприлюднена 19.01.2024.

01.02.2024 до Господарського суду Київської області від третьої особи, у строки встановлені ухвалою, надійшли пояснення (здані відділенню поштового зв`язку №65 м.Київ для відправлення до суду 26.01.2024 поштовим відправленням №0306507607847).

Третя особа у поясненні вказує, що між нею та відповідачем 1 укладено тендерний договір №2112000017 від 03.12.2021, зобов`язання відповідача 1 за яким забезпечено безвідкличною безумовною банківською гарантією на суму 688 778,86грн на підставі договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-15407 від 17.11.2021. Враховуючи порушення відповідачем 1 зобов`язань за договором, позивачу направлено повідомлення про необхідність оплати бенефіціару повної суму банківської гарантії, що фактично виконано позивачем (т.1 а.с.119-123).

19.02.2024 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу підготовчого засідання, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.03.2024 о 15:00 (т.2 а.с.34-35).

Підготовче провадження закрито у відповідності з п.3 ч.1 ст.185 ГПК України, у зв`язку із виконанням завдань підготовчого провадження.

З метою повідомлення відповідача 1 про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті, йому направлено ухвалу від 19.02.2024, яка доставлена до його електронного кабінету 19.02.2024 о 20:20, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.2 а.с.39).

Відповідачу 2 копія ухвали від 19.02.2024 направлена рекомендованим поштовим відправленням №0600090154025 відповідно до адреси, що вказана позивачем у позовній заяві, однак, не є адресою, за якою зареєстрований відповідач 2 - ОСОБА_1 , як свідчить інформація з Єдиного державного демографічного реєстру (т.1 а.с.105-106) та довідка Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (т.2 а.с.29). Зазначене відправлення повернуто відділенням поштового зв`язку з довідкою від 26.02.2024, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.2 а.с.40-43).

Окрім того, з метою повідомлення відповідача 2 про дату, час і місце судового засідання судом розміщене відповідне повідомлення на офіційному вебсайті судової влади України (т.2 а.с.44).

В силу п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Поряд з цим, абзацом 2 вказаної статті також визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, відповідачу 1 - ТОВ «АМЕР ГРУП КОМПАНІ» ухвала про відкриття провадження у даній справі вважається врученою 17.01.2024, а ухвала від 19.02.2024, якою повідомлено про розгляд справи по суті, наступного робочого дня - 20.02.2024.

Відповідно до ч.4 ст.122 ГПК України установлено, що: відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання; з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

При цьому, враховуючи, що останнє зареєстроване місце проживання відповідача 2 знаходиться на тимчасово окупованій території України - м. Донецьку, суд, повідомляючи відповідача 2 про дату, час, місце підготовчого та судового засідань, встановлені йому строки для подання заяви по суті спору, керувався положеннями ст.121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якою передбачено, що якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Окрім того, вказаною статтею унормовано, що суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії і з опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням зазначеного, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу 2 - 18.01.2024 (т.2 а.с.28), в ухвала від 19.02.2024 щодо призначення справи до розгляду по суті в судовому засіданні 18.03.2024 - 20.02.2024 (т.2 а.с.44).

Відповідачі правом подати відзив на позов у встановлені судом строки не скористалися, заяв про продовження встановленого судом строку не подавали.

Як установлено ч. 1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, представник третьої особи підтримав пояснення, надані у заяві по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

17.11.2021 між АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» (далі - гарант) та відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «ТЕРМОІНЖИНІРИНГ» (далі - ТОВ «Група компанія «ТЕМОІНЖИНІРИНГ»), назва якого змінена на ТОВ «АМЕР ГРУП КОМПАНІ» (далі - принципал), укладено договір про надання гарантії №BGV/UA/03-2-15407 від 17.11.2021 (далі - договір гарантії, т.1 а.с.12-14).

Згідно п.п.3,4, 6, 7, 10 преамбули вказаного договору гарантії сторони вирішили вживати терміни у наступних значеннях:

банк-гарант - банк, який надає гарантію на користь бенефіціара за гарантією;

бенефіціар - особа, на користь якої надається гарантія;

гарантійний випадок - гарантійний випадок одержання банком-гарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин;

гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку; зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії;

принципал (аплікант, наказодавець) - особа, зазначена в гарантії як така, яка має зобов`язання за базовими відносинами, що забезпечуються такою гарантією.

Відповідно до п.1.1 договору гарантії передбачено, що гарант за дорученням принципала надає на користь ТОВ «Оператор ГТС України» (далі - бенефіціар) забезпечення виконання договору (далі - гарантія) на суму 688 778,86грн згідно договору закупівлі, який має бути укладений між принципалом та бенефіціаром згідно з повідомленням про намір укласти договір, оприлюднене на авторизованій уповноваженим органом електронній системі закупівель Prozorro UA-2021-09-09-008675-с 15 листопада 2021 року за результатами відкритих торгів: водопровідні та санітарно-технічні роботи (ремонт систем кондиціонування).

Як передбачено п.1.3 договору гарантії, гарантія надається на термін до 31.12.2022 включно і набуває чинності з 17.11.2021.

Відповідно до п.1.6 договору гарантії принципал сплачує гаранту комісію за надання та управлення гарантії у розмірі 14465грн

Забезпеченням виконання зобов`язань принципала за цим договором в силу п.1.8 договору гарантії є порука фізичної особи ОСОБА_2, яка укладається одночасно з даним договором.

Протягом 2 банківських днів з дати підписання договору гарант зобов`язується випустити гарантію, за умови виконання принципалом вимог, передбачених пп.2.2.1 договору (пп.2.1.1 договору гарантії), який передбачає сплату комісії згідно з п.6.1 договору гарантії принципалом.

Підпунктом 2.1.3 договору гарантії визначено, що не пізніше другого банківського дня з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, яка становить належне представлення, гарант зобов`язується надіслати принципалу повідомлення про настання гарантійного випадку разом з копією вимоги бенефіціара та документів, якими вона супроводжувалася.

Як визначено пп.2.2.6 договору гарантії принципал зобов`язується протягом 2 банківських днів з дня отримання повідомлення про настання гарантійного випадку з копією вимоги бенефіціара разом з доданими до неї документами, перерахувати гаранту належну до сплати бенефіціару за умовами гарантії суму, згідно з реквізитами, вказаними гарантом у повідомленні про настання гарантійного випадку.

У разі невиконання такого обов`язку принципалом, гарант, у відповідності до пп.2.1.5 договору гарантії зобов`язується сплатити бенефіціару суму вимоги, яка не може перевищувати суму наданої гарантії, за рахунок власних коштів, та повідомити принципала в письмовій формі про виконання зобов`язань за гарантією.

При цьому, у разі виконання гарантом зобов`язання за гарантією за рахунок власних коштів, у відповідності до пп.2.1.5 договору гарантії, вважається, що відбулося кредитування принципала і принципал зобов`язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28% річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми, до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією (пп.2.2.7 договору). Строк дії кредиту, що узгоджено таким підпунктом договору його сторонами, становить 7 календарних днів та принципал зобов`язується повернути гаранту суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення строку дії кредиту.

Окрім того, пп.2.2.7 договору гарантії його сторони домовились, що у разі прострочення принципалом повернення суми кредиту за цим договором, принципал зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 28% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Також, п.5.1 договору гарантії сторонами передбачено, що в усіх розрахунках за договором приймається: рік - рівним 365 дням, місяць - календарній кількості днів.

Згідно п.3.1 договору гарантії передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Банківська гарантія №BGV/UA/03-2-15407 від 17.11.2021 є додатком №1 до договору (т.1 а.с.15), за якою:

- принципал - ТОВ «Група компаній «ТЕРМОІНЖИНІРИНГ»;

- основна угода - договір, що укладається за результатами процедури закупівлі «водопровідні та санітарно-технічні роботи (ремонт систем кондиціонування)», згідно оголошення про заплановану закупівлю № UA-2021-09-09-008675-c;

- сума банківської гарантії: 688 778,86грн;

- строк дії: набирає чинності з дати її видачі та діє включно до 31.12.2022.

За вказаною банківською гарантією гарант зобов`язується протягом п`яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших вимог, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором.

Надана гарантії є безвідкличною, непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди зі сторони гаранта, принципала та бенефіціара.

Між позивачем та відповідачем 1 укладено додаткову угоду №1 від 19.11.2021, якою п.1.3 договору гарантії та додаток №1 викладено у нових редакціях, відповідно до яких фактично збільшено термін гарантії до 01.02.2023 (т.1 а.с.16-17).

17.11.2021 між позивачем та відповідачем 2 - ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №BGV/UA/03-2-15407/Р1 (далі - договір поруки, т.1 а.с.18-19).

Як визначено п.2.1 договору поруки, поручитель зобов`язується перед гарантом в повному обсязі відповідати всім належним йому майном за виконання принципалом зобов`язань, що випливають з договору гарантії та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі тих, що будуть укладені в майбутньому), а саме:

погашення основної суми гарантії у розмірі 688 778,86грн у строк до 14.01.2023 року включно відповідно до умов договору гарантії;

погашення процентів у розмірі 28,0% річних у порядку та строки, що визначені договором гарантії;

погашення комісій у розмірах, порядку та строки, що визначені договором гарантії;

погашення штрафних санкцій, передбачених договором гарантії, та витрат, пов`язаних зі стягненням заборгованості за договором гарантії.

Згідно п.4.1 договору поруки у випадку невиконання принципалом взятих на себе зобов`язань за договором гарантії, поручитель несе солідарну відповідальність перед гарантом у тому ж обсязі, що і принципал, включаючи сплату повної суми гарантії за договором гарантії, нарахованих відсотків за користування коштами та неустойки, передбачених договором гарантії, витрат, що виникають у зв`язку зі стягненням боргу, та інших збитків гаранта, які викликані невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язань принципала.

Пунктом 4.2 договору поруки передбачено, що: у разі невиконання принципалом зобов`язань за договором гарантії у встановлені ним строки, поручитель зобов`язується оплатити заборгованість принципала в десятиденний строк з дати пред`явлення гарантом вимоги; датою пред`явлення гарантом вимоги про оплату заборгованості принципала є або день вручення гарантом вимоги поручителю особисто, або четвертий день з дня здачі такої вимоги до установи зв`язку; до вимоги гаранта додається розрахунок суми заборгованості; про одержання вимоги гаранта поручитель зобов`язаний повідомити принципала.

Пунктом 6.1 договору поруки визначено, що порука припиняється належним виконанням в повному розмірі принципалом взятих на себе зобов`язань за договором гарантії чи виконанням поручителем своїх зобов`язань згідно з умовами цього договору. Окрім того, п.6.2 договору поруки установлено, що порука припиняється коли гарант в межах п`ятнадцятирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя у відповідності з ч. 4 ст.559 ЦК України.

19.11.2021 сторонами договору поруки укладено додатковий договір №1, відповідно до якого поручитель зобов`язується у строк до 14.02.2023 виконати за принципала зобов`язання за договором гарантії (т.1 а.с.20).

Також, судом встановлено, що за результатами проведених публічних торгів (ідентифікатор закупівлі UA-2021-09-09-008675-c) між третьою особою (далі - замовник) та ТОВ «Група компаній «ТЕРМОІНЖИНІРИНГ» (далі - підрядник) укладено договір №2112000017 від 03.12.2021 (далі - договір підряду; т.1 а.с.124-138).

Відповідно до п.1.1 договору підряду підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик надати послуги «водопровідні та санітарно-технічні роботи (ремонт систем кондиціонування)» відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням ч.1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3).

Як визначено п.3.1 договору підряду, загальна вартість виконуваних робіт за договором становить 13 775 577,12грн, у тому числі ПДВ - 2 295 929,52грн.

Строк виконання робіт, як передбачено п.4.1 договору підряду, встановлений до 31.12.2022 з дати підписання договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток №3), що додається до договору та є невід`ємною його частиною. При цьому, п.4.3 сторонами договору підряду узгоджено, що датою закінчення виконаних підрядних робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 такого договору.

Відповідно до п.5.1 договору підряду передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Згідно пп.10.9.1 договору підряду узгоджено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі «водопровідні та санітарно-технічні роботи (ремонт систем кондиціонування)» згідно оголошення про проведення процедури закупівлі №UA-2021-09-09-008675-с, оприлюдненого на вебпорталі уповноваженого органу 09 вересня 2021 року, підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 688 778,86грн, що становить 5% відсотків ціни цього договору.

Додатком №3 до договору про надання послуг сторонами погоджено, що граничний термін виконання робіт - з дати підписання договору до 31.12.2022 (т.1 а.с.158).

На підтвердження того, що ремонтні роботи за договором відповідачем 1 виконані лише частково, а саме на суму 2 603 015,92грн, третьою особою надані акти приймання виконаних будівельних робіт та акти вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, з яких вбачається, що за:

червень 2022 року вартість виконаних робіт -107 883,17грн, вартість устаткування - 301 320грн (т.1 а.с.188-191, 233);

серпень 2022 року вартість виконаних робіт - 280 385,46грн, вартість устаткування - 1 162 350грн (т.1 а.с.196-201, 204-208, 216-220, 225-229, 240-244);

за вересень 2022 року вартість виконаних робіть - 50 117,64грн, вартість устаткування - 166 050грн (т.1 а.с.245-250);

за жовтень 2022 року вартість виконаних робіть - 113 709,65грн, вартість устаткування - 421 200грн (т.2 а.с.2-6);

Як зазначає третя особа у своїх поясненнях, роботи на суму 11 172 561,20грн відповідачем 1 не виконані, що не спростовано відповідачем 1 під час розгляду даної справи.

25.01.2023 третя особа за вих.№ТОВВИХ-23-910 направило до АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» SWIFT- повідомлення (вимогу) щодо необхідності здійснення виплатити за банківською гарантією (т.1 а.с.21).

У позовній заяві та поясненнях АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» стверджує, що після отримання SWIFT-повідомлення (вимоги) - 27.01.2023 за вих.№0593/03-2 (т.1 а.с.22), у відповідності до пп.2.1.3 договору, на адресу відповідача 1 ним надіслано повідомлення про отримання вимоги, однак, доказів направлення зазначеного повідомлення відповідачу 1 до звернення до суду з позовом позивачем не надано.

Згідно платіжного доручення №98408978 від 02.02.2023 позивач перерахував третій особі на визначені у SWIFT - повідомленні рахунки суму гарантійного платежу у розмірі 688 778,86грн (т.1 а.с.23).

Здійснивши сплату гарантії, позивач звернувся з вимогою від 13.02.2023 за вих.№52 до ТОВ «АМЕР ГРУП КОМПАНІ» про сплату боргу за договором гарантії у розмірі 694 671,74грн, з яких: 688 778,86грн - основний борг; 5 892,88грн - проценти за користування кредитними коштами (т.1 а.с.24). На підтвердження факту направлення 14.02.2023 вказаного повідомлення (вимоги) відповідачу 1 позивачем надано фіскальний чек, поштову накладну №0405049355491 та опис вкладення у цінний лист (т.1 а.с.26).

Також з вимогою від 13.02.2023 за вих.№53 позивач звернувся до ОСОБА_1 щодо виконання за боржника - принципала зобов`язання за договором гарантії у розмірі 694 671,74грн, з яких: 688 778,86грн основна заборгованість та 5 892,88грн прострочені проценти за користування кредитними коштами (т.1 а.с.25). На підтвердження факту направлення 14.02.2023 вказаного повідомлення (вимоги) відповідачу 2 позивачем надано фіскальний чек, поштову накладну №0113516607261 та опис вкладення у цінний лист (т.1 а.с.27).

За твердженням позивача вказані вимоги відповідачі не виконали, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідачів солідарного обов`язку сплатити позивачу, який здійснив платіж за виданою гарантією, виплачену ним суму за гарантією третій особі та відсотки, нараховані за користування кредитом.

Заявлені позивачем вимоги суд вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений між сторонами - позивачем та відповідачем 1 - ТОВ «АМЕР ГРУП КОМПАНІ» договір гарантії є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч.1 ст.199 ГК України унормовано, що: виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; за погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу; до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Укладений між позивачем та відповідачем 1 договір за своєю правовою природою є банківською гарантією з елементами кредитного договору, враховуючи наступне.

Так, ч.1 ст.200 ГК України (в редакції, чинній на момент укладення договору гарантії) передбачено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Частиною 2 такої статті визначено, що зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

В силу ч.3 ст.200 ГК України установлено, що: гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом; зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

Як визначено ч.4 ст.200 ГПК України, до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку.

Як визначено ч.1 ст.561 ЦК України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана.

В силу ст.562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Згідно ч.ч.1,4 ст.563 ЦК України: у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Положеннями ст.564 ЦК України передбачено, що: після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами; гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

За змістом положень ч.1 ст.569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

З огляду на вищевказані положення, враховуючи, що третя особа у межах строку гарантії звернулась до позивача з вимогою сплатити гарантійний платіж, враховуючи порушення відповідачем 1 зобов`язання, забезпеченого гарантією, а позивач виконав таку вимогу, керуючись договором гарантії, відповідач 1, враховуючи умови договору гарантії, зобов`язаний був у строк, встановлений п.2.2.6 договору гарантії перерахувати позивачу гарантійну суму, однак не виконав такого зобов`язання, що обумовлює виникнення між ним та відповідачем кредитних відносин, як передбачено п.2.2.7 договору гарантії.

Згідно ч.2 ст.345 ГК України: кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як визначено ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором, що установлено ч.2 такої статті, застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Зокрема, в силу ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, враховуючи умови договору гарантії в частині встановлення строку кредиту - 7 днів (п.2.2.7 договору гарантії), який пройшов, відповідач 1 допустив порушення зобов`язання з його повернення та сплати процентів за користування кредитом, тому вимоги до такого відповідача щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом строку, на який він наданий, є мотивованими

При цьому, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів солідарно основного боргу за кредитом та процентів за користування таким кредитом з наступних підстав.

Частиною 1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки: поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. При цьому, ч.2 цієї статті порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.554 ЦК України визначено, що: у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи положення наведених норм, умови договору поруки, зважаючи на факт порушення відповідачем 1 зобов`язань за договором гарантії щодо повернення кредиту та сплати процентів, за виконання яких поручився відповідач 2, вимоги щодо стягнення з відповідачів суми основного боргу та процентів є обґрунтованими.

Однак, повністю погоджуючись з обґрунтованістю вимог про стягнення з відповідачів солідарно в рахунок повернення кредиту 688778,86грн основного боргу, суд вважає вимоги щодо стягнення солідарно з відповідачів процентів у розмірі 58 928,85грн за період з 02.02.2023 по 22.05.2023 такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України: позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України; у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Сторонами договору гарантії встановлений обов`язок відповідача 1 сплачувати за користування кредитом проценти у розмірі 28% річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених за гарантією, а також строк дії кредиту - 7 календарних днів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що: «проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу)».

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове його погашення, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст.1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за користування кредитом поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 05.04.2023 зазначено, що: «припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

Отже, відповідач 1 мав сплачувати проценти у розмірі 28% річних від сплаченої гарантом суми на користь бенефеціара протягом строку дії кредиту у відповідності з п.2.27 договору гарантії, а у подальшому, оскільки протягом строку дії договору не повернув кредит, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України у такому ж розмірі, що установлено другим абзацом зазначеним пункту договору гарантії.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно користуватись кредитом. Якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні та настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 05.04.2023).

Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, абз.2 пп.2.2.7 договору гарантії його сторони, у відповідності до ч.2 ст.627 ЦК України на власний розсуд вирішили збільшили розмір процентів річних, встановивши його на рівні 28%.

Оскільки відповідач 1 не повернув кредит протягом встановленого п.2.2.7 договору гарантії строку, нарахування процентів у розмірі 28% річних також у період після закінчення строку кредиту по 22.05.2023 є обґрунтованим.

Однак, за розрахунком суду загальний розмір процентів за заявлений період з 02.02.2023 по 22.05.2023 складає 58 121,61грн (688 778,86*28%*:365:100*110).

Розбіжності у розрахунках 28% річних спричинені їх розрахунком з порушенням умов договору гарантії, п.5.1 якого його сторони узгодили, що при розрахунку рік приймається рівним 365 дням, а не 360дням, як застосував при розрахунку позивач.

Враховуючи обсяг відповідальності поручителя - відповідача 2, визначений п.2.1 договору поруки, така особа має відповідати за виконання відповідачем 1 зобов`язань зі сплати процентів, у т.ч. нарахованих після закінчення строку кредиту.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення солідарно з відповідачів процентів у розмірі 28% річних за період з 02.02.2023 по 22.05.2023 підлягають задоволенню у розмірі 58 121,61грн, а у задоволенні вимог про стягнення 807,24грн - процентів у розмірі 28% річних суд відмовляє.

Також, у позовній заяві позивач просив зазначити у рішенні суду про нарахування процентів за договором гарантії органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, починаючи з 23.05.2023 і до моменту його виконання за формулою (СОБ*РС*КДП):360:100, де СОБ - сума основного боргу, РП - розмір процентів, 28% річних; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу; 360 - кількість дня у році.

Однак, таке клопотання позивача не може бути задоволено судом з наступних підстав.

Згідно із ч.10 ст.238 ГПК України: суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування; остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Разом з тим, запропонована позивачем формула нарахування процентів суперечить умовам укладеного договору гарантії, який визначає, що при усіх розрахунках за договором, рік приймається рівним 365 дням, а не 360 дням, як необґрунтовано вимагає позивач, тому у такому клопотанні суд відмовляє.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем у розмірі 13 258,13грн, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача частково - пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 11 203,5грн/(688778,86+58121,61): 100*1,5/, а саме по 5 601,75грн з кожного відповідача.

Окрім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у випадках, установлених п.1 ч.1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Так, з поданої позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 11 215,62грн /747 707,71:100*1,5/, однак, як вбачається з платіжного доручення №104898504 від 27.03.2023 в оплату судового збору перерахував 13 258,13грн (т.1 а.с.62), що більше, ніж встановлено.

Однак, до прийняття рішення у справі клопотань про повернення судового збору позивач не подавав, тому відповідне питання судом не розглядається.

У поданій позовній заяві, АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» вказав, що попередній розрахунок суми витрат на правничу допомогу, у разі її необхідності, складатимє 34 258,13грн (т.1 а.с.5 зворот.), однак, під час розгляду справи позивач не повідомляв, що фактично поніс відповідні витрати та заяв про розподіл витрат на оплату професійної правничої допомоги у певному остаточному розмірі позивач до закінчення судових дебатів не подав, отже питання про відшкодування таких витрат рішенням не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕР ГРУП КОМПАНІ» (ідентифікаційний код 39395692; 08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 2) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (ідентифікаційний код 26547581; 01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, 8) 688 778,86грн - основного боргу; 58 121,61грн - процентів у розмірі 28% річних.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 807,24грн процентів у розмірі 28% річних.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕР ГРУП КОМПАНІ» (ідентифікаційний код 39395692; 08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м.Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 2) на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (ідентифікаційний код 26547581; 01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, 8) 5 601,75грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» ідентифікаційний код 26547581; 01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, 8) 5 601,75грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.03.2024.

Суддя А.Р. Ейвазова