Ухвала суду № 117999166, 28.03.2024, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2041/24

Провадження № 2/496/1612/24

У ХВ А Л А

28 березня 2024 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., вивчивши матеріали цивільного позову Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство «Проектний інститут «Укрспецзем», про встановлення права земельного сервітуту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, в особі представника, звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить: 1) встановити за Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» право на строковий земельний сервітут для влаштування будівельного майданчику за об`єктом будівництва ПЛ 330кВ Новоодеська-Арциз, на умовах Договору; 2) встановити за Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» право на постійний земельний сервітут (для забезпечення експлуатації лінії електропередачі 330кВ Новоодеська-Арциз»), на умовах Договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2024 року, цивільну справу № 496/2041/24 було передано до провадження головуючому судді Портної О.П.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Також, відповідно до ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Речове право у вигляді сервітуту дає змогу власникові повною мірою реалізувати надані йому правомочності щодо належного цій особі майна і забезпечити його ефективне використання, а також передбачає право на задоволення немайнових інтересів інших осіб, речове право яких на чужу річ не пов`язано зі здійсненням майнових прав.

За приписами ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання юридичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028,00 гривень.

Суд встановив, що в матеріалах позовної заяви відсутні документи, що підтверджують сплату судового збору за дві вимоги немайнового характеру на суму 6056,00 гривень або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору за таку вимогу.

Таким чином, представнику позивача необхідно доплатити судовий збір за обидві вимоги немайнового характеру, відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Крім того, відповідно до ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Частиною 1 ст. 100 ЗК України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ст. 401 ЦК право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 403 ЦК України визначено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту. Правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.05.2019 року по справі № 348/1992/16-ц, провадження № 61-45579св18 (ЄДРСРУ № 81952852).

Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати докази у підтвердження того, що в інший законний спосіб, крім встановлення земельного сервітуту, є неможливим нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати висновок експерта в порядку ст. 106 ЦПК України щодо встановлення сервітуту або надати дані у підтвердження неможливості надання такого висновку.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позову без руху і надає позивачеві строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу час для усунення виявлених недоліків.

З врахуванням викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство «Проектний інститут «Укрспецзем», про встановлення права земельного сервітуту залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява буде визнана неподаною та повернута відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Портна