Ухвала суду № 117992738, 29.03.2024, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2235/24

провадження № 1-кс/619/410/24

УХВАЛА

іменем України

29 березня 2024 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024221230000314 від 18 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

Прокурор Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024221230000314від 18березня 2024року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.185КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що 10 березня 2024 року невстановлена слідством особа, під час дії воєнного стану, шляхом вільного доступу з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого по АДРЕСА_1 таємно викрала майно ТОВ «Вигідна покупка», чим спричинила останньому матеріальну шкоду, розмір якої встановлюється.

З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та відшукання предметів, знарядь та інших речових доказів, а також встановлення фактичних відомостей щодо вищевказаних протиправних дій, 16.03.2024 слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 здійснено виїзд з метою огляду відкритої ділянки місцевості поблизу буд. АДРЕСА_2 , де під час проведення слідчої дії громадянка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , добровільно видала працівникам поліції Power Bank торгівельної марки «KLGO», моделі «KP-56» на 10 000 mAh в оригінальному пакуванні.

Вищевказані речі, а саме: Power Bank торгівельної марки «KLGO», моделі «КР-56» на 10 000 mAh в оригінальному пакуванні, поміщено до сейф пакету «PSP 1263288» та вилучено до ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області.

Згідно пояснень ОСОБА_5 встановлено, що 10 березня 2024 року приблизно о 10 год 30 хв вона зайшла до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з метою придбати туалетний папір.

Надалі, перебуваючи у відділенні побутових речей, ОСОБА_5 взяла туалетний папір та направилась до каси, прямуючи до кас, на полиці побачила «Power Bank» торгівельної марки «KLGO», моделі «КР-56», який взяла та поклала до свого пакету.

В подальшому, розрахувавшись тільки за туалетний папір, разом з викраденим попрямувала додому.

Постановою слідчого СВ ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області від 18.03.2024, вилучений предмет 16.03.2024 під час огляду відкритої ділянки місцевості поблизу буд. АДРЕСА_2 - визнано речовим доказом.

Метою накладання арешту на вищезазначене майно є збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, для забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для призначення судової товарознавчої експертизи та проведення інших слідчих дій.

Оскільки вищевказане майнозберігає насобі слідикримінального правопорушенняі єречовими доказамипо справі,посилаючись наположення ст.ст.36,64-2,167-174КПК України,слідчий проситьнакласти арештна зазначеневище майно,яке булотимчасово вилученепід часпроведення оглядумісця події,з метоюзабезпечення збереженняречових доказів,проведеннясудових експертиз для встановлення вартості викраденого майна, та яке може бути використане, як доказ у кримінальному провадженні.

В судове засідання прокурор, та особа, в якої фактично знаходилося вилучене майно, не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Прокурор подав до суду заяву, в якій клопотання підтримав, просить його задовільнити з підстав, зазначених у ньому, та судовий розгляд провести у його відсутність.

Відповідно до ч.1статті 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого (а у визначених законом випадкахдізнавача) та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Враховуючи стислі строки, встановлені законом для розгляду клопотання, вжиття судом необхідних заходів для забезпечення явки в судове засідання учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду клопотання без участі сторін та без фіксації даної процесуальної дії за допомогою технічних засобів відповідно до положень частини 1, 4статті 107 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторін кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2024 року до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числіпов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Крім того, відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину та завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

На теперішній час вилучене майно відповідає критеріям речових доказів та є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, яке інкримінується, або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існують обґрунтовані підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити даний вид забезпечення кримінального провадження, так як незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Прокурор обґрунтував підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст.171 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить висновку, що на час розгляду клопотання є достатньо підстав вважати, що майно, вказане у клопотанні, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та ст. 170 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що прокурор довів необхідність арешту тимчасового вилученого майна, оскільки воно відповідає критеріям речового доказу та є достатні підстави вважати, що воно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існують обґрунтовані підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити даний вид забезпечення кримінального провадження, так як незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст. 1 протоколу № 1, суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.

Частиною 4 статті 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Отже, враховуючи наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, враховуючи, тому слідчий суддявважає,що арешт майна шляхом заборони на відчуження буде найменш обтяжливим способом, оскільки арешт майна шляхом його вилучення є надмірним.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 98, 131, 132, 169-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Клопотання прокурораДергачівської окружноїпрокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт врамках кримінальногопровадження №12024221230000314від 18березня 2024року на тимчасово вилучене майно із забороною відчуження цього майна, яке було виявлено та вилучено під час огляду місця події 16 березня 2024 року на відкритій ділянці місцевості, що розташована поблизу буд. АДРЕСА_2 ,а саме: - Power Bank торгівельної марки «KLGO», моделі «КР-56» на 10 000 mAh в оригінальному пакуванні, який поміщено до сейф пакету «PSP 1263288», до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні чи ухвалення відповідного судового рішення або рішення слідчого судді.

Power Bank торгівельної марки «KLGO», моделі «КР-56» на 10 000 mAh в оригінальному пакуванні, який поміщено до сейф пакету «PSP 1263288», та зберігається у ВП №3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, вул. 1-го Травня, 10, передати підписьмову розпискуна відповідальнезберігання власнику-представнику магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати особу, якій передані вказані речі зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.

Попередити особу, якій буде передано на відповідальне зберігання вищевказані речі про кримінальну відповідальність за статтею 388 КК України та необхідність збереження арештованого майна.

Виконання ухвали доручити слідчому ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 18 березня 2024 року за № 12024221230000314, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Копію ухвалислідчого суддінегайно післяїї оголошеннявручити прокурору, та особам, щодо майна яких вирішувалося питання про арешт.

У разі відсутності прокурора під час оголошення судового рішення його копію надіслати таким особам не пізніше наступного робочого дня.

Роз`яснити положення, які закріплені в ч. 1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги,якщо такускаргу небуде подано.У разіподання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1