Ухвала суду № 117983812, 29.03.2024, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/478/24

провадження №1-о/136/1/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області із зазначеною заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у порядку ст..33 ч.1, ст..463 ч.1 КПК України, у якій просить переглянути вирок Апеляційного суду Вінницької області від 03.02.2009, яким його було засуджено за ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12, ст. 187 ч. 4, ст. 129 ч. 1 КК України, до покарання у виді довічного позбавлення волі, що був предметом перегляду Верховним Судом України від 02.07.2009 справа №5-1980к09, вирок залишено без змін, мотивуючи тим, що наразі існують обставини, що могли вплинути на вказаний вирок, які були приховані органами досудового розслідування та не відомі суду і йому під час судового розгляду Апеляційним судом Вінницької області в частині його засудження за ч.1 ст. 129 КК України, оскільки жодних дій щодо погроз вбивством до ОСОБА_5 ним не вчинялось, у його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, про що свідчать наступні обставини:

- матеріали справи не містять реальних доказів погрози вбивства, яка встановлюється в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи, а свою вину під час судового розгляду він не визнавав у пред`явленому за ст..129 КК України обвинуваченні;

- матеріали справи містять штучно створені докази на яких ґрунтується вирок, зокрема вигадані показання потерпілої, яка 28.12.2007 при зверненні до міліції і написанні заяви про погрози вбивством тим паче ножем не вказувала, а лише після 04.01.2007 після приїзду працівників, які вирішили забрати ніж стала про це стверджувати;

- відсутні жодні підтвердження вчинення ним, ОСОБА_4 , дій, які давали ОСОБА_5 підстави побоюватися реальності погрози, оскільки жодних погроз вбивством не було, що підтверджується відсутністю відтворення щодо можливості сприйняття потерпілою погроз, коли вона сиділа у шафі вкрита ковдрою;

- 28.12.2007 у нього, ОСОБА_6 була зламана права рука, він правша, тому брати ніж у руки та погрожувати ним він не міг, що в свою чергу підтверджується відсутністю на ножеві його відбитків пальців (висновок експерта, що знаходиться в матеріалах справи);

- кухонний ніж не є холодною зброєю та наявний у кожному домі, тоді як потерпіла в силу особистої неприязні до нього на прохання міліції сказала, що він ним погрожував, навіть якщо він просто знаходився на буфеті;

- в матеріалах справи відсутні висновки експерта про наявність чи відсутність будь-яких зафіксованих побоїв чи порізів на тілі потерпілої ОСОБА_5 ;

- в матеріалах справи відсутні належні докази перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння саме 28.12.2007.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024 заяву №136/478/24 ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, передано на розгляд судді ОСОБА_1 .

Відповідно до Протоколу від 08.03.2024 було визначено колегію суддів для розгляду зазначеної заяви у складі головуючого судді ОСОБА_1 та суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

29.03.2024 кожен оремо із колегії судді ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заявили про самовідвід від участі у розгляді заяви ОСОБА_4 , мотивуючи тим, що 06.02.2023 у цьому ж складі - головуючого судді ОСОБА_2 та суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було постановлено ухвалу у кримінальному провадженні №136/1528/22 із розгляду заяви ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема вироку Апеляційного суду Вінницької області від 03.02.2009, яким його було засуджено за ст.. 115 ч. 2 п.п 6, 12, ст.. 187 ч. 4, ст.. 129 ч. 1, ст.. 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, в частині його засудження за ст.. 129 ч. 1 КК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108817924). Вказане судове рішення було предметом перегляду Вінницьким апеляційним судом 13.03.2023 за наслідками розгляду якого апеляційні скарги засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 06.03.2023, якою заяву ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повернуто особі, що її подала, - без змін. Ухвала набрала законної сили 13.03.2023 та не була оскаржена в касаційному порядку особами, що подали апеляційні скарги протягом трьох місяців з дня її проголошення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109707395). Ураховуючи те, що суддями було висловлено одноголосно правову позицію щодо повернення попередньої заяви №136/1528/22 ОСОБА_4 та таке судове рішення набрало законної сили, тоді як заява №136/478/24 ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, подана повторно з аналогічних підстав, отож вони пов`язані висновками висловленими у судовому рішенні від 06.02.2023, яке набрало законної сили 13.03.2023, тому існують інші обставини, які виключають їх участь при розгляді даної заяви як суддів, що входять до колегії суддів, що є підставою для відводу, яка передбачена ст.75 КПК України.

Колегія суддів, вивчивши та дослідивши заяву ОСОБА_4 та матеріали, що до неї додані в контексті вирішення питання про самовідвід кожного із суддів колегії, якій передано на розгляд дане кримінальне провадження, дійшла висновку про таке.

Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини першої статті 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Правове регулювання відводу судді, слідчому судді визначається статтями 75, 76 КПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, зокрема у п.4 ч.1 ст.75 КПК України, якщо існують інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді.

За наявності підстав, передбачених статтями 75-76 КПК України, слідчий суддя, суддя, зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.

У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду (ч. 1 ст. 81 КПК).

Відповідно до ч.3 ст.81 КПК України, заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Мироненко і Мартенко проти України», «Білуха проти України», «Рудніченко проти України» вказав на те, що наявність безсторонності (неупередженості) суду має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайн проти Швейцарії).

Європейський суд з прав людини пояснив, що вимоги щодо неупередженості мають два аспекти. По-перше, суд має бути неупередженим у суб`єктивному плані, тобто жоден член суду не повинен мати будь-яких особистих упереджень. Припускається, що особиста неупередженість існує, якщо немає доказів протилежного. По-друге, суд має бути неупередженим з об`єктивної точки зору, тобто він повинен запропонувати достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів щодо цього. Справа «Грегорі проти Сполученого Королівства» (Gregory v United Kingdom),Європейський суд з прав людини, (1997) 25 EHRR 577

За цим критерієм слід визначити, чи існують, незалежно від поведінки судді, будь-які факти, які можна перевірити та які можуть викликати сумніви щодо неупередженості судді. У цьому випадку навіть зовнішні ознаки мають значення. Адже на карту поставлено довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості та обвинувачуваній особі зокрема. Тому кожний суддя, щодо неупередженості якого існують обґрунтовані сумніви, повинен відмовитися від ведення справи. Справа «Кастільйо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v Spain), Європейський суд з прав людини, (1998) 30 EHRR 827.

У рішенні ЄСПЛ «Морел проти Франції» (Morel v. France), заява № 34130/96, п. 44, ЕСНR 2000-VІ), ЄСПЛ вважає, що сам факт того, що справа заявника розглядалася вже суддею, яка сама мала сумніви щодо своєї безсторонності у цій справі, підриває видимість справедливого судового розгляду (п. 118). Відповідно ЄСПЛ вважав, що цього достатньо, щоб зробити висновок, що суд, який визнав заявника винним, не може розглядатись як безсторонній і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 119-120).

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що кожен із суддів, що входить до колегії суддів для вирішення даної заяви №136/478/24 висловив одноголосно правову позицію щодо повернення попередньої заяви №136/1528/22 ОСОБА_4 , яка містить аналогічні підстави для звернення, тоді як законодавець жодним чином не обмежує право учасників судового провадження, у разі виникнення обставин, які на їх думку є нововиявленими, повторно звернутися до суду тієї інстанції, який перший допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, на що звернуто увагу у справі № 554/8664/15-к, провадження № 51-749 км 19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 20.09.2020, судове рішення у справі №136/1528/22 набрало законної сили, а дана заява №136/478/24 ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, подана повторно з аналогічних підстав, отож кожен із суддів, що приймав участь у розгляді заяви №136/1528/22 ОСОБА_4 , пов`язаний висновками, тому існують об`єктивні обставини, які виключають участь таких суддів при розгляді даної заяви.

З огляду на викладене, колегія суддів простою більшістю голосів при вирішенні кожної із заяв дійшла висновку, що наявні правові підстави для задоволення заяв про самовідвід усіх суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що входять до колегії для розгляду цієї заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст..75, 80, 81, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву головуючого судді ОСОБА_1 та суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про самовідвід від участі у розгляді заяви №136/478/24 ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, - задовольнити.

Кримінальне провадження відповідно до вимог ч. 3 ст. 35 КПК України, передати для визначення того самого кількісного складу колегії суддів без участі відведених суддів із заміною останніх іншими суддями або іншим складом суддів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3