Ухвала суду № 117981726, 28.03.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3860/16-ц

Провадження № 4-с/202/38/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2024 року м. Дніпро

Суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Марченко Н.Ю., вирішуючи питання про прийняття до розгляду цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (заінтересована особа - стягувач ОСОБА_2 ), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Лабовкіна Олександра Олександровича звернулася зі скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту, в якій просить зобов?язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) зняти арешт з її майна, накладений у виконавчому провадженні № 4848965 відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заброни на його відчуження від 12.01.2008 року та згідно інших постанов про арешт майна у виконавчому провадженні № 4848965.

Ознайомившись із даною скаргою та доданими до неї документами, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з огляду на наступне:

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно доцього Законупідлягають примусовомувиконанню рішенняна підставітаких виконавчихдокументів: 1)виконавчих листівта наказів,що видаютьсясудами упередбачених закономвипадках напідставі судовихрішень,рішень третейськогосуду,рішень міжнародногокомерційного арбітражу,рішень іноземнихсудів тана іншихпідставах,визначених закономабо міжнароднимдоговором України; 1-1)судові накази; 2)ухвал,постанов судіву цивільних,господарських,адміністративних справах,справах проадміністративні правопорушення,кримінальних провадженняху випадках,передбачених законом; 3)виконавчих написівнотаріусів; 4)посвідчень комісійпо трудовихспорах,що видаютьсяна підставівідповідних рішеньтаких комісій; 5)постанов державнихвиконавців простягнення виконавчогозбору,постанов державнихвиконавців чиприватних виконавцівпро стягненнявитрат виконавчогопровадження,про накладенняштрафу,постанов приватнихвиконавців простягнення основноївинагороди; 6)постанов органів(посадовихосіб),уповноважених розглядатисправи проадміністративні правопорушенняу випадках,передбачених законом; 7)рішень іншихдержавних органівта рішеньНаціонального банкуУкраїни,які закономвизнані виконавчимидокументами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини",а такожрішень іншихміжнародних юрисдикційнихорганів увипадках,передбачених міжнароднимдоговором України; 9)рішень (постанов)суб`єктів державногофінансового моніторингу(їхуповноважених посадовихосіб),якщо їхвиконання зазаконом покладенона органита осіб,які здійснюютьпримусове виконаннярішень; 10)рішень Органусуспільного наглядуза аудиторськоюдіяльністю абоАудиторської палатиУкраїни,які закономвизнані виконавчимидокументами; 11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами у передбаченихзакономвипадках на виконання судових рішень, але й рішення інших органів.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 448 ЦПК України).

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративнихсудів поширюєтьсяна справиу публічно-правовихспорах,зокрема,у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року по справі №678/1/16-ц (провадження № 14-437цс18) викладена правова позиція, що якщозакономустановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.

Якщо ж виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальнийзакон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів ДВС, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція про те, що спори щодо оскарження дій державної виконавчої служби з виконання виконавчого документа, виданого іншою посадовою особою (нотаріусом), а не судом, підвідомчі адміністративному суду, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 р. по справі № 161/15523/17.

З матеріалів скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні № 4848965 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 10334 від 13.09.2007 року.

Відтак зазначені вимоги мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 2статті 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Отже, у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 186, 447 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У відкритті провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (заінтересована особа - стягувач ОСОБА_2 ) відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія Марченко