Рішення № 117977250, 27.03.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/34445/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області), відповідно до якого просить суд:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови в зарахуванні 02 років 03 місяців 1 дня стажу роботи у галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді на дату такого призначення та в проведенні з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з загального суддівського стажу 29 років 11 місяців 1 дня, що становить 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, два роки три місяці один день стажу роботи у галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді на дату такого призначення;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації від 26.02.2019 №319 у розмірі 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахування раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.09.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок стажу судді. Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 04.10.2023 у відповідь на подану заяву роз`яснено, що застосування норм статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при визначенні відсотка для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не передбачено.

Позивач стверджує, що стаж роботи, який дає йому право на відставку становить 36 років 7 місяців 25 днів, при цьому відповідачем протиправно не зараховано окремі періоди страхового стажу, які мали б зараховуватися до стажу роботи на посаді судді, а саме: з 01.08.1990 по 01.10.1990 робота на посаді стажера прокуратури м. Луцька; з 02.10.1990 по 09.04.1991 на посаді стажера помічника прокурора Любешівського району; з 10.04.1991 по 30.07.1991 на посаді стажера помічника прокурора Іваничівського району; з 01.06.2001 по 01.09.2002 на посаді стажера Нововолинського міського суду.

На думку позивача, такі дії територіального органу Пенсійного фонду України суперечать вимогам законодавства щодо порядку визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до норм, які діяли на день призначення особи суддею. Відповідачем не враховані положення частини першої статті 7, частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ), чинні на час обрання ОСОБА_1 на посаду судді, абзац другий статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», а також судова практика Верховного Суду в цій категорії справ.

Позивач вказує на протиправність відмови ГУ ПФУ у Волинській у зарахуванні до його стажу роботи на посаді судді вказаних періодів, що відповідно впливає на розмір довічного грошового утримання. З огляду на вказане позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на підставі постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 №1515-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Нововолинського міського суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Нововолинського міського суду Волинської області від 15.09.2016 №19/02-04 позивача відраховано зі штату суду у зв`язку з припиненням повноважень судді.

Разом з тим, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №140/3746/21 позов задоволено повністю, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 26.02.2019 №319 у розмірі 64 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.

15.09.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок стажу судді, у якій просив здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з урахуванням суддівського стажу 29 років 11 місяців 04 дні, визначивши відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 68%.

Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 04.10.2023 №31841-31452/Г-02/8-0300/23 у відповідь на подану заяву роз`яснено, що застосування норм статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при визначенні відсотка для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не передбачено. Зазначено, що страховий стаж складає 36 років 7 місяців 25 днів, з них: 14 років стаж роботи на посаді судді; 13 років 7 місяців 19 днів зараховано до стажу судді на виконання рішення суду. Розмір пенсійної виплати складає 64573,44 грн.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі Закон №1402-VIII).

Відповідно до пункту 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIIІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Статтею 137 Закону №1402-VIIІ визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом 4 пункту 34 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

У свою чергу у відповідності до пункту11 Перехідних положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Так, до набрання чинності Законом «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Після втрати чинності статтею 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№865-2005-п) втратила чинність 01.01.2012.

Таким чином, законодавством, яке діяло до набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, календарний період проходження строкової військової служби, час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, а також час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.

Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 08.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 31.03.2021 у справі №235/7316/16-а, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а.

Судом встановлено, що відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді зараховано виключно періоди роботи суддею.

Разом з тим, ОСОБА_1 з 01.08.1990 по 01.10.1990 робота на посаді стажера прокуратури м. Луцька; з 02.10.1990 по 09.04.1991 на посаді стажера помічника прокурора Любешівського району; з 10.04.1991 по 30.07.1991 на посаді стажера помічника прокурора Іваничівського району, що підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1979, копіями наказів та довідкою про розмір заробітної плати за 1990-1991 роки.

Як вже було зазначено, Закон №2862-ХІІ передбачав зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 у справі №515/709/17, предметом якої була правомірність рішення пенсійного органу, яким при визначенні відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не було зараховано до стажу роботи на посаді судді періоду роботи позивача на посаді слідчого, сформував висновок, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого зараховується зазначений вище стаж (стаж слідчого), дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання. При визначенні відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці стаж роботи слідчим прирівнюється до суддівського стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №144/247/17, від 28.11.2019 у справі №589/4735/16-а, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 08.11.2022 у справі №400/3035/21.

Крім того, станом на час роботи позивача в органах прокуратури діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, відповідно до статті 56 якого, під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 461, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 501, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Таким чином, час роботи на посадах стажера прокурора та помічника прокурора підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №242/1890/17 та підтримана Верховним Судом у постанові від 07.09.2020 у справі №426/14458/16.

Отже, періоди роботи позивача на посадах стажера прокурора та помічника прокурора підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Що стосується зарахування періоду роботи позивача на посаді стажера Нововолинського міського суду Волинської області, то як вбачається із записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 позивач з 01.06.2001 по 01.09.2002 перебував на посаді стажера Нововолинського міського суду Волинської області.

Законом України від 12.07.2018 №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» статтю 137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 у справі №9901/805/18 дійшла висновку, що частину другу статті 137 Закону №1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №9901/15/21.

Виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону №1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді», треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №9901/537/19).

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що вимоги до кандидатів на посаду судді були по-різному визначені законодавством України, що діяло на день їх призначення (обрання) на посаду судді, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, залежно від змісту цих вимог, визначених законодавством, яке було чинним на час призначення (обрання) на посаду судді.

Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24.10.2019 у справі №9901/2/19, від 17.09.2020 у справі №9901/302/19.

Отже, при здійсненні обрахунку стажу обов`язково необхідно враховувати порядок призначення (обрання) кожного окремого судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше застосовувалися різні вимоги до стажу, необхідного для зайняття посади судді, які діяли на момент такого призначення (обрання).

На час обрання позивача на посаду судді статус суддів визначав Закон №2862-XII, відповідно до частини першої статті 7 якого (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Оскільки до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, то суд дійшов висновку про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи 01.06.2001 по 02.09.2002 на посаді стажера Нововолинського міського суду Волинської області.

Таким чином, судом встановлено, що робота на посаді стажера прокуратури м. Луцька з 01.08.1990 по 01.10.1990, робота на посаді стажера помічника прокурора Любешівського району з 02.10.1990 по 09.04.1991, робота на посаді стажера помічника прокурора Іваничівського району з 10.04.1991 по 30.07.1991, робота на посаді стажера Нововолинського міського суду з 01.06.2001 по 01.09.2002 повинні зараховуватися до стажу роботи позивача на посаді судді.

Однак, ГУ ПФУ у Волинській області при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача з 19.02.2020 безпідставно не зараховано вказані вище періоди до стажу роботи на посаді судді.

При визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, відповідачем не враховано положення абзацу 4 пункту 34 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ, яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Позивач був призначений (обраний) на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIIІ, а тому норми Закону №1402-VIIІ, щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді до позивача застосовуватись не можуть.

Незарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивача у випадку спірних правовідносин свідчить про протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині невиконання покладених на нього обов`язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідач на вказану обставину уваги не звернув, а відтак, невірно обчислив стаж роботи позивача на посаді судді, що призвело до невірного визначення позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується судді у відставці.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що у даному випадку слід констатувати допущення ГУ ПФУ у Волинській області протиправної поведінки у вигляді дій щодо відмови у зарахуванні позивачу спірних періодів до стажу на посаді судді, який дає право на відставку, та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до стажу на посаді судді, який дає право на відставку, та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вищевказаних періодів роботи. До задоволення підлягає і похідна позовна вимога про зарахування до стажу ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку й призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, роботи на посаді стажера прокуратури м. Луцька з 01.08.1990 по 01.10.1990, роботи на посаді стажера помічника прокурора Любешівського району з 02.10.1990 по 09.04.1991, роботи на посаді стажера помічника прокурора Іваничівського району з 10.04.1991 по 30.07.1991, роботи на посаді стажера Нововолинського міського суду з 01.06.2001 по 01.09.2002 та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації від 26.02.2019 № 319, з урахуванням виплачених сум.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити позивачу з 19.02.2020 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, то суд звертає увагу на те, що відповідач не визнавав право позивача на зарахування до стажу робити певних періодів роботи позивача, у зв`язку з чим нарахування грошового утримання з врахуванням більшого стажу не проводив.

За наведених обставин, спору між позивачем та відповідачем, з приводу порядку нарахування грошового утримання позивачу (в тому числі його розміру) при більшому стажі роботи немає, спір виник саме через незарахування окремих періодів роботи позивача до спеціального стажу. Відтак вимога про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити позивачу 19.02.2020 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є передчасною.

Враховуючи те, що визначення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці буде проводитись під час відповідного перерахунку на виконання цього рішення суду, в задоволенні позовних вимог, що стосуються визначення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, а саме - 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, необхідно відмовити у зв`язку з їх передчасністю. При цьому обчислення (розрахунок) спеціального стажу є повноваженням органів Пенсійного фонду, а відтак суд не уповноважений здійснювати такий розрахунок.

Саме на такий спосіб захисту звернув увагу Восьмий апеляційний адміністративний суд у постановах від 31.05.2022 у справі №500/6167/21, від 15.11.2023 у справі №300/2824/23.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1073,60 грн, сплачений згідно з квитанцією від 22.11.2023 №6.

Керуючись статтями 244-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до стажу ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку, та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи на посаді стажера прокуратури м. Луцька з 01.08.1990 по 01.10.1990, періоду роботи на посаді стажера помічника прокурора Любешівського району з 02.10.1990 по 09.04.1991, періоду роботи на посаді стажера помічника прокурора Іваничівського району з 10.04.1991 по 30.07.1991, періоду роботи на посаді стажера Нововолинського міського суду з 01.06.2001 по 01.09.2002.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період роботи на посаді стажера прокуратури м. Луцька з 01.08.1990 по 01.10.1990, період роботи на посаді стажера помічника прокурора Любешівського району з 02.10.1990 по 09.04.1991, період роботи на посаді стажера помічника прокурора Іваничівського району з 10.04.1991 по 30.07.1991, період роботи на посаді стажера Нововолинського міського суду з 01.06.2001 по 01.09.2002 та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації від 26.02.2019 № 319, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Суддя Ф.А. Волдінер