Ухвала суду № 117975343, 27.03.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/19612/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю :

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши увідкритомусудовомузасіданнівзалі судувм.Ужгород кримінальне провадження №308/19612/23, відомостіпро яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023071030001955 від 19.09.2023 р. про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст. 186 КК України,-

в с т а н о в и в :

13 листопада 2023 року доУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті зУжгородської окружноїпрокуратури надійшовобвинувальний акту кримінальному провадженні, відомості прояке внесенодо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за №12023071030001955від 19.09.2023 р. про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченогоч.4ст.186 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023 року даний обвинувальний акт передано для розгляду судді ОСОБА_1 .

Ухвалою Ужгородськогоміськрайонногосудувід13листопада2023року призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суддіУжгородськогоміськрайонногосудувід16листопада2023року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 12.01.2024 року включно.

Ухвалою суддіУжгородськогоміськрайонногосудувід21грудня2023року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 16.02.2024 року включно.

Ухвалою суддіУжгородськогоміськрайонногосудувід12лютого2024року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 09 квітня 2024року включно.

В судовому засіданні,прокурор заявив клопотанняпро продовженнявідносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке подав у письмовому вигляді. Прокурор зазначив пронаявність ризиків передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України,а саме:переховуватися відоргану досудового слідства, суду;незаконно впливатина свідків, потерпілих; вчинити інше кримінальне правопорушення. Просивврахувати,даніпроособу обвинуваченого ОСОБА_5 зокрема те, що він вчинив тяжкий злочин будучи раніше засудженим за вчинення кримінального правопорушення однорідного складу злочину, зокрема вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.08.2019 за ч.3 ст.15, ч.3 ст.186 КК України до покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі та звільнений 10.02.2023 по відбуттю покарання, на шлях виправлення не став.

Прокурор зазначає на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_5 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наголосив на тому, що прокурор ,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,. Просив обрати менш тяжкий запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав доводизахисника.

Потерпілий в судове засідання не зявився.

Дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, заслухавши доводи учасників судового провадження, виходячи з вимог ст.331 КПК України ,суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

До спливу строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 суд враховує вимоги КПК України та п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.02.2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до09 квітня 2024 року включно.

Завершити судове провадження до спливу строку тримання під вартою не надалось можливим.

Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд

Відповідно дост. 131 КПК Україниз метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких належать, зокрема, і запобіжні заходи.

Відповіднодо вимогп.9ч.2ст.131КПКУкраїнизапобіжний західє заходом забезпечення кримінальногопровадження.Однієюзпідставдлязастосування заходу забезпечення кримінального провадженняєнаявністьобґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступенютяжкості.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Привирішенніклопотання прокурора пропродовженнязапобіжного заходуувиглядітримання підвартою, слід враховувати вимоги статей177,178 КПКУкраїни, статей 5,6Конвенціїпро захист прав людиниі основоположних свободтаположень, встановлених у рішеннях Європейського суду зправ людини щодонеобхідності дотримання розумнихстроків триманняособи підвартою.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України- метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Статтею 177КПКУкраїни передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про продовженнястроку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 судвраховує вимоги КПК України та п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відносно ОСОБА_5 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті. З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд керується правилами глави 28 КПК України, які регламентують порядок цієї стадії кримінального провадження, зокрема ст.331, 333 КПК України. За наявності підстав можлива причетність осіб до злочину є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини осіб в інкримінованих їм діяннях. Такі особи мають інший процесуальний статус - статус обвинувачених, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу осіб на даній стадії кримінального провадження немає.Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особам згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні. Отже, суд доходить висновку, що розгляд відповідного клопотання має відбуватись з урахуванням перебування особи в статусі обвинуваченого та в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12 вересня 2022 року по справі № 761/35760/19.

Санкція статті за кримінальне правопорушення, передбаченеч.4 ст. 186 Кримінальногокодексу України, передбачає покаранняувигляді позбавленнямволі настроквід семи до десяти років , відповідно до ст.12КК України єтяжкимзлочином.

Суд,звертає увагусторони захистуна те,що питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не являється предметом розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.Суд не вирішуєпитанняпродоведеність винитаправильністькваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.4 ст. 186 ККУкраїни.

Європейськийсудзправлюдинивсвоємурішенніусправі«ЛетельєпротиФранції»від26 червня 1991 рокузазначив,що особливатяжкість деякихзлочинів може викликати таку реакцію суспільстваісоціальнінаслідки,які виправдовуютьпопереднє ув`язненняяк виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобтоіззазначеного рішення Європейського судузправ людини вбачається, щоусправах,деособа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення можебути застосоване.Суд зобов`язаний врахувати всідійсні обставини справиі за наявностіпідстав, вичерпний перелік яких визначений вст. 183КПКУкраїни,застосувати винятковийвид запобіжного заходу.

Вкожномувипадку,якпідкреслює Європейськийсудзправлюдини, судсвоїм рішенням повинен забезпечитинетільки правапідозрюваного, обвинуваченого,айвисокі стандарти охорони загальносуспільних правтаінтересів.

Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Вирішуючипитанняпроіснуванняпередбаченихкримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальноїповедінкиобвинувачених,суд відмічає, щоризикомне можна вважати прогнозовануподію, настанняякоїрозглядається якцілком гарантоване.

Ризикомуконтексті кримінальногопровадженняєпевнаступінь ймовірності того, що особи,у цьому випадкуобвинувачені,можутьвдатисядо вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду абожстворятьзагрозусуспільству.

Такимчином, суд,оцінюючивірогідність такоїповедінкиобвинуваченого,має дійти обґрунтованого висновкупровисокуступінь ймовірностіпозапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідьсвідчитьпрореальноіснуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1ст. 177 КПК України, а тому суду належить оцінити наявність кожного з них.

Існування ризиків,передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, було встановленоухвалоюУжгородськогоміськрайонного судувід 16.11.2023 року. Зазначені ризики на даний час не зменшились та зберігають свою актуальність.

Щодо існування ризику переховування від суду

Так, на переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_5 від судупідтверджується тим,що кримінальнеправопорушення,у вчиненніякого вінобвинувачується,зокрема за ч.4 ст.186 КК України передбачає покаранняувиглядіпозбавлення волі на строк від семи до десяти років, що відповідно до ст.12КК України є тяжкимзлочином, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Суд погоджуєтьсяіздоводамипрокурора,щонатеперішній час ризикпереховування ОСОБА_5 встановлений під час обрання запобіжного заходу , не втратив свою актуальність.

Існування цьогоризику пов`язане,у першучергу,із тяжкістюзлочину,у вчиненніякого обвинувачується ОСОБА_5 . Так,санкція статті закримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України передбачає покаранняувиглядіпозбавлення волі на строк від семи до десяти років, що відповідно до ст.12КК України є тяжкимзлочином.

Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування обвинуваченого від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Співставленнянегативнихдляобвинуваченогонаслідків переховування у вигляді його покаранняуневизначеному майбутньому, ззасудженням до покаранняу разі доведення прокурором його винуватостіу найближчійперспективідоводять, щоцей ризик є достатньо високим.

Судвважає,що небезпекапереховуванняобвинуваченого здається явно переконливою.

Суд вважає, що направленням обвинувального акта до суду означений ризик не нівелюється, а навпаки актуалізується.

Про актуальністьцього ризикувказують іумови,в якихперебуває Україна.На думкусуду,з урахуваннямвведення воєнногостану,ресурси контролюза поведінкоюобвинувачених уконтексті встановленнямісцезнаходження,перетину державногокордону єбільш обмеженими.Це вимагаєвжиття додатковихзаходів зметою забезпеченняналежної процесуальноїповедінки обвинувачених,в томучислі шляхомзастосування запобіжнихзаходів тапокладення обов`язкуздати назберігання довідповідних органівдержавної владипаспорт (паспорти)для виїздуза кордон,інші документи,що даютьправо навиїзд зУкраїни ів`їздв Україну,який обумовленийсаме існуваннямсаме ризикупереховування.Наданий часне всіділянки державногокордону Україниконтролюються українськоювладою,а тому,на переконаннясуду,ризик переховування ОСОБА_5 від суду наразі якщо не збільшився, то залишився високим.

Окрім того, переховуватись від суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, суд зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.

Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_5 від суду є актуальним, продовжує існувати.

Даний факту сукупностіз обставинами,що характеризуютьособу обвинуваченого, зокрема те, що він вчинив тяжкий злочин будучи раніше засудженим за вчинення кримінального правопорушення однорідного складу злочину, зокрема вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.08.2019 за ч.3 ст.15, ч.3 ст.186 КК України до покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі та звільнений 10.02.2023 по відбуттю покарання, на шлях виправлення не став, вказує на наявність ризику переховування від суду.

Кримінальне правопорушення,у якомуобвинувачується ОСОБА_5 за ч.4ст.186 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років. Дана обставина, може спонукати обвинуваченого до переховування від суду.

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченимист. 178 КПК України,суд дійшоввисновку пропродовження існуванняризику переховуваннявід суду,а належнапроцесуальна поведінка ОСОБА_5 у статусі обвинуваченого не може свідчити про відсутність даного ризику.

Водночас,суд вважає недоведеним прокурором існуванняризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування, з огляду на те, що стадія досудового розслідування завершена і кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті.

Щодо існування ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків

Перевіряючи наявністьризику впливуобвинуваченого ОСОБА_5 на потерпілогота свідків,суд враховуєвстановлену КПКпроцедуру отриманняпоказань відосіб,які єсвідками,у кримінальномупровадженні,а саме,спочатку настадії досудовогорозслідування показанняотримуються шляхомдопиту слідчимчи прокурором,а післянаправлення обвинувальногоакта досуду настадії судовогорозгляду -усно,шляхом допитуособи всудовому засіданні(частини1,2ст.23,ст.224КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд вважає, що ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілих та дослідження їх судом.

На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Суд вважає ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процессуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.

Наданийчасіснуєреальнанеобхідністьдопитусвідків,потерпілого, проведення великого обсягу необхідних процедурних (процесуальних)дій,відтак, напереконання суду,існує об`єктивна реальність ризикуможливоговпливу обвинуваченого насвідків.

Оскільки наразі триває судовий розгляд кримінального провадження, відповідно, свідки сторони обвинувачення судом не допитані, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_5 такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.

З огляду не це, суд вважає, що ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків , які не допитані продовжує існувати.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення. Про наявність та продовження існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення , свідчитьнаступне. Суд,зважає нате,що обвинувачений ранішепритягувавсядокримінальної відповідальності,асаме судимийвирокомСтрийськогоміськрайонногосуду Львівськоїобластівід01.08.2019зач.3ст.15,ч.3ст.186ККУкраїнидо покаранняувигляді4років1місяцяпозбавленняволі тазвільнений 10.02.2023по відбуттюпокарання,щосвідчитьпроте,щоостаннійпіслязасудження належнихвисновківдля себенезробив,нашляхвиправленнянеставтачерез невеликийпроміжокчасуповторнообвинувачується увчиненнікримінального правопорушення , що підтверджує існування ризику, передбачений п. 5 ч. 1ст. 177 КПК України, вагомість якого є значно висока, і який на даний час продовжує існувати і бути реальним.

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, зокрема обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела прибутків, а тому не має сталих соціальних зв`язків, суд дійшов висновку про продовження існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підтвердження наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України також свідчить те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу немає, а відтак може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином,судом констатованопродовження існування ризиків -переховування від суду,незаконного впливуна потерпілого та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України.

Існування такихризиків обґрунтовується також характером протиправних дій,спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високийступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкиминаслідкаминелише для конкретних осіб,а і для суспільствавцілому татяжкість покарання,яке загрожує обвинуваченим уразі визнання їх винуватими у інкримінованих злочинах та наявність реальнихознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючина презумпцію невинуватості, переважає принцип повагидо особистості, а також враховує практику Європейського судуз прав людини, відповіднодо якоїсудсвоїм рішенням повинензабезпечитине лише права підозрюваного, алейвисокі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, щовимагає від суду більшої суворості воцінціпорушень цінностей суспільства.

Перевіряючи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд доходить висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків -переховування від суду,незаконного впливуна свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою.

Аналізуючи доцільність подальшого продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями ст.177КПК України, що стали підставою для обрання суддею відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров`я обвинуваченого суду не надано. Застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою на переконання суду не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторонами не надано. Таким чином, неможливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою суд вважає доведеною, що виключає вимоги захисника про відмову у задоволенні клопотання прокурора.

Дані проособу ОСОБА_5 : раніше судимий, мешканець АДРЕСА_1 , офіційно не працює, не одружений, що свідчитьпровідсутність тіснихсоціальнихзвязківта підтверджуєіснуванняризиків, а відтак дані про особу суд визнає такими, що не спростовують визнані доведеними вказані вище ризики.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені ризики зменшилися або ж відпали, наразі відсутні, тому підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який теж відсутні. Застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, на думку суду, не забезпечить виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить запобігання встановленим ризикам.

Будь-яких інших обставин, якібсвідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 до 60 днів.

Добросовісне виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язківсаме пособі неспростовує іне нівелюєризиків, про які йдеться вище та в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу та про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_5 . Виконання процесуальних обов`язків є обов`язковим для осіб, щодо яких вони встановлені приписами кримінального процесуального закону, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі підозрюваних (обвинувачених) і, тим більше, обумовлює скасування чи зміну запобіжного заходу. Більше того, визначеністаттею 42 КПК Українипроцесуальні обов`язки діють незалежно від основного запобіжного заходу, отже їх виконання саме по собі не може впливати на суть та порядок виконання запобіжного заходу.

Отже, з метою забезпечення судового розгляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням наведеного вище подальше тримання обвинуваченого під вартою суд вважає обґрунтованим, у зв`язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Таким чином,запобіжнийзахіду виглядітриманняпідвартою єспівмірниміснуючим ризикам, відповідаєособам обвинуваченого ОСОБА_5 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу, а відтак слід продовжити строк тримання ОСОБА_5 під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора Ужгородськоїокружноїпрокуратури ОСОБА_3 про продовження строку діїзапобіжного заходуу виглядітримання підвартоювідносно обвинуваченого ОСОБА_5 ? задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, мешканця АДРЕСА_1 ,обвинуваченого увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України ? запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 23 травня 2024 року включно.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали надіслати начальнику Закарпатської УВП №9.

Повний текст ухвали оголошено 28.03.2024 року о 13 год.30 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1