Рішення № 11797526, 08.02.2007, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2007 р. Справа № П-3/271

За позовом Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави Фонду державного майна України в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15

До відповідачів 1.Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва ім. Пастернака, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 31

2.ТзОВ «Орхідея», м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 31

Суддя М.М.Фрич

При секретарі судового засідання І.М.Сивак

Представники:

Від відповідача: Вербовський О.С.-представник УкрНДІгірліс, (довіреність №14/1-07 від 23.01.07року )

Від відповідача: Фурманюк А.В.-представник ПП"Орхідея", (посвідчення водія №НОМЕР_1 ІВА )

Учасник судового засідання: прокурор Скора О.Д., (довіреність №14/1-07 від 23.01.07року )

Від позивача: Гайдей В.В.-начальник відділу юридичної роботи, (довіреність № 01/14-01 від 09.01.07року )

Суть справи: позивачем заявлено позов про:

визнання недійсним договору оренди державного майна № 03 від 01.02.2000 року між Українським науково-дослідним інститутом гірського лісівництва та ТзОВ «Орхідея»з моменту звернення заступника прокурора з позовною заявою до суду;

стягнення з ТзОВ «Орхідея»882грн. 07коп. заборгованості по орендній платі за договором оренди державного майна № 03 від 01.02.2000р.

Заявою від 07.02.07 (Вх. № 968) позивач в порядку ст. 22 ГПК України в частині вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі відмовився від позову в зв»язку із сплатою відповідачем суми заборгованості після подачі позовної заяви до суду, що підтверджується поданим в судове засідання платіжним дорученням № 159 від 15.12.06р. За таких обставин, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі та припиняє провадження по справі в цій частині позову згідно п. 4 ст. 80 ГПК України.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди позивач вказує на:

проведену прокуратурою перевірку дотримання Закону України «Про оренду державного та комунального майна»;

статтю 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якого Орендодавцями є: а) Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук; б) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; в) підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.;

пролонгацію спірного договору оренди з 02.02.06 на новий термін неналежним орендодавцем, що є порушенням норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідачі в судовому засіданні проти заявленої вимоги заперечують вказуючи на правомірність пролонгації договору оренди, посилаючись при цьому на ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно якої орендодавцями є підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи чинне законодавство, суд вважає за правильне в спірному випадку взяти до уваги наступне:

Згідно ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об'єктом оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до п. 1.1 укладеного між відповідачами Договору оренди державного майна від 01.02.2000 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування нежитлові приміщення загальною площею 175 кв. м. Згідно п. 9.1 Договору, даний Договір діє з 01.02.2000р. до 01.02.2002 року.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, позивач зазначає, що відповідач (Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва ім. Пастернака) як неналежний орендодавець продовжив термін дії договору неправомірно, всупереч ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

А відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцями є, підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м. на одне підприємство.

Тобто, вказана норма права передбачає можливість укладення орендодавцем договору оренди щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв.м. без погодження з відповідними державними ораними вказаними в ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

А згідно п. 1.1 Договору, загальна площа орендованих нежитлових приміщень становить 175кв. м., що не суперечить ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

За таких обставин, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необгрунтованість вимоги про визнання недійсним договору оренди та наявність підстав для відмови в її задоволенні.

Оскільки заборгованість по орендній платі була погашена Відповідачем 2 після подання позовної заяви до суду, що підтверджується поданим в матеріали справи платіжним дорученням від 15.12.06, судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на ТзОВ «Орхідея».

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 22, 33, 49, п. 4 ст. 80, 82-84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ

Прийняти відмову позивача від позову в частині вимоги про стягнення зоборгованості по орендній платі в сумі 882грн. 07коп. та провадження в цій частині припинити.

В частині вимоги про визнання недійсними Договору оренди державного майна № 03 від 01.02.2000 року - в позові відмовити.

Стягнути з ТзОВ «Орхідея», м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 31 (код ЄДРПОУ 24682047) в дохід держвного бюджету одержувач: ВДК, м. Івано-Франівськ; банк одержувача: УДК в Івано-Франківській області, код платежу 22090200, 095; код ЄДРПОУ 20568100, МФО 836014, р/р 31116095600002) 102грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита.

Стягнути з ТзОВ «Орхідея», м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 31 (код ЄДРПОУ 24682047) на користь державного підприємства “Судовий інформаційний центр”( р/р 26002014180001, МФО 325707 у ВАТ «Банк Універсальний», м.Львів, код ЄДРПОУ 30045370) 118грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ М.М. ФРИЧ

16.02.07

Виготовлено в “Діловодстві”

Кучер Н.М.