Постанова № 11797400, 13.02.2007, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2007 р. Справа № А-19/362

за позовом ТзОВ "Карпатнафтохім" вул. Робітнича,29,Мостище,Калуський район, Івано-Франківська область,77305

до відповідача Калуська ОДПІ вул. В.Стуса, 2,Калуш,77300

адміністративний спір - про визнання нечинним податкового повідомлення- рішення

Представники:

Від позивача: Бойко Р.Б. - юрисконсульт, (довіреність № 53-юр-36 від 22.02.06.)

Від відповідача:Савчук Н.І. -головний державний податковий інспектор,(довіреність №14846/1000 від 12.10.06.:

Сторонам роз"яснено права та обов"язки, передбачені ст.49, 51 КАС України. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалося.

СУТЬ СПРАВИ: заявлено позовну вимогу про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Калуської об"єднаної державної податкової інспекції від 20 листопада 2006 року №0002612302/0.

                    Позивач заявлені вимоги підтримує, вважає що оскаржуване рішення ДПІ безпідставне та прийняте із порушенням чинного законодавства.

                    Позов обгрунтовує тим, що визначення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню виходячи з форми розрахунку бюджетного відшкодування суперечить Закону України "Про податок на додану вартість"; норми Закону мають вищу юридичну силу в порівнянні із підзаконними нормативними актами ; товариство виконало всі вимоги Закону України "Про податок на додану вартість".

                    Мотивуючи позовну вимогу, позивач вказує на те, що в оскаржуваному рішенні є посилання на абз.б) п/п 4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»як на підставу здійснення перевірки підприємства.

                    Відповідно до п. 6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли сума податкового зобов"язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст.4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов"язань.

                    Посилання на п/п 7.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" як на норму, на підставі якої зроблено розрахунок (перерахунок) суми заявленого бюджетного відшкодування є безпідставним, оскільки вказана вище норма встановлює порядок здійснення податковим органом перевірки податкової декларації платника податку, а також встановлює підстави для проведення позапланової виїзної перевірки. Вказана норма не встановлює порядку здійснення перерахунку заявленої суми бюджетного відшкодування, а отже податковим органом порушено ч.2. ст.19 Конституції України.

ОДПІ проти позову заперечила вказавши, що перевірка правильності визначення позивачем сум податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за серпень 2006 року проводилася з врахуванням вимог п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7; п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, а також Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість , затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 у редакції наказу ДПА України від 15.06.05 №213 "Про внесення змін до податкової звітності податку на додану вартість".

                    Позивачем порушено норми Закону України "Про податок на додану вартість", а саме в рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування передбачено відображати суму податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Відповідач вважає, що в рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування позивачу необхідно було відобразити суму податкового кредиту попереднього податкового періоду (липень 2006 року), фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (липні 2006 року) постачальникам таких товарів (послуг).

                    Перевіркою встановлено, що згідно з представленими до перевірки журналами-ордерами, платіжними документами, а також реєстрами отриманих податкових накладних за липень 2006 року ТзОВ "Карпатнафтохім" в липні 2006 року оплачено податок на додану вартість, який віднесено до складу податкового кредиту даного податкового періоду в сумі 8074091,00 грн. Отже, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2006 року на 3988095,00 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечення проти позову підтримали.

                    Представниками податкової інспекції надано суду запити щодо проведення зустрічних документальних перевірок основних постачальників позивача за серпень 2006року, на які одержано відповіді про те, що контрагентами позивача сплата податкових зобов"язань підтверджена.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши докази в сукупності, суд встановив, що Калуською ОДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТзОВ "Карпатнафтохім" за серпень 2006року .

                    За результатами перевірки складено акт № 1119/23-2/33129683 від 17.11.06. На підставі висновків вказаного акта, податковою інспекцією винесено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 0002612302/0 від 20.11.06., згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2006 року на суму 3988095,00 грн.

Як встановлено під час розгляду спору та не заперечується сторонами, позивач зареєстрований як платник ПДВ в листопаді 2004 року.

                    20.09.06 до Калуської ОДПІ позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2006 року , розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення бюджетного відшкодування в сумі 3988095,00грн.

Суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 п.7.7ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, що регулювала спірні правовідносини, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

          При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

          При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

          а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

          б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених вище положень Закону вбачається , що платник податків має право на бюджетне відшкодування тієї суми ПДВ , яку він фактично сплатив у попередньому податковому періоді. Вищезазанчене узгоджується із визначенням " бюджетного відшкодування " наведеним в п.п.1.8 ст.1 цього ж Закону , відповідно до якого бюджетне відшкодування - сума , що підлягає поверненню платникам податків з бюджету у зв"язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

          Відповідно до п.п.4.1.1, 4.1.4 п.4.1ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

                    Форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).                                         Відповідно до п.п.5.12.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість , затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 в редакції , що була чинна на момент спірних правовідносин , бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

В рядку №3 розрахунку суми бюджетного відшкодування , що є додатком №3 до податкової декларації одночасно додатком до названого Порядку наведене наступне формулювання: "Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)". Таке формулювання у формі розрахунку суми бюджетного відшкодування не відповідає положенням п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, оскільки значно звужує дію вищевказаної норми Закону зобов"язуючи включати суми ПДВ з податкового кредиту тільки одного попереднього ( а не одного з попередніх ) звітного періода , фактично сплачені.

Відповідно до ч.4.ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правових актів суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Оскільки норми Закону України "Про податок на додану вартість" мають вищу юридичну силу в порівнянні із підзаконним нормативним актом, яким є Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України від 30.05.97. №166 із наступними змінами та доповненнями, тому при наявності згаданої суперечності підлягають застосуванню норми вказаного Закону. А отже, обгрунтування висновку відповідача про зменшення бюджетного відшкодування на підставі суперечливого формулювання рядка №3 Розрахунку є безпідставним.

          Посилання відповідача в оскаржуваному повідомленні -рішенні на пп. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є неправомірним , оскільки вказаний підпункт встановлює порядок здійснення податковим органом перевірки податкової декларації платника податку, а також встановлює підстави для проведення позапланової виїзної перевірки, та не встановлює порядку здійснення перерахунку заявленої суми бюджетного відшкодування.                    

          З огляду на вищенаведене та приймаючи до уваги п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно із яким бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом та п.п.4.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" суд вважає, що у податкового органу не було достатніх правових підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування позивача за серпень 2006 року. При цьому суд враховує положення ч.2ст.71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову та вважає, що податковим органом не подано суду належних доказів того, що контрагенти позивача не виконали зобов"язання перед бюджетом щодо сплати ПДВ.

          Керуючись Конституцією України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Кодексом адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задоволити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ № 0002612302/0 від 20.11.06.

          Стягнути з Державного б»юджету на користь ТзОВ "Карпатнафтохім" вул. Робітнича,29, с.Мостище,Калуський район, Івано-Франківська область - 3грн. 40коп. судового збору.

          На постанову господарського суду, яка не набрала законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) постанови через місцевий господарський суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                            постанова підписана 19.02.07

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______