Рішення № 11796896, 14.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.10 Справа № 22/54/10

Суддя

за позовом Концерну “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)

до відповідача Запорізької обласної організації національної спілки фотохудожників України (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 159)

про стягнення заборгованості за договором № 202480 від 01.04.2007 р. у розмірі 11 116,15 грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

від позивача: Сікора І.В., довіреність № 20 від 04.01.2010р.

від відповідача: Бурбовський О.О., посвідчення № 12 від 15.08.2005р.

Тищенко Г.Г., довіреність № 01 від 15.09.2010р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

04.08.2010р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Запорізької обласної організації спілки фотохудожників України, м. Запоріжжя про стягнення 11 116,15 грн. основного боргу за використану теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2010р. порушено провадження у справі № 22/54/10, судове засідання призначено на 09.09.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою від 09.09.2010р., з метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 23.09.2010р.

Ухвалою від 23.09.2010р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 20.10.2010р., розгляд справи відкладено на 14.10.2010р.

В судовому засіданні 14.10.2010 року відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 15-7/5325 від 13.09.2010р. стосовно відповідача, суд встановив, що повним правильним найменуванням відповідача є Запорізька обласна організація національної спілки фотохудожників України (код ЄДРПОУ 13628875), що співпадає з кодом ЄДРПОУ відповідача, відносно якого порушено провадження у справі № 22/54/10.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне уточнити найменування відповідача, яким вважати: Запорізька обласна організація національної спілки фотохудожників України.

Позивач підтримує свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст. ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 276 Господарського кодексу України та договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202480 від 01.04.2007р. Позивач пояснив суду, що відповідно до умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202480, укладеного з відповідачем, свої зобов'язання перед відповідачем виконав. Відповідач зобов’язання щодо оплати отриманих послуг за період: січень, лютий, березень, жовтень, грудень 2008р., січень, березень, жовтень, листопад, грудень 2009р., січень, лютий, березень, травень, червень 2010р. в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 11 116,15 грн.

Відповідач позов визнав частково, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву, зокрема зазначив, що за спірні місяці об’єм спожитої відповідачем теплової енергії в гарячій воді позивачем був визначений невірно, оскільки споживання відповідачем теплової енергії здійснювалось без приладу комерційного обліку теплової енергії. Таким чином, об’єм спожитої споживачем теплової енергії у розрахункові періоди повинен був розрахуватися позивачем виходячи з договірних теплових навантажень, які вказані в додатку № 1 до договору. В такі розрахункові періоди, як січень 2008р., лютий 2008р., березень 2008р., грудень 2008р., січень 2009р., березень 2009р., листопад 2009р., об’єм спожитої відповідачем теплової енергії було розраховано не у відповідності до умов договору, внаслідок чого за даними позивача безпідставно утворилась заборгованість відповідача у сумі 6 596,64 грн., яку відповідач не визнає, оскільки жодних додаткових угод або інших документів, якими б вносилися відповідні зміни до договору або його додатків в частині зміни показників договірного теплового навантаження відповідач не укладав. Жодних документів (актів обстеження), які б встановлювали зміни в обсязі споживання відповідачем теплової енергії за період 2008р.-2009р. не складалося. Фактично відповідач також не збільшив обсяги споживання теплової енергії, а з виставленими до сплати сумами у рахунках за спірні розрахункові періоди, був не згодний, у зв’язку з чим, неодноразово звертався до позивача для проведення перерахунку в спірних періодах. Також, відповідач зазначає, якщо б дійсно об’єм теплової енергії відповідачу визначався за приладами обліку, то покази, наприклад, за січень 2008р. потрібно б було знімати не раніше 01 лютого 2008р. і рахунок був би виписаний не раніше 01-02 лютого 2008р., враховуючи, по мінімуму, 1-2 дні, які потрібно б було витратити на обробку даних, складання рахунку та його підписання. В даному випадку рахунок за січень 2008р. складений в останній день січня 2008р., що свідчить, що він складався не на підставі показів приладу обліку. Теж саме стосуються рахунків за інші спірні місяці. Таким чином, відповідач визнає позов в частині стягнення 4 519,51 грн. основного боргу, в іншій частині позову просить відмовити. Також, відповідач просить розстрочити виконання судового рішення строком на 2 місяці.

Позивач з цього приводу пояснив, що до встановлення в грудні 2007 року загальнобудинкового засобу обліку теплової енергії розрахунки за спожиту теплову енергію з відповідачем проводились розрахунковим способом відповідно до договірних теплових навантажень. Після встановлення приладу обліку, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі показів вузла обліку. Обсяг спожитої теплової енергії кожним споживачем визначається пропорційно договірних теплових навантажень. На підтвердження зазначених доводів позивачем наданий помісячний детальний розрахунок поставленої теплової енергії. Що стосується нарахування спожитої відповідачем теплової енергії, позивач зазначив, що кількість наданої теплової енергії безпосередньо залежить від температури зовнішнього повітря та фіксується комерційними приладами обліку, тому рахунки, які були виставлені за спірні періоди, не повинні відповідати рахункам за відповідні місяці інших років.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 14.10.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2007р. Концерн “Міські теплові мережі” (надалі –теплопостачальна організація) та Запорізька обласна організація національної спілки фотохудожників України (надалі –споживач) уклали договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202480 (надалі – договір).

Згідно умов договору, позивач взяв на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невід’ємними частинами цього договору (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію –на протязі опалювального періоду; підігрів води –за наявної можливості; кондиціювання –по замовленню споживача; інші технологічні потреби –по замовленню споживача.

Відповідно до п. 3.2.6. договору, споживач зобов’язаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Згідно п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).

Згідно п. 6.3. договору, підставою для розрахунків відповідача з позивачем є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що відповідач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Відповідач має право робити передоплату.

Відповідно до п. 6.5. договору, при наявності приладів комерційного обліку, обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

Приписами пункту 6.10. договору, передбачено, що у договорі купівлі-продажу теплової енергії між позивачем та відповідачем встановлюється приєднане максимальне теплове годинне навантаження за кожним видом і параметром теплоносія, середньогодинне і середньодобове на гаряче водопостачання, а також місячне, квартальне, і річні обсяги постачання теплової енергії (додаток № 1), з подальшим коригуванням на фактичні температури зовнішнього повітря, холодної води і часу споживання теплової енергії.

Споживач сплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії, використаної понад обсяги, які передбачені на відповідний (розрахунковий) період, згідно з умовами договору. Приєднане теплове навантаження й витрати теплоносія на опалення визначаються відповідно до значення середньомісячної температури зовнішнього повітря, визначеного згідно діючих санітарних норм та правил. Якщо фактична середньомісячна температура зовнішнього повітря буде нижче від температури зазначеної в діючих нормативних документах, то збільшення споживання теплової енергії понад договірні обсяги на опалення об’єктів не вважається порушенням договору (пункт 6.11. договору).

Запорізькій обласній організації національної спілки фотохудожників України 26.03.2000р. був переданий у безоплатне довічне користування виставковий зал Запорізької обласної організації спілки фотохудожників України, який розташований у вбудованому нежитловому приміщенні на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 159, що підтверджується актом приймання-передачі виставкового залу Запорізької обласної організації спілки фотохудожників України у безоплатне довічне користування спілці фотохудожників України від 26.03.2000р.

Актами обстеження систем теплопостачання від 30.04.2008 р. від 30.04.2009р. та від 31.05.2010р., складеними за участю представників Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району- інспектора теплової інспекції Бодні Н.І. та начальника ПТО КП “ВРЕЖО № 13” Кучерова І.Є., встановлено, що житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 159 знаходиться на балансі КП “ВРЕЖО-13” та на нього здійснюється подача теплоносія на потреби опалення. Зазначений житловий будинок опалюється з початку опалювального періоду з 18.10.2007р., 31.10.2008р. та 29.10.2009р., в будинку знаходиться приміщення Запорізької обласної організації національної спілки фотохудожників. Система опалення приміщення відповідача не відокремлена від системи опалення житлового будинку.

На виконання умов договору, позивач постачав відповідачу теплову енергію, в період: січень, лютий, березень, жовтень, грудень 2008р., січень, березень, жовтень, листопад, грудень 2009р., січень, лютий, березень, травень, червень 2010р., на суму 21 859,27 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за вказані місяці, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно до п. 6.7 договору, сторони обумовили, що відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від позивача документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання –передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ);

          Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії відповідач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п’яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним-дата вручення представнику відповідача;

- при направленні рекомендованим листом –дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3дні, по області-5 днів, по Україні-7 днів), відповідно до п. 6.7.1 договору.

Згідно п. 6.7.2 договору, у разі неотримання акту приймання –передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується позивачем з позначенням про відмову у підписанні його відповідачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, відповідач зобов’язаний надати позивачу нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з позивачем всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк.

          Рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за січень, лютий, березень, жовтень, грудень 2008р., січень, березень, жовтень, листопад, грудень 2009р., січень, лютий, березень, травень, червень 2010р. відправлені відповідачу, про що свідчать реєстри відправляємих рахунків, актів виконаних робіт, податкових накладних, інвентаризаційних сповіщень позивача.

          Відповідач свої обов’язки по оплаті згідно умов договору виконав частково, сплатив за спірні місяці 10 743,12 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких долучені до матеріалів справи, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 11 116,15 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У зв’язку з тим, що Запорізька обласна організація національної спілки фотохудожників України не виконала свої зобов’язання належним чином в повному обсязі, позивач 04.08.2010р. звернувся до господарського суду із позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, всі умови договору є обов’язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі –Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов’язковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).

Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п.40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобов’язаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі статтею 276 ГК України, відповідач зобов'язаний оплатити поставлену теплову енергію в установлений строк по встановленим цінам (тарифам).

Пунктом 5.6. договору передбачено, що у разі підключення споживача без приладів комерційного обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами комерційного обліку – від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами комерційного обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за показаннями приладів комерційного обліку споживачів, підключених до ЦТП, а решта обсягу спожитої теплової енергії розподіляється споживачу пропорційно до його договірного максимального приєднаного теплового навантаження.

Згідно “Правил користування тепловою енергією”, в договорах зі споживачами теплової енергії зазначається максимальне теплове годинне навантаження на потреби опалення. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі показів вузла обліку, а у разі відсутності приладів обліку обсяг спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом відповідно до договірного теплового навантаження.

Як зазначає позивач у позові, до встановлення в грудні 2007 року загальнобудинкового засобу обліку теплової енергії розрахунки за спожиту теплову енергію з відповідачем проводились розрахунковим способом відповідно до договірних теплових навантажень.11.12.2007р. у житловому будинку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 159 був встановлений прилад обліку, який може бути використаний в якості приладу комерційного обліку теплової енергії, для комерційного розрахунку з 11.12.2007р., що підтверджується актом приймання та огляду вузла обліку абонентського вводу. Після встановлення приладу обліку, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі показів вузла обліку. Обсяг спожитої теплової енергії кожним споживачем визначається пропорційно договірних теплових навантажень. На підтвердження цього, позивач надав суду помісячний детальний розрахунок поставленої теплової енергії.

Відповідно до п. 6.5. договору, при наявності приладів комерційного обліку, обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

Приписами пункту 6.10. договору, передбачено, що у договорі купівлі-продажу теплової енергії між позивачем та відповідачем встановлюється приєднане максимальне теплове годинне навантаження за кожним видом і параметром теплоносія, середньогодинне і середньодобове на гаряче водопостачання, а також місячне, квартальне, і річні обсяги постачання теплової енергії (додаток № 1), з подальшим коригуванням на фактичні температури зовнішнього повітря, холодної води і часу споживання теплової енергії.

Споживач сплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії, використаної понад обсяги, які передбачені на відповідний (розрахунковий) період, згідно з умовами договору. Приєднане теплове навантаження й витрати теплоносія на опалення визначаються відповідно до значення середньомісячної температури зовнішнього повітря, визначеного згідно діючих санітарних норм та правил. Якщо фактична середньомісячна температура зовнішнього повітря буде нижче від температури зазначеної в діючих нормативних документах, то збільшення споживання теплової енергії понад договірні обсяги на опалення об’єктів не вважається порушенням договору (пункт 6.11. договору).

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що кількість наданої теплової енергії безпосередньо залежить від температури зовнішнього повітря та фіксується комерційними приладами обліку, тому рахунки, які були виставлені за за січень, лютий, березень, жовтень, грудень 2008р., січень, березень, жовтень, листопад, грудень 2009р., січень, лютий, березень, травень, червень 2010р., не повинні відповідати рахункам за відповідні місяці інших років.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 11 116,15 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 11 116,15 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Приведена в описовій частині рішення, позиція відповідача з приводу того, що споживання відповідачем теплової енергії за спірні місяці здійснювалось без приладу комерційного обліку теплової енергії та, що таким чином, об’єм спожитої споживачем теплової енергії у розрахункові періоди повинен був розрахуватися позивачем виходячи з договірних теплових навантажень є помилковою, оскільки 11.12.2007р. у житловому будинку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 159 був встановлений прилад обліку, який може бути використаний в якості приладу комерційного обліку теплової енергії, для комерційного розрахунку з 11.12.2007р. Після встановлення приладу обліку, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі показів вузла обліку. Обсяг спожитої теплової енергії кожним споживачем визначається пропорційно договірних теплових навантажень.

Заперечення відповідача з того приводу, що оскільки жодних додаткових угод або інших документів, якими б вносилися відповідні зміни до договору або його додатків в частині зміни показників договірного теплового навантаження відповідач не укладав, жодних документів (актів обстеження), які б встановлювали зміни в обсязі споживання відповідачем теплової енергії за період 2008р.-2009р. не складалося, позивач неправомірно нарахував відповідачу обсяг наданої теплової енергії більший ніж передбачено умовами договору, також є помилковим, оскільки кількість наданої теплової енергії безпосередньо залежить від температури зовнішнього повітря та фіксується комерційними приладами обліку, тому рахунки, які були виставлені за спірні місяці, не повинні відповідати рахункам за відповідні місяці інших років. Таким чином, відповідач робить хибний висновок, що нарахування за спожиту теплову енергію відповідачу повинно здійснюватися відповідно до договірного теплового навантаження.

Згідно з п. 2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996р. з наступними змінами та доповненнями вирішуючи питання про розстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву відповідача про надання йому розстрочки виконання судового рішення по даній справі, судом заява відхилена у зв’язку з необґрунтованістю.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати відносяться на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 610, 626, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 276 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Запорізької обласної організації національної спілки фотохудожників України (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 159, код ЄДРПОУ 13628875) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 11 116 (одинадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 15 коп. основного боргу, 111 (сто одинадцять) грн. 16 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.В. Ярешко