Ухвала суду № 117968481, 23.03.2024, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/3037/24 1-кс/335/1160/2024

23 березня 2024 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника Астаф ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимому.

- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

З наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що в провадженні слідчого відділення ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування № 12024082060000329 від 13.03.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання, носіння та збут вибухових пристроїв та бойових припасів, у невстановлених досудовим слідством особи, спосіб, час та місці, придбав два корпуси гранат РГН з маркуванням на корпусі РГН 254-97-88, на другому корпусі маркування відсутнє, один корпус гранати РГД-5 з маркуванням 47-80 Т., два підривачі типу УДЗ з маркуванням на важелях УДЗ 334-36-88, на другому УДЗ 334-4-89, один підривач типу УЗРГМ з маркуванням на важелі 152-88 УЗРГМ-2 583, з метою подальшого збуту.

Після чого, 16.03.2024, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись на паркувальному майданчику біля ТЦ «Амстор», за адресою: АДРЕСА_2 , отримавши готівкою грошову винагороду в сумі 3000 гривень від ОСОБА_7 , шляхом передачі із рук в руки, збув останньому два корпуси гранат РГН з маркуванням на корпусі РГН 254-97-88, на другому корпусі маркування відсутнє, один корпус гранати РГД-5 з маркуванням 47-80 Т., два підривачі типу УДЗ з маркуванням на важелях УДЗ 334-36-88, на другому УДЗ 334-4-89, один підривач типу УЗРГМ з маркуванням на важелі 152-88 УЗРГМ-2 583.

Відповідно до висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України СЕ-19/108-24/5177-ВТХ від 19.03.2024 року, надані для дослідження корпуси бойових гранат РГН в конструктивному поєднанні з наданими на дослідження бойовими ударно-дистанційними запалами УДЗ є двома вибуховими пристроями військового призначення, а саме бойовими ручними гранатами РГН промислового виготовлення, які відносяться до бойових припасів.

Наданий на дослідження корпус бойової ручної наступальної осколкової гранати РГД-5 у конструктивному поєднанні з наданим на дослідження бойовими уніфікованим підривачем дистанційної дії УЗРГМ-2 є вибуховим пристроєм військового призначення, а саме бойовою ручною наступальною осколковою гранатою РГД-5 промислового виготовлення, яка відноситься до бойових припасів.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання, носіння та збут вибухових пристроїв та бойових припасів, у невстановлених досудовим слідством особи, спосіб, час і місці, придбав два корпуси бойових ручних оборонних осколкових гранат Ф-1 РГН з маркуванням на корпусі 386 84-80 та два бойових уніфікованих підривача дистанційної дії УЗРГМ-2 з маркуванням 25 та -80 УЗРГМ-2 583, з метою подальшого збуту.

Після чого, 21.03.2024, приблизно о 13 годині 15 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись на паркувальному майданчику біля ТЦ «Амстор», за адресою: АДРЕСА_2 , отримавши готівкою грошову винагороду в сумі 7000 гривень від ОСОБА_7 , шляхом передачі із рук в руки, збув останньому два корпуси бойових ручних оборонних осколкових гранат Ф-1 РГН з маркуванням на корпусі 386 84-80 та два бойових уніфікованих підривача дистанційної дії УЗРГМ-2 з маркуванням 25 ТА -80 УЗРГМ-2583.

Відповідно до висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України СЕ-19/108-24/5177-ВТХ від 22.03.2024 року, надані для дослідження два предмета еліпсоїдної форми являються корпусами бойових ручних оборонних осколкових гранат Ф-1 промислового виготовлення, які до бойових припасів та вибухових пристроїв не відносяться. В наданих на дослідження корпусах бойових ручних оборонних осколкових гранат Ф-1 закріплені холості пробки гранат промислового виготовлення, які до бойових припасів та вибухових пристроїв не відносяться. Надані на дослідження два предмета циліндричної форми являються бойовими уніфікованими підривачами дистанційної дії УЗРГМ-2 промислового виготовлення, які до бойових припасів не відносяться, але являються самостійними вибуховими пристроями і відносяться до засобів підриву (ініціювання вибуху).

Надані на дослідження корпуса бойових ручних осколкових гранат Ф-1 у конструктивному поєднанні з наданим на дослідження бойовими уніфікованими підривачами дистанційної дії УЗРГМ-2 являються вибуховими пристроями військового призначення, а саме бойовими ручними оборонними осколковими гранатами Ф-1 промислового виготовлення, які відносяться до бойових припасів.

22 березня 2024 року за даним фактом старшим слідчим СВ ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_6 за погодженням прокурора Вознесенівської окружної прокуратору м. Запоріжжя ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_5 .

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України повністю підтверджується зібраним в кримінальному проваджені доказами, а саме: протоколом заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; протоколами добровільної видачі від 16.03.2024; протоколами добровільної видачі від 21.03.2024; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.03.2024; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 22.03.2024.

Органом досудового розслідування встановлено наявність в діях ОСОБА_5 ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КК України.

Так, ОСОБА_5 , вчинив тяжкий злочин, в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років. У зв`язку з цим, орган досудового слідства обґрунтовано вважає, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі, строком від трьох до семи років, залишаючись на волі спробує ухилитись від відповідальності та переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, підозрюваний ОСОБА_5 може бути обізнаним про місце перебування свідків, які своїми показаннями підтверджують його причетність до скоєння кримінального правопорушення. Враховуючи це, орган досудового слідства вважає, що залишаючись на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може незаконно впливати шляхом застосування насильства, залякувань або умовлянь на свідків по кримінальному провадженню, що є ризиком передбаченим п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, органом досудового слідства встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 ніде не працевлаштований, не має джерела доходу, вчинив кримінальне правопорушення, а саме: збут вибухових пристроїв та бойових припасів, що свідчить про те, що залишаючись на волі, ОСОБА_5 може вчинити інші аналогічні кримінальні правопорушення з метою отримання доходу незаконним шляхом, що є ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов`язання, передбаченого п.1 ч.1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого підозрюваним в умовах воєнного стану кримінального правопорушення.

Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 не має стійких соціальних зв`язків, які б заслуговували довіру, та поручились за виконання ним покладених на нього обов`язків. Крім того, на час звернення з клопотанням до слідчого судді, до слідчого не надходило відповідних клопотань від поручителів.

Про неможливість обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави, що передбачено п.3 ч.1 ст. 176 КПК України свідчить те, що на час звернення з клопотанням до слідчого судді, відповідних клопотань від заставодавців не надходило. Також слід зазначити, що підозрюваний не має постійного джерела доходу та заробляє на життя злочинним шляхом, тому кошти отримані таким чином не можуть бути внесені в якості застави.

Крім того, про неможливість обрання ОСОБА_5 , запобіжного заходу як домашній арешт, який передбачений п.4 ч.1 ст.176 КПК України свідчить тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_5 не мешкає за місцем реєстрації та існує можливість переховуватись від органів досудового слідства або суду і подальшого порушення більш м`яких запобіжних заходів передбачених п.3 ч.1 ст. 176 КПК України та п.4 ст. 176 КПК України.

У зв`язку з чим, з метою захистити громадян і суспільство від злочинних посягань ОСОБА_5 , оскільки останній є суспільно небезпечною особою, слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 діб з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

В судовому засіданні прокурор клопотання слідчого підтримала та просила його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

В судовому засіданні захисник підозрюваного проти клопотання слідчого заперечував, вважає ризики недоведеними, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні підозрюваний проти клопотання слідчого заперечував, при цьому зазначив, що з пред`явленою підозрою згоден, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділення Запорізького районного управління поліції відділу поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12024082060000329 від «13»березня2024року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України.

21 березня 2024 року в порядку ст. 208 КПК України затримано, ОСОБА_5 , якому 22 березня 2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинуваченняу клопотанніта доданихдокументах доведенонаявністьобґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Слідчим суддею в ході розгляду клопотання перевірені доводи про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яка ґрунтується на фактичних даних, що містяться в матеріалах клопотання, а саме: протоколі заяві (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_8 ; протоколі допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протоколі допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протоколі допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; протоколі добровільної видачі від 16.03.2024; протоколі добровільної видачі від 21.03.2024; протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.03.2024; протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 22.03.2024.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Мюррей проти Сполученого Королівства, зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію не винуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінніпрактики Європейськогосуду зправ людини,тяжкість обвинуваченняне єсамостійною підставоюдля утриманняособи підвартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , вагомість доказів щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення тяжкого злочину, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 263 КК України, покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, дані про особу ОСОБА_5 , який офіційно не працевлаштований, не одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утримані не має, раніше не судимого, скоїв злочин в умовах воєнного стану, з урахуванням обставин підозри, слідчий суддя дійшов висновку, що існують високі ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено прокурором у судовому засіданні.

Слідчий суддя також враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, з урахуванням встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тих обставин, що суду не надано даних на підтвердження таких достатніх стримуючих факторів, які б переважали встановлений високий ступінь ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; та вчинення іншого кримінального правопорушення, відсутні підстави вважати, що застосування менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

При застосуванні запобіжного заходу судом враховано також вік підозрюваного, його стан здоров`я, дані про соціальні зв`язки та спосіб життя.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє увязнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Слідчий суддя не погоджується з доводами сторони захисту, що для запобігання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, буде достатньо застосування до підозрюваного менш суворих запобіжних заходів таких, як домашній арешт.

В зв`язку з чим, слідчий суддя вважає доводи захисту щодо можливості застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, є неспроможними.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено.

У зв`язку з чим запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде недостатньо ефективним запобіжним заходом для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу.

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя вирішує питання про визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, розмір якої у відповідності до ч. 5 п.2 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у зв`язку з чим слід визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 гривень), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та гарантувати належну його поведінку.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Виходячи з вимог ст.115КПК України,строк діїзапобіжного заходувідносно підозрюваного ОСОБА_5 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання з 21.03.2024 року, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно з якою строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 до 19.05.2024 року включно.

Керуючись ст.ст.3, 9,22,177,178,183,193,376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 19 травня 2024 року включно, який обчислювати з 21 березня 2024 року.

Встановити розмір застави ОСОБА_5 у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 60 560 ( шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок (Отримувач: ТУ ДСА в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер рахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу застава ОСОБА_5 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Уповноваженій службовійособі місцяув`язнення післявнесення застави,перевірки документа,що підтверджуєїї внесення негайноздійснити розпорядженняпро звільнення ОСОБА_5 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у звязку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали до 19травня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1