Ухвала суду № 117968182, 28.03.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16262/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

з участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Ужгород кримінальне провадження №308/16262/22,відомостіпрояке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071030001578 від 12.11.2022 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження №308/16262/22 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 22.12.2022 р. обвинуваченій ОСОБА_4 обрано запобіжнийзахіду виглядітриманняпідвартою строком на 60 днів,асамедо 17 лютого 2023 року.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 16.02.2023 р. обвинуваченій ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до14 квітня 2023 року включно.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 13.04.2023 р. обвинуваченій ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до09 червня 2023 року включно.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 05.06.2023 р. обвинуваченій ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до02 cерпня 2023 року включно.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 24.07.2023 р. обвинуваченій ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до20 вересня 2023 року включно.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 14.09.2023 р. обвинуваченій ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до10 листопада 2023 року включно.

Ухвалою суддіУжгородськогоміськрайонногосуду від30.10.2023р.обвинуваченій ОСОБА_4 продовженозапобіжнийзахід увиглядітриманняпід вартоюстрокомна60(шістдесят)днів,асамедо 27 грудня 2023 року включно.

Ухвалою суддіУжгородськогоміськрайонногосуду від20.12.2023р.обвинуваченій ОСОБА_4 продовженозапобіжнийзахід увиглядітриманняпід вартоюстрокомна60(шістдесят)днів,асамедо 15 лютого 2024 року включно.

Ухвалою суддіУжгородськогоміськрайонногосуду від12.02.2024р.обвинуваченій ОСОБА_4 продовженозапобіжнийзахід увиглядітриманняпід вартоюстрокомна60(шістдесят)днів,асамедо 09 квітня 2024 року включно.

Прокурор всудовомузасіданнізаявив клопотання,якеподаву письмовому виглядіпро продовження строкудії запобіжногозаходуу вигляді тримання обвинуваченій ОСОБА_4 під вартоюдодвохмісяців узв`язкуізнаявними ризиками передбаченими у п. п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України,а саме:переховуватися від суду ;вчинити спроби незаконно впливати на свідків;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальні правопорушення.Зазначені ним ризики, існувалина часобрання запобіжного заходу тане зменшилисьна часрозгляду справи.Просив врахувати, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка ніде не працює і не має постійного джерела доходу, неодноразово вчиняла кримінальні правопорушення й раніше. Прокурор зазначає, що остання скоїла тяжкий злочин, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбаченіст. 177 КПК Українита недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні.

Позиція сторони обвинувачення в суді

У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою підтримав та просив суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Зазначив, що наявні ризики передбачені у п. п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України,а саме:переховуватися від суду;вчинити спроби незаконно впливатина свідків злочину; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого, санкція за вчинення якого, згідно ч.4 ст.185 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, тому існують ризики, що вона не буде виконувати покладені на неї обов`язки та зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує їй у разі визнання винною.

Позиція сторони захисту в суді

Захисник обвинуваченоївсудовомузасіданнізаперечивпротизадоволення клопотання прокурора, вважаєклопотаннянеобґрунтованим,аризикине доведеними, просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Просив суд зменшити обвинуваченій розмір застави, оскільки визначений судом розмір є надмірним для обвиинуваченої і її сімї. Наголосив на тому, що громадянка ОСОБА_4 знаходиться під дією самого важкого запобіжного заходу передбаченого КПК України протягом тривалого часу.

Зауважив, що громадянка ОСОБА_4 є внутрішньо переміщена особа в зв`язку з військовою агресією РФ, вчинила злочин кваліфікований органом досудового розслідування як ч.4 ст. 185 КК України, а саме крадіжку з магазину, за яку вона тривалий час перебуває під вартою , будучи раніше особою, яка не затримувалась, цей досвід впливає негативно на неї та її дитину.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала доводи захисника, просила змінити запобіжний захід. Вказала, що тривалий час перебуває під вартою, хоче бути поряд із сином .

Дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, заслухавши доводи учасників судового провадження, виходячи з вимог ст.331 КПК України ,суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

До спливу строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою.

Строктриманняпідвартоюобвинуваченої ОСОБА_4 укримінальному провадженні закінчується09 квітня 2024 року. Завершити судове провадження до спливу строку тримання під вартою не надалось можливим.

Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

До спливу строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою.

Відповіднодо вимогп.9ч.2ст.131КПКУкраїнизапобіжний західє заходом забезпечення кримінальногопровадження.

Однієюзпідставдлязастосування заходу забезпечення кримінального провадження єнаявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступенютяжкості.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Привирішенніклопотання пропродовженнястроківтримання під вартою слід враховувати вимоги статей177,178 КПКУкраїни, статей 5,6Конвенціїпро захист прав людиниі основоположних свободтаположень, встановлених у рішеннях Європейського суду зправ людини щодонеобхідності дотримання розумнихстроків триманняособи підвартою.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України- метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Статтею 177КПКУкраїни передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Запобіжний західувиглядітримання підвартоюобвинуваченій ОСОБА_4 був обраний з метою забезпечення виконання нею покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Вирішуючи питання про продовженнястроку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 судвраховує вимоги КПК України та п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відносно ОСОБА_4 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті. З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд керується правилами глави 28 КПК України, які регламентують порядок цієї стадії кримінального провадження, зокрема ст.331, 333 КПК України. За наявності підстав можлива причетність особи до злочину є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини особи в інкримінованому їй діянні. Така особа має інший процесуальний статус - статус обвинуваченого, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу особи на даній стадії кримінального провадження немає.Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особі згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні. Отже, суд доходить висновку, що розгляд відповідного клопотання має відбуватись з урахуванням перебування особи в статусі обвинуваченого та в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12 вересня 2022 року по справі № 761/35760/19.

Кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст.185КК України, відповіднодо ст.12КК України відноситься докатегорії тяжкого злочину.

Суд,звертає увагусторони захистуна те,що питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченої не являється предметом розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченої під вартою.

Європейськийсудзправлюдинивсвоємурішенніусправі«ЛетельєпротиФранції»від26 червня 1991 рокузазначив,що особливатяжкість деякихзлочинів може викликати таку реакцію суспільстваі соціальнінаслідки,які виправдовуютьпопереднє ув`язненняяк виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобтоіззазначеного рішення Європейського судузправ людини вбачається, щоусправах,деособа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення можебути застосоване.Суд зобов`язаний врахувати всідійсні обставини справиі за наявностіпідстав, вичерпний перелік яких визначенийвст.183КПК України, застосувати винятковийвид запобіжного заходу.

Вкожномувипадку,якпідкреслюєЄвропейськийсудзправлюдини,судсвоїмрішенням повинензабезпечитинетількиправапідозрюваного,айвисокістандартиохорони загальносуспільнихправтаінтересів.

Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Вирішуючипитанняпроіснуванняпередбаченихкримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальноїповедінкиобвинуваченого,суд відмічає, щоризикомне можна вважати прогнозовануподію, настанняякоїрозглядається якцілком гарантоване.

Ризикомуконтексті кримінальногопровадженняєпевнаступінь ймовірності того, що особа,у цьому випадкуобвинувачений,можутьвдатисядо вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду абожстворятьзагрозусуспільству.

Такимчином, суд,оцінюючивірогідність такоїповедінкиобвинуваченого,має дійти обґрунтованого висновкупровисокуступінь ймовірностіпозапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідьсвідчитьпрореальноіснуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч. 1ст. 177 КПК України, а тому суду належить оцінити наявність кожного з них.

Існування ризиків,передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України,буловстановлено ухвалоюУжгородськогоміськрайонногосудувід22.12.2022року.Зазначеніризикина данийчаснезменшились тазберігаютьсвоюактуальність.

Щодо існування ризику переховуватися від суду

Так,напереконаннясуду,ймовірнаможливістьпереховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченої переховуватись від суду.

Суд погоджуєтьсяіздоводамипрокурора,щонатеперішній часризикпереховування ОСОБА_4 , встановлений під час обрання запобіжного заходу , не втратив свою актуальність.

Існування цього ризику пов`язане, у першу чергу,із тяжкістю злочину,у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 . Так, санкція ч.4ст.185ККУкраїни передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.

Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування обвинуваченого від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Співставленнянегативнихдляобвинуваченоїнаслідків переховування у вигляді її покарання уневизначеномумайбутньому,ззасудженнямдопокаранняу разі доведення прокурором її винуватостіу найближчійперспективідоводять, щоцей ризик є достатньо високим.

Судвважає,що небезпекапереховуванняобвинуваченої здається явно переконливою.

Суд вважає, що направленням обвинувального акта до суду означений ризик не нівелюється, а навпаки актуалізується.

Про актуальністьцьогоризикувказують іумови,вякихперебуває Україна.Надумкусуду, зурахуваннямвведення воєнного стану,ресурси контролю за поведінкою обвинуваченихуконтексті встановленнямісцезнаходження,перетинудержавногокордону єбільшобмеженими.Цевимагаєвжиття додатковихзаходівзметою забезпеченняналежноїпроцесуальноїповедінки обвинувачених,втомучислі шляхомзастосуваннязапобіжнихзаходів тапокладенняобов`язкуздатиназберігання довідповідних органівдержавної владипаспорт(паспорти)длявиїздуза кордон,іншідокументи,щодаютьправо навиїзд зУкраїни ів`їздвУкраїну,якийобумовленийсаме існуваннямсаме ризику переховування. Наданийчас не всіділянкидержавногокордону Україниконтролюються українськоювладою, атому,напереконання суду,ризикпереховування ОСОБА_4 від суду наразі якщо не збільшився, то залишився високим.

Окрім того, переховуватись від суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. А тому стверджувати, що ризик переховування від суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.

Отже,обставини,встановленіпідчас розглядуклопотання,усукупностідають підставидля висновкупро те,щоризикпереховування ОСОБА_4 від суду є актуальним, продовжує існувати.

Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинуваченої, її соціальні зв`язки, вчинення кримінального правопорушення у період іспитового строку , не працює, вказує на наявність ризику переховування від суду.

Кримінальне правопорушення,уякомупідозрюється ОСОБА_4 , належить до тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком до 8 років, з неможливістю застосування процедури, передбаченої ч. 1ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробовуванням). Дана обставина, може спонукати обвинувачену до переховування від суду.

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченимист. 178 КПК України,суддійшоввисновку пропродовженняіснуванняризику переховуваннявідсуду,аналежнапроцесуальна поведінка ОСОБА_4 у статусі обвинуваченої не може свідчити про відсутність даного ризику.

Судвраховує,що ОСОБА_4 обвинувачуєтьсяувчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185ККУкраїни,санкціяданоїстатті кримінального правопорушення, передбачає покаранняу вигляді позбавлення волінастрок відп`ятидо восьмироків, відповідно дост.12КК України єтяжкимзлочином.

Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків

Перевіряючи наявністьризикувпливуобвинуваченої ОСОБА_4 на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Суд вважає ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процессуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.

Також дотепер судом не допитано всіх свідків.

Оскільки наразітриваєсудовийрозгляд кримінальногопровадження,відповідно,невсісвідки сторониобвинуваченнясудомдопитані,атомуіснує ймовірнийризиктого,щовнаслідоквпливу ОСОБА_4 такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.

З оглядунеце,судвважає,щоризикнезаконного впливунасвідків,які недопитані продовжує існувати.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення

Про наявність та продовження існування ризику перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином та вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчитьнаступне.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нового умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, яке вчинила у період іспитового строку.

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, зокрема обвинувачена офіційно не працевлаштована, не має постійного джерела прибутків, а тому не має сталих соціальних зв`язків, суд дійшов висновку про продовження існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

На підтвердження наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України також свідчить те, що обвинувачена офіційно не працевлаштована, постійного джерела доходу немає, а відтак може вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином,судом констатованопродовження існування ризиків -переховування від суду,незаконного впливуна свідків,потерпілих; вчинення іншого кримінального правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України.

Існування такихризиків обґрунтовується також характером протиправних дій,спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високийступінь суспільної небезпеки, татяжкість покарання,яке загрожує обвинуваченій уразі визнання її винуватою у інкримінованому злочині та наявність реальнихознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючина презумпцію невинуватості, переважає принцип повагидо особистості, а також враховує практику Європейського судуз прав людини, відповіднодо якоїсудсвоїм рішенням повинензабезпечитине лише права підозрюваного, алейвисокі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, щовимагає від суду більшої суворості воцінціпорушень цінностей суспільства.

Перевіряючи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд доходить висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків -переховування від органів досудового розслідування, вчинення спроби незаконно впливати на свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченої у вигляді тримання під вартою.

Аналізуючи доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого вона обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями ст.177КПК України, що стали підставою для обрання суддею відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров`я обвинуваченої суду не надано.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою на переконання суду не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою обвинуваченої та виконання нею процесуальних обов`язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість продовження відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторонами не надано. Таким чином, неможливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою суд вважає доведеною, що виключає вимоги захисника про відмову у задоволенні клопотання прокурора.

Накористьреальногоіснуваннявказаних ризиківслідвіднеститі обставини, що ОСОБА_4 обвинувачуєтьсяувчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4ст.185ККУкраїни,який відносяться докатегорії тяжкого злочину, завчиненняякогозаконом передбачено покарання у видіпозбавленняволі п`яти до восьми років, вчинила дане кримінальне правопорушення у період іспитового строку.

Водночас суд вважає, що вік та стан здоров`я ОСОБА_4 дозволяють та не перешкоджають продовженню дії відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоров`я ОСОБА_4 перешкоджає продовженню дії відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені ризики зменшилися або ж відпали, наразі відсутні, тому підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченої на більш м`який теж відсутні. Застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, на думку суду, не забезпечить виконання нею процесуальних обов`язків та унеможливить запобігання встановленим ризикам.

Будь-якихіншихобставин,якібсвідчилипроте,щоданийзахід забезпеченнякримінальногопровадженняне виправдовуєтакийступіньвтручання управаісвободи обвинуваченоїсудом,наданомуетапі,невстановленота сторонаминедоведено,тожсудприходить довисновкупронеобхідність продовженнястрокутриманняпід вартоювідноснообвинуваченої ОСОБА_4 до 60 днів.

Отже, з метою забезпечення судового розгляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням наведеного вище подальше тримання обвинуваченої під вартою суд вважає обґрунтованим, у зв`язку з чим клопотання прокурора в цій частині підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

Запобіжний захід , як тримання під вартою направлений на запобігання наявним ризикам у справі, але ніяк не на виправлення та кару особи, як захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду.

Крім того,суд хотів би закцентувати увагу дотичних до цієї справи правозастосувачів на підходах та практиці Європейського суду з прав людини в частині тимчасового утримання особи під вартою, зокрема, що тимчасове ув`язнення особи та пов`язане з цим подальше перебування її у вразливому стані не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін і потребує від правоохоронної системи найвагоміших наявних у часі об`єктивних відомостей.

При цьому суд уважно ставиться до того, що зі сплином часу продовжуване тримання обвинуваченого під вартою потребує більшого обгрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання.

Водночас,суд враховуєпоступове зменшенняінтенсивності встановленихризиків зачас перебуванняобвинуваченої ОСОБА_4 під вартою, перебування кримінального провадження на стадії судового розгляду.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях вказував на необхідність обговорення можливості обрання альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, враховуючи тяжкість та характер інкримінованих обвинуваченим злочинів, характеристику осіб обвинувачених.

Суд в даному випадку, вважає за необхідне , щоб тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 не було безальтернативним запобіжним заходом для неї, визначити розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

З системного аналізу зазначених норм слідує, що законодавець передбачив можливість, а не обов`язок прийняття рішення щодо визначення чи не визначення розміру застави.

Суд також враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 в справі "Тодоров проти України", відповідно до якої "для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи від вартою протягом досить тривалого строку.

Враховуючи викладене, судвважає заможливевизначитирозмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 достатній для забезпечення виконання обвинуваченою обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.3ст.183 КПК Українисуд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. ( ст. 182 КПК України)

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого суд з урахуванням положень ст. ст.177,178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю злочину у вчиненні якого він обвинувачується. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У п.2 ч.5статті 182 КПК Українивизначено,щорозмірзастави щодоособиобвинуваченоїу вчиненнітяжкогозлочинувизначається умежах- від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

Дана норма визначає, що у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан обвинуваченої ; її сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб її фінансових операцій; дані про особу обвинуваченої ; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" обвинуваченої ; помірність обраного розміру застави та можливість її внесення, а також за певних обставин розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення обвинуваченій ОСОБА_4 обов`язків, передбаченихКПК України, суд враховує як характер кримінального правопорушення у якому обвинувачується особа , кількість та ступінь ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, такіданіпро особуобвинуваченої,її сімейний стан, помірністьобраного розмірузастави таможливість їївнесення ,а такожз оглядуна тривалий час перебуванняобвинуваченої підвартою безвизначення розміру застави,вважає занеобхіднимвизначити обвинуваченій ОСОБА_4 заставу урозмірі80 розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатнихосіб,тобто242 240,00 грн., саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків .

Відповідно до ч.7ст.182 КПК Україниобвинувачена або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду .

У разі внесення застави, на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5ст. 194 КПК України, слід покласти відповідні обов`язки.

У разі внесення застави за ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов`язки:

- з`являтися до суду з встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, а саме м. Ужгород без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи і навчання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Також роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином,запобіжнийзахідувиглядітриманняпідвартою єспівмірниміснуючим ризикам, відповідаєособіобвинуваченої ОСОБА_4 та тяжкостіпред`явленого їйобвинувачення,зможе забезпечити виконання обвинуваченоюсвоїх процесуальнихобов`язків,а відтакє необхіднимза даних обставин тавідповідає характерукримінального провадженнята суспільномуінтересу,а відтакслід продовжитистрок тримання ОСОБА_4 під вартоюна періодсудового розглядусправи,але небільше ніжна 60днів з визначенням розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу.

Водночас, оцінюючи інші доводи обвинуваченої та її захисника, суд виходив з усталеної практики ЄСПЛ щодо мотивування судового рішення. Так, хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти Українивід 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання (рішення у справі Van de Hurk проти Нідерландів, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (рішення у справі Boldea проти Румунії, §30).

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурораУжгородськоїокружноїпрокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Краматорськ, Донецької обасті, громадянки України, не заміжньої, з середньою освітою, тимчасово не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої вироком Ужгородського міськрайонного суду від 28.07.2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік,обвинуваченої увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України ? запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до24 травня 2024 року включно.

Розмір застави в сумі 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 коп.) грн. визначений раніше ухвалоюУжгородського міськрайонного суду від 12.02.2024 - залишити без змін.

Роз`яснити, що обвинувачена ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 покласти наступні обов`язки:

- з`являтися до суду з встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, а саме м. Ужгород без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи і навчання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Строк дії покладених на обвинувачену обов`язків два місяці.

На ухвалу в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Копію ухвали надіслати начальнику Закарпатської УВП №9.

Повний текст ухвали оголошено 28.03.2024року о 16 год. 10 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1