Рішення № 117965987, 25.03.2024, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/10906/23

Провадження № 2/638/2673/24

РІШЕННЯ

Іменем України

25 березня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Агапов Р.О.,

секретаря судового засідання Гасан М.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради про встановлення факту спільного проживання разом зі спадкодавцем, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до Харківської міської ради, в якому просить - встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 да ОСОБА_3 з 2016 по 11.02.2023.

В обґрунтування позову зазначив, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

20.09.1967 року шлюб між батьками був розірваний, позивач залишився проживати з матір`ю.

20.04.1968 року моя мати уклала новий шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З цієї дати вони почали проживати разом.

До 1982 року позивач проживав разом з матір`ю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 .

У 1982 році позивач був призваний на військову службу, у зв`язку із чим знятий з реєстрації за спільною адресою проживання, а у 1984 році звільнений із військової служби.

Після звільнення з військової служби позивач повернувся проживати до матері, але на той час стосунки між матір`ю та вітчимом погіршилися та вони перебували на стадії розлучення.

29.10.1985 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано, квартира по АДРЕСА_2 розміняна на дві однокімнатні. Позивач разом із матір`ю переїхав за адресою АДРЕСА_3 , де зареєстрували своє місце проживання.

31.01.1992 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали новий шлюб, а 1994 році вони здійснюють обмін своїх однокімнатних квартир на одну двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 .

У той час позивач проживав окремо від батьків та не був зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_4 .

27.02.1998 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 приватизовано квартиру АДРЕСА_5 отримано свідоцтво на право власності на житло.

У грудні 2012 року здійснив реєстрацію за адресою АДРЕСА_6 , де фактично ніколи не проживав.

Приблизно у 2016 року мати почала скаржитися на стан здоров`я, та звернулася з пропозицією спільного проживання, бо виникла потреба у сторонньому догляді як її так і ОСОБА_3 .

Позивач погодився і з 2016 року почав проживати у меншій із кімнат 2-кімнатної квартири АДРЕСА_4 . За власні кошти почав роботи ремонтні, зокрема, санвузла та ванної кімнати, забезпечував ліками та продуктами харчування, готував їжу та здійснював догляд матері та ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивача - ОСОБА_5 .

Після смерті матері відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частку квартиру АДРЕСА_4 , яку успадкував позивач (1/4 частки) та мій ОСОБА_3 (1/4 частки).

Позивач звернувся у визначений термін до нотаріуса та успадкував 1/4 частки квартири АДРЕСА_4 .

Після смерті матері позивач залишився проживати з ОСОБА_3 , здійснював його догляд до його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Вказує, що за власний рахунок поховав його та організував інші дохідні заходи, а саме, обіди по 9 та 40 дню з дня смерті.

ОСОБА_2 у визначений законом термін подав заяву про прийняття спадщини за ОСОБА_3 , однак, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва на 3/4 належних ОСОБА_3 на час смерті часток у квартирі АДРЕСА_4 та видав Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1707/02-14 від 31.08.2023 року.

Підставою для відмови, що випливає зі змісту цього документу, є відсутність родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зазначає, що на протязі останніх семи років він приймав участь в житті ОСОБА_3 як син, а саме: допомагав йому матеріально, купував одяг, предмети домашнього вжитку, ліки тощо.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.10.2023справу передано за підсудністю до Дзержинського районного суду міста Харкова.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 25.12.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 15.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Тією ж ухвалою задоволено клопотання позивача та витребувано відповідні докази.

28.02.2024 до Дзержинського районного суду міста Харкова від П`ятої Харківської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи, заведеної після ОСОБА_3 .

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 28.02.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, його представника та свідків під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.11.2013, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 31.01.1992 року зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис №61.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності (по 1/2 частки) належала квартира АДРЕСА_7 загальною площею 48,4кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 27.02.1998 №5-98-104430, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.08.2023 спадкоємцем майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме (одної другої) частки 1/2 (однієї другої) частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_4 є її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав ОСОБА_2 є власником частки квартири АДРЕСА_4 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13.02.2023, ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_3 , актовий запис №1884.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.08.2023 №1707/02-14 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 на підставі того, що факт родинних зав`язків між ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , не підтверджено.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що проживає в АДРЕСА_8 та є колишньою дружиною ОСОБА_2 , від якого має сина. Вказує, що спочатку позивач проживав разом з дружиною за адресою: АДРЕСА_9 , а у 2012 році ОСОБА_2 звернувся до неї з проханням прописати його у будинку ОСОБА_7 у м. Валки, де прописані її чоловік та син. У подальшому, ОСОБА_2 зареєстрував місце проживання за адресою: АДРЕСА_10 , а сам почав жити у батьків. Вказує, що їх син часто бував у дідуся та бабусі ( ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ) та постійно бачив там ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_11 з 1969р. Свідок дружила з мамою позивача ОСОБА_5 та постійно бачила ОСОБА_2 за вказаною адресою з 2016 року, де за словами ОСОБА_8 , позивач проживає і на теперішній час. Вказала, що зі слів ОСОБА_5 , ОСОБА_2 допомагав батькам та, зокрема, сплачував комунальні послуги.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_12 . Позивач є її сусідом з іншого під`їзду. Вказує, що ОСОБА_2 проживає за вказаною адресою з 2014-2016 років. Наголошує, що ОСОБА_2 саме проживав, а не приїздив до батьків, оскільки свідок його часто бачила.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що зустрічався з батьком у дідуся ( ОСОБА_3 ). ОСОБА_2 бачив там постійно. Вказав, що ОСОБА_2 почав постійно жити з батьками приблизно з 2015-2016 років.

ОСОБА_2 , допитаний у судовому засіданні як свідок, пояснив, що зареєстрував місце проживання у Валках для того, щоб не навантажувати оплату комунальних послуг у батьків. З 2012 року почав постійно проживати з батьками. Після смерті матері, допомагав ОСОБА_3 по господарству. Вказує, що ОСОБА_3 , сплачував комунальні послуги через інтернет.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.21постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другоїстатті 3 СК Українипро те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Пунктом 6рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно вимогстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно достатті 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

Згідно зістаттею 1264 ЦК Україниу четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім`єю; 2) на час відкриття спадщини має пройти принаймні п`ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім`єю.

Ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.2ст.3 СК України сім`юскладають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 761/38043/17, провадження № 61-47739 св 18.

Надані позивачем копії фотокарток з весілля, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, спільного побуту, наявності взаємних прав і обов`язків, не можуть свідчити про те, що між позивачем та померлим ОСОБА_3 склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні сім`ї.

Такі правові висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 листопада 2020 року в справі № 750/12880/19 (провадження № 61-8759св20).

Наявність документів, пов`язаних зі смертю та захороненням спадкодавця, а також копія військового квитка ОСОБА_2 , в якому ОСОБА_3 зазначений як вітчим, не є доказом проживання з померлим однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Покази свідків, за відсутністю інших належних доказів, які б у своїй сукупності свідчили б про доведеність позовних вимог, судом до уваги не приймаються.

Згідно зі ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до частини першоїстатті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять та позивачем не надано до суду достатніх, достовірних та належних доказів відповідно до вимогстатей 76-81 ЦПК Українина підтвердження того, що між ним та ОСОБА_3 склались усталені стосунки, що притаманні сім`ї, що вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, мали взаємні права та обов`язки, а отже відсутні докази на підтвердження факту їх спільного проживання однією сім`єю протягом не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,76, 77, 78,81,141,264 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 доХарківської міськоїради провстановлення фактуспільного проживанняразом зіспадкодавцем відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 28.03.2024

Суддя: Р.О. Агапов