Ухвала суду № 117965203, 19.03.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/5862/20

№ 1-кп/183/319/24

19 березня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12020042080000194 відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинувачениху вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачениху вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, мотивуючи свою позицію тим, що, ризики, які були враховані судом при обранні останнім запобіжного заходу тримання під вартою не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинувачених не з`явилося, тому продовження строку тримання під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , зазначила, що ризики не обґрунтовані, її підзахисний не переховувався, не судимий, має постійне місце мешкання, за місцем колишнього проходження служби - Національній гвардії України та за місцем проживання характеризується позитивно. Крім того, зазначила, що має постійне місце проживання та реєстрацію. Свідком ОСОБА_9 , яка є рідною тіткою обвинуваченого, надано суду покази про те, що остання не заперечує проти перебування ОСОБА_7 під домашнім арештом у її домоволодінні, та остання зможе забезпечити його всім необхідним для життєдіяльності ОСОБА_7 . Крім того, в силу закону обвинувачений є особою, яка не судима. Також просила врахувати, що в умовах сьогодення, коли в Україні тривають військові, дії законодавець заборонив покидати країну чоловікам з 18 по 60 років, що унеможливлює переховування ОСОБА_7 . Крім того, просила врахувати стадійність судового розгляду даної кримінальної справи. 12.01.2024 року судом було постановлено ухвалу про встановлення розумних строків та встановлено стороні обвинувачення процесуальний строк для виклику останнього свідка сторони обвинувачення ОСОБА_10 до 22.03.2024 року. Тобто, станом на теперішній час відсутній ризик визначений п. 3 ч. 1 ст. 117 КПК України. Вважає, що ризик визначений судом п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, повною мірою мінімізується вищевикладеним, та може бути забезпечений належною процесуальною поведінкою ОСОБА_7 перед судом перебуванням останнього під цілодобовим домашнім арештом, просила змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання його тітки ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 , яка є власником вищевказаного домоволодіння.

Обвинувачений ОСОБА_7 повністю підтримав свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , зазначив, що ризики недоведені, його підзахисний не переховувався, просив змінити запобіжний захід його підзахисному на більш м`який, а саме на цілодобовий домашній арешт. Крім того, підтримав захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 щодо її підзахисного.

Обвинувачений ОСОБА_8 повністю підтримав свого захисника, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, а також підтримав захисника ОСОБА_5 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 підтримала захисника ОСОБА_4 щодо його підзахисного.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов до наступного.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_8 , обвинувачуються, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Крім того, з обвинувального акту вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, і через невеликий проміжок часу після відбуття покарання знову обвинувачується у вчиненні умисного корисливого, особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі понад 10 років.

Суд приймає до уваги обставини, на які посилається сторона захисту щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, однак наявність таких обставин не спростовує висновків суду, викладених вище.

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, та вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 інших кримінальних правопорушень.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Тому, на думку суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_8 продовжити на 60 днів.

Щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Як слідує з рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» суд повинен розглянути можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів щодо обвинуваченого.

В рішенні «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року ЄСПЛ зазначає та наголошує на тому, що згідно з другою частиною пункту 3 статті 5 Конвенції особу, обвинувачену у правопорушенні, має бути звільнено до судового розгляду, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого тримання її під вартою.

В рішенні «Прокопенко проти України» від 20.01.2011 ЄСПЛ зазначив, що згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції саме лише існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, а тому в судовому рішенні судові органи зобов`язані, розглянувши можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, навести інші підстави для подальшого тримання особи під вартою.

ЄСПЛ у рішеннях «Ігнатов проти України» від 15.12.2016, «Наконечний та інші проти України» від 11.01.2018, «Міхайлов та інші проти України» від 11.01.2018 вказав, що, продовжуючи тримання заявника під вартою та відмовляючи у задоволенні його клопотань про звільнення, національні суди здебільшого посилались на аналогічні підстави, наведені при його затриманні, та не додавали жодних нових деталей. Крім того, на жодному етапі національні суди не розглядали можливості застосування альтернативних запобіжних заходів. З огляду на це, а також на свою попередню практику у справах проти України, Європейський суд встановив порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

Так, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, зазначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бакчиєв проти Молдови»).

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 дійсно обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна, тобто обвинувачений ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, який відносяться до категорії особливо тяжкого злочину.

Крім того, обвинувачений офіційно не працевлаштований, не одружений, а тому суд приходить до переконання, що наразі продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від органів прокуратури та суду.

Разом з тим, наразі, строк перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 складає понад три роки.

Судовий розгляд триває, однак стадія допиту свідків завершена.

12.01.2024 року судом було постановлено ухвалу, якою стороні обвинувачення встановлено процесуальний строк для виклику останнього свідка сторони обвинувачення ОСОБА_10 до 22.03.2024 року задля дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_7 , раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем попереднього навчання та за місцем проживання характеризується позитивно.

Крім того, в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_9 , яка є рідною тіткою обвинуваченого ОСОБА_7 , яка зазначила, що не заперечує проти перебування ОСОБА_7 під домашнім арештом у її домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , де остання зможе забезпечити його всім необхідним для життєдіяльності.

Тому, з врахуванням усіх обставин по справі, за наявності ризику переховування від органів прокуратури і суду, однак, з урахуванням факторів, пов`язаних з характером особи, її характеристиками, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бакчиєв проти Молдови»), суд вважає, що наявні підстави для зміни найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків або потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про можливість зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 331, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченомуу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 17 травня 2024 року включно.

Клопотання захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - задовольнити.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченомуу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт до 17 травня 2024 року включно з забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 та покладенням на нього обов`язків строком до 17 травня 2024 року включно:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з місця фактичного проживання, тобто: АДРЕСА_1 , без дозволу суду.

По закінченню строку дії запобіжного заходу та за відсутністю клопотання прокурора в порядку ст. 199 КПК України, ухвала про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборона залишати житло припиняє свою дію і запобіжний захід, заборона та обов`язок вважаються скасованими.

ОСОБА_7 звільнити з під варти в залі суду.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво.

Ухвалу про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Новомосковському РВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Копію ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 направити для виконання начальнику Дніпропетровської установи виконання покарань управління Держаної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 4).

Повний текст ухвали оголошено 22 березня 2024 року о 15.00 годині.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1