Рішення № 11796277, 10.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.10 Справа № 5/105/10

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гетьман” (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 11)

до відповідача Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23)

про стягнення 39 708, 78 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

У судовому засіданні брали участь представники:

Від позивача Швець В.В., довіреність № б/н від 01.08.2010

Від відповідача Колодій А.О., довіреність № 3 від 14.10.2009

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.05.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю “Гетьман” звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства “Експлуатпційне лінійне управління автошляхів” заборгованості у розмірі 47223,97 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.05.2010 порушено провадження у справі № 5/105/10, розгляд якої призначено на 18.06.2010. Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області від 18.06.2010 № 5/105/10 було продовжено строк розгляду справи строком на 1 місяць –до 26.08.2010. Розгляд справи неодноразово відкладався. У судовому засіданні 10.09.2010 за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

У судовому засіданні 10.09.2010 позивачем було заявлено клопотання про зменшення суми позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 39 708, 78 грн., з яких: 25 227, 99 грн. –пеня, 11 327, 30 грн. – втрати від інфляції та 3 153, 49 грн. –3 % річних.

Клопотання позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, зменшені позовні вимоги прийнято судом до розгляду.

Позивач підтримав позовні вимоги (з урахуванням зменшення), зазначивши, що 03.02.2006 між ним та КП “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів” був укладений договір на поставку нафтопродуктів, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар. Позивачем було виконано свої зобов’язання в повному обсязі, поставлено товар на суму 834 077, 88 грн. Рішенням господарського суду Запорізької області № 18/115/09 від 30.06.2009 було стягнуто з КП “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гетьман” заборгованість 834 077, 88 грн. основного боргу, розстрочивши виконання рішення суду, в цій частині, на 12 місяців, з серпня 2009 року включно по липень 2010 року включно по 69506, 49 грн. щомісячно, 8682, 30 грн. пені; 6085, 26 грн. 3% річних; 27 310, 83 грн. втрат від інфляції; 9 161, 56 грн. державного мита та 294, 76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення господарського суду від 30.06.2009 по справі №18/115/09 відповідачем не виконано. В зв’язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 11 327, 30 грн., 3 % річних у розмірі 3 153, 49 грн. та пеню у розмірі 25 227, 99 грн. Таким чином, станом на 10.09.2010 позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 39 708, 78 грн.

В обґрунтування позову посилається на договір на поставку № 01/02 - 30 від 03.02.2006, ст. ст. 11, 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 175, 193 ГК України, ст. ст. 1, 2, 54-57 ГПК України. Просить позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, однак письмовий відзив, витребуваний ухвалою суду від 11.08.2010, суду не надав. Також, відповідачем було заявлено клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення на три місяці зі сплатою боргу рівними частинами на період з вересня 2010 по листопад 2010.

Позивач не заперечує проти задоволення клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення строком на 3 місяці.

Клопотання відповідача судом задовольняється.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

03.02.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Гетьман” (далі - Постачальник) та Комунальним підприємством “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів” (далі - Покупець) був укладений договір поставки № 01/02-30, за умовами якого Постачальник зобов'язувався поставити нафтопродукти узгодженими партіями, а Покупець зобов’язувався прийняти та оплатити їх в асортименті та кількості відповідно наданим заявкам, узгодженим з постачальником.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Запорізької області № 18/115/09 від 30.06.2009 встановлено факт наявності між сторонами господарських відносин за договором поставки № 01/02-30 від 03.02.2006 та стягнуто з КП “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гетьман” заборгованість 834 077, 88 грн. основного боргу, розстрочивши виконання рішення суду, в цій частині, на 12 місяців, з серпня 2009 року включно по липень 2010 року включно по 69506, 49 грн. щомісячно, 8682, 30 грн. пені; 6085, 26 грн. 3% річних; 27 310, 83 грн. втрат від інфляції; 9 161, 56 грн. державного мита та 294, 76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Станом на 10.09.2010 сума заборгованості відповідача складає 39 708, 78 грн., з яких: 25 227, 99 грн. – пеня, 11 327, 30 грн. –втрати від інфляції та 3 153, 49 грн. –3 % річних.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності вважаю, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 5.4. Договору поставки у разі несплати покупцем поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки з моменту поставки товару.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 №543/96-ВР, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахований позивачем станом на 10.09.2010 розмір пені за період з 16.05.2009 по 30.06.2009, згідно із Постановою НБУ від 21.04.2008 N 107, складає 25 227, 99 грн. та відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, станом на 10.09.2010 три проценти річних складають 3153, 49 грн., а сума втрат від інфляції складає 11 327, 30 грн., відповідно до розрахунків, наданих позивачем, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості відповідача складає 39 708, 78 грн., з них:

25 227, 99 грн. –пеня,

11 327, 30 грн. –сума втрат від інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України;

3 153, 49 грн. –сума 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Доказів виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 01/02-30 від 03.02.2006, сплати суми боргу 39 708, 78 грн. станом на 10.09.2010 суду не надано.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача.

Згідно із п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.1996 р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення господарського суду, в частині стягнення 39 708, 78 грн. на 3 місяці рівними частинами, мотивуючи це тим, що основним видом діяльності КП “ЕЛУАШ” є ремонт, будівництво та утримання міських автомобільних шляхів, тобто вказані роботи - стратегічно важливі для міста Запоріжжя, і без проведення таких робіт, буде блокована діяльність більшості служб, установ та організацій міста; також тим, що на даний час КП “ЕЛУАШ” не має можливості погасити заборгованість перед ТОВ “Гетьман”, а виконання рішення суду у повному обсязі, призведе до блокування всіх рахунків підприємства виконавчою службою, а відтак, відповідач не зможе здійснювати свою господарську діяльність і отримати бюджетне цільове фінансування; крім того, метою забезпечити нормальне функціонування КП“ЕЛУАШ” та своєчасно виконувати будівельні та ремонтні роботи на автошляхах міста. Основним замовником робіт та послуг, які надаються КП “ЕЛУАШ” є Управління комунального господарства Запорізької міської ради. На підтвердження наведеного, представником відповідача був наданий звіт про фінансові результати за 2009 рік, згідно з яким КП «ЕЛУАШ” мало збитки в сумі 6 200 000, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, приймаючи до уваги клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання судового рішення у справі на 3 місяці і той факт, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи інтереси сторін, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, розстрочивши виконання судового рішення у справі про стягнення з КП “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів”, м. Запоріжжя на користь ТОВ “Гетьман” заборгованості в сумі 39 708, 78 грн. на три місяці із погашенням відповідачем заборгованості щомісячно рівними частинами з моменту набрання рішенням господарського суду Запорізької області законної сили.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23; код ЄДРПОУ 03345018; р/р № 26003048630001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гетьман” (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 11; код ЄДРПОУ 32687041; р/р № 26003039485001 в АКІБ “УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) 25 227 (двадцять п’ять тисяч двісті двадцять сім) грн. 99 коп. пені, 11 327 (одинадцять тисяч триста двадцять сім) грн. 30 коп. втрат від інфляції та 3 153 (три тисячі сто п’ятдесят три) грн. 49 коп. 3 % річних, розстрочивши виконання рішення суду, в цій частині, строком на 3 місяці рівними частинами з моменту набрання рішенням законної сили. Видати наказ.

3.          Стягнути з Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23; код ЄДРПОУ 03345018; р/р № 26003048630001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гетьман” (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 11; код ЄДРПОУ 32687041; р/р № 26003039485001 в АКІБ “УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 50 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя К.В.Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 13.09.2010.