Рішення № 117961110, 27.03.2024, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/3078/23

пров. № 2/544/210/2024

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 березня 2024 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н. В.,

за участю секретаря Киричевської В. М.,

у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивував тим, що 09 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено Кредитний договір №200499472, відповідно до якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 17614,21грн із встановленим строком користування з 09 квітня 2016 року до 09 квітня 2017 року, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону), що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором. ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс», виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору, а тому станом на 29.12.2023 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 73455,12грн, з яких: 15740,95грн - заборгованість за кредитом; 31842,57грн - заборгованість за відсотками, 21577,43грн - сума інфляційних втрат, 4294,17 грн - 3% річних. З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Направив до суду письмове клопотання з проханням слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення слухання справи від нього до суду не надійшло. Відповідачу надано строк для подачі відзиву, однак останній своїм правом не скористався, відзиву до суду не надіслав.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі доказів, які додані до справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

09 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №200499472, відповідно до якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 17614,21грн із встановленим строком користування з 09 квітня 2016 року до 09 квітня 2017 року (а.с.9-10).

Відповідно до Довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 09 квітня 2016 року, розмір процентної ставки за кредитом 0,0001% річних, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості 3,49% з 1 місяця строку дії кредитного договору та до його закінчення. Комісія за видачу кредиту: 1,5% (а.с.12).

Згідно Графіку платежів до кредитного договору №200499472 щомісячний платіж складається із погашення основної суми кредиту (1468,26грн), щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості (614,74грн), плати за підтвердження проведення платежів (12грн) (а.с.13).

Окрім цього, 09 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Страхова компанія «М-ЛАЙФ», від імені якого діяв повірений ПАТ «Банк Михайлівський», укладено договір страхування життя (а.с.13-17).

20 липня 2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників за кредитними договорами (а.с.6-7).

Постановою приватного виконавця від 29 грудня 2022 року про закінчення виконавчого провадження зобов`язано ТОВ «ФК Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отриманні ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів-прийому передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2 (а.с.27).

Постановою приватного виконавця від 17 січня 2023 року про закінчення виконавчого провадження зобов`язано ТОВ «ФК «Фагот» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отриманні ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів-прийому передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2 (а.с.27-28).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору факторингу №7_БМ про відступлення прав вимоги від 10 липня 2020 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №200499472 від 09 квітня 2016 року складає 47583,52грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту 15740,95грн, заборгованості за доходами 31842,57грн (а.с.28).

З даних розрахунку вбачається, що за період з 25 грудня 2020 року до 27 грудня 2023 року позивачем нараховано 3% річних в сумі 4266,87грн та інфляційні втрати в сумі 21577,43грн (а.с.29).

Після встановлення вказаних обставин суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за кредитним договором №200499472 від 09 квітня 2016 року, укладеними між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 .

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором, суд вказує наступне.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Суд установив, що 09 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №200499472, відповідно до якої банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 17614,21грн із встановленим строком користування з 09 квітня 2016 року до 09 квітня 2017 року.

За умовами вказаного кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 17614,21грн, із встановленим строком користування з 09 квітня 2016 року до 09 квітня 2017 року. Розмір процентної ставки за кредитом 0,0001% річних, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості 3,49% з 1 місяця строку дії кредитного договору та до його закінчення. Комісія за видачу кредиту: 1,5%.

У подальшому позивач ТОВ «Діджи Фінанс» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Частинами першою, другою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладення кредитного договору) кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка діяла із 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що умови кредитного договору від 09 квітня 2016 року про сплату позичальником на користь банку щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,49% є нікчемними, оскільки встановлення таких платежів прямо заборонено законом (частина четверта статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції на час укладення кредитного договору).

З урахуванням викладеного відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 31842,57грн. Доказів наявності заборгованості за відсотками, які б визначалися умовами договору, суду не надано.

Водночас заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15740,95грн, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 статті 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути із відповідача суму інфляційних втрат за період з 25 грудня 2020 року по 27 грудня 2023 року в загальному розмірі 21577,43грн, а також стягнути 3 відсотки річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 25 грудня 2020 року по 27 грудня 2023 року в загальному розмірі 4294,17грн.

Суд уважає, що позивач при заявлені даних вимог не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який продовжений Указом Президента України № 49/2024 від 05 лютого 2024 року до 14 травня 2024 року.

Враховуючи наведене, суд уважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних, за період часу до початку дії правового режиму воєнного стану, що буде узгоджуватись із пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином необхідно зменшити розмір інфляційних втрат та 3% річних, та здійснити їх нарахування від суми простроченої заборгованості, яка встановлена судом (15740,95грн) відповідно до вимог пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, тобто за період з 25 грудня 2020 року (дата, з якої позивач здійснив розрахунок) до 23 лютого 2022 року включно, що становить:

- 2082,32грн - розмір інфляційних втрат (15740,95 x 1.13228661 - 15740,95 = 2082,32);

- 552,42грн - три проценти річних від простроченої суми (з 25/12/2020 до 31/12/2020

15740,95 x 3 % x 7 : 366 : 100 = 9,03 грн + з 01/01/2021 до 24/02/2022 15740,95 x 3 % x 420 : 365 : 100 = 543,39 грн).

Таким чином наявні підстави для стягнення з відповідача 18375,69грн заборгованості, з яких заборгованість за кредитним договором - 15740,95грн, розмір інфляційних втрат - 2082,32грн, три проценти річних від простроченої суми - 552,42грн.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Крім того, суд відмовляє в задоволені клопотання позивача про поновлення строків позовної давності для подання позову про стягнення заборгованості, оскільки в силу вимог частин 2, 3 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач у справі не клопотав про застосування судом позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 537,15грн з розрахунку: 18375,69грн х 2147,20 грн / 73455,12грн = 537,15грн.

Керуючись ст. 6-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м.Київ, ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за кредитним договором в сумі 18375 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 69 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитним договором - 15740,95грн, інфляційних втрат - 2082,32грн, трьох процентів річних від простроченої суми - 552,42грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м.Київ, ЄДРПОУ 42649746, судові витрати в сумі 537 (п`ятсот тридцять сім) гривень 15 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, передбаченому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В.Нагорна