Рішення № 11795816, 06.10.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.2010                                                             Справа № 10/39

За позовом ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, Ужгородський район, с.Оноківці

до відповідача комунального підприємства „Виробниче водопровідно-каналізаційне господарство м.Ужгорода”, м. Ужгород

про стягнення суми 2 288 674,85 грн. (в т.ч. 1 805 927,62 грн. основного боргу за спожиту активну елетроенергію, 445 283,04 грн. основного боргу за реактивну електроенергію, 29 146,20 грн. інфляційних, 8217,99 грн. 3%річних, 97739,98 грн. пені (з урахуванням поданих в порядку ст.22 ГПК України заяв про збільшення та уточнення розміру позовних вимог).

Головуючий суддя – І.В. Івашкович

представники:

від позивача – Гусак С.М., заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 141/15 від 03.08.10

від відповідача – Феделещак М.М., заступник директора з фінансово-економічних питань та інвестицій, довіреність №933 від 31.12.09.

У судовому засіданні 01.10.10 за участю представників: від позивача - Гусак С.М., заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 141/15 від 03.08.10; від відповідача - Феделещак М.М., заступник директора з фінансово-економічних питань та інвестицій, довіреність №933 від 31.12.09, оголошувалась перерва до 06.10.10 10.00 год.

СУТЬ СПОРУ: ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, с.Оноківці Ужгородського району звернулось з позовом до комунального підприємства „Виробниче водопровідно-каналізаційне господарство м.Ужгорода”, м.Ужгород, вимоги за яким уточнив та збільшив згідно з поданими в порядку ст.22 ГПК України заявами №6-5-263 від 02.09.10, №644 від 06.10.10 та просить стягнути 2 288 674,85 грн. (в т.ч. 1 805 927,62 грн. основного боргу за спожиту активну елетроенергію, 445 283,04 грн. основного боргу за реактивну електроенергію, 29 146,20 грн. інфляційних, 8217,99 грн. 3%річних, 97739,98 грн. пені.

Позов мотивовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором про постачання електричної енергії №Р06/13-0244 від 30.06.06 зобов’язань в частині своєчасної та повної оплати спожитої електроенергії, внаслідок чого за період - січень, лютий 2010 р. за ним утворилась заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 1 805 927,62 грн., за період з грудня 2009р. по лютий 2010р. –утворилась заборгованість за надання послуг з перетікання реактивної електроенергії в розмірі 445 283,04 грн. За допущену прострочку оплати відповідачу на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України, п.4.2 договору нараховано із простроченого боргу інфляційні в розмірі 29 146,20 грн., 8217,99 грн. 3% річних, 97739,98 грн. пені.

При обґрунтуванні розрахунку простроченої заборгованості спірного періоду позивачем, зокрема, зазначено про те, що частину платежів, які проводились відповідачем у спірному періоді, на підставі п.6.5 ПКЕЕ зараховано в погашення боргу з найдавнішим терміном виникнення. Посилається при цьому, що правомірність дій позивача щодо такого зарахування коштів підтверджується рішеннями господарського суду Закарпатської області від 07.06.10 по справі 17/17, яке набрало законної сили згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від13.07.10 .

Представником позивача позовні вимоги підтримано.

Відповідач згідно з письмовим відзивом на позов підтверджує наявність заборгованості в розмірі 1 805 927,62 грн. за спожиту активну електроенергію та 445 283,04 грн. –за реактивну електроенергію. Відповідачем зауважено, що з урахуванням рішення господарського суду Закарпатської області від 07.06.10 по справі 17/17, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.10, наявні підстави стверджувати, що заборгованість спірного по даній справі періоду дійсно складає 1 805 927,62 грн. за спожиту активну електроенергію та 445 283,04 грн. –за реактивну електроенергію, оскільки відповідно до вказаного судового рішення частину здійснених відповідачем у січні 2010р. платежів зараховано в погашення заборгованості попередніх періодів.

Відповідач, посилаючись на наявність об’єктивних причин, якими зумовлено виникнення заборгованості за спожиту електроенергію (зокрема, постійний ріст тарифів за електроенергію при незмінних тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, значні обсяги дебіторської заборгованості, головним чином населення), заявив клопотання зменшити розмір пені до мінімально можливого розміру.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши додані до матеріалів справи документальні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами по даній справі –ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” в особі Ужгородського МРЕМ (Постачальник) та комунальним підприємством „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода” (Споживач) –укладено договір про постачання електричної енергії №Р06/13-0244 від 30.06.06. Відповідно до укладеного договору відповідачем взято на себе зобов’язання оплачувати Постачальнику вартість використаної електроенергії, здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, зокрема, згідно з додатком 7”Порядок розрахунків” та додатком 8”Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, додатком №6 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.

Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що протягом періоду січень, лютий 2010р. відповідачу на підставі договору №Р06/13-0244 від 30.06.06 проведено нарахування за спожиту активну електроенергію на загальну суму 2684280,65 грн., що підтверджено доданими до справи копіями виставлених до оплати рахунків та щомісячних актів, на підставі яких визначено обсяг та вартість спожитої електроенергії за кожний розрахунковий місяць спірного періоду. За період з січня 2009р. по лютий 2010р. відповідачу проведено нарахування за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії на загальну суму 630634,19 грн., що підтверджено копіями виставлених до оплати щомісячних рахунків за реактивну електроенергію.

Із аналізу доданого позивачем розрахунку заборгованості спірного періоду, який уточнено в процесі судового розгляду справи, а також наведених позивачем у письмовому поясненні №6-5-263 від 02.09.10 обгрунтувань щодо порядку зарахування платежів, здійснених протягом спірного періоду, вбачається, що протягом спірного періоду відповідачем здійснено проплати за реактивну електроенергію в розмірі 185351,15 грн., внаслідок чого виникла заборгованість за реактивну електроенергію в розмірі 445283,04 грн., в оплату вартості спожитої активної електроенергії зараховано платежі на загальну суму 878 3533 грн., внаслідок чого заборгованість за активну електроенергію склала 1805927,62 грн. При зарахуванні платежів, здійснених відповідачем протягом спірного періоду, як оплату нарахувань за спожиту активну електроенергію, позивач керувався нормами п.6.5 Правил користування електричною енергією, згідно з якими встановлено, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформляється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

В порядку вищенаведених норм п.6.5 ПКЕЕ позивачем зараховано в погашення боргу з найдавнішим терміном виникнення здійснені відповідачем протягом січня 2010р. платежі в загальному розмірі 650792,97 грн. Слід зауважити при цьому, що вищенаведений порядок зарахування платежів враховано при розгляді та вирішенні справи господарського суду Закарпатської області №17/17 зі спору між тими ж сторонами, предмет якого стосувався стягнення заборгованості за спожиту електроенергію періоду з грудня 2006р. по грудень 2008р. Винесене за результатами розгляду вказаної справи судове рішення набрало законної сили, а отже відповідно до ст.35 ГПК України таке судове рішення в частині оцінки та встановлення фактів зарахування платежів в оплату боргу відповідних спірних періодів є обов’язковими при вирішенні даного спору.

Таким чином, із сплачених відповідачем у спірному періоді коштів в погашення вартості спожитої за цей період активної електроенергії зараховано 878353,03грн.( з урахуванням суми 98387,03 грн., сплаченої у січні 2010р., 779966 грн., сплаченої у лютому 2010 р.).

Позовні вимоги в частині стягнення 1 805 927,62 грн. основного боргу за спожиту активну елетроенергію, 445 283,04 грн. основного боргу за реактивну електроенергію належним чином доведено та обґрунтовано позивачем, не спростовано та визнано відповідачем, а отже такі підлягають задоволенню.

За порушення встановлених договором термінів оплати спожитої електроенергії відповідачу на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано із простроченого боргу інфляційні в розмірі 29 146,20 грн. та 8217,99 3%річних в розмірі грн., на підставі ст.ст.231,232 Господарського кодексу України, п.4.2 договору –нараховано пеню в розмірі 97739,98 грн.(згідно доданого до заяви № 644 від 06.10.10 розрахунку).

Оскільки факт наявності прострочення платежів за спожиту протягом спірного періоду активну електроенергію та реактивну елктроенергію документально доведено та обгрунтовано позивачем, не спростовано відповідачем, вимоги про стягенння інфляційних, 3%річних та пені є правомірними, відповідають змісту договірних умов , а також норм ст.ст. 549-551, 625 Цивільного кодексу України, ст.231, 232 Господарського кодексу України. Перевіривши розрахунок сум пені, інфляційних та 3 % річних, суд вважає вимоги в цій частині такими, що заявлено в обгрунтованому розмірі та відповідають закону.

Розглянувши клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені, суд констатує наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

В силу норм ст.551 п.3 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України передбачена можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду за наявності обгрунтованих підстав відповідно до вимог зазначених правових норм. Зокрема, передбачено, що за рішенням суду розмір неустойки може бути зменшено , якщо він істотно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Встановлено, що при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З огляду на регламентацію вищенаведених правових норм, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов’язання по оплаті вартості спожитої протягом спірного періоду електроенергії, а також обґрунтовані відповідачем об’єктивні причини неможливості здійснення повних та своєчасних розрахунків, суд, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, вважає за можливе обмежити розмір стягуваної пені до 100 грн.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. Стягується сума

2 288 674,85 грн. (в т.ч. 1 805 927,62 грн. основного боргу за спожиту активну елетроенергію, 445 283,04 грн. основного боргу за реактивну електроенергію, 29 146,20 грн. інфляційних, 8217,99 грн. 3%річних, 100 грн. пені).

Оскільки позивачем згідно з поданою в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України заявою № 6-5-263 від 02.09.10 збільшено розмір позовних вимог на суму 298584,83грн., однак при цьому не здійснено сплату державного мита, то на підставі ст.46 Господарського процесуального кодексу України з позивача підлягає стягненню до державного бюджету держмито в розмірі 2985,85 грн.

За правилами ст.49 ГПК України суд пропорційно до розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті держмита в розмірі 23863,75 грн. та 232,51 грн.- по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього –24096,26 грн.

Керуючись ст.ст.43,49,82,82-1. п.3 ст.83, ст.ст.84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з комунального підприємства "Виробниче управілння водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" ( м.Ужгород, вул. Митна,1, і.к.03344326) на користь відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" (Ужгородський район, с.Оноківці, вул. Головна, 57, і.к. 00131529) суму 2 288 674,85 грн. (в т.ч. 1 805 927,62 грн. основного боргу за спожиту активну елетроенергію, 445 283,04 грн. основного боргу за реактивну електроенергію, 29 146,20 грн. інфляційних, 8217,99 грн. 3%річних, 100 грн. пені) та 24 096,26 грн. відшкодування судових витрат. Видати наказ.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" (Ужгородський район, с.Оноківці, вул.Головна,57, і.к.00131529) в доход державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 2985,85 грн. держмита. Видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому нормами ГПК України.

Суддя І.В.Івашкович

Повне рішення складено 11.10.10