Рішення № 11795548, 05.10.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" жовтня 2010 р. Справа № 15/1080

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився (Великойваненко А.Г. - представник за довіреністю № 17/2010

від 26.05.2010р., був присутній в судовому засіданні 14.09.2010р.),

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (м.Рубіжне Луганська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбурвод-Сервіс" (м.Київ)

про стягнення 83823,56 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" звернулося з позовом до господарського суду про стягнення на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбурвод-Сервіс" 83823,56 грн., із яких 65873,00грн. заборгованості за поставлений товар, 10928,64грн. пені, 1600,36грн. - 3% річних та 5421,56грн. інфляційних.

20.09.2010р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" до господарського суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 65873,00грн. заборгованості за поставлений товар, 10767,09грн. пені, 1576,72грн. - 3% річних та 5421,56грн. інфляційних.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 20.09.2010р. від ТОВ ТД "Євротрубпласт" надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника (а.с. 51).

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 0337598 (а.с. 60).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбурвод-Сервіс" (відповідач/покупець) було укладено договір №150 (а.с. 16-20), за умовами якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити труби поліетиленові та комплектючі, надалі продукція, партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору № 150, поставка партії продукції повинна супроводжуватись передачею покупцю накладної постачальника та/або акта здавання-приймання вантажу до перевезення, підписання кожного з яких представником покупця або експедитором (у випадку доставки продукції перевізником), буде свідчити про отримання покупцем продукції.

Датою поставки продукції вважається дата накладної постачальника, що передається покупцю, та/або дата підписання акту здавання-приймання вантажу до перевезення. При цьому обов'язок постачальника поставити продукцію покупцю вважається виконаним у момент передачі продукції перевізнику для доставки покупцю або з моменту забезпечення наявності продукції на складі постачальника (допускається інформування про це в телефонному режимі), якщо специфікацією передбачена вибірка продукції зі складу постачальника.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору №150 від 15.05.2009р., позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 95873,00грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ КВ2608/031 від 26.08.2009р. на суму 41635,00грн. (а.с. 21),

№ КВ0209/049 від 02.09.2009р. на суму 43580,00грн. (а.с. 22),

№ КВ2210/038 від 22.10.2009р. на суму 10658,00грн.(а.с. 23),

а також актом підтвердження приймання-передачі товару від 14.10.2009р. (а.с. 24) та довіреністю № 214 від 22.10.2009р. (а.с. 25).

Частина 1 статті 692 ЦК України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.1 договору № 150 від 15.05.2009р. сторони погодили, що оплата продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 3-х календарних днів з моменту передачі продукції, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації, в порядку передбаченому даним договором.

Отже, за отриманий по видатковим накладним товар, відповідач мав провести оплату в наступні строки:

по видатковій накладній № КВ2608/031 від 26.08.2009р. на суму 41635,00грн. до 29.08.2009р.,

по видатковій накладній № КВ0209/049 від 02.09.2009р. на суму 43580,00грн. до 05.09.2009р.

по видатковій накладній № КВ2210/038 від 22.10.2009р. на суму 10658,00грн. до 25.10.2009р.

Проте, відповідач своє зобов'язання за договором №150 від 15.05.2009р. щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі не виконав. Зокрема, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на суму 30000,00грн., що підтверджується банківськими виписками за 08.10.2009р. на суму 10000,00грн. (а.с.40), за 19.10.2009р. на суму 10000,00грн. (а.с.42), за 21.10.2009р. на суму 10000,00грн. (а.с.44). Зазначені проплати позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості за товар по видатковій накладній № КВ2608/031 від 26.08.2009р.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 65873,00грн., зокрема за отриманий товар по видатковій накладній № КВ2608/031 від 26.08.2009р. в сумі 11635,00грн., по видатковій накладній № КВ0209/049 від 02.09.2009р. в сумі 43580,00грн., по видатковій накладній № КВ2210/038 від 22.10.2009р. в сумі 10658,00грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України)

На час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в сумі 65873,00грн. перед позивачем.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 65873,00грн. боргу за поставлений товар є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 10767,09грн. пені, 1576,72грн. - 3% річних та 5421,56грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування стягнення на свою користь з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 договору № 150 від 15.05.2009р. сторони передбачили, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування вказаної штрафної санкції припиняється наступного дня за днем здійснення покупцем погашення заборгованості за поставлену йому продукцію. Сторони погодили збільшення встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання до одного року від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Перевіривши наведений ТОВ ТД "Євротрубласт" в уточненому розрахунку ціни позову (а.с. 54-56) розрахунок пені, з урахуванням встановлених судом вищевикладених обставин справи, господарський суд визнає правомірним нарахування пені в сумі 10746,87грн, зокрема нарахованої:

по видатковій накладній № КВ2608/031 від 26.08.2009р.

- в сумі 911,98грн. за період з 30.08.2009р. по 07.10.2009р. на суму заборгованості 41635,00грн.,

- в сумі 195,44грн. за період з 08.10.2009р. по 18.10.2009р. на суму заборгованості 31635,00грн.,

- в сумі 24,30грн. за період з 19.10.2009р. по 20.10.2009р. на суму заборгованості 21635,00грн;

- в сумі 1509,04 грн. за період з 21.10.2009р. по 08.06.2010р. на суму заборгованості 11635,00грн.

по видатковій накладній № КВ0209/049 від 02.09.2009р. в сумі 6753,71грн. за період з 06.09.2009р. по 08.06.2010р. на суму заборгованості 43580,00грн.

по видатковій накладній № КВ2210/038 від 22.10.2009р. в сумі 1352,40грн. за період з 26.10.2009р. по 08.06.2010р. на суму заборгованості 10658,00грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10746,87грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення 20,22грн. пені є безпідставним та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до наведеної норми закону, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1576,72грн., розрахунок яких наведено в уточненому розрахунку ціни позову (а.с. 54-56).

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 1573,12грн. Зокрема:

розмір 3% річних нарахованих по видатковій накладній № КВ2608/031 від 26.08.2009р.

- за період з 30.08.2009р. по 07.10.2009р. на суму заборгованості 41635,00грн. становить 133,46грн.,

- за період з 08.10.2009р. по 18.10.2009р. на суму заборгованості 31635,00грн. становить 28,60грн.,

- за період з 19.10.2009р. по 20.10.2009р. на суму заборгованості 21635,00грн. становить 3,56грн.,

- за період з 21.10.2009р. по 08.06.2010р. на суму заборгованості 11635,00грн. становить 220,91грн.;

розмір 3% річних нарахованих по видатковій накладній № КВ0209/049 від 02.09.2009р. за період з 06.09.2009р. по 08.06.2010р. на суму заборгованості 43580,00грн. становить 988,61грн.,

розмір 3% річних нарахованих по видатковій накладній № КВ2210/038 від 22.10.2009р. за період з 26.10.2009р. по 08.06.2010р. на суму заборгованості 10658,00грн. становить 197,98грн.,

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 1573,12грн. В частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3,60грн. суд відмовляє за необґрунтованістю їх нарахування.

Стосовно позовних вимог про стягнення 5421,56грн. інфляційних, розрахунок яких наведено позивачем ( а.с. 54-56), господарський суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеними в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 5233,91грн., зокрема нарахованих:

по видатковій накладній № КВ2608/031 від 26.08.2009р.:

- в сумі 333,08грн. за вересень 2009 року на суму заборгованості 41635,00грн.,

- в сумі 284,72грн. за жовтень 2009 року на суму заборгованості 31635,00грн.,

- в сумі 676,28грн. за період з листопада 2009 року по травень 2010 року на суму заборгованості 11635,00грн.;

по видатковій накладній № КВ0209/049 від 02.09.2009р. в сумі 3320,33грн. за період з вересня 2009 року по травень 2010 року на суму заборгованості 43580,00грн.;

по видатковій накладній № КВ2210/038 від 22.10.2009р. в сумі 619,50грн. за період з листопада 2009 року по травень 2010 року на суму заборгованості 10658,00грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 5233,91грн. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 187,65грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 65873,00грн. боргу за поставлений товар, 10746,87грн. пені, 1573,12грн. - 3% річних та 5233,91грн. інфляційних нарахувань. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 20,22грн. пені, 3,60грн. - 3% річних та 187,65грн. інфляційних суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 3 ст. 549, ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбурвод-Сервіс" (10000, м.Житомир, вул. Заводська, б. 2, ідентифікаційний код 34834220)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (93000, Луганська область, м.Рубіжне, вул. Трудова, б. 1, ідентифікаційний код 33090871)

- 65873,00грн. боргу за поставлений товар;

- 10746,87грн. пені;

- 1573,12грн. - 3% річних;

- 5233,91грн. інфляційних нарахувань;

- 834,27грн. витрат по сплаті державного мита;

- 235,40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "11" жовтня 2010 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з повідомл.)