Рішення № 11795492, 12.10.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "12" жовтня 2010 р. Справа № 18/1154

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Даниленко Є.В. - директор, Федорченко О.І., довіреність від

06.07.2010р.;

від відповідача: Ратушний М.А., довіреність від 10.03.2010р.;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон 2008" (м.Київ)

до Малого приватного підприємства "Нафтосоюз" (м.Коростень)

про стягнення 424481,96грн.,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 424481,96грн., з яких: 390000,00грн. основного боргу, 12597,33грн. пені, 17954,63грн. річних та 3930,00грн. штрафу.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмовому поясненні (а.с.68).

Представник відповідача в судовому засіданні визнав основну суму боргу, на виконання вимог ухвали господарського суду від 06.09.2010р. надав відзив на позовну заяву (а.с.40-41), в якому відповідач зазначає, що позивач не задекларував свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з поставок товарів відповідачеві, у зв'язку з чим просить суд при прийняті рішення відстрочити його виконання до моменту завершення відповідачем процедури апеляційного узгодження податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями №0000141601/0 від 08.06.2010р. та №0001611501/0 від 14.07.2010р., які прийняті Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією в Житомирській області. В судове засідання 12.10.2010р. представник відповідача надав доповнення до відзиву (а.с.67), в якому просить суд зменшити нараховані позивачем штрафні санкції до 1000,00грн. та відстрочити виконання рішення суду до 01.01.2011р.

Представники позивача в засідання суду подали пояснення на відзив відповідача, в якому заперечують щодо надання відповідачу відстрочки або розстрочки виконання рішення суду з посиланням на ст.218 ГК України.

Крім того, представники сторін надали акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.09.2010р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.75), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, та з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 390000,00грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бастіон-2008" (Постачальник, позивач) та Малим приватним підприємством "Нафтосоюз" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки нафтопродуктів №23/10/09-011 (а.с.18-19), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору товар - нафтопродукти, в асортименті, кількості та якості, зазначений в додаткових угодах, що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1).

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що покупець здійснює 100% передоплату за поставлений товар протягом 1 банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури або підписання сторонами додаткової угоди.

Додатковою угодою №2 від 17.05.2010р. до договору №23/10/09-011 сторони змінили умови оплати товару та встановили, що оплата товару здійснюється покупцем рівномірними платежами на умовах оплати повної вартості товару протягом 30 (тридцяти) днів з моменту виставлення рахунку-фактури до 25.06.2010р. включно.

На виконання умов договору №23/10/09-011 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 418168,33грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000149, №РН-0000150, №РН-0000151, №РН-0000152 від 17.05.2010р. (а.с.25-28).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак відповідач свої зобов'язання у встановлений в договорі строк щодо оплати поставленого йому товару виконав лише частково на суму 28168,33грн.

27.07.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою про погашення заборгованості за поставлені нафтопродукти на підставі договору поставки №23/10/09-011 протягом 7 днів. Проте останній залишив її без відповіді та задоволення.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар у розмірі 390000,00грн., що спонукало позивача звернутись з позовом до суду.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 390000,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.7.4 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 12597,33грн. та штраф у розмірі 3930,00грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 7.4 договору №23/10/09-011 від 23.10.2009р. за порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочки, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, за весь час порушення виконання зобов'язань та штраф у розмірі 1% від суми заборгованості.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.16), перевіреного господарським судом, пеня у сумі 12597,33грн. нарахована позивачем відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Що стосується вимоги про стягнення штрафу, господарський суд зазначає, позивач під час нарахування штрафу не врахував часткову оплату відповідачем товару у розмірі 3000,00грн. після пред'явлення претензії, у зв'язку з чим, позивач помилково здійснив нарахування штрафу на суму 393000,00грн.

За таких обставин, суд самостійно нараховує штраф за несвоєчасну сплату у відповідності до вимог чинного законодавства згідно наступного розрахунку: 390000,00грн. (сума боргу) х 1% (розмір штрафу, що передбачений договором) =3900,00грн.

Отже, розмір штрафу, який є правомірним та підлягає задоволенню, складає 3900,00грн.; вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 30,00грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить господарський суд на підставі п.7.4 договору поставки нафтопродуктів стягнути з відповідача 24% річних в сумі 17954,63грн.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.4 договору поставки нафтопродуктів у разі неналежного виконання грошових зобов'язань, покупець сплачує продавцю 24% річних, які нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочки.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 24% річних, вважає, що річні нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17954,63грн. 24% річних.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 2 ст.233 ГК України зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, враховуючи, що за прострочку у виконанні зобов'язання МПП "Нафтосоюз" нараховані 24% річних в сумі 17954,63грн., господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір застосованої позивачем пені до 1000,00грн. та штрафу до 1000,00грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приписами ст.34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач наявність заборгованості перед позивачем визнав, доказів сплати заборгованості не надав, нарахування пені штрафу та річних не спростував, позов не оспорив. Посилання відповідача на те, що позивач не задекларував свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з поставок товарів відповідачеві не приймаються судом до уваги, оскільки висновки актів податкових перевірок є неналежними доказами у даному господарському спорі та не мають значення для вирішення справи по суті.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.09.2010р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.75), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 390000,00грн.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 01.01.2011р., суд вважає заяву необґрунтованою та відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне:

Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Згідно п.2 Роз'яснення Вищого арбітражного кодексу України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" від 12.09.1996р.№02-5/333 підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, обов'язковою умовою надання відстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Проте, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області, оскільки боржником не подано доказів, які підтверджують платоспроможність підприємства, доказів реальної можливості проведення розрахунків з позивачем, а також доказів, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи частково на суму 424451,96грн., з яких: 390000,00грн. - основного боргу, 12597,33грн. - пені, 17954,63грн. - 24% річних та 3900,00грн. штрафу.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір пені до 1000,00грн. та штрафу до 1000,00грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 409954,63грн., з яких: 390000,00грн. - основного боргу, 1000,00грн. - пені, 1000,00грн. штрафу та 17954,63грн. - 24% річних. Суд відмовляє позивачу в позові в частині стягнення 30,00грн. штрафу.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 193, 230-233 ГК України, ст.ст.509, 525, 526, 549, 551, 610-612, 629, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 121 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 1000,00грн. та штрафу до 1000,00грн.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства "Нафтосоюз" (11500, м.Коростень, вул.Ольгинська, 4, код ЄДРПОУ 31650398)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-2008" (01103, м.Київ, Печерський район, Залізничне шосе, 47, код ЄДРПОУ 35851320)

- 390000,00грн. - основного боргу;

- 1000,00грн. - пені;

- 1000,00грн. - штрафу;

- 17954,63грн. - 24% річних;

- 4244,52грн. витрат по сплаті державного мита;

- 235,98грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В позові відмовити в частині стягнення 30,00грн. штрафу.

5. Відмовити Малому приватному підприємству "Нафтосоюз" в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2,3 - сторонам